Постанова № 29821051, 04.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

04 березня 2013 р. Справа № 802/485/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича

позивача: Лещенко П.А.

відповідача: Опалко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче і комерційне підприємство" БТІ"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче і комерційне підприємство «БТІ» з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією перевірки, складено акт від 25.01.2012 року про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче і комерційне підприємство «БТІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року п. 12.01.2012 року. В подальшому , на підставі зазначеного акту, відповідач виніс податкове повідомлення - рішення №0000302350 від 02.02.2012 року. Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним актом перевірки, та рішення, яке було винесено на його підставі, оскаржив їх до суду.

Ухвалою суду від 05 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача щодо заявленого позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні заявлених вимог, посилаючись на те, що податковий орган приймаючи вищезазначені рішення діяв на підставі та у спосіб визначений Податковим кодексом України.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, заслухавши представників позивача та відповідача, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 09 квітня 1999 року укладено засновницький договір, відповідно до якого засновано підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю на базі Науково-виробничого і комерційного підприємства «БТІ» шляхом його реорганізації в товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче і комерційне підприємство «БТІ». (а.с.5-6)

В подальшому, 18 лютого 2011 року відбулися збори учасників ТОВ «Науково-виробниче і комерційне підприємство «БТІ» на яких прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «Науково-виробниче і комерційне підприємство «БТІ» та обрано головою ліквідаційної комісії Лещенка П.П., що підтверджується протоколом №5 від 18.02.2011 р. (а.с. 7)

Так, для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації необхідно подати довідку з податкового органу про відсутність у товариства заборгованості по податках та зборах.

Однак, для отримання необхідної довідки податковий орган зобов'язаний провести перевірку. У судовому засіданні представник позивача повідомив суду, що до початку перевірки відповідач завимагав у нього закрити всі банківські рахунки, обнулити баланс, звільнити директора та головного бухгалтера, що останній і зробив.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлення від 12.01.2012 року виданого ДПІ у м. Вінниці державним податковим інспектором відповідно до положень п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2. ст.. 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове-виробниче і комерційне підприємство «БТІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 12.01.2012 року. За результатами перевірки складено акт №200/23/20113864 від 25.01.2012 про результати виїзної позапланової перевірки.

Перевіркою встановлено порушення платником норм пп.. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, а саме підприємством занижено податок на прибуток в сумі 4600 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 4600 грн.

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення в прийнятому податковим органом податковому повідомлені-рішенні від 02.02.2012р. № 0000302350, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 4600,00 грн. (а.с.23).

Так, на думку податкового органу, зазначені порушення були допущені позивачем у зв'язку із тим, що кошти, які були внесені учасниками до статутного фонду товариства і не повернуті його учасникам - є безповоротною фінансовою допомогою, а тому є валовими доходами та підлягають оподаткуванню.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що усі кошти, які були у підприємства, у т.ч. і статутний фонд товариства, були витрачені на погашення кредиторської заборгованості підприємства у зв'язку із його ліквідацією.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд виходив з наступного.

Так, згідно із п. п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець чітко визначив поняття безповоротної фінансової допомоги. В свою чергу, податковий орган на власний розсуд протлумачив приписи вищезазначеної статті, що є перевищення його повноважень.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючі оскаржуване рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо решти позовних вимог, суд прийшов до висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18/772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

В свою чергу, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно ст.ст. 20,21 Податкового кодексу України, у межах наданих прав та обов'язків, органи державної податкової служби вживають заходів для забезпечення притягнення до відповідальності платника податку, винного у допущенні порушення.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є лише засобом документування, в той час, коли предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Крім того, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта.

Відповідно до ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Однак, слід зазначити, що оцінка висновків контролюючого органу за результатами перевірки досліджується в межах формування податкового повідомлення-рішення і саме через такий спосіб захисту, передбачений ст. 162 КАС України, а саме скасування рішення, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо надання висновків не порушують права, свободи та інтереси позивача, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, яке оформлено у вигляді акту, не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0000302350 від 02.02.2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 57,35 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби з рахунків Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна