Постанова № 29821230, 27.02.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. 16 год.19 хв.Справа №2а- 4931/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Леутській Н.І., за участю представника позивача Іванюти О.Д., представника відповідача Зеленіної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Леомарин" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Леомарин" (позивач, ПП "Леомарин") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 27.11.12 №0008362200, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8600 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 713,50 грн. та № 0008372200 щодо визначення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 9890 грн.

ПП "Леомарин" вважає зазначені податкові повідомлення-рішення незаконними, оскільки вони прийняті за необґрунтованими висновками проведеної перевірки 12.11.12, які зазначені в акті № 2551/22-6/35568810. Позивач вважає, що під час проведення перевірки податковою інспекцією не було враховано всі обставини справи, що мають значення для прийняття рішення, підприємство здійснює свою діяльність на свій власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів для одержання прибутку. Позивач зазначає про неправомірні висновки ДПІ що полягають у визнанні недійсними правочинів укладених ПП "Леомарин" та ТОВ "Таврійська зернова компанія" у червні - липні 2011 року щодо поставки металевих виробів, оскільки всі необхідні первинні документи в наявності, розрахунки здійснювались у безготівковому вигляді, що підтверджується платіжними дорученнями, товарно-матеріальні цінності були використані у власній господарській діяльності. У податкової інспекції відсутнє судове рішення, яким визнано нікчемними правочини укладені між ПП "Леомарин" та ТОВ "Таврійська зернова компанія", підприємство не має нести відповідальності за дії або невиконання певних дій його контрагентів, несплата податку на додану вартість до бюджету контрагентом ТОВ "Таврійська зернова компанія" тягне саме для нього негативні наслідки та відповідальність, позивач не був обізнаний з тим, що особа, яка підписувала договори купівлі-продажу не була працівником ТОВ "Таврійська зернова компанія". Таким чином, позивач вважає, що ним було правомірно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинам з ТОВ "Таврійська зернова компанія" на підставі договорів та отримані товарно-матеріальні цінності правомірно віднесено до валових витрат.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач (Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) проти позову заперечує, в наданих суду запереченнях на адміністративний позов зазначає про законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень від 27.11.12 №0008362200, № 0008372200. Проведеною перевіркою діяльності ПП "Леомарин" по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Таврійська зернова компанія" в червні та липні 2011 року було встановлено, що позивачем порушено вимоги Податкового законодавства та Цивільного кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 8600грн. та заниження податку на прибуток за ІІ, та ІІ-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 9890грн. На дані порушення вплинув показник від взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ "Таврійська зернова компанія", яке за результатами перевірки створено як фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, щодо здійснення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами, що призводить до заподіяння збитків державі. Податковою інспекцією встановлено, що первинні документи були підписані гр. ОСОБА_3 як директором ТОВ "Таврійська зернова компанія", який ніякого відношення до діяльності даного товариства не має, з чого слідує відсутність у первинних документів юридичної сили. Таким чином в ході перевірки не знайшли свого документального підтвердження факти здійснення поставки товару ПП "Леомарин" від ТОВ "Таврійська зернова компанія", як того вимагає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову за його необґрунтованістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Леомарин" є юридичною особою, суб'єктом підприємницької діяльності у сфері виробництва канатів, мотузок, шпагату та сіток, оптової торгівлі іншими машинами та устаткуванням, будування та ремонт суден, оптовою торгівлею відходами та брухтом, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні як платників податків на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Спірні відносини між сторонами виникли внаслідок прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби податкових повідомлень - рішень від 27.11.12 №0008362200, № 0008372200.

Податкові повідомлення - рішення від 27.11.12 №0008362200, № 0008372200 були прийняті за наслідками проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ПП "Леомарин" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальником ТОВ "Таврійська зернова компанія" за червень, липень 2011 року про що складено акт від 12.11.12 № 2551/22-6/35568810.

Даним актом перевірки зафіксовано порушення ПП "Леомарин":

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, а також ч. 1 ст. 203, 215, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), в результаті взаємовідносин з ТОВ "Таврійська зернова компанія" занижено суму податку на додану вартість за червень, липень 2011 року у загальній сумі 8600,00 грн., у т.ч. у червні 2011 року у сумі 5750,00 грн., у липні 2011 року у сумі 2850,00 грн.;

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 ПК України, а також ч. 1 ст. 203, 215, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме занижено податок на прибуток за ІІ та ІІ-ІІІ квартали 2011 року у загальній сумі 9890,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року в сумі 6612,50 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 9890,00 грн.

Перевірці слугувала невідповідність показників ПП "Леомарин" та ТОВ "Таврійська зернова компанія" в податковій звітності за наслідками укладених договорів купівлі - продажу виробів у червні та липні 2011 року.

В дослідженому в судовому засіданні акті перевірки вбачається, що для проведення перевірки ПП "Леомарин" було надано перевіряючим копії первинних документів (податкові накладні, видаткові накладні, виписки банку, договори) на підтвердження взаємовідносин з контрагентом ТОВ "Таврійська зернова компанія", відсутність товарно-транспортних накладних та оборотно-сальдових відомостей директор ПП "Леомарин" в своїх письмових поясненнях пояснив доставкою товару самим контрагентом ТОВ "Таврійська зернова компанія".

ГВПМ ДПС у Херсонській області (лист від 29.10.12 № 5208/8) встановлено незаконну перереєстрацію ТОВ "Таврійська зернова компанія" в травні 2012 року на гром. ОСОБА_4. В своїх письмових поясненнях останній зазначив про те, що він є інвалідом 3 групи, таке підприємство як ТОВ "Таврійська зернова компанія" йому не відоме, ніяких підприємств він не відкривав та не реєстрував, довіреність на відповідні дії нікому не видавав, розповів про втрату свого паспорту.

Таким чином, податкова інспекція встановила факт незаконної перереєстрації ТОВ "Таврійська зернова компанія" на гром. ОСОБА_4 за втраченим паспортом для прикриття незаконної діяльності, щодо здійснення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами, що кваліфікується як фіктивне підприємництво за ч. 2 ст. 205 ЦК України. Господарська діяльність здійснюється за межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ "Таврійська зернова компанія", фінансово господарські взаємовідносини між ПП "Леомарин" та ТОВ "Таврійська зернова компанія" є фіктивними, вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами. Враховуючи фіктивну діяльність ТОВ "Таврійська зернова компанія", надані до перевірки ПП "Леомарин" первинні документи не містять в собі юридичної сили, тому не можуть слугувати доказами на підтвердження законності здійснених фінансово - господарських операцій підприємства з ТОВ "Таврійська зернова компанія" вчинених у червні та липні 2011 року.

В акті перевірки зазначено, що ПП "Леомарин" задекларувало податковий кредит сформований від ТОВ "Таврійська зернова компанія" у загальній сумі обсягу поставки з ПДВ 51600,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 8600,00 грн. Поставка металевих та інших виробів здійснювалась згідно договору купівлі-продажу від 02.06.2011 № 35 та від 26.07.2011 № 42. Товар оплачено, що підтверджується платіжними документами від 27.07.2011 № 92 на загальну суму 17100,00 грн. в т.ч. ПДВ 2850,00 грн. та від 06.06.2011 № 72 на загальну суму 34500,00 грн. в т.ч. ПДВ 5750,00 грн. До податкового кредиту ПП "Леомарин" включені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних № 49 від 02.06.2011 на загальну суму 34500,00 грн., у т.ч. ПДВ 5750,00 грн., № 63 від 26.07.2011 на загальну суму 17100,00 грн. у т.ч. ПДВ2850,00 грн.

Об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПКУ, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п. 139.1.9 ст. 139 ПКУ). Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Так само, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку беруться до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, досліджуючи реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Таврійська зернова компанія", суд виходить з наступного.

На підтвердження реальності господарських операцій приватним підприємством "Леомарин" надано суду договори купівлі-продажу № 35, № 42, податкові накладні та видаткові накладні № 49 та № 63, банківські виписки, видаткові накладні № 57, № 78, № 94, № 80 на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних металевих виробів.

Як вбачається з наданих суду копій документів, договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладні за підписом директора ТОВ "Таврійська зернова компанія" ОСОБА_3, ці документи не мають юридичної сили, видаткові накладні не можуть вважатись первинними бухгалтерськими документами. а податкові накладні - документами податкового обліку, оскільки підписані неуповноваженою особою. Цей факт підтверджується лист ДПС у Херсонській області від 25.10.12 № 7508, протоколом допиту свідка ОСОБА_4, відомостями з ЄДР про те, що з травня 2011 року власником та директором ТОВ "ТЗК" є гр- ОСОБА_4, відсутністю виплати доходів гр. ОСОБА_3 згідно з звітами форми № 1-ДФ ТОВ "ТЗК". Представник позивача в судовому засіданні підтвердив те, що ПП "Леомарин" не було відомо про непричетність гром. ОСОБА_3 до діяльності ТОВ "Таврійська зернова компанія", пояснив, що позивач здійснює свою діяльність на власний ризик, товар було придбано та відповідно доставлено покупцю, податок на додану вартість позивачем сплачено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність з боку позивача реальності отримання послуг, наявності господарської мети на вчинення відповідних господарських операцій та наявності зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю платника податку, що вказує на недоведеність з боку позивача реальності господарських операцій, здійснених між ним та ТОВ "Таврійська зернова компанія". Тому суд не вважає можливим встановити факт реального здійснення господарської операції по купівлі-продажу металевих виробів у ТОВ "Таврійська зернова компанія" у червні та липні 2011 року, що відповідно впливає на показники в податковій звітності позивача.

Враховуючи те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що позивачем не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Таврійська зернова компанія", суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки ПП "Леомарин".

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд не приймає до уваги надані позивачем видаткові накладні на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Таврійська зернова компанія" товару, оскільки вчинені правочини позивачем з його контрагентом не містять в собі доказовості їх правомірності, поставка придбаного товару нічим не підтверджена, договори купівлі-продажу взагалі підписані неуповноваженою особою зі сторони ТОВ "Таврійська зернова компанія". Суд не може керуватись у своїх висновках позицією ПП "Леомарин" здійснювати свою діяльність на власний ризик, оскільки дана позиція суперечить як інтересам самого позивача так і нормам діючого законодавства.

Посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного позивачем та ТОВ "Таврійська зернова компанія" суд вважає таким, що не підтверджено при розгляді справи належними доказами. За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 цієї статті, є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання їх недійсними. Відповідач не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей договір очевидно суперечить інтересам держави та суспільства не підкріплений належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими. За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених договорів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оцінюючи усі докази по справі у сукупності, суд вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з товариством, яке штучно створювало документообіг з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту, походження металевих матеріалів не було встановлено через неправомірні дії постачальника ТОВ "Таврійська зернова компанія".

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів ПКУ, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За таких обставин, суд вважає правомірними дії ДПІ по визначенню податкових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток. В задоволенні позовних вимог відмовляється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

постановив:

Відмовити приватному підприємству "Леомарин" в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 27.11.12 №0008362200, № 0008372200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 березня 2013 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.2.6