Рішення № 29822441, 19.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2012 р. Справа № 19/059-12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг

Україна», м. Київ,

до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства

«Одісей», с. Бикова Гребля Білоцерківського району Київської області,

про зобов'язання повернути майно та стягнення 333784,07 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Басистий В.О. (довіреність № 444/27-12 від 27.12.2011р.);

від відповідача: Мозговий О.П. (довіреність № 3/1 від 28.09.2012 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(надалі -позивач) з позовом до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей»(надалі -відповідач) про зобов'язання повернути майно та стягнення 333784,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення умов укладеного між сторонами Договору № F426 від 05.10.2010 р., за відповідачем утворилась заборгованість по лізинговим та іншим платежам за період з 10.09.2011 р. по 10.01.2012 р. у загальній сумі 333784,07 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору № F426 від 05.10.2010 р., позивач на підставі п. 7.7. договору та ст.ст. 7, 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»відмовився від договору і тому просить суд зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу, а саме комбайн КЛААС Мera 360, 2008 року виробництва, серійний номер 84501447.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.09.2012 р., на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, позовну заяву з доданими до неї матеріалами надіслано за підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою від 18.09.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/059-12 та призначив її розгляд на 15.10.2012 р.

Ухвалами від 15.10.2012 р., від 05.11.2012 р., від 04.12.2012 р. розгляд справи відкладався.

Також, у судовому засіданні 19.11.2012 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.

Присутнім у судових засіданнях 15.10.2012 р., 05.11.2012 р., 19.11.2012 р., 04.12.2012 р. та 19.12.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Представник відповідача присутній у судових засіданнях 19.11.2012 р. та 19.12.2012 р. позовні вимоги не оспорював, проте витребуваних судому документів, зокрема, письмовий відзив на позовну заяву суду не надав.

Таким чином, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2010 р. між позивачем (за договором -лізингодавець) та відповідачем (за договором -лізингоодержувач) був укладений Договір № F426, за умовами якого лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк майно (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату (лізингові платежі) та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною в цьому договорі (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, предметом лізингу є: зернозбиральний комбайн КЛААС Мera 360, 2008 року виробництва, ціна предмета лізингу 1589000, 00 грн з ПДВ. Сторони погодили, що наведена ціна предмету лізингу є попередньою та підлягає коригуванню згідно пункту 2.2.4 договору.

Згідно з п. 1.4 договору, протягом всього строку дії цього договору право власності на предмет лізингу залишається за лізингодавцем.

Місцем знаходження предмету лізингу протягом всього строку дії договору є: с. Бикова Гребля, Київська обл.(п. 1.6 договору).

Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3. договору строк лізингу - 35 місяців, валюта здійснення розрахунків - гривня, валюта обчислення - долар США.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що приймання предмету лізингу здійснюється лізингоодержувачем зі складу: м. Житомир, на умовах EXW (згідно Інкотермс 2000).

Згідно п. 7.2. договору, строк лізингу починається з моменту прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу від лізингодавця. Факт прийому-передачі предмета лізингу засвідчується підписанням між лізингодавцем та лізингоодержувачем акту прийому-передачі предмета лізингу та видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав зернозбиральний комбайн КЛААС Мera 360, 2008 року виробництва, серійний номер 84501447, що підтверджується актом прийому-передачі від 08.08.2010 р. та видатковою накладною № COF-000041 від 08.08.2010 р., копії яких залучені до справи.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 2.1.5 договору лізингу початковий лізинговий платіж: 30% бази обчислення лізингових платежів (згідно п. 2.2.3 цього договору), в т.ч. ПДВ.

Розміри щомісячних лізингових платежів зазначено в додатку № 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору (п. 2.1.6 договору).

Згідно з п. 2.1.7 договору лізингу вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, усі витрати лізингодавця пов'язані з придбанням предмета лізингу розподіляються на витрати: що входять до бази обчислення лізингових платежів та що не входять до бази обчислення лізингових платежів.

За визначенням п. 2.2.2 договору лізингу витрати, що не входять до бази обчислення лізингових платежів: лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю наступні витрати, що нестиме останній у зв'язку з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а саме: відрахування до Пенсійного фонду та комісія банку при купівлі валюти; державна реєстрація.

Згідно з п. 2.3.7. договору лізингу, перший лізинговий платіж підлягає сплаті кожного місяця до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежно від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа місяця, з якого розпочався лізинг. Підставою для здійснення сплати щомісячних лізингових платежів є рахунок-фактура. Обов'язок сплати кожного наступного лізингового платежу виникатиме одного й того самого числа кожного наступного місяця. Якщо сума оплати була нижчою або вищою від належного платежу, різниця буде включена в рахунок-фактуру для оплати наступного лізингового платежу.

Відповідно до п. 2.3.9. договору лізингу, витрати лізингодавця, передбачені у п. 2.2.2. договору відшкодовуються лізингодавцем на підставі відповідного рахунку-фактури.

Неотримання рахунку-фактури на будь-який лізинговий платіж не звільняє лізингоодержувача від обов'язку сплати даного платежу. Якщо через встановлення вартості лізингових платежів в іноземній валюті лізингоодержувач не знає еквіваленту розміру платежу в гривні, на який він не отримав рахунок, він зобов'язаний заплатити платіж за курсом цієї валюти, встановленим Національним банком України на день здійснення платежу (п. 2.3.10. договору).

Згідно п. 2.3.11. договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати самостійно або відшкодовувати лізингодавцю всі витрати, у тому числі витрати на податки та платежі, пов'язані з експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу, та компенсувати інші витрати, які несе лізингодавець, як власник предмету лізингу.

Також, відповідно до п. 2.3.12. договору лізингу, у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених п. 2.3. договору, лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі рахунків-фактур, які будуть вставлятися щомісяця, та/або щоквартально, та/або кожного півроку та при достроковому припиненні Договору (за ініціативою лізингодавця). Пункт 2.3.12. Договору містить розрахунок розміру суми процентів.

Додатком № 1 до договору сторони погодили Графік сплати лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оплатив наступні рахунки-фактури: № 1687/11/F426 від 10.09.2011 р. на суму 5832,56 грн.; № 1931/12/F426 від 10.10.2011 р. на суму 8465,82 грн.; № 2091/13/F426 від 10.11.2011 р. на суму 92525,82 грн.; № 2239/14/F426 від 10.12.2011 р. на суму 92475,61 грн.; № 51/15/F426 від 10.01.2012 р. на суму 6937,59 грн.; № 289/16/F426 від 10.02.2012 р. на суму 92679,98 грн.; № 1859/P/F426 від 29.09.2011 р. на суму 16528,30 грн.; № 2320/P/F426 від 19.12.2011 р. на суму 14691,63 грн.; № 2096/R/F426 від 10.11.2011 р. на суму 1823,38 грн.; № 2096/R/F426 від 10.11.2011 р. на суму 1823,38 грн.

З вказаних вище рахунків-фактури вбачається, що сума заборгованості включає в себе: відшкодування вартості предмету лізингу; відшкодування витрат згідно з п. 2.2.2. договору; проценти, нараховані у відповідності до п.2.3.12 договору.

Також, суд відзначає, що заборгованість зазначена позивачем у рахунках-фактури № 1859/P/F426 від 29.09.2011 р. на суму 16528,30 грн. та № 2320/P/F426 від 19.12.2011 р. на суму 14691,63 грн. є процентами, нарахованими згідно п. 2.3.12. договору, за неправомірне користування грошовими коштами за попередні періоди, ніж ті періоди, що містяться в рахунках-фактури, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Крім того, заборгованість, що зазначена у рахунках-фактури № 2096/R/F426 від 10.11.2011 р. на суму 1823,38 грн. та № 2096/R/F426 від 10.11.2011 р. на суму 1823,38 грн., є відшкодуванням витрат згідно п. 2.3.11. договору, понесених лізингодавцем на страхування предмету лізингу.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до з ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач відзив на позов, контррозрахунок або докази внесення плати за користування предметом лізингу за спірний період суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті останнім не оспорений.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем з лізингових платежів, процентів за користування чужими грошовим коштами та інших платежів, відшкодування яких передбачено умовами договору лізингу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 333784,07 грн. у повному обсязі.

Щодо вимог про повернення позивачу предмету лізингу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

За приписами статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до положень пункту 7.7 договору, лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, якщо лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів більше 30 календарних днів, в тому числі не виконав у цей же строк зобов'язання щодо сплати початкового лізингового платежу.

Положеннями розділу 8 Договору сторонами врегульований порядок припинення дії договору та вилучення предмету лізингу.

В пункті 8.1 договору зазначено, що при відмові лізингодавця від договору згідно з пунктами 7.3, 7.7 дія договору припиняється з моменту, коли лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення лізингодавця про відмову від договору.

Згідно п. 8.2. договору, у разі дострокового припинення договору випадках, передбачених цим договором, лізингодавець направлю лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмета лізингу, в повідомленні зазначається дата, місце та час передачі предмета лізингу, що вилучається. Документом, що підтверджує вилучення предмета лізингу, є акт вилучення предмета лізингу.

Згідно з п. 8.3. договору, після одержання відповідного повідомлення лізингоодержувач зобов'язаний за власний рахунок привести предмет лізингу у придатний стан з урахуванням нормального зносу та у строк, вказаний лізингодавцем в повідомленні, повернути предмет лізингу лізингодавцю у вказане ним місце.

Керуючись положеннями п. 8.2. договору, 21.02.2012 р. позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 97-1046/t/2w/4 від 21.02.2012 р., в якому повідомив про відмову від договору лізингу та про вилучення предмета лізингу. В повідомленні також було зазначено, що по факту отримання зазначеного листа підготувати предмети лізингу (комбайн КЛААС Мега 360, 2008 року виробництва, серійний номер 84501447) та передати його представнику позивача в строк до 28.02.2012 р. Даний лист відповідач отримав 24.02.2012 р. Проте, ані у запропонований у листі час, ані станом на дату розгляду справи відповідач свої зобов'язання не виконав.

Згідно ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Крім того, судом враховано, що згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», станом на 01.01.2012 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

Згідно підпункту 2 пункту 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Таким чином, мінімальний розмір судового збору за розгляд позовних заяв немайнового характеру в господарському суді, поданих у 2012 році становить 1073,00 грн. Проте, з наявного в матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 05.09.2012 р. № 534 вбачається, що судовий збір сплачено у загальному розмірі 1102,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1625/20114, питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно платіжного доручення від 05.09.2012 р. № 534 підлягає частковому поверненню позивачу з Державного бюджету України у розмірі 29,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Одісей» (09180, Київська область, Білоцерківський район, с. Бикова Гребля, вул. Пимона Кабули, 5; код ЄДРПОУ 32268744) повернути предмет лізингу, а саме комбайн КЛААС Мera 360, 2008 року виробництва, серійний номер 84501447, Товариству з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(04073, м. Київ, пр. Московський, 9, оф. 5-402; код ЄДРПОУ 34537760).

3. Стягнути з Приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Одісей»(09180, Київська область, Білоцерківський район, с. Бикова Гребля, вул. Пимона Кабули, 5; код ЄДРПОУ 32268744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(04073, м. Київ, пр. Московський, 9, оф. 5-402; код ЄДРПОУ 34537760) 333784 (триста тридцять три тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 07 коп. -заборгованості по лізинговим та іншим платежам, 7748 (сім тисяч сімсот сорок вісім) грн. 68 коп. -витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути на підставі рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «СГ Еквіпмент Лізинг Україна»(04073, м. Київ, пр. Московський, 9, оф. 5-402; код ЄДРПОУ 34537760) з Державного бюджету України зайве сплачений судовий збір у розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн., перерахований на підставі платіжного доручення № 534 від 05.09.2012 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 19/059-12.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 24.12.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін