Постанова № 298194, 05.12.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.06 р. Справа № 19/240а

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Волошиної О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Марченко В.І., за довіреністю

Від відповідача 1: без участі представника

Від відповідача 2: Макейчик В.В., за довіреністю

Від відповідача 3: без участі представника

Розглянувши матеріали адміністративного позову Приватного підприємства “Внешконтракт” м. Донецьк

до відповідачів: 1. Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецьк

2. Управління державного казначейства в Донецькій області

3. Державного казначейства України м. Київ

про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецьк та УДК у Донецькій області надати звіт про хід виконання постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.06 р., який перебуває у них на виконанні; про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецьк та УДК у Донецькій області здійснити примусове виконання Постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Внешконтракт” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом до Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецьк, Управління державного казначейства в Донецькій області, про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецьк та УДК у Донецькій області надати звіт про хід виконання постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.06 р., який перебуває у них на виконанні; про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецьк та УДК у Донецькій області здійснити примусове виконання Постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р.

Ухвалою від 27.06.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі № 19/240а.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на постанову Господарського суду Донецької області від 24.11.2005 р. по адміністративній справі № 41/131, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2005 р. по справі № 41/131, виконавчий лист від 05.01.2006 р., лист № 1/03 від 01.03.2006 р., лист без номера /без дати; ст.124 Конституції України, ст. 255 КАС України; порушення прав позивача.

Представник позивача протягом розгляду справи підтримував адміністративний позов.

Відповідач 1, Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецьк, проти позову заперечує, про що викладено у листі № 02-30/502 від 10.07.2006 р. Наполягає, що відповідно до ст. 35 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного Казначейства України. При цьому виконання таких рішень здійснюється Державним Казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України. Крім того, пунктом 3.2. “Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість”, затв. Наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 р. № 82/245 встановлено, що Державне казначейство України на підставі оригіналу виконавчого документу ( наказу суду) своїми платіжними дорученнями перераховує кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок платника податків, вказаний у виконавчому документі.

Відповідач 2, Управління державного казначейства України у Донецькій області, проти позову заперечує, про що викладено у Запереченні ( лист № 14-14/4038 від 11.07.2006 р.). В обґрунтування наводить приписи ст. 35 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік”, пункт 3.2. “Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість”.

Наполягає, що посилання позивача на спільний наказ ДПА України та ДКУ від 21.05.2001 р. № 200/86 є невірним. Порядок, затверджений наказом № 200/86 регламентує відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України за висновками податкових органів. Наказ № 82/245 регулює виконання саме рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України з податку на додану вартість, тобто є спеціальною нормою для цих правовідносин. На виконання п. 3.2. Порядку № 82/245 Управління державного казначейства у Донецькій області листом від 21.03.2006 р. № 03-18/1559 надіслало на адресу Державного Казначейства України виконавчий лист від 28.02.2006 р. по справі № 41/131 для розгляду та виконання, який і знаходиться в ДКУ по теперішній час. Вважає себе неналежним відповідачем у справі.

За клопотанням відповідача 2 судом здійснений запит на адресу Державного казначейства України про фактичне виконання постанови Господарського суду Донецької області від 24.11.2005 р. по справі № 41/131 на підставі виконавчого листа. Провадження у справі зупинялося.

Листом № 4.3-04/3150-8539 від 05.09.2006 р. Державне Казначейство України повідомило, що на виконанні у ДКУ знаходиться виконавчий лист Господарського суду Донецької області від 28.02.2006 р. № 41/131, відповідно якого з Державного бюджету України на користь ПП “Внешконтракт” стягується бюджетна заборгованість з податку на додану вартість в сумі 360 091,00 грн. Виконавчий лист надійшов на виконання до Державного казначейства України 31.03.2006 р. На даний час в ДКУ знаходяться на виконанні рішення судів про відшкодування податку на додану вартість, які надійшли раніше. Отже, постанова господарського суду Донецької області у справі № 41/131 буде виконана за черговістю надходження рішень судів про відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Ухвалою від 11.10.2006р. відповідно до п.3 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі № 19/240а в якості третього відповідача залучено Державне казначейство України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014).

Представник відповідача 3, Державного казначейства України м. Київ, в судове засідання жодного разу не з’явився. 22.11.2006р. до матеріалів справи надійшов факсимільний лист (від 22.11.2006р. № 43-04-4/4185), в якому Державне казначейство України проти позову заперечує. Зазначає, що на даний час в нього на виконанні знаходиться виконавчий лист господарського суду Донецької області від 28.02.2006р. № 41/131, відповідно до якого з Державного бюджету України на користь ПП “Внешконтракт” стягується бюджетна заборгованість з податку на додану вартість в сумі 360 091,00 грн., наполягає на тому, що позивачу у виконанні зазначеної постанови суду не відмовлено. Посилається на те, що згідно з ч.3 ст. 35 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за черговістю надходження рішень. На даний час у Державному казначействі України знаходяться на виконанні рішення судів про відшкодування податку на додану вартість, які надійшли раніше, ніж вищевказаний виконавчий лист.

29.11.2006 р. надійшов оригінальний відзив Державного казначейства України.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу ( ст. 9 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Постановою Господарського суду Донецької області від 24.11.2005 р. у справі № 41/131 задоволені позовні вимоги Приватного підприємства “Внешконтракт” до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства України у Київському районі м. Донецька про стягнення з Державного бюджету України сум податку на додану вартість в розмірах: 147 235 грн. за декларацією по ПДВ за квітень 2004 року, 212 856 грн. за декларацією по ПДВ за червень 2004 року.

Стягнуто з рахунку № 31116030500006, відкритого на ім’я Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецька, МФО 834016, банк УДК в Донецькій області , код ЗКПО на користь Приватного підприємства “Внешконтракт” м. Донецьк бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 360 091 грн., у тому числі за декларацією по ПДВ за квітень 2004 року в сумі 147 235 грн., за декларацією по ПДВ за червень 2004 року в сумі 212 856 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2005 р. у справі № 41/131 постанова господарського суду Донецької області від 24.11.2005 року у справі № 41/131 - залишена без змін.

05.01.2006 р. Господарським судом Донецької області виданий Виконавчий лист про примусове виконання постанови суду в адміністративній справі № 41/131.

Ухвалою Господарського суду Донецької області виправлено описку допущену у постанові № 41/131 від 24.11.2005 р., шляхом викладення абзацу 2 постанови в новій редакції: “Стягнути з рахунку № 31113030600006, відкритого на ім’я Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецька, МФО 834016, банк УДК в Донецькій області, код ЗКПО 24165255, на користь Приватного підприємства “Внешконтракт” м. Донецьк бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 360 091 грн., у тому числі за декларацією по ПДВ за квітень 2004 року в сумі 147 235 грн., за декларацією по ПДВ за червень 2004 року в сумі 212 856 грн. Видати новий виконавчий лист.

Листом № 1/03 від 01.03.2006 р. позивачем повідомлено Начальника УДК в Київському районі м. Донецька про надсилання на адресу казначейства в Київському районі наказу Господарського суду в Донецькій області № 41/131 від 05.01.2006 р. про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 360 091 грн.

З листування між сторонами вбачається, що виконавчий лист від 28.02.2006 р. надсилався позивачем на адресу ВДК у Київському районі м. Донецька, яке в свою чергу з листом від 14.03.06 р. ( вхідний від 15.03.2006 р.) надіслало його разом з платіжним дорученням в УДК у Донецькій області.

Управління Державного казначейства у Донецькій області листом від 21.03.2006 року № 03-18/1559 надіслало на адресу Державного казначейства України виконавчий лист від 28.02.2006 року по справі № 41/131 для розгляду та виконання.

Стосовно вимог позивача про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецьк та УДК у Донецькій області надати звіт про хід виконання постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.06 р., який перебуває у них на виконанні, суд зазначає наступне.

З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, частиною 2 статті 4 якого встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких за законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Компетенція адміністративних судів поширюється на спори, що визначені ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Спори про зобов’язання надати звіт про хід виконання постанови Господарського суду, до вказаної статті не включені.

Тому вимоги позивача про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецьк та УДК у Донецькій області надати звіт про хід виконання постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.06 р., який перебуває у них на виконанні, є такими, що не належать до розгляду в порядку адміністративного судочинства; провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пп.1 п. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1232, Державне казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління.

Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.

Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування (пп.4 п. 4 Положення про Державне казначейство України).

Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування ( п.1 ст. 25 Бюджетного Кодексу України).

За приписами статті 35 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006рік”, виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.

Рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, передаються до Державного казначейства України.

Безспірне списання коштів з рахунку державного бюджету здійснюється виключно органами Державного казначейства України за черговістю надходження рішень за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 N 209/72 у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів (форма наведена в додатку 2) або за рішенням суду.

З метою реалізації вимог Бюджетного кодексу України та забезпечення координації дій органів державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду, які передбачають безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, спільним наказом Державного Казначейства України та Державної податкової адміністрації України № 82/245 від 27.04.2004 р. ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.05.2004 р. за № 645/9244) затверджено Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість.

Згідно п.3.1 Порядку, у разі надходження до органів Державного казначейства України оригіналу виконавчого документа (наказу суду), який свідчить про набрання рішенням законної сили, його копія не пізніше наступного робочого дня після його одержання передається до податкового органу для забезпечення повноти контролю за правильністю відшкодування та формування довідки щодо залишку невідшкодованого податку за звітний період за формою, установленою додатком 3.

Відповідно до п.3.2 Порядку, податковий орган протягом п'яти робочих днів після одержання копії виконавчого документа (наказу суду) направляє органу Державного казначейства України довідку щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період.

У разі ненадходження до органу Державного казначейства України протягом п'яти днів довідки щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період Державне казначейство України на підставі оригіналу виконавчого документа (наказу суду), рішень, ухвал, постанов суду (за відсутності обставин, які зумовлюють зупинення виконання рішення) своїми платіжними дорученнями перераховує кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок платника податків, указаний у виконавчому документі (наказі суду).

Отже, обов’язок з виконання постанови господарського суду Донецької області від 24.11.2006р. по справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р. покладено саме на Державне казначейство України.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 6(1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України ( ст. 124 Конституції України).

За приписами ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист праві основних свобод людини встановленою, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"

Орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права (п.44 зазначеного Рішення).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, встановить втручання у гарантоване йому статтею 1 Протоколу № 1 право на мирне володіння своїм майном.

Суд нагадує, передусім, що у жодному випадку державний орган не може посилатися на відсутність ресурсів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду (див. справу "Бурдов проти Росії" ( 980_045 ) (Bourdov c. Russie), N 59498/00, п. п. 35 та 40, CEDH 2002-III). Отже, утримуючись від застосування заходів, необхідних для виконання судового рішення, винесеного у справі, українські державні органи позбавили положення п. 1 статті 6 Конвенції його корисного ефекту (Рішення, Справа (974_027) Європейський суд з прав людини, Міжнародні суди від 29.11.2005права "Рибак проти України".

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Державним казначейством України у листі № 4.3-04-4/4185 від 22.11.2006р. зазначено, що виконавчий лист від 28.02.2006р. по справі № 41/131 надійшов на виконання 31.03.2006р.

Отже, на час прийняття рішення у цій справі зазначений виконавчий лист знаходиться на виконанні в Державному казначействі України, вже вісім місяців.

Ухвалами суду від 11.10.2006р. та від 02.11.2006р. відповідача 3, Державне казначейство України, зобов’язано надати документи, що підтверджують виконання постанови господарського суду Донецької області від 24.11.2006р. по справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р. Відповідач 3 не надав вичерпної інформації про підстави затримки виконання судового рішення (постанови) у справі № 41/131 про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Не надано також і відомостей в якому стані знаходиться виконання цієї постанови.

Станом на час прийняття судового рішення, документів, що підтверджують виконання постанови господарського суду Донецької області від 24.11.2006р. по справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р. Державним казначейством України до матеріалів справи не додано, документових доказів про поважність причин невиконання, або об”єктивної неможливості виконання постанови суду від 24.11.2006р. по справі № 41/131, також, не наведено. Державне Казначейство України не навело доказів, що ним вжито всі необхідні та достатні заходи, для належного виконання постанови суду, винесеної на користь ПП “Внешконтракт”.

Враховуючи викладене, та з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вимоги позивача про зобов’язання здійснити примусове виконання Постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у відношенні Державного Казначейства України.

Вимоги позивача до Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецьк та Управління державного казначейства в Донецькій області про зобов’язання здійснити примусове виконання Постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р. не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством цей обов’язок покладено на інший орган Державного казначейства України – Державне казначейство України м. Київ, на виконанні у якого і знаходяться виконавчі документи.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України. Зайво сплачена сума 81,60 грн. підлягає поверненню позивачу .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 11, 17, 48, 49, 51, 52, 69, 71, 72, 87, 94, 122-154, пп.1 п.1 ст. п.п.1 п.1 ст. 157, ст.160, 162, 163, 167, 185, 186, 254, п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково позовні вимоги Приватного підприємства “Внешконтракт” м. Донецьк до Відділення державного казначейства у Київському районі м. Донецьк, Управління державного казначейства в Донецькій області, Державного казначейства України, про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецька та УДК у Донецькій області надати звіт про хід виконання постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.06 р., який перебуває у них на виконанні; про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецька та УДК у Донецькій області здійснити примусове виконання Постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р.

Зобов’язати Державне казначейство України м. Київ здійснити примусове виконання Постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.2006р.

Закрити провадження у справі в частині вимог Приватного підприємства “Внешконтракт” м. Донецьк до Державного казначейства України про зобов’язання ВДК у Київському районі м. Донецька та УДК у Донецькій області надати звіт про хід виконання постанови Господарського суду Донецької області по адміністративній справі № 41/131 на підставі виконавчого листа від 28.02.06 р., який перебуває у них на виконанні.

В іншій частині позову відмовити.

Відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України судові витрати Приватного підприємства “Внешконтракт” м. Донецьк в сумі 3,40 грн.

Повернути Приватному підприємству “Внешконтракт” м. Донецьк з державного бюджету 81,60 грн. державного мита, зайво сплаченого за платіжним дорученням № 30 від 22.06.2006р.

В судовому засіданні 05.12.2006 р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.12.2006 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Дучал Н.М.

Ч.В.В.

Надруковано 5 екземплярів:

1 – позивачу;

3 – відповідачам; 1– у справу