Постанова № 29821506, 13.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року 16:03Справа № 0870/12367/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна», м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, м. Запоріжжя,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Русінова Т.Ю., довіреність № 02 від 02.01.2013,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Дніпроспецсталь») звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000430024, №0000420024 та № 0000440024 від 10.12.2012р., прийняті відповідачем 10.12.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що як вбачається зі змісту акту перевірки, сутність порушень підприємством норм податкового законодавства полягає у відсутності поставок товару від постачальників ТОВ «Арті Інвест» та ТОВ «Дієг-Авіастар». Однак позивач посилається на той факт, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо змісту та форми первинних документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг від зазначених постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача. За таких обставин у позивача були всі законні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту, передбачені вимогами податкового законодавства.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. № 3161 від 24.01.2013р. посилається на результати перевірок контрагентів позивача, згідно яких було встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу в тому числі з ПАТ «Дніпроспецсталь». Також відповідач посилається на факт надання до перевірки сертифікатів якості, виданих ДП «Дніпропетровський завод презиційних труб», який не має жодного відношення до виробників товару, і на факт надання до перевірки сертифікату якості на феронікель в підтвердження реальності операцій між позивачем та ТОВ «Арті Інвест», проте сертифікат видан ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» який не мав взаємовідносин з ТОВ «Арті Інвест», одержувачем за цим сертифікатом є ТОВ «Мітталсервіс», незрозуміло чому на ньому наявна печатка ТОВ «Арті Інвест» та яке відношення ТОВ «Арті Інвест» має до виданого сертифіката.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС №494 від 24.10.2012, посадовими особами відповідача у період з 24.10.2012р. по 19.11.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Арті Інвест», ТОВ «Дієг-Авіастар», які мали правові відносини за період з 01.01.2011р. по 31.10.2011р., за результатами якої було складено акт перевірки №502/24-1/00186536 від 26.11.2012.

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Дніпроспецсталь»:

1) п. 5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз.4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. всього у сумі 2 159 575 грн., у тому числі по періодам:

- у 1-му кварталі 2011р. у сумі 1 052 598 грн.,

- у 2-му кварталі 2011р. у сумі 444 913 грн.;

- у періоді 2-й 3-й квартали 2011р. у сумі 1 106 966 грн.,

- у періоді 2-й 4-й квартали 2011р. у сумі 1 106977 грн.

2) п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, п. 10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України №1002 від 24.12.2010, розділ V п. 4 наказу ДПА України №1490/20228 від 20.12.2011 «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого ПАТ «Дніпроспецсталь» завищено суму від'ємного значення за період, з 01.01.2011 по 31.08.2011 на суму ПДВ 1804666, в тому числі по періодам:

- лютий 2011р. - 441270 грн.,

- березень 2011р. - 400 808 грн.,

- червень 2011р. - 386 881 грн.,

- серпень 2011р. - 575 707 грн.

та бюджетного відшкодування за період з 01.02.2011р. по 30.09.2011р. на суму ПДВ 1 804 666 грн., по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Арті Інвест», ТОВ «Дієг-Авіастар».

13.12.2012р. на підставі акта перевірки №502/24-1/00186536 від 26.11.2012р. відповідачем 10.12.2012 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0000430024, яким ПАТ «Дніпроспецсталь» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1 804 666, в том числі по періодам: за лютий 2011р. у розмірі 441 270 грн., за березень 2011р. у розмірі 400808 грн., за червень 2011р. у розмірі 386 881 грн., за червень 2011р. у розмірі 575 707 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000420024, яким ПАТ «Дніпроспецсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 804 666, в том числі по періодам: за березень 2011р. у розмірі 441 270 грн., за червень 2011р. у розмірі 400 808 грн., за серпень 2011р. у розмірі 386 881 грн., за вересень 2011р. у розмірі 575 707 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 481 295 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000440024, яким ПАТ «Дніпроспецсталь» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 2 159 576 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ «Дніпроспецсталь» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

По-перше, суд погоджується з доводами позивача про те, що в порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., у акті перевірки відсутній чіткий та систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень, однак в цілому зі змісту акту вбачається, що відповідач дійшов висновку про завищення позивачем сум валових витрат та податкового кредиту у період лютий, березень, червень, серпень 2011р. по господарським операціям з контрагентами ТОВ «Дієг-Авіастар» та ТОВ «Арті Інвест», по яким на думку відповідача встановлено відсутність факту постачання товарів. При цьому відповідач не заперечує факт відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку операцій з отримання товарів від зазначених контрагентів на підставі первинних документів (податкових накладних, договорів, видаткових (прибуткових) накладних, банківських виписок, прибуткових ордерів, рахунків, платіжних доручень) які були надані до перевірки. Будь-яких зауважень до зазначених документів у акті перевірки не зазначено.

Разом з тим у якості доказів відсутності факту постачання товарів відповідач посилається на акт перевірки №1307/23/34884334 від 14.04.2011р., складений Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська щодо ТОВ «Дієг-Авіастар», яким встановлено порушення ТОВ «Дієг-Авіастар» ч.1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 662, 665 ст. 656 ЦК України в частині недодержання вимог визначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «УП Укрпромресурс», ДП «ДЗПТ», ТОВ «Дієг-Авіастар», ВАТ «Дніпроспецсталь». З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається зі змісту наданого позивачем акту перевірки №1307/23/34884334 від 14.04.2011р., складеного Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська, зазначений акт складено за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дієг-Авіастар» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 31.01.11 року. Таким чином, перевірка проводилась фактично за січень 2011 року, в той час як правовідносини між позивачем з його контрагентами які на думку відповідача не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, відбувалися у лютому, березні, червні, та серпні 2011 року.

Також відповідачем в обґрунтування своєї позиції надана суду копія акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Арті Інвест» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.09.2009 року по 31.04.2012 року №841/15-02/35204018 від 21.09.2012. При цьому зазначений акт всупереч його назві та всупереч зазначеної у ньому інформації про те, що зустрічну звірку неможливо провести зв'язку з не знаходженням підприємства за юридичною адресою, містить інформацію про фактично проведену звірку та висновки про встановлення звіркою порушення ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Арті Інвест» до реальних вигодонабувачів за період з 01.09.2009 року по 31.04.2012 року.

Суд також не може прийняти зазначений доказ як належний та допустимий, оскільки по-перше, звірка була проведена без дослідження жодного первинного документа, лише на підставі даних податкової звітності, по-друге, звірка не могла бути проведена у зв'язку з відсутністю платника податків за юридичною адресою, по-третє, належним доказом наявності обставин, зазначених у висновках такої звірки, може бути лише такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі, який встановлював би відповідні обставини.

Натомість позивачем були надані відповідачу під час перевірки та суду під час судового розгляду справи первинні документи в підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Дієг-Авіастар» і ТОВ «Арті Інвест» - договори поставки, специфікації, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості, платіжні доручення. Також додатково позивачем надані суду копії установчих та реєстраційних документів ТОВ «Дієг-Авіастар» та ТОВ «Арті Інвест», та відомості руху ТМЦ. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ні у акті перевірки ані суду не було зазначено.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви копіями відповідних документів. Не надано відповідачем і такого, що набрало законної сили, рішення суду про визнання відповідних правочинів недійсними або вироку суду, яким би встановлювались відповідні обставини.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.288 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

3) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

4) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

5) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

6) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджується правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту по спірним господарським операціям.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на факт надання позивачем сертифікатів якості, виданих ДП «Дніпропетровський завод презиційних труб» замість сертифікатів виробників, обумовлених в договорі №11090433 від 13.03.2009 року, на факт сумнівності висновків хімічного аналізу незалежної лабораторії та на факт надання сертифікату, виданого ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», суд зазначає, що самі по собі ці факти не підтверджують висновків акту перевірки.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся податку на прибуток та податку на додану вартість, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби № 0000430024 від 10 грудня 2012 року та № 0000420024 від 10 грудня 2012 року, № 0000440024 від 10 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» 2146 гривень 00 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова