Рішення № 29819910, 06.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.13 р. Справа № 905/909/13-г

за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса

до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

про стягнення 13671,48 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Державне підприємство «Одеська залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - відповідач) про стягнення суми 3% річних в розмірі 2270,62грн. за період з 22 листопада 2005 року по 22 січня 2013 року та інфляційних витрат за період з листопада 2005 по грудень 2011 року в розмірі 11400,86 грн., а всього 13671,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Господарського суду Донецької області від 09.11.2005 по справі 43/302 за позовом Державного підприємства «Одеська залізниця» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення 13671,48 грн. позовні вимоги задоволені. На теперішній час заборгованість відповідачем не погашена, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов’язання, які нараховані на заборгованість відповідача перед позивачем.

Відповідач проти наявності заборгованості не заперечував, надав відзив у якому зазначив, що позов подано з недодержанням вимог п. 3 ч. 57 Господарського процесуального кодексу України, тому що платіжне доручення про сплату судового збору оформлене неналежним чином, що є підставою для повернення позову без розгляду.

Суд дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2005 по справі 43/302, позов Державного підприємства «Одеська залізниця» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення заборгованості задоволений, з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» стягнуто 10335 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідачем, до теперішнього часу рішення господарського суду Донецької області не виконано, заборгованість не сплачена.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач надав позов з недодержанням вимог п. 3 ч. 57 ГПУ України, тому що платіжне доручення про сплату судового збору оформлене неналежним чином, що є підставою для повернення позову без розгляду, суд до уваги не приймає, оскільки платіжне доручення на перерахування судового збору оформлено відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних від простроченої суми, за період з 22.11.2005 по 22.01.2013, та інфляційних витрат з грудня 2005 року по грудень 2011 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цієї частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 2223,02 грн. та 10930,63 відповідно.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Державного підприємства «Одеська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 01071315) 3% річних в розмірі 2223 грн. 02 коп. та інфляційні витрати в розмірі 10930,63грн., а всього 13153грн. 65 коп. та 1655 грн. 33 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 7 березня 2013 року.

Суддя Говорун О.В.