Постанова № 298141, 30.11.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2006 р.

Справа № 32-15/230-05-6801

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання –Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача

3-тя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Корпорація „Semi-Zero, Inc” –Курбанов Р.А.

від відповідача –СП „Інтервіндоус” ТОВ –не з’явився

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог:

від Регіонального відділення Фонду державного майна України –Чапліна О.В.,

від МКП „Одеська ТЕЦ-2” –Панасюк О.Ю., Кравцова Н.І.

від Міністерства палива та енергетики України –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу МКП „Одеська ТЕЦ-2”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2006р.

зі справи № 32-15/230-05-6801

за позовом 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, -Корпорації „Semi-Zero, Inc”, США, штат Делавар

до Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус” у вигляді ТОВ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області,

МКП „Одеська ТЕЦ-2”,

Міністерство палива та енергетики України

про визнання недійсними рішення зборів засновників, установчого договору зі змінами та Статуту Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус” у вигляді ТОВ із змінами

встановив:

07.07.2005р. Спільне українсько-американське підприємство „Інтервіндоус” звернулось з позовною заявою до Регіонального фонду державного майна України про визнання недійсним положення абз.2 п.1.1 Статуту Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус” ТОВ в редакції від 01.12.1997р. стосовно Фірми „Строящаяся ОТЭЦ-2”, розташованої в пгт Теплодар Одеської області, а також положення абз.3 пункту 5.2 зазначеного Статуту „ОТЭЦ-2 –3956000 крб” та положення абз.3 пункту 5.3 Статуту „ОТЭЦ-2 –13 голосов”, посилаючись на те, що ці положення є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному тоді і тепер законодавству України, зокрема, нормам Закону України „Про господарські товариства” та на те, що ці положення затвердили та підписали особи, які не були легітимними учасниками СП або уповноваженими ними особами.

02.08.2005р. третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Корпорація „Semi-Zero, Inc” (США), яка разом з іншими засновниками є засновником Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус”, звернулась з позовною заявою про застосування правових наслідків нікчемного правочину –засновницького договору про створення та діяльність Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус” у формі ТОВ, укладеного 27.08.1996р., визнати недійсним: положення абз.2 п.1.1 Статуту СП „Інтервіндоус” в редакції від 27.08.1996р. стосовно „Строящейся ОТЭЦ-2, находящейся в пгт Теплодар Одесской области”, а також положення абз.3 пункту 5.2 зазначеної редакції Статуту СП „ОТЭЦ-2 –3956000 крб.” та абз.3 пункту 5.3 цієї редакції Статуту СП „ОТЭЦ-2 –13 голосов”, положення змін до Статуту СП „Інтервіндоус” від 01.12.1997р., зареєстрованих Виконкомом Центральної райради народних депутатів м. Одеси 10.09.1996р. щодо „фирмы „Строящаяся ОТЭЦ-2, находящаяся в пгт Теплодар Одесской области”, а також положення, що визначені такими словами: „ОТЭЦ-2 –3956000 крб”, „ОТЭЦ-2 –13 голосов”.

16.08.2005р. позивач СП „Інтервіндоус” у формі ТОВ відмовився від позову до Регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання недійсними положень абз.2 п.1.1 Статуту СП „Інтервіндоус” в редакції від 01.12.1997р. та абз.3 п.5.2, п.5.3 зазначеного Статуту. Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2005р. провадження у справі стосовно вимог СП „Інтервіндоус” ТОВ припинено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.09.2005р. у справі № 15/230-05-6801 позовну заяву Корпорації „Semi-Zero, Inc” (США) до СП „Інтервіндоус” у формі ТОВ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області про визнання недійсними окремих положень Статуту –задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним Статут СП „Інтервіндоус” у формі ТОВ в редакції від 27.08.1996р. зі всіма наступними змінами та доповненнями до нього.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2006р. у справі № 15/230-05-6801 рішення від 06.09.2005р. у цій справі скасовано, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на те, що при вирішенні спору господарським судом порушені норми матеріального права, а саме: Статут не є угодою в розумінні ст.41 ЦК УРСР, а установчий договір в частині, яка стосується „ОТЭЦ-2”, „Одеська ТЕЦ-2, що будується”, правонаступником якої вважає себе міське комунальне підприємство „Одеська теплоелектроцентраль-2”, недійсним не визнавався.

22.03.2006р. третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Корпорація „Semi-Zero, Inc” (США) уточнила свої позовні вимоги та звернулась до суду з заявою про визнання недійсним рішення зборів засновників СП „Інтервіндоус”, оформлене протоколом № 5 від 27.08.1996р., визнання недійсним установчого договору про створення та діяльність СП „Інтервіндоус” у формі ТОВ (нова редакція), укладеного 27.08.1996р., визнання недійсним Статуту СП „Інтервіндоус” ТОВ в редакції від 27.08.1996р., визнання недійсними змін до статуту та установчого договору СП „Інтервіндоус” від 13.03.1997р., зареєстрованих Виконкомом Центральної райради народних депутатів м. Одеси від 01.07.1998р. за № 1046, від 25.11.1997р., від 01.12.1997р., від 14.08.1998р., від 22.04.1999р., зареєстрованих Виконкомом Центральної райради народних депутатів та від 25.11.1999р., що зареєстровані виконкомом Теплодарської міської ради. При цьому Корпорація „Semi-Zero, Inc” (США) вказала на те, що оскільки чинний, але по суті та формі незаконний, статут Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус” в редакції від 27.08.1996р. ґрунтується на рішенні зборів засновників Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус”, оформленому протоколом № 5 від 27.08.1996р. та установчому договорі про створення та діяльність Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус” у формі ТОВ (нова редакція), укладеному 27.08.1996р., тому вважає за необхідне просити суд додатково визнати їх недійсними з таких підстав. По-перше, збори засновників у тому складі, в якому приймалося оскаржуване рішення, не були правомочними, тому що вони проведені без повідомлення та присутності уповноважених представників державного Виробничого енергетичного об’єднання „Одесаенерго” або їх правонаступників та Миколаївського глиноземного заводу, які у сукупності мали 18,3% голосів. По-друге, оскаржене рішення зборів товариства прийняте п’ятьма фізичними особами, які не є засновниками або законними учасниками товариства, тобто всупереч чинному законодавству. По-третє, оскаржене рішення прийняте від імені організації з назвою „Строящаяся ОТЭЦ-2, находящаяся в пгт Теплодар Одесской области”, яка також не є засновником або законним учасником товариства, не є правонаступником ДВЕО „Одесаенерго”, у жодний з передбачених законом спосіб до складу учасників СП не приймалась. По-четверте, строк позовної давності не пропущено, порушено її законний інтерес зібрати на збори законних учасників СП і внести належні зміни до неправильних та застарілих установчих документів. Також Корпорація зазначила, що установчий договір ґрунтувався на п.2 рішення зборів засновників Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус”, оформленому протоколом № 5 від 27.08.1996р., який рішенням Теплодарського міського суду від 01.08.2001р. у справі № 2-41/2001р. вже визнаний недійсним, оскаржений установчий договір прийнятий зборами СП, які не мали правомочності, він укладений особами, які не мали на це повноважень.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.05.2006р. у справі № 32-15/230-05-6801 позов Корпорації „Semi-Zero, Inc” задоволено. Визнано недійсним рішення зборів засновників СП „Інтервіндоус”, оформлене протоколом № 5 від 27.08.1996р., визнано недійсним установчий договір про створення та діяльність СП „Інтервіндоус” у формі ТОВ (нова редакція), укладений 27.08.1996р., визнано недійсним Статут СП „Інтервіндоус” у формі ТОВ в редакції від 27.08.1996р., визнані недійсними зміни до статуту та установчого договору СП „Інтервіндоус” від 13.03.1997р., зареєстровані Виконкомом Центральної райради народних депутатів м. Одеси від 01.07.1998р. за № 1046, від 25.11.1999р., зареєстровані Центральною рай адміністрацією виконкому Одеської міської ради від 20.12.1999р. за № 0282, від 01.12.1997р., зареєстровані виконкомом Центральної райради народних депутатів м. Одеси від 12.08.1998р. і від 14.08.1997р., зареєстровані виконкомом Центральної райради народних депутатів м. Одеси від 30.10.1997р. за № 854, від 22.04.1999р., зареєстровані рішенням Центрального райвиконкому м. Одеси від 16.07.1999р. за № 0188, від 25.11.1999р., що зареєстровані виконкомом Теплодарської міської ради від 25.02.2000р. за № 0017.

Рішення суду мотивоване тим, що положення установчого договору та статуту СП „Інтервіндоус” в редакції 1996р. стосовно громадян Гольденберга А.А., Снігирьова М.М., Майсурадзе В.П., Бараболі Л. Я., Шварцмана І.Л. є недійсними, починаючи з 27.08.1996р., вказані фізичні особи не мали права брати участь роботі зборів 27.08.1996р., змінювати установчий договір та статут товариства, оскільки не були ані засновниками, ані учасниками товариства, внесків до статутного фонду СП „Інтервіндоус” не вносили, а представник „ОТЕЦ-2, що будується” Г.І. Арабаджи фактично діяв замість одного з засновників товариства –ВЕО „Одесаенерго”, взяв участь в роботі загальних зборів учасників товариства 27.08.1996р. та підписав установчий договір і статут. Вказана обставина зазначена у посвідчувальних написах нотаріуса та установчих документах, з яких вбачається, що перевірена лише дієздатність гр. Арабаджи Г.І., але будь-яких вказівок на наявність чи зауважень щодо його правоздатності як директора „ОТЕЦ-2, що будується” у напису не міститься, що суперечить закону. Також господарський суд зазначив, що у зв’язку з реорганізацією ВЕО „Одесаенерго” в акціонерне товариство, частка ВЕО „Одесаенерго” в статутному фонді відповідача повинна була перейти до правонаступника, яким є Фонд державного майна України, оскільки в процесі корпоратизації ВЕО „Одесаенерго” до статутного фонду новоствореної ДАЕК „Одесаобленерго” ця частка не увійшла. Оскільки установчий договір в редакції від 27.08.1996р. укладений особами, які не є його засновниками або законними учасниками і цей договір після визнання судом недійсними частини його положень, не відповідає положенням Закону України „Про господарські товариства”, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до нього слід підходити як до недійсного та застосувати правові наслідки угоди, яка суперечить (не відповідає) чинному законодавству.

Не погодившись з прийнятим рішенням, МКП „Одеська ТЕЦ-2” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2006р., посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а також скаржник вказав на пропущення Корпорацією „Semi-Zero, Inc” строку позовної давності.

Одночасно скаржником заявлене клопотання про поновлення строку для подачі апеляційної скарги, яке підлягає задоволенню на підставі ст.53 ГПК України.

Корпорація „Semi-Zero, Inc” (США) вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, стверджуючи про невідповідність доводів скаржника фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги і необхідність скасування рішення суду першої інстанції, виходячи із такого.

09.08.1990р. Корпорацією „Semi-Zero, Inс” та фірмою “Pioneer Windows, Ink”, які діяли з американської сторони, та п’ятьма радянськими підприємствами і організаціями, серед яких були Управління житлово-комунального господарства, Головне планово-економічне управління Одеського облвиконкому, Виробниче енергетичне об’єднання „Одесаенерго”, Броварський завод алюмінієво-будівельних конструкцій, Миколаївський глиноземний завод, укладено угоду про створення та діяльність радянсько-американського спільного підприємства „Інтервіндоус”, затверджено його статут та внесено до Реєстру спільних підприємств, створених в СРСР за участю радянських та іноземних організацій, фірм і органів управління.

Згідно з листом ВАТ „Одесаобленерго” № 01/12-50 від 02.06.2006р., у 1988р. на базі законсервованого будівництва Одеської атомної електростанції було створено відокремлений структурний підрозділ Виробничого енергетичного об’єднання “Одесаенерго” –Дирекцію Одеської Теплоелектроцентралі № 2, що будується (якій у 1994р. був присвоєний ідентифікаційний код 05519847). Цілісний майновий комплекс незавершеної будівництвом Одеської теплоелектроцентралі № 2 перебував на балансі ВЕО “Одесаенерго”, структурним підрозділом якого була Дирекція ОТЕЦ-2, що будується.

Таким чином, на час створення СП „Інтервіндоус”, незавершені будівництвом будівлі та споруди, які були у подальшому передані як внесок до статутного фонду СП „Інтервіндоус”, перебували на балансі ВЕО „Одесаенерго”.

Згідно п.3.14 Статуту СП „Інтервіндоус” в редакції січня 1995р. загальний розмір статутного фонду товариства складав 31158000 карбованців.

Виробниче енергетичне об’єднання „Одесаенерго” свій вклад внесло як радянська державна організація у вигляді об’єктів незавершеного будівництва недобудованої атомної станції, розташованої на майданчику Одеської ТЕЦ-2 у смт Теплодар Одеської області, який прийнятий учасниками СП „Інтервіндоус” до статутного фонду у розмірі 3956000 крб., що відповідає 12,7% від загального розміру статутного фонду СП „Інтервіндоус”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1995р. № 514 „Про передачу загальнодержавного майна у комунальну власність” загальнодержавне майно Одеська ТЕЦ-2 передано у комунальну власність Одеської області.

31.08.1995р. відповідно до Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 175, на базі ВЕО “Одесаенерго” шляхом корпоратизації було створено Державну Акціонерну компанію “Одесаобленерго”, відокремленим структурним підрозділом якої залишилась Дирекція Одеської ТЕЦ-2, що будується.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 514 від 13.07.1995р., 12.02.1996р. між ДАЕК “Одесаобленерго” та Одеською облдержадміністрацією був підписаний акт прийому-передачі державного майна Одеської ТЕЦ-2 ДАЕК “Одесаобленерго” у власність Одеської області.

Цей акт було затверджено Розпорядженням Одеської обласної адміністрації № 183/А-96 від 04.04.1996р., при цьому на базі саме переданого майна було створено підприємство “Одеська ТЕЦ-2” обласної комунальної власності.

Саме підприємству обласної комунальної власності “Одеська ТЕЦ-2” (за яким збережено ідентифікаційний код 05519847) 14.08.1996р. згідно Наказу ДАЕК “Одесаобленерго” № 91 “Про вихід з числа засновників СП “Інтервіндоус”, були передані корпоративні права ДАЕК “Одесаобленерго” у СП “Інтервіндоус”.

01.12.1997р. до числа учасників СП був включений Фонд державного майна України (рішення загальних зборів учасників СП, оформлене Протоколом № 5). При цьому було визначено, що в «п.1.1. Статуту в перелік підприємств –засновників після фірми «ОТЕЦ-2, що будується, що знаходиться у м. Теплодарі Одеської області» внести «Фонд державного майна України», тобто ОТЕЦ-2 з числа учасників СП не виходило, і його вступ до СП «Інтервіндоус» не оспорювався ані товариством, ані іншими учасниками.

17.11.1999р. „Одеська ТЕЦ-2” обласної комунальної власності реорганізовано в Обласне комунальне підприємство „Одеська теплоелектроцентраль -2”, яке є правонаступником „Одеської ТЕЦ-2” (п.1.1. Статуту Обласного комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2”).

Рішенням Одеської обласної Ради „Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність територіальної громади міста Теплодара цілісного майнового комплексу обласного комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” від 17.05.2002р. № 21-XXIV, цілісний майновий комплекс обласного комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” передано у комунальну власність міста Теплодара із зобов’язанням наступного переоформлення документів та внесенням до них змін.

Відповідно до Статуту Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль - 2”, затвердженого головою Теплодарської міської Ради 22.08.2002р., зареєстрованого виконавчим комітетом Теплодарської міської Ради 17.11.1999р. за № 25041885100010029, перереєстрованого виконавчим комітетом Теплодарської міської Ради 22.08.2002р. за № 25041885Ю0010081, МКП „Одеська теплоелектроцентраль - 2” є правонаступником обласного комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2”.

Відповідно до листа Головного управління статистики в Одеській області від 16.02.2005р. № 18-02/37, Дирекція споруджуваної Одеської теплоелектроцентралі № 2 (ідентифікаційний код № 05519847) була включена до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ) 25.04.1994р. на підставі списків міністерств. З дати включення до ЄДРПОУ Дирекції споруджуваної Одеської ТЕЦ-2, код 05519847, рішень про скасування державної реєстрації чи ліквідації зазначеного підприємства до органів статистики не надходило, здійснювалася лише перереєстрація (зміна назви, організаційно-правової форми або форми власності) вказаного суб’єкта.

На час розгляду справи ідентифікаційний код № 05519847 належить міському комунальному підприємству „Одеська теплоелектроцентраль-2”, яке є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У відповідності до п.15 Постанови Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996р., яке діяло на час надання листа Головного управління статистики в Одеській області від 16.02.2005р. № 18-02/37, ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб’єктом протягом всього періоду існування.

Висновки суду першої інстанції про те, що Корпорація „Semi-Zero, Inс” дізналась про безпідставне включення до складу учасників „Одеської ТЕЦ-2, що будується”, тільки у 2004 році, і до цього часу претендентів на корпоративні права учасника СП „Інтервіндоус” розміром 12,7% не було, тобто до 2004р. ніхто не порушував права та охоронювані законом інтереси позивача, не відповідають матеріалам справи.

На протязі 1996-2004рр. до статутних документів СП „Інтервіндоус” неодноразово вносились зміни та доповнення, у кожному з яких у якості учасника СП „Інтервіндоус” вказано ОТЕЦ-2.

Таким чином, Корпорації „Semi-Zero, Inс” та її президентові Майклу Джарокеру був відомий весь зміст Статуту та установчого договору СП «Інтервіндоус»(в тому числі відомості щодо складу учасників та розміру часток кожного з них) з моменту їх підписання, тобто з 27.08.1996р., а згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При прийнятті рішення господарський суд дійшов до висновку, що представник Корпорації Zero,Inc»не преревіряв правоздатність Г.І. Арабаджи, цілком довіряючи йому та іншим особам, які представляли українську сторону. Така помилка у відношенні прав і обов’язків «ОТЕЦ-2, що будується»і гр. Г.І.Арабаджи, за думкою суда, має суттєве значення.

Вказаний висновок суду не підтверджується жодними доказами та наявними матеріалами справи, однак наслідком такого висновку є обов’язкове застосування позовної давності та відмова у позові. У відповідності до ч.3 п.3.3. Розяснення Президії ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязанних із визнанням угод недійсними», необхідно мати на увазі, що до вимог про визнання недійсними угод, які можуть бути визнані такими тільки за позовами осіб, вказаних в ст.ст. 56,57 ЦК України (1963р.), діють загальні правила у відношенні позовної давності, оскільки спеціальних правил для цих випадків законодавство не передбачає.

Посилання Корпорації „Semi-Zero, Inc” на рішення Теплодарського міського суду від 01.08.2001р. у справі № 2-41/2001р. не приймаються судовою колегією до уваги, тому що із змісту мотивувальної та резолютивної частин цього рішення вбачається, що суд визнав недійсним п.2 протоколу № 5 від 27.08.1996р., п.1.1, п.4.3 установчого договору, п.5.2 Статуту Спільного українсько-американського підприємства „Інтервіндоус” з тих підстав, що установчий договір укладений без витребування у Майкла Джарокера –президента фірми „Semi-Zero, Inc” підтвердження його повноважень на представлення інтересів фірми на укладення угоди по безоплатному відступленою долі фірми „Semi-Zero, Inc” громадянам України, а питання щодо інших засновників судом не вирішувалось, тобто обставини, які були встановлені цим судовим рішенням, ніякого відношення до обставин, які встановлюються у теперішній справі № 32-15/230-05-6801 не мають.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду слід скасувати, в позові відмовити.

Керуючись ст. ст. 53, 93, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Поновити міському комунальному підприємству „Одеська ТЕЦ-2” строк для подання апеляційної скарги.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.05.2006р. у справі № 32-15/230-05-6801 скасувати, в позові відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Судді: Т.А. Величко

А.М. Жукова