Постанова № 29815640, 06.03.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2013 року Справа № 812/1819/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коршикова С.К.,

при секретарі судового засідання Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року в сумі 1732,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська (надалі-позивач) до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року в сумі 1732,80 грн., в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) у відповідності до ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, п.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97 є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (страхувальником) та перебуває на обліку в УПФУ в Ленінському районі м.Луганська з 17.10.2002 за реєстраційним номером №11-6848.

Станом на 20.12.2012 у ОСОБА_1 існує заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перед УПФУ в Ленінському районі м.Луганська за липень-грудень 2010 року в розмірі 1732,80 грн., внески нараховані до 01.01.2011, але станом на 01.01.2011 строк сплати даних платежів не настав, оскільки звіт подається страхувальником до органів ПФУ один раз на рік до 01 квітня року, наступного за звітним. Згідно з наданим за 2010 рік звітом ОСОБА_1 була платником фіксованого податку. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17, пункту 6 статті 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця є календарний місяць. Відповідно до прикінцевих положень Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська на адресу відповідача направлена вимога №626 від 05.10.2012 на суму 1732,80 грн. Однак, у визначені законодавством строки сума боргу погашена не була, а вимога не оскаржувалася. Відповідно до абз.8 ч.3 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплтау недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Ненадходження коштів до Пенсійного фонду спричиняє значну шкоду державним інтересам, що призводить до несвоєчасної виплати пенсій найменш забезпеченій верстві населення: людям похилого віку, інвалідам та неповнолітнім, позбавленим бітьківського піклування. Вказані громадяни не можуть на рівних конкурувати на ринку праці і, як наслідок, державне пенсійне забезпечення є єдиним засобом їх існування. Оскільки відповідач ухиляється від сплати заборгованості до Пенсійного фонду України в добровільному порядку, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року в сумі 1732,80 грн. у судовому порядку на свою користь.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, про наслідки неприбуття суду не доповідав. Правом надання суду заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався. Так, 01.03.2013 на адресу Луганського окружного адміністративного суду повернулось поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження по справі, направлене на адресу відповідача (91000, АДРЕСА_1). Згідно довідки поштового відділення причиною повернення зазначено «за зазначеною адресою не знайдено». Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

У судовому засіданні встановлено, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), 31.10.2002 зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи виконкомом Ленінської районної ради м.Луганська за реєстраційним номером №04051856Ф0053327 (а.с.7) та з 17.10.2002 перебуває на обліку в УПФУ в Ленінському районі м.Луганська в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним номером №11-6848 (а.с.6), який обрав особливий спосіб оподаткування - фіксований податок.

Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинна нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями зі сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є календарний місяць.

Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин):

- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;

- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;

- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;

- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;

- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;

- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно з підпунктом 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення"Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(в редаціїї Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. З огляду на розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для даної категорії осіб становить в липні-вересні по 294,82 грн., жовтні-листопаді по 301,12 грн. і у грудні - 306,10 грн. щомісяця.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно звіту про суми нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ФО-СПД, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований податок) за 2010 рік фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, яка обрала особливий спосіб оподаткування (фіксований податок) та сплачувала страхові внески відповідно до підпункту 4 пункту 8 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), нараховано страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1852,80 грн., з яких зараховано коштів на суму 120,00 грн., несплачений залишок становить 1732,80 (а.с.9).

Таким чином, на час розгляду справи, залишок заборгованості (недоїмки) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року, що обліковується за відповідачем, з урахуванням часткової сплати коштів у сумі 120,00 грн., становить 1732,80 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника фіксованого податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 20.12.2012 (а.с.8) та розрахунком заборгованості станом на 20.12.2012 (а.с.5).

Відповідно до вимог частини 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська на адресу відповідача направлена вимога №626 від 05.10.2012 на суму 1732,80 грн. (а.с.10,11).

На час розгляду справи даних про оскарження позивачем зазначеної вимоги в судовому порядку, або про її узгодження з УПФУ в Ленінському районі м.Луганська у суду не має, а тому, на момент розгляду справи вона є чинною та такою, що підлягає виконанню.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку прострочену заборгованість (недоїмку) зі сплаті страхових внесків за липень-грудень 2010 року у розмірі 1732,80 грн. не сплатив, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року у сумі 1732,80 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки позивач згідно із пунктом 18 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (який набув чинності з 01.11.2011) від сплати судового збору звільнений, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 11 березня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2,9,10,11,17,18,71,87,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганська до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року в сумі 1732,80 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Луганська (код ЄДРПОУ 21792330, місцезнаходження: 91055, м.Луганськ вул.Советська,42; р/р №25606301726 в Обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 304665) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-грудень 2010 року в сумі 1732 грн. 80 коп. (одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 80 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 11 березня 2013 року.

Суддя О.П. Островська