Постанова № 29820109, 07.03.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р.Справа № 5017/2843/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Сідєльніков А.В. (довіреність б/н від 17.01.2011 року)

від відповідача: Фирсов Д.О. (довіреність б/н від 18.10.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем'єр дістріб'юшн компані"

на рішення господарського суду Одеської області від „05" грудня 2012 року

по справі № 5017/2843/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Прем'єр дістріб'юшн компані", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Джерело", м. Одеса

про стягнення 11 256 303,65 грн.

В С Т А Н О В И В :

10.09.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Прем'єр дістріб'юшн компані" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальність „Джерело" (далі по тексту - відповідач) про стягнення пені, річних та інфляційних витрат на суму 2 965 966,08 грн., з яких сума пені складає 1 412 438,35 грн., загальна сума річних 1 412 438,35 грн. та загальна сума інфляційних витрат складає 141 119,39 грн.

Позовні вимоги ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" обґрунтувало посиланням на умови договору від 02.06.2010 року за №Д05/02/06/2010, в якому відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства за отриманий товар прострочив оплату за поставлену продукцію і повинен сплатити на користь позивача пеню та річні у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, за весь період такого прострочення (п.10.1 Договору).

09.10.2012 року ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" до початку судового засідання в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України подало до суду заяву про зміну предмету позову. Відповідно до зазначеної заяви, позивач збільшив розмір позовних вимог з 2 965 966,08 грн. до 11 256 303,65 грн. Таким чином, позивачем заявлено до стягнення 11 256 303,65 грн., з яких 8 290 337,57 грн. - сума основного боргу, 1 412 438,35 грн. - сума пені, 1 412 438,35 грн. - сума річних, 141 119, 39 грн. - сума інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.2012 року по справі № 5017/2843/2012 (суддя Горячук Н.О.) в задоволені позовних вимог ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" відмовлено повністю. Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем не доведені належними та допустимими доказами позовні вимоги. Так, надані відповідачем видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення про оплату поставленого товару, як це передбачено розділом 4 договору, з яких передбачається, що позивач поставив відповідачу товар на суму 15 481 415,84 грн., який в свою чергу повністю оплатив вартість поставленого товару. Господарським судом до уваги не прийняті доводи позивача щодо основного боргу відповідача за період 2010-2011 роки, проаналізувавши договори від 02.06.2012 року №Д05/02/06/2010 та від 04.01.2010 року за №33111, який становить 8 290 337,57 грн., оскільки предметом розгляду справи є договір від 02.06.2012 року №Д05/02/06/2010, а не договір від 04.01.2010 року за №33111, який розглядався в іншій справі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що господарський суд не дослідив умови договору на поставку алкогольної продукції і не надав правову оцінку доказам, які підтверджують факт поставки продукції і містять інформацію щодо здійснення оплати відповідачем.

На думку скаржника, суд порушив норми ст.35 Господарсько-процесуального кодексу України, а саме факти, встановленні рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.07.2012 року по справі №5/17-3644-2011, яке набрало законної сили, встановлено факт наявності боргу за Договором №Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року в сумі 8 290 337,57 грн. Висновки судово-економічної експертизи Одеського наукового-дослідного інституту №2454/2455 від 01.06.2012 року по справі № 5/17-3644-2011, при прийнятті судового рішення до уваги не брались.

Крім того, скаржник посилається на те, що судом не були розглянуті вимоги щодо стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних витрат відповідно до умов договору №Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 у зв'язку з його неналежним виконанням.

Відповідачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

04.03.2013 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява від директора ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані", в якій скаржник просить повернути апеляційну скаргу від 15.12.2012 року на рішення господарського суду Одеської області від 05.12.2012 року по справі №5017/2843/2012.

Судова колегія вважає, що заява не може бути задоволена з наступних підстав: по-перше, в заяві скаржник зазначає, що 15.12.2012 року до Одеського апеляційного господарського суду була направлена апеляційна скарга, але як вбачається з матеріалів справи, скарга від 15.02.2012 року була повернута Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.12.2012 року відповідно до п.3 ст.97 ГПК; по-друге, в заяві скаржник посилається на те, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено, як вбачається з апеляційної скарги і додатками до неї, апеляційна скарга підписана уповноваженою особою - представником, який діє на підставі чинної довіреності від 02.01.2013 року, яка підписана директором ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані"; по-третє, згідно п.5 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом до винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

В судовому засіданні представник ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані", Сідєльніков А.В., зазначену вище заяву не визнавав та просив її відхилити, оскільки про її існування не знав та не знає хто її направив до суду.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 02.06.2010 року між ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" (компанія) та ТОВ „Джерело" (дистриб'ютор) укладено договір №Д05/02/06/2010.

Відповідно до умов Договору п.2.1, дистриб'ютор зобов'язується надати компанії послуги по дистриб'юції продукції, тобто закупати продукцію у відповідності з запланованим щомісячним об'ємом продаж, за свій рахунок приймати, зберігати, здійснювати дистриб'юцію продукції на території дистриб'юції у відповідності з операційними цілями по дистриб'юції, своєчасно сплачувати продукцію по відповідній ціні. Дистриб'ютор зобов'язується не перевищувати встановлені кредитні ліміти проводити акції та виконувати інші вимоги, узгоджені у відповідності з договором.

Згідно із п.2.2 Договору, сторони домовились, що дистриб'юція продукції по договору буде здійснюватись на території визначеній у додатку №2.

Розділом 5 передбачена ціна продукції, яка встановлюється виходячи з базової ціни зазначеної у додатку №1 по договору за врахуванням знижки , якщо вона встановлена дистриб'ютору. Пунктом 5.2 встановлено, що ціна може бути змінена компанією в односторонньому порядку у будь який час. Про зміну ціни, компанія повідомляє дистриб'ютора не менш як за 30 днів до дати введення нової ціни. Про екстрене збільшення ціни, обумовлене різкими змінами вартості сировини, матеріалів, енергоносіїв, макроекономічних показників, змін у законодавстві, компанія повідомляє дистриб'ютора за один день до моменту встановлення нової ціни. Факт прийняття продукції дистриб'ютором є підтвердженням його згоди з новою ціною.

Відповідно до п.6.4 Договору, підставою для оплати є договір та товарно-транспортна накладна, у якій зазначається вартість продукції, транспортні витрати (якщо вони сплачуються дистриб'ютором) , податки та платежі, передбачені законодавством та договором.

Пункт 6.5 передбачає, що дистриб'ютор сплачує продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок компанії, зазначений в Договорі. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок або внесення їх в касу компанії (якщо передбачений такий вид оплати). Поточні надходження грошових коштів від дистриб'ютора зараховується у рахунок погашення заборгованості з найбільш раннім строком виникнення. Зазначене дистриб'ютором призначення платежу при цьому не враховується.

Розділ 7 передбачає умови поставок, згідно із п.7.1 Договору, поставка продукції здійснюється у відповідності з правилами організації поставок (додаток №5).

Моментом виконання зобов'язання компанії по поставці продукції вважається момент передачі продукції дистриб'ютору на його складі або на складі компанії. Право власності на продукції переходить від компанії дистриб'ютора у момент отримання продукції дистриб'ютором від експедитора. Підтвердженням факту передачі продукції вважається підписання уповноваженого представника дистриб'ютора відповідної товарно-транспортної накладної. Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження продукції при завантажені продукції - дистриб'ютор (п.7.5 договору).

Відповідно до п. 7.6 Договору, підтвердженням факту отримання продукції є підпис представника або робітника дистриб'ютора на товарно-транспортній накладній, засвідчена печаткою або штампом. Крім засвідчення печаткою та-або штампом підписи представника або робітника дистриб'ютора на товарно - транспортній накладній, останній зобов'язаний надати компанії та/або експедитору довіреність на отримання ТМЦ (п.7.6 договору)

Розділом 10 Договору передбачено відповідальність сторін. Так, у випадку прострочення оплати продукції дистриб'ютор сплачує компанії пеню та річні у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення такої прострочки.

Відповідно до пункту 13.1 Договору, даний договір набуває сили з моменту підписання обома сторонами, у відношенні розрахунків діє до повного виконання зобов'язань боржником.

Додатком №3 до Договору №Д/05/02/06/2010 від 02.06.2010 року, передбачено максимальний строк відстрочки оплати продукції, який складає 30 (тридцять) днів

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх доводів, відповідно до договорів №Д05/02/06/2010 від 02.06.2013 року та №33111 від 04.01.2010 року, позивач надав до суду видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за період 2010-2011 роки, з яких вбачається, що позивач відвантажив продукцію ТОВ „Джерело" на суму 28 600 226,06 грн., але господарським та апеляційним судом доводи до уваги не приймаються, оскільки предметом розгляду справи є договір №Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року, а не договір №33111 від 04.01.2010 року.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані", як постачальником, та ТОВ „Джерело", як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з поставкою/покупкою товару (лікеро-горілчаної продукції), про що 02.06.2010 року було укладено відповідний договір.

Так, Договір поставки товару від 02.06.2010 року за №Д05/02/06/2010 є підставою для виникнення у сторін (ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" та ТОВ „Джерело") за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно із видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень на оплату поставленого товару, відповідно до договору №Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15 481 415,84 грн., на що останній в свою чергу сплатив повністю вартість поставленого товару.

В апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 11 256 303,65 грн., з яких 8 290 337,57 грн. основного боргу, сума пені складає 1 412 438,35 грн., загальна сума річних за договором складає 1 412 438,35 грн., сума інфляційних витрат складає 141 119,39 грн.

В судовому засіданні скаржником було заявлено клопотання про залучення додаткових документів до матеріалів справи, але судовою колегією клопотання відхилено та задоволенню не підлягає, оскільки надані документи були прийняті після винесення рішення місцевим господарським судом.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на рішення господарського суду Одеської області від 02.07.2012 року по справі №5/17-3644-2011 та висновкам судово-економічної експертизи Одеського наукового-дослідного інституту №2454/2455 від 01.06.2012 року, якими встановлено факт наявності заборгованості за продукцію ТОВ „Джерело" перед ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" у сумі 8 290 337,57 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.07.2012 року по справі №5/17-3644-2010, у задоволені позовних вимог ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" відмовлено в повному обсязі. Судом розглядався спір про стягнення заборгованості за договором №33111 від 04.01.2010 року. Судово-економічна експертиза досліджувала договір № 33111 від 04.01.2010 року. Таким чином, Договір №Д05/02/06/2010 від 02.06.2010 року судом не досліджувався, правова оцінка правовідносинам за договором не надавалась.

У зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" в задоволенні позовних вимог, так як ним не доведено певними засобами доказування позовні вимоги щодо наявності боргу за договором поставки товару від 02.06.2010 року, а тому такі позовні вимоги, не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Скаржник, в процесі розгляду справи, не довів факт наявності боргу за договором №Д/05/02/06/2010 від 02.06.2010 року у сумі 8 290 337,57 грн.

Судова колегія також вважає, що всі доводи, заперечення та вимоги ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані"

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської від 05.12.2012 року по справі № 5017/2843/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Прем'єр дістріб'юшн компані" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „05" грудня 2012 року по справі № 5017/2843/2012 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „11" березня 2013 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров