Рішення № 29815430, 07.03.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/11477/2012

Провадження № 2/344/1149/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Яшан Н.В., Шевчук І.Ю., Сивухіної Ю.Ю.,

з участю представника позивача по довіреності від 24.06.2011 року за №4341 Проценко С.Г..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківського відділенння № 2 Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання дій, що виражаються у стягненні суми винагороди за резервування ресурсів за договором про іпотечний кредит протиправними, визнання зобов`язань виконаними в повному обсязі, зобов`язання видати довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов`язання, визнання договору про іпотечний кредит та договору іпотеки квартири з додатковими угодами такими, що припинили свою дію, зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, зобов'язання надати інформацію про зняття заборони відчуження нерухомого майна та стягнення судових витрат по справі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у суд з позовом до відповідача про визнання недійсною та скасування додаткової угоди №1 до договору про іпотечне кредитування від 26.06.2009 року, визнання нечинними пунктів додаткової угоди до договору про іпотечний кредит в частині сплати винагороди за резервування кредитних ресурсів, зобов'язання вчинити дії та стягнення судових витрат. В процесі розгляду справи позивачем неодноразово уточнялись позовні вимоги, а заявою від 20.02.2013 року, перед початком розгляду справи по суті, позивач змінив підставу та предмет позову та просить визнати дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківського відділенння № 2 Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», що виражаються у стягненні суми винагороди за резервування ресурсів за договором про іпотечний кредит протиправними, визнати зобов`язань виконаними в повному обсязі, зобов`язати відповідача видати довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов`язання, визнати договір про іпотечний кредит та договір іпотеки квартири з додатковими угодами такими, що припинили свою дію, зобов`язати відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, зобов'язати відповідача надати інформацію про зняття заборони відчуження нерухомого майна та стягнути з відповідача судові витрат по справі.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити в повному обсязі з мотивів наведених в ньому.

Представник відповідача у судових засіданнях 30.08.2012 року та 25.01.2013 року позов не визнав. Просив в задоволенні позову відмовити. В судове засідання 04.03.2013 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Також залишилась не виконаною ухвала суду від 07.08.2012 року про витребування доказів.

Вислухавши пояснення представникапозивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 лютого 2008 року сторони уклали договір про іпотечний кредит №FU0G40000003553 (а.с.10-13). За умовами розділів 1,2,8 якого позивачу надано кредит в розмірі 151 500 грн., строком з 20.02.2008 року по 20.02.2034 року включно з процентною ставкою 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

18 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №FU0G40000003553 від 20.02.2008 року (а.с.22-24), якою кредит був переведений з гривневого у валютний у розмірі 31 472,22 долари США зі сплатою щомісячного платежу в розмірі 552,51 долар США в термін до 20.08.2018 року. Відповідно до даного додаткової угоди позивач зобов'язався сплачувати банку винагороду за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів.

26 червня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору про іпотечний кредит №FU0G40000003553 від 20.02.2008 року (а.с.26), умовами якої встановлено, що позивач щомісячно сплачує для погашення кредиту плату в сумі 441,88 доларів США в термін до 20.08.2028 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч. 1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про іпотечний кредит №FU0G40000003553 від 20.02.2008 року, між банком (відповідачем) та позивачем 20.02.2008 року укладено іпотечний договір (а.с.18-21), предметом іпотеки є квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 8.1 договору про іпотечний кредит №FU0G40000003553 від 20.02.2008 року (а.с.26) позивач зобов'язався здійснювати погашення заборгованості за кредитом шляхом здійснення фіксованих щомісячних платежів у сумі 441,88 доларів США.

Розділом 4 зазначеного договору про іпотечний кредит (а.с.10 зв.) позичальнику (позивачу) надано право здійснювати дострокове погашення кредиту, при цьому позичальник зобов'язаний сплатити банку (відповідачу) суму відсотків, суму винагороди, відповідно до п. 8.1. вказаного іпотечного договору.

Згідно п.8.1. (а.с.26) даного договору про іпотечний, за користування кредитом, кредитні кошти надані позичальнику із сплатою винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до змісту ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобовязання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Позивач звертався до представників банку з проханням надати довідку про розмір заборгованості, однак таку інформацію банк позивачу не наддав. Не надав таку інформацію відповідач і на ухвалу суду. Однак, позивачем надано суду копії квитанцій про сплату кредиту станом на 19.02.2013 року. Зідно усіх квитанцій позивачем сплачено залом 26189,82 долари США, також 19.02.2013 року позивачем ще сплачено 5282,40 доларів США.

Згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні, йому не відомо чи за позивачем наявна заборованість за тілом кредиту та відсотками, але позивачу нараховано поточну заборгованість по платі за резервування, в якій сумі нараховано таку винагороду представник відповідача також суду не вказав.

З пояснень представника відповідача також вбачається, що вказана сума заборгованості нарахована банком із розміру суми зарезервованих коштів за весь час резервування, до дати погашення кредиту згідно графіку погашення кредиту в термін до 20.02.2028 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року, встановлено, що п.22,23 ст.1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту , що виникають як під час укладення , так і виконання такого договору. Пунктом 8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, повязану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення кредиту, є нікчемною. Згідно ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому дані норми відповідно до ст. 236 ЦК України розповсюджуються на необмежене коло договорів та незалежно від дати їх укладення, у тому числі і на кредитний договір, укладений між сторонами по справі.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді даного спору способом захисту від предявленого позову може бути тільки подання зустрічного позову про стягнення нарахованої суми, однак зустрічний позов банком (відповідачем) не подано.

З огляду на представлені суду докази суд погоджується із доводами позивача щодо неправомірності нарахування відповідачем суми винагороди за резервування коштів за період від терміну дострокового погашення кредиту до визначеної графіком останнього строку його погашення.

При цьому суд виходить з того, що щомісячна сплата винагороди, встановлюється у фіксованому розмірі (зазначеному в п.8.1.) від дня списання коштів з кредитного рахунку до дати повного погашення кредиту. При цьому, незалежно від кількості днів, що пройшло від дня останнього періоду сплати до дня остаточного погашення кредиту винагорода сплачується у вказаному розмірі.

Отже, встановлення передбаченої кредитним договором суми винагороди обмежується терміном до дати повного погашення кредиту. При цьому відсутні будь-які додаткові умови, що повязують дату повного погашення кредиту із графіком його погашення.

Суд також зважає, що нарахування винагород, передбачених зокрема, п.8.1. здійснюється в останню дату їх сплати, зазначену в п.8.1. Разом з тим, пунктом 8.1. даної кредитної угоди вказане положення не врегульоване.

За таких обставин аналізуючи сукупність умов кредитного договору суд прийшов до висновку, що нарахування винагороди за резервування ресурсів у даному конкретному випадку повинно здійснюватись до дня повного погашення кредиту за фактичну кількість днів резервування коштів, оскільки у випадку повного погашення кредиту позичальник виконавши своє зобовязання втрачає потребу у подальшому використанні зарезервованих коштів.

Оскільки, резервування коштів здійснюється банком для виконання зобовязань за даним договором із наданням права позичальнику на їх використання, у випадку дострокового погашення кредиту позичальник виконуючи власні зобовязання втрачає потребу у подальшому використанні зарезервованих коштів.

А тому, винагорода за резервування ресурсів, що нараховується за весь час резервування (до дати погашення кредиту), повинна нараховуватись до дати фактичного погашення кредитних зобовязань у випадку дострокового їх виконання, оскільки прямо не передбачено, що датою погашення кредиту є визначена графіком дата останньої сплати сум кредитних зобовязань.

Таким чином, вимоги позивача щодо протиправності дій відповідача із нарахування суми винагороди за резервування ресурсів за подальший після дострокової сплати позивачем суми кредиту та відсотків період є обгрунтованими та доведеними в судовому засіданні аналізом умов договору про іпотечний кредит.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, відповідач вказаним правом не скористався, в судові засідання представники відповідача не з'являлись та не вважали за необхідне подати свої заперечення, докази на спростування доводів позивача.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Одночасно правомірною є вимога позивача щодо визнання договору про іпотечний кредит №FU0G40000003553 від 20.02.2008 року таким, що припинив свою дію, визнання іпотечного договору від 20.02.2008 року таким, що припинив свою дію, зобов'язання відповідача повернути оригінали правовстановлюючих документів та зобовязання відповідача до видачі позивачеві підтвердження про прийняття виконання зобовязання останнього за спірним договором про іпотечний кредит, оскільки позивачем погашено суму отриманого кредиту та відсотків за його використання, а нарахування винагороди за резервування коштів за подальший період після виконання позивачем основного зобовязання судом визнано неправомірним.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Пунктом 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Отже договір іпотеки квартири також слід визнати таким, що припинив свою дію ще й з цієї підстави.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання надати інформацію про зняття заборони відчуження нерухомого майна, то суд ввжає таку вимогу передчасною, оскільки припинення договору іпотеки одночасно припиняє заборону відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 51 грн. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 року, п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 236 ч.1, 531 ч.1, 545 ч.1, 546 ч.1, 548 ч.1, 575 ч.1, 593 ч.1 п.1, 599, 610, 611 ч.1, 612 ч.1, 614 ч. ч. 1, 2, 625, 1048 ч.1, 1049 ч.1, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківського відділенння № 2 Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про визнання дій, що виражаються у стягненні суми винагороди за резервування ресурсів за договором про іпотечний кредит протиправними, визнання зобов`язань виконаними в повному обсязі, зобов`язання видати довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов`язання, визнання договору про іпотечний кредит та договору іпотеки квартири з додатковими угодами такими, що припинили свою дію, зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, зобов'язання надати інформацію про зняття заборони відчуження нерухомого майна та стягнення судових витрат по справі задовольнити частково.

Визнати дії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківського відділенння № 2 Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», яка знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Галицька, буд. № 22, код ЄДРПОУ 14360570, що виражаються у визначенні до сплати ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2, сум винагороди за резервування ресурсів (комісії за дострокове погашення) за договором про іпотечний кредит №IFU0G40000003553 від 20.02.2008 року - протиправними.

Визнати зобов'язання ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2 по договору про іпотечний кредит № IFU0G40000003553 від 20.02.2008 року, додатковою угодою до договору про іпотечний кредит №IFU0G40000003553 від 18.09.2008 року, додатковою угодою № 1 до договору про іпотечний кредит №IFU0G40000003553 від 26.06.2009 року виконаними в повному обсязі.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківського відділенння № 2 Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», яка знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Галицька, буд. № 22, код ЄДРПОУ 14360570, видати ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2 довідку (розписку) про одержання в повному обсязі виконання зобов'язання позичальника за договором про іпотечний кредит № IFU0G40000003553 від 20.02.2008 року, додатковою угодою до договору про іпотечний кредит №IFU0G40000003553 від 18.09.2008 року, додатковою угодою № 1 до договору про іпотечний кредит №IFU0G40000003553 від 26.06.2009 року.

Визнати договір про іпотечний кредит № IFU0G40000003553 від 20.02.2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» в особі керуючої Івано-Франківським відділеннням № 2 Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2 таким, що припинив свою дію.

Визнати додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № IFU0G40000003553 від 18.09.2008 року, укладену між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» в особі керівника Бізнесу «Іпотечне кредитування» Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» Резніченко Лесею Ярославівною та ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2 такою, що припинила свою дію.

Визнати додаткову угоду № 1 до договору про іпотечний кредит № IFU0G40000003553 від 26.06.2009 року, укладену між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» в особі першого заступника директора, керівника бізнесу обслуговування індивідуального клієнта Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» Кочкоданом Ігорем Богдановичем та ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2 такою, що припинила свою дію.

Визнати іпотечний договір № IFU0G40000003553 від 20.02.2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» в особі керуючої Івано-Франківським відділеннням № 2 Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований у реєстрі за №465 таким, що припинив свою дію.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» в особі Івано-Франківського відділенння № 2 Івано-Франківської філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», яка знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Галицька, буд. № 22, код ЄДРПОУ 14360570, повернути ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2 оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», місцезнаходження якого, 49094м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд №50, код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_2, який проживає за адресою АДРЕСА_2 - 51 грн. витрат по оплаті судовго збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення забезпечення розгляду справи.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2013 року.

Суддя Бабій О.М.