Постанова № 29821550, 11.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
11.03.2013
Номер справи
825/448/13-а
Номер документу
29821550
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

Справа № 825/448/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

30.01.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 17.10.2012 № 0006961720. Свої вимоги позивач мотивує тим, що прийняте ДПІ у м. Чернігові ДПС податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 29 618,00 грн. (за основним платежем 19 745,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 873,00 грн.) є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Контелл» (далі - ТОВ «Контелл») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Торг» (далі - ТОВ «Термінал-Торг») товари (роботи, послуги) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того, угоди між позивачем та вищезазначеними контрагентами як на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і на момент звернення до суду в установленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення позивачу ПДВ та як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та зазначила, що працівниками ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за серпень-жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Контелл» та за січень-лютий 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Термінал-Торг». За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), в результаті чого збільшено грошове зобов'язання по ПДВ на суму 29 618,00 грн. В ході перевірки були використані: 1. акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі) від 21.05.2012 № 1386/22-3/37194947 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контелл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, яким встановлено, що 13.02.2012 ТОВ «Контелл» виключено з переліку платників ПДВ та анульовано свідоцтво платника ПДВ, в зв'язку з відсутністю поставок та ненаданням декларацій. Директор ТОВ «Контелл» є громадянином Російської Федерації. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Контелл» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Таким чином, ТОВ «Контелл» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за серпень-жовтень 2011 року по податковим накладним, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу позивача, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ПК України; 2. акт ДПІ у Печерському районі від 31.05.2012 № 1608/22-9/37240634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Термінал-Торг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011-30.04.2012, яким встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Термінал-Торг» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Термінал-Торг» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Враховуючи вищезазначене, операції ТОВ «Контелл» та ТОВ «Термінал-Торг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Контелл», ТОВ «Термінал-Торг» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.3 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому винесене ДПІ у м. Чернігові ДПС податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач 29.01.2001 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та з 17.05.2006 є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_3 та свідоцтвом № НОМЕР_4 про реєстрацію платника ПДВ (а.с.31-32).

Судом встановлено, що на підставі вимог ст.ст.20, 78, 79 ПК України, наказу від 04.10.2012 № 2787 (а.с.220) та повідомлення від 04.10.2012 № 565/К/17-216 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податкових деклараціях з ПДВ за серпень-жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Контелл» та за січень-лютий 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Термінал-Торг» відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 08.10.2012 № 1968/17/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки) (а.с.12-29).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 19 745,00 грн.;

З акту перевірки вбачається, що позивачем задекларовано податковий кредит, а саме: за серпень 2011 року в сумі 44 828,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 19 532,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 79 870,00 грн., за січень 2012 року в сумі 22 183,00 грн. та за лютий 2012 року в сумі 77 672,00 грн.

В ході перевірки, на підставі наданих позивачем до ДПІ у м. Чернігові ДПС декларацій з ПДВ за серпень-жовтень 2011 року та січень-лютий 2012 року, додатків № 5 до них, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за серпень-жовтень 2011 року та січень-лютий 2012 року встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за відповідні місяці на підставі податкових накладних віднесено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Контелл» та ТОВ «Термінал-Торг».

При цьому, ДПІ у м. Чернігові ДПС від ДПІ у Печерському районі, листом від 16.08.2012 № 11476/7/22-311 отримано акт перевірки ТОВ «Контелл»від 21.05.2012 № 1386/22-3/37194947 за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ТОВ «Контелл» в серпні-жовтні 2011 року.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ «Контелл» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Отже, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Контелл» на загальну суму 12 591,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ПК України.

Також, ДПІ у м. Чернігові ДПС отримано від ДПІ у Печерському районі, листом від 19.07.2012 № 9651/7/22-911, акт перевірки ТОВ «Термінал-Торг» від 31.05.2012 № 1608/22-9/37240634 за період з 01.02.2011 по 30.04.2012, відповідно до якого документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача та ТОВ «Термінал-Торг» в січні-лютому 2012 року.

Згідно акту перевірки фінансово-господарська діяльність ТОВ «Термінал-Торг» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Термінал-Торг», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Термінал-Торг» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

А тому, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Термінал-Торг» на загальну суму 7 154,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги ПК України.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 № 0006961720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 29 618,00 грн. (за основним платежем 19 745,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 873,00 грн. (а.с.30).

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 01.08.2011 між ТОВ «Контелл» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір постачання № 08/14, відповідно до якого Продавець відпускає, а Покупець приймає товар - піддони, згідно видаткової накладної. Відповідно до п.2.3 договору доставка товару Покупцеві робиться транспортом Продавця і за його рахунок. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.52).

Виконання даного договору підтверджується рахунками-фактури № СФ-0000043 від 15.08.2011 на суму з ПДВ 17 225,00 грн., № СФ-0000018 від 15.09.2011 на суму з ПДВ 17 995,00 грн., № СФ-0000029 від 20.09.2011 на суму з ПДВ 14 700,00 грн., № СФ-0000075 від 27.09.2011 на суму з ПДВ 2 000,00 грн., № СФ-0000013 від 12.10.2011 на суму з ПДВ 23 625,00 грн., видатковими накладними № РН-0000043 від 15.08.2011 на суму з ПДВ 17 225, 00 грн., № РН-0000041 від 15.09.2011 на суму з ПДВ 17 995,00 грн., № РН-0000052 від 20.09.2011 на суму з ПДВ 14 700,00 грн., № РН-0000075 від 27.09.2011 на суму з ПДВ 2 000,00 грн., № РН-0000025 від 12.10.2011 на суму з ПДВ 23 625,00 грн., податковими накладними від 15.08.2011 № 43 на суму з ПДВ 17 225,00 грн., від 15.09.2011 № 41 на суму з ПДВ 17 995,00 грн., від 20.09.2011 № 52 на суму з ПДВ 14 700,00 грн., від 20.09.2011 № 75 на суму з ПДВ 2 000,00 грн., від 12.10.2011 № 25 на суму з ПДВ 23 625,00 грн., товарно-транспортними накладними, а оплата підтверджується платіжними дорученнями № 90 від 23.11.2011 на суму 23 625,00 грн., № 69 від 19.09.2011 на суму 35 220,00 грн., № 89 на суму 16 700,00 грн. (а.с.53-56, 60-63, 67-71, 74-77, 81-84, 88-88а).

01.01.2012 між ТОВ «Термінал-Торг» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 37, відповідно до якого Продавець, який є платником ПДВ та податку на прибуток за ставкою 21%, передає товар в повну власність Покупцю, що є платником ПДВ та перебуває на загальній системі оподаткування, зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті. Товар відпускається в узгоджених обсягах, згідно поданої заяви Покупця. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.89).

Виконання даного договору підтверджується видатковими накладними № РН-507 від 05.01.2012 на суму з ПДВ 4 800,00 грн., № 2303 від 23.01.2012 на суму з ПДВ 3 200,00 грн., № 119 від 01.02.2012 на суму з ПДВ 15 800,00 грн., № 1512 від 15.02.2012 на суму з ПДВ 19 125,00 грн., рахунками на оплату № 507 від 05.01.2012 на суму з ПДВ 4 800,00 грн., № 2303 від 23.01.2012 на суму з ПДВ 3 200,00 грн., № 119 від 01.02.2012 на суму з ПДВ 15 800,00 грн., № 3114 від 15.02.2012 на суму з ПДВ 19 125,00 грн., податковими накладними від 05.01.2012 № 507 на суму з ПДВ 4 800,00 грн., від 23.01.2012 № 2303 на суму з ПДВ 3 200,00 грн., від 01.02.2013 № 119 на суму з ПДВ 15 800,00 грн., від 15.02.2012 № 1512 на суму з ПДВ 19 125,00 грн., товарно-транспортними накладними, а оплата підтверджується виписками по рахунку (а.с.90-93, 99-102, 106-108, 114-117, 123-124, 156-166).

Крім того, виконання вищезазначених договорів підтверджується реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 281 та 361 (а.с.171-172, 179-182, 186-187, 196-198, 204-205, 210-219).

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2011 позивачем (Орендар) з метою здійснення виробничої та господарської діяльності укладено договір оренди № 2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Артем» (Орендодавець), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення: складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.209).

В подальшому придбаний товар позивачем було реалізовано ряду підприємств, що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, (а.с.57-59, 64-66, 71-73, 78-80, 85-87, 94-98,103-104, 109-113, 118-122).

Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем вимог ПК України є акт ДПІ у Печерському районі від 21.05.2012 № 1386/22-3/37194947 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контелл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 та акт ДПІ у Печерському районі від 31.05.2012 № 1608/22-9/37240634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Термінал-Торг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011-30.04.2012, якими встановлено ознаки нікчемності правочинів (а.с.130-147).

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому суд, зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування ПДВ тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Також в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 ПК України, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на акт ДПІ у Печерському районі від 21.05.2012 № 1386/22-3/37194947 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контелл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 та акт ДПІ у Печерському районі від 31.05.2012 № 1608/22-9/37240634 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Термінал-Торг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2011-30.04.2012 (а.с.130-147) не береться судом до уваги, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ у м. Чернігові ДПС при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Крім того, на момент укладення договорів між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законом порядку (а.с.223-230).

Також, необхідно зазначити, що по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 17.10.2012 №0006961720.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 17.10.2012 № 0006961720 на суму 29 618,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001, код 38054398, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 296 (двісті дев'яносто шість) грн. 19 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Тихоненко

Часті запитання

Який тип судового документу № 29821550 ?

Документ № 29821550 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 29821550 ?

Дата ухвалення - 11.03.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 29821550 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 29821550 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 29821550, Чернігівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 29821550, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 11.03.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 29821550 відноситься до справи № 825/448/13-а

Це рішення відноситься до справи № 825/448/13-а. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 29821541
Наступний документ : 29821574