Ухвала суду № 29820185, 26.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5377/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.11.2011 №0035051510.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» за ІІ квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 03.11.2011 №3674/15-127/32486636 (далі -акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пп. 3 п. 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 19900060 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 №0035051510, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 19900060 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року порушено статтю 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: неправомірно визначено р.06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, останнє є правомірним та скасуванню не підлягає

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 зазначеного вище Закону, відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абз. 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37.1 статті 37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п. 1 розділу ХІХ Перехідних положень Податкового кодексу України з 01 квітня 2011 року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовуються питання оподаткування податком на прибуток підприємств.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що розділ III Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 року з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

У відповідності до положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Згідно абзацу другого п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. № 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01.04.2011 чинності розділом III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, крім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

У податковій декларації за ІІ квартал 2011 року, яка подана позивачем до податкової інспекції неправомірно визначено р. 06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду), оскільки сума вказана у рядках 06.6, 07 податкових декларацій, є від'ємним значенням минулого 2010 року, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 19900060 грн.

Позивачем, в якості доказів формування від'ємного значення за результатами діяльності підприємства у 2010 року надано суду завірені копії договору від 02.06.2008 №1-08 генерального підряду, балансу на 31.12.2010, висновку незалежного аудитора щодо фінансових звітів ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» за 2010 рік.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2012 (том. І а.с. 217) державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія»з питань правильності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатом якої складено акт від 15.08.2012 №267/1-22-30-32486636 (т. І а.с. 228-239).

Як вбачається з акту перевірки від 15.08.2012 №267/1-22-30-32486636 перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме віднесення до складу валових витрат витрати на будівництво основних фондів, які підлягають амортизації та завищення валових витрат за 2010 рік в сумі 19900060 грн.

За результатом розгляду заперечень позивача акт перевірки від 15.08.2012 №267/1-22-30-32486636 залишено без змін.

Належних доказів на спростування висновку відповідача щодо завищення вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме віднесення до складу валових витрат витрати на будівництво основних фондів, які підлягають амортизації та завищення валових витрат за 2010 рік в сумі 19900060 грн. позивачем не надано і під час судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування встановленого у податковій декларації за І квартал 2011 року, оскільки відповідно до вимог абз. 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року безпідставно відображено від'ємне значення з податку на прибуток за 2010 рік.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 23.11.2011 №0035051510 прийнято відповідачем правомірно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що підтверджували б факт протиправності винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна група» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст виготовлено 04.03.2013

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.