Рішення № 29822547, 05.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.13 Справа № 914/250/13-г

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1)

до Відповідача: Львівської міської ради (79006, пл. Ринок,1, Львів; ідент. код 04055896),

про визнання права власності,

Суддя О.Шпакович

Секретар І.Столяр

Представники:

Позивача: не з'явився.

Відповідача: Шевченко М.І. - довіреність № 1.7 вих-73від 07.05.2012.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Львівської міської ради з вимогою визнати право власності на самочинно збудовану споруду павільйону (із полегшених конструкцій), зведену на фундаменті.

При цьому, зазначено факт надання йому (Відповідачем) земельної ділянки в оренду для обслуговування малої архітектурної форми, - згідно з Договором від 15.11.2010, строк дії якого продовжено (до 15.12.2013) Додатковою угодою від 27.07.2012.

Позивачем правові підстави зведення на орендованій земельній ділянці «капітальної споруди» - не наведено, доказів наявності таких підстав - не надано. Крім цього, не надано доказів будівництва саме об'єкту нерухомості, а також - витребуваних судом документів, зазначених в Ухвалі від 21.01.2013.

При цьому, 28.02.2013, у ході судового процесу, Позивачем подано Заяву про повернення позовної заяви без розгляду, яка задоволенню не підлягає у зв'язку з відсутністю відповідних правових підстав (ст. 63 ГПКУ).

05.03.2013 (за кілька годин до судового засідання) Позивачем подано Заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку з неможливістю виконання вимог суду, - без зазначення причин такої обставини, що зумовлює відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПКУ, оскільки неможливо встановити факт поважності (неповажності) причин неподання витребуваних судом документів.

Крім цього, оскільки наданих Позивачем доказів достатньо для встановлення дійсних обставин справи, перешкоди для вирішення судом спору по суті - відсутні. Тому, виходячи з норми ст. 75 ГПКУ, розгляд справи здійснювався за наявними у ній матеріалами.

Відповідачем 19.02.2013 подано Відзив на позов, у якому зазначено про безпідставність заявленої Позивачем вимоги, оскільки:

- відсутній між Сторонами спір про право: Львівською міською радою не розглядалось питання, яке є предметом даного судового спору (у зв'язку з відсутністю факту звернення Позивача із заявою про оформлення права власності чи погодження самочинного будівництва);

- за Договором оренди землі (і Додатковою угодою), які зареєстровані лише у Львівській міській раді і не пройшли обов'язкової державної реєстрації у Львівському міському відділі ЛРФ Центру ДЗК, земельна ділянка надана Позивачу в оренду виключно для обслуговування малої архітектурної форми, - із забороною здійснення забудови (п.п. 15, 17 Договору);

- у Позивача відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт на орендованій земельній ділянці;

- відсутній затверджений проект споруди (як об'єкту будівництва);

- відповідно до Технічного паспорту, складеного ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», споруда є малою архітектурною формою, а не об'єктом нерухомості;

- норми ст. 376 ЦКУ не застосовуються при вирішенні спорів про визнання права власності на тимчасові споруди;

- згідно з нормою п. 4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, речові права на малі архітектурні форми державній реєстрації - не підлягають.

Представник Відповідача зазначив про безпідставність позовної вимоги (із відповідним обґрунтуванням), а також - про факт повторного звернення Позивача із таким позовом, який розглядався Господарським судом Львівської області у справі № 5015/5014/12 і, Ухвалою від 10.01.2013, залишений без розгляду у зв'язку з невиконанням Позивачем вимог суду. При цьому, зазначено, що і в справі № 5015/5014/12 Позивачем було подано Заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку з неможливістю подання витребуваних судом оригіналів документів (без зазначення причин такої обставини).

Тобто, наявний факт повторного звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом про той же предмет і з тих же підстав, - при відсутності наміру виконувати вимоги ст.ст. 33, 34 ГПКУ стосовно обов'язку Сторони здійснювати доведення (належним і допустимими доказами) тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Оскільки надані суду докази достатні для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, суд, керуючись нормами ст.ст. 43, 75 ГПКУ, здійснив його розгляд та вирішив по суті.

Оскільки у позовній заяві зазначено Третіх осіб (Департамент містобудування Львівської міської ради та Обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки") без належного обґрунтування підстав визначення відповідного статусу таких осіб, - суд, керуючись нормою ч. 1 ст. 27 ГПКУ, не залучив вказаних осіб до участі у справі, оскільки рішення у даному спорі не вплине безпосередньо на їх права та обов'язки.

У ході ознайомлення з обставинами спору та дослідження поданих доказів, а також - заслухання пояснень Представника Відповідача, - судом встановлено:

15.11.2010 Сторонами укладено Договір, згідно з умовами якого (п.п. 1, 2, 15, 17) Львівською міською радою надано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку у АДРЕСА_2 (площа 0,0026 га, кадастровий № 4610136900:08:002:0103) із цільовим призначенням: для обслуговування малої архітектурної форми, без права забудови.

Згідно з умовами Додаткової угоди (до Договору) від 27.07.2012, строк дії Договору: до 15.12.2013.

Договір оренди землі та Додаткова угода до Договору зареєстровані лише у реєстрі Орендодавця, державна реєстрація зазначених правочинів (у встановленому порядку) - не здійснена, що, згідно з нормою ст. 125 ЗКУ, зумовлює відсутність факту виникнення у Відповідача права оренди земельної ділянки, а, тому, - і відсутність права встановлення на земельній ділянці малої архітектурної форми.

Отже, згідно з нормами ст. 125 ЗКУ, ст. 210 (ч. 1) ЦКУ, правочини Сторін (Договір оренди землі від 15.11.2010 та Додаткова угода (до Договору) від 27.07.2012) не є вчиненими у зв'язку з відсутністю здійснення їх державної реєстрації.

Дозвіл на встановлення малої архітектурної форми Позивачем не надано.

Також, відсутній Акт приймання-передавання земельної ділянки, який, згідно з умовами п. 20 Договору, підлягає складенню при фактичному переданні (у тимчасове користування) земельної ділянки, після проведення державної реєстрації Договору (яку не здійснено).

Відповідно до наданого суду Проекту павільйону на АДРЕСА_2, (розробленого ТзОВ «Белзагробудреставрація» у 2011 році), запроектований об'єкт Позивача - тимчасова споруда (площею 50,1 кв.м), стіни і дахове накриття якої повинні споруджуватись із багатошарових пателей «сандвіч», а для вирівнювання павільйону передбачено укладення цементно-пісчаної стяжки товщиною 4 см.

Отже, зазначений проект павільйону передбачав зведення одноповерхової тимчасової споруди з полегшених конструкцій, яка, згідно з ч. 2 ст. 28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», підлягає встановленню тимчасово, без улаштування фундаменту.

Згідно з даними Технічного паспорту на торговий павільйон (розроблений ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»), у місті Львові, на АДРЕСА_2, знаходиться мала архітектурна форма, стіни і перекриття якої споруджено із сандвіч-панелей (полегшених конструкцій).

Докази порушення Відповідачем (Львівською міською радою) прав Позивача (Підприємця) на тимчасову споруду - відсутні, що зумовлює відсутність факту виникнення спору між Сторонами стосовно речового права Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на тимчасову споруду торгівельного призначення, зведену у АДРЕСА_2.

Отже, правові підстави для задоволення позову і визнання права власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на тимчасову споруду торгівельного призначення (що знаходиться у АДРЕСА_2) - відсутні.

Проте, фактичною підставою позову зазначено факт самочинного будівництва на орендованій земельній ділянці (усупереч умовам п. 17 Договору оренди землі), тимчасової «капітальної споруди» на фундаменті, а правовою підставою - норми ст.ст. 182, 316-319, 328, 331, 332, 376, 386, 392 ЦКУ, які не підлягають застосуванню у даному спорі, оскільки:

- Будівництво об'єкту нерухомості (із фундаментом) повинно здійснюватися з дотриманням порядку, встановленого ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», якого Позивачем - не виконано, так як не отримано вихідних даних на будівництво об'єкту нерухомості, відсутні проектна документація на об'єкт нерухомості (яка підлягає затвердженню) та факт прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

- Згідно з нормою ч. 2 (абз. 2) ст. 331 ЦКУ, у Позивача відсутні підстави для виникнення права власності на об'єкт нерухомості у зв'язку з відсутністю факту прийняття такого об'єкту до експлуатації. Крім цього, відсутній і сам об'єкт нерухомості, наявна лише тимчасова споруда (зведена із полегшених конструкцій).

- Норми ст. 332 ЦКУ регулюють питання набуття права власності на перероблену річ, відмінну від об'єкту нерухомості.

- Норми ст. 376 ЦКУ стосуються виключно нерухомого майна, яке, згідно із вказаними нормами, вважається самочинним будівництвом при відсутності дозволу на будівництво чи належно затвердженого проекту, а також - при відсутності відведення земельної ділянки для будівництва. Проте, тимчасова споруда (торгівельний павільйон) не є об'єктом нерухомості , навіть і тоді, коли, з порушенням Проекту та вимог Закону, він зведений (із полегшених конструкцій) на фундаменті.

Згідно з нормою ч. 2 ст. 376 ЦКУ, особа, що здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на таке майно. Виняток передбачено лише нормою ч. 3 ст. 376 ЦКУ, відповідно до якої право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути (за рішенням суду) визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, виключно у випадку, коли об'єкт збудовано на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, при умові погодження такого питання і надання земельної ділянки (у встановленому порядку) під уже збудоване нерухоме майно. При цьому, інші вимоги Закону щодо дотримання порядку забудови (ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності») підлягають обов'язковому виконанню.

Проте, Позивач не звертався до Львівської міської ради із заявою про надання йому земельної ділянки (на АДРЕСА_2) для будівництва об'єкту нерухомості, що зумовлює відсутність правових підстав (визначених нормою ч. 3 ст. 376 ЦКУ) для розгляду питання про визнання права власності на об'єкт нерухомості. Крім цього, такий об'єкт - відсутній (наявна лише тимчасова споруда із полегшених конструкцій).

- Норми ст. 386 ЦКУ регулюють питання захисту наявного в особи права власності, - шляхом встановлення заборони на вчинення іншою особою дій або зобов'язання її до вчинення дій (і, відповідно, - не регулюють питання стосовно визнання права власності).

- Відповідно до норм ст. 392 ЦКУ, пред'явити позов про визнання права власності вправі лише власник, тобто, - особа, якій на законних підставах вже належить право власності. При цьому, визнання права власності (у судовому порядку) допускається виключно у випадку оспорення чи невизнання іншою особою такого права.

Оскільки Відповідач (Львівська міська рада) не вчинив жодних дій, які б свідчили про оспорення чи невизнання будь-яких речових прав Позивача на торгівельний павільйон (що знаходиться у АДРЕСА_2), тому, згідно з нормою ст. 392 ЦКУ, позов про визнання права власності - безпідставний.

Зазначений аналіз норм законодавчих актів та дійсних обставин справи підтверджує факт відсутності правових підстав для задоволення позову.

Норма ч. 1 ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на Позивача судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви (про вирішення майнового спору).

При цьому, оскільки Позивачем не надано допустимого доказу сплати судового збору (яким є виключно оригінал платіжного документу), судовий збір підлягає стягненню із зазначеної особи у дохід Державного бюджету України.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 210, 331, 376, 392, 792 ЦК України; ст.ст. 26, 28 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»; ст. 125 ЗК України; ст.ст. 4-3, 4-5, 4-7, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити повністю.

Повне Рішення складено 07.03.2013р. (відповідно до норми ч. 4 ст. 85 ГПКУ).

Рішення (при відсутності своєчасного оскарження), згідно з нормами ч. 5 ст. 85, ч. 1 ст. 93 ГПКУ, набирає законної сили після спливу 10-денного строку з дня його прийняття (складення повного тексту).

Суддя О.Шпакович