Рішення № 29822501, 04.03.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2013 р.Справа № 17/5025/1224/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Димбовський В.В., судді Олійник Ю.П., Розізнана І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Грано", м. Київ

до приватного підприємства ім. Г.І. Ткачука, с. Кремінна Городоцького району

про стягнення 31 360,00 грн. - коштів за недоотриману продукцію та 1400,00 грн. - 5% штрафу за недоотриману продукцію

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сьома І.Б. - за довіреністю №1 від 07.12.2012р.

У судовому засіданні згідно з ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 31360,00 грн. - коштів за недоотриману продукцію та 1400,00 грн. - 5% штрафу за недоотриману продукцію. Позов мотивовано неналежним виконанням умов договору поставки №23/08-11 від 23.08.2011р., а саме те, що відповідач недопоставив сільськогосподарську культуру - соняшник - на загальну вагу 8,96 тон 96 кг.

Позивач в надісланих до суду поясненнях звертає увагу на ті обставини, що 10.07.2012р. на адресу відповідача була направлена рекомендованим листом претензія з вимогою повернути кошти за непоставлений товар, однак вимоги, заявлені в претензії, залишились без відповіді.

Таким чином, робить висновок про те, що станом на 14.08.2012р. відповідач мав відповідно до законодавства надати обґрунтовані пояснення на претензію або задовольнити заявлені вимоги, в тому числі міг вирішити питання стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, на момент відкриття провадження у справі жодних заявлених вимог стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог не було, а поява вказаної заяви вказує, на думку позивача, на намагання уникнути оплати існуючої заборгованості перед позивачем.

Крім того, позивач посилається на проведену ним очистку ріпаку і в зв'язку з цим звертає увагу на помилку у здійсненні відповідачем розрахунку суми боргу.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнав частково в частині стягнення 4 276,00 грн. - основного боргу та 1400,00 грн. - штрафу. В частині стягнення 27 084,00 грн. просить провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач у відзиві на позов та повноважний представник у судовому засіданні посилається на те, що позивачем та відповідачем склалися господарські відносини щодо поставки сільськогосподарської продукції, а саме: соняшнику та ріпаку. За взаємною домовленістю сторін відповідач зобов'язувався поставити позивачу 110 тон соняшнику на загальну суму 385 000,00 грн., а також 60 тон ріпаку на загальну суму 216 000,00 грн.

Вважає, що фактично було поставлено (вибрано та одержано покупцем) 101,040 тони соняшнику на загальну суму 353 640,00 грн., а також 67,32 тони ріпаку на загальну суму 243 084,00 грн. Позивачем було оплачено 385 000,00 грн. за соняшник та 216 000,00 грн. за ріпак.

Таким чином, відповідач робить висновок про те, що переплата позивача за соняшник склала 31 360,00 грн., а заборгованість за одержаний ріпак - 27 084,00 грн. Інакше кажучи, були наявні негрошові зобов'язання відповідача перед позивачем по поставці соняшнику в кількості 8,960 тон та грошове зобов'язання позивача перед відповідачем в розмірі 27 084,00 грн. по оплаті за одержаний ріпак в кількості 7,320 тони.

Крім того, позивачем надіслане до суду клопотання, в якому він просить об'єднати в одне провадження вимоги стосовно стягнення боргу, а також вимоги стосовно скасування факту зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідач проти поданого клопотання заперечує.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

23.08.2011р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір поставки №23/08-11, за яким постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупцеві сільськогосподарську культуру - соняшник, врожаю - 2011року загальною кількістю - 110 (сто десять) тон 00 кг + 5%, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти вказану продукцію та оплатити відповідно до п. 2.2. договору, сплативши грошові кошти на загальну суму - 385 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно платіжного доручення №113 від 23.08.2011р. на рахунок відповідача позивачем було перераховано грошові кошти в розмірі 385 000,00 (триста вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 64 166, 67 (шістдесят чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. 67 коп. за вказані п. 2.1. договору 110 (сто десять) тон 00 кг. соняшника.

У відповідності до товарно-транспортних накладних позивачем було отримано від відповідача наступні партії товару, а саме:

- згідно товарно-транспортних накладних №278 від 28.10.2011 року отримано - 16,38т, №279 від 28.10.2011 року отримано - 15,40 т.; № 302 від 28.10.2011 року отримано - 16,16т.; № 325 від 26.11.2011 року отримано -16,12 т.; 326 від 26.11.2011 року отримано - 15,28 т.; №380 від 21.02.2012 року отримано - 21,70 т. Таким чином, всього отримано соняшника на загальну вагу - 101,04 тони.

Згідно розрахунку позивача ним було недоотримано, а відповідачем недопоставлена соняшника на загальну вагу - 8,96 (вісім) тон 96 кг.

Відповідно до п. 2.1. договору, вартість одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і становить - 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. з ПДВ 20%.

Таким чином, сума боргу відповідача за договором перед позивачем за недопоставлену партію товару складає - 31 360,00 грн.

У відповідності до п. 5.3. договору у разі не виконання терміну поставки згідно п. 3.4. Договору і фактичної кількості поставленого Товару згідно п. 1.2., Постачальник повертає на розрахунковий рахунок Покупця грошові кошти у розмірі вартості недопоставленого Товару протягом 5-ти банківських днів після спливу терміну, вказаного в п. 3.4. та сплачує штраф у розмірі 5% за кожен місяць з дати фактичного отримання коштів. Також, відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку прострочення або недопоставки товару, постачальник сплачує неустойку протягом 10 банківських днів у вигляді штрафу в розмірі 5% вартості непереданого Товару за кожен місяць прострочки.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди про внесення змін до Договору, що була укладена між Позивачем та Відповідачем 22.12.2011 р., Сторонами було внесено зміну до п. 3.4. Договору та продовжено термін поставки Товару до 01.03.2012р.

Таким чином, позивачем нараховано відповідачу штраф за недопоставку товару у розмірі 5%, що склав - 1400 (одну тисячу чотириста) грн. 00 коп. починаючи з 01.03.2012р.

За взаємною домовленістю сторін Відповідач зобов'язувався поставити Позивачу 60 тон ріпаку на загальну суму 216 000,00 грн.

Фактично було поставлено 67,32 тони ріпаку на загальну суму 243 084,00 грн.

Поставка 67,32 тон ріпаку підтверджується наступними товарно-транспортними накладними:

товарно-транспортна накладна серії 28 АЗ-1 № 213 від 16 липня 2011 року

товарно-транспортна накладна серії 28 АЗ-1 № 214 від 16 липня 201 1 року;

товарно-транспортна накладна серії 28 АЗ-1 № 216 від 17 липня 2011 року

Позивачем було оплачено 385 000,00 грн. за соняшник та 216 000,00 грн. за ріпак.

Часткова оплата за ріпак в розмірі 216 000,00 грн. підтверджується виписками Городоцького відділення ПАТ «УКРСОЦБАНК» по особовому рахунку від 08.06.2011р. та 06.07.2011р.

Таким чином, переплата Позивача за соняшник склала 31 360,00 грн., а заборгованість за одержаний ріпак - 27 084,00 грн. Інакше кажучи, було наявне грошове зобов'язання Позивача перед Відповідачем в розмірі 27 084,00 грн. по оплаті за одержаний ріпак в кількості 7,320 тони.

З врахуванням викладених обставин, відповідачем 07.12.2012р. надіслана позивачу заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої відповідач визнав наявність боргу перед позивачем в сумі 31 360,00 грн. та повідомив позивача про припинення свого зобов'язання в сумі 27 084,00 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності судом береться до уваги наступне:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні матеріали справи свідчать, що заборгованість за договором поставки №23/08-11 від 23.08.2011р. відповідача перед позивачем, на момент звернення з позовом до суду, становила 31 360,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто вимоги, які можуть бути зараховані, мають бути зустрічними, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де сторони одночасно беруть і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні та однорідними - сторони з метою проведення зарахування своєю угодою не можуть змінювати предмет вимог (наприклад оцінити речі в грошах), тобто зараховувати грошовий борг можна проти грошового, а також необхідно настання строку виконання зобов'язань.

Отже, зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування.

Згідно з ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Заява є первинним документом, на підставі якого здійснюється господарська операція, і вона має відповідати вимогам, що предявляються до первинних документів і мати обов'язкові реквізити, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Під час розгляду справи встановлено, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.12.12р. складена у відповідності до вищезазначених вимог.

Отже, для припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги достатнім є заява однієї із сторін.

Якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав.

Позивач не оскаржив в судовому порядку проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, чинним законодавством не визначено час, коли може бути здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог. Тобто, таке зарахування може бути здійснено й під час розгляду справи в суді, а надіслання претензії до особи, яка звернулась із заявою про зарахування зустрічних вимог не є перешкодою для розгляду такої заяви.

Таким чином, заперечення позивача щодо зарахування зустрічних однорідних вимог судом до уваги не приймаються. Не приймаються також до уваги посилання позивача на проведену очистку ріпаку, оскільки таке зобов'язання відповідача правовідносинами сторін врегульоване не було.

В задоволенні клопотання позивача про об'єднання в одне провадження вимоги Позивача стосовно стягнення боргу, а також вимоги стосовно скасування факту зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно відмовити, оскільки відповідно до ст. 58 ГПК України суд може об'єднати лише однорідні позовні заяви або справи, а не вимоги, які повинні міститись в одній позовній заяві.

Позовні вимоги обгрунтовані в частині стягнення 4276,00 грн. боргу та 1400 грн. штрафу, оскільки відповідачем порушені умови договору стосовно недопоставки товару.

В частині позовних вимог про стягнення 27 084,00 грн. - коштів за недоотриману продукцію провадження у справі необхідно припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Грано", м. Київ до приватного підприємства ім. Г.І. Ткачука, с. Кремінна Городоцького району про стягнення 31 360,00 грн. - коштів за недоотриману продукцію та 1400,00 грн. - 5% штрафу за недоотриману продукцію задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства ім. Г.І. Ткачука (с. Кремінна, Городоцького району, код 04864401) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Грано" (м. Київ, вул. Виборзька, 94, офіс 203; код 37415659) 4 276,00 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят шість гривень 00 коп.) - коштів за недоотриману продукцію, 1400,00 грн. (одну тисячу чотириста гривень 00 коп.) - штрафу, 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В частині позовних вимог про стягнення 27 084,00 грн. - коштів за недоотриману продукцію провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 06 березня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Димбовський

суддя Ю.П. Олійник

суддя І.В. Розізнана

Віддруковано 3 примірника: 1 - до справи, 2 - позивачу (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 94, офіс 203), 3 - відповідачу.