Рішення № 29814100, 06.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2662/13 06.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства " Укртелеком" в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані»

про стягнення 42 442,71 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сотнікова Ю.А. - представник за довіреністю № 445/2801 від 28.01.2013.

В судовому засіданні 06.03.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Севастопольської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось з позовом до Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» про стягнення 42442,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 858109/11-54 від 01.05.2011, відповідачем починаючи з липня 2012 по листопад 2012 своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 42442, 71 грн., в тому числі 41400,00 грн. - сума заборгованості з орендної плати, 855 грн. 14 коп. пені, 16 грн. 56 коп. індексу інфляції, 171 грн. 01 коп. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/2662/13 та призначено розгляд справи на 06.03.2013.

05.03.13 через канцелярію суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання, в якому позивач просить суд розглядати справу без участі його представника, а також повідомляє про те, що протягом січня-лютого відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 41 400,00 грн. та пеню в сумі 855,14 грн.

В судовому засіданні 06.03.13 представник відповідача надав документи на виконання вимог узвали суду та відзив на позовну заяву, в якому просить у позові відмовити повністю у зв'язку з погашенням основної суми заборгованості та пені.

Судом заслухані пояснення представника відповідача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.05.2011 р. між ВАТ «Укртелеком», що змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Укретелеком», в особі директора Севастопольської філії (орендодавець), та Спільним українсько-американським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства для розміщення антенно-фідерних пристроїв № 858109/11-54 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нерухомого майна - антено-місця, які розташовані в на даху будівлі за адресою: м. Севастополь, пр.. Генерала Острякова, 13 для встановлення 3 антенно-фідерних пристроїв орендаря на окремих трубо стійках для забезпечення роботи базової станції.

Згідно п. 1.3 Договору сторони домовились про те, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та постанови Кабінету Міністрів України від. 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".

За змістом п. 2.1 Договору орендар приймає у користування об'єкт оренди, згідно з актом приймання-передачі об'єкту оренди .

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованої орендної плати із застосуванням коефіцієнта вітрового навантаження становить 2 760,00 грн. з ПДВ за 1 антено-місце. Оренда плата за перший місяць оренди за 3 антено-місць складає 8280,00 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього терміну дії договору оренди.

Відповідно до п.3.6 договору орендна плата перераховується орендарем в безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Згідно п. 3.4 Договору орендар не відшкодовує витрати на електроенергію у зв'язку з тим, що антенно-фідерні пристрої орендаря не споживають електроенергії.

Строк дії договору з 01.05.11 по 29.04.14 (п. 12.1 договору).

На виконання умов Договору 01.05.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду частину нерухомого майна - антено-місця для розміщення 3 антено-фідерних пристроїв на даху будівлі, за адресою: м. Севастополь, пр.. Генерала Острякова, 13.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача з орендної плати за період з 01.07.12 по 30.11.12 у розмірі 41 400,00 грн., крім того просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 855,14 грн., індекс інфляції в розмірі 16 грн. 56 коп. та 3% річних - 171 грн 01 грн.

Здійснивши оцінку доказів, що наявні у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, рахунки за оренду нежитлових приміщень) підтверджується факт передачі нежитлового приміщення в оренду, користування ним відповідачем та нарахування орендодавцем орендної плати на загальну суму 41400,00 грн. у період з 01.07.12 по 30.11.12, а саме:

- рахунок № 858109/12-845 від 31.07.12 на суму 8280,00 грн. - орендна плата за липень 2012 року;

- рахунок № 858109/12-978 від 31.08.12 на суму 8280,00 грн. - орендна плата за серпень 2012 року;

- рахунок № 858109/12-1107 від 30.09.12 на суму 8280,00 грн. - орендна плата за вересень 2012 року;

- рахунок № 858109/12-1224 від 31.10.12 на суму 8280,00 грн. - орендна плата за жовтень 2012 року;

- рахунок № 858109/12-1339 від 30.11.12 на суму 8280,00 грн. - орендна плата за листопад 2012 року.

всього на суму 41400,00 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів (платіжні доручення № 646 від 14.02.13 на суму 4780,00 грн., № 657 від 14.02.13 на суму 5000,00 грн., № 428 від 04.02.13 на суму 8280,00 грн., № 451 від 04.02.13 на суму 8280,00 грн., № 377 від 31.01.13 на суму 8280,00 грн. № 209 від 23.01.13 на суму 8280,00 грн.) та пояснень сторін вбачається, що станом на момент винесення рішення відповідачем було погашено основну суму заборгованості за період з 01.07.12 по 30.11.12 в сумі 41400,00 грн., а також пеню в сумі 855 грн. 14 коп.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт наявності основної заборгованості за період з 01.08.10 по 01.04.11 у відповідача перед позивачем станом на момент вирішення спору на суму 33654,15 грн. спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи розділу 3 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент звернення до суду настав.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 16,56 грн. та 3% річних у розмірі 171,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, що нараховані за період з 28.08.12 по 14.12.12.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за час прострочення платежу. При цьому, господарський суд чинним законодавством не наділений правом зменшувати інфляційні збитки та річні за користування коштами.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, що наданий позивачем у додатках до позовної заяви.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в розмірі 16,56 грн та 3% річних у розмірі 171,01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість в сумі 33 120,00 грн. (платіжні доручення від 23.01.13, 31.01.13, 04.02.13) до звернення позивача з даним позовом до суду - 08.02.13, що підтверджується штампом відділення зв'язку на поштовому конверті, в якому надійшла до суду позовна заява, тому судові витрати в цій частині згідно ч.2, 5 статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати в частині заборгованості, що була сплачена відповідачем 14.02.13, тобто після звернення позивача з позовом до суду, згідно ч. 2, 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Судові витрати щодо сплати судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 1054 грн. 35 коп., на відповідача - 666 грн. 15 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії ПАТ „Укртелеком" задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 41400 грн. 00 коп. та пені в розмірі 855 грн. 14 грн.

3. Стягнути зі Спільного українсько-американського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані» (01021 м. Київ, Кловський узвіз, буд. 12 А; ідентифікаційний код 20057835) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Севастопольської філії 99011 м. Севастополь, вул. Г. Петрова, буд. 15; ідентифікаційний код 01190103) інфляційні втрати у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 171 (сто сімдесят одна) грн. 01 коп., судовий збір у розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 15 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.