Рішення № 29813879, 11.03.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2013 р. Справа № 903/104/13-г

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Череватий Богдан Любомирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Головного управління юстиції у Волинській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, Управління Державної казначейської служби України у Любомльському районі Волинської області про стягнення 28 089,64 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бірюк І.В. - представник (дов. № 402 від 13.07.2011 р.)

від відповідачів: ДВС - Турчинський В.Є. - державний виконавець (дов. № 04/26/539 від 04.02.2013 р.), УДКС у Любомльському районі - Вербич М.Ю. - представник (дов. № 01-04/188 від 05.03.2013 Р.).

В судовому засіданні 06.03.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулось в суд з позовом до Головного управління юстиції у Волинській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби, Головного управління державного казначейства України у Волинській області про стягнення 61 276,00 грн.

06.03.2013 р. представник позивача подала клопотання про зменшення розміру позовних вимог. Просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" 28 089,64 грн.

У відповідності до ст. 22 ГПК України суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог, тому має місце нова ціна позову-28 089,64 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2013 р. замінено первісного відповідача - Головне управління державного казначейства України у Волинській області на Управління Державної казначейської служби України у Любомльському районі Волинської області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Подала додаткові обгрунтування позовних вимог та власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору.

Представник відповідача - 1 подав заперечення на позовну заяву, де зазначає, що дії державного виконавця при виконанні постанови Любомльського суду про конфіскацію у Бойчук Т.П. в дохід держави автомобіля відповідають вимогам чинного законодавства, тому у задоволенні позову слід відмовити. 20.02.2013 р. подав матеріали виконавчого провадження, рішення Луцького міськрайонного суду, ухвали Апеляційного суду Волинської області та Верховного суду України.

Відповідач - 2 у відзиві від 06.03.2013 р. вказує, що позовні вимоги є безпідставними і в позові слід відмовити.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулось в суд з позовом до відповідачів про стягнення 28 089,64 грн.

Позов мотивувало тим, що 05.11.2007 р. між АТ "Укрінбанк" (наданий час ПАТ) та Бойчук Тетяною Петрівною була укладена кредитна угода № 497 про надання кредиту в розмірі 30 000,00 дол. США на термін 36 місяців по 04 листопада 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,2% річних від суми кредиту в гривнях.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаній кредитній угоді, 05.11.2007 р. між банком та Бойчук Т. П. був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. за Р№ 11545. Згідно п.1.2. якого було передано в заставу автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, який зареєстрований у РЕГ Луцького МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області 02.03.2007 р., рік випуску автомобіля 2003, колір білий, шасі (кузов, рама) № 2FА22300005220015, тип транспортного засобу - вантажний, реєстраційний номер АС6295АН.

На підставі вищевказаного договору застави 07.11.2007 р. в державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано обтяження на вищевказаний транспортний засіб за ПАТ "Укрінбанк".

Позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань по кредитній угоді № 497 від 05.11.2007р. рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.06.2010 р. було стягнуто з гр. Бойчук Т. П. на користь банку заборгованість в сумі 19 125,04 дол. США та 9 105,17 грн. і витрати по сплаті державного мита в сумі 1 616,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

На підставі вищевказаного рішення суду 20.12.2010р. було видано виконавчий лист, який було пред'явлено до виконання в Другий відділ ДВС Луцького МУЮ.

28.01.2011р. старшим виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ було відкрито виконавче провадження № 24252402. На даний час рішення суду не виконано повністю, виконавче провадження триває.

У ході дослідження фінансово-майнового стану гр. Бойчук Т. П. було встановлено, що належний їй автомобіль у неї відсутній, оскільки згідно постанови Любомльського районного суду від 28.01.2010 р. по справі № 3-118/10 його конфісковано в дохід держави.

Позивач заявляє, що Ягодинською митницею було підтверджено факт конфіскації вищевказаного автомобіля і зазначено, що 01.06.2010 р. його було передано до відділу примусового з виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Волинській області.

На письмовий запит банку управлінням державної виконавчої служби ГУЮ у Волинській області було надано відповідь від 21.12.2012р. за вих. № 13160-04-24/04 про те, що вищевказаний автомобіль було реалізовано, а кошти (суму не зазначено) від його реалізації 03.11.2010 р. зараховано в дохід держави.

Крім того, зазначає, що у ході виконавчого провадження державним виконавцем не було повідомлено ПАТ "Укрінбанк" про накладення арешту на автомобіль, що перебуває в заставі ПАТ "Укрінбанк". Зареєстроване право застави у ПАТ "Укрінбанк" виникло набагато раніше винесення постанови Любомльським районним судом про конфіскацію автомобіля, а вартість предмета застави була нижча заборгованості Бойчук Т. П. перед Банком, відповідно у державного виконавця не було правових підстав згідно ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звертати стягнення на заставний автомобіль, так як в даному випадку звернення стягнення на предмет застави є порушенням вимог чинного законодавства та прав ПАТ "Укрінбанк як заставодержателя.

Позивач вважає, що реалізацією конфіскованого автомобіля, що перебуває в заставі банку, відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Волинській області було завдано ПАТ "Укрінбанк" збитків в розмірі, що становить вартість реалізації конфіскованого майна, а саме, 28 089,64 грн., які позивач і просить стягнути за рахунок коштів Держбюджету України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.11.2007 р. між АТ "Укрінбанк" (наданий час ПАТ) та Бойчук Тетяною Петрівною була укладена кредитна угода № 497 про надання кредиту в розмірі 30 000,00 дол. США на термін 36 місяців по 04 листопада 2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,2% річних від суми кредиту в гривнях (а.с.10-13).

В якості забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаній кредитній угоді, 05.11.2007 р. між Банком та Бойчук Т. П. був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. за Р№ 11545. Згідно п.1.2. якого було передано в заставу автомобіль марки FIAT, модель DOBLO, який зареєстрований у РЕГ Луцького МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області 02.03.2007 р., рік випуску автомобіля 2003, колір білий, шасі (кузов, рама) № 2FА22300005220015, тип транспортного засобу - вантажний, реєстраційний номер АС6295АН (а.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.4 договору застави вартість автомобіля марки ПАТ, модель DOBLO, який зареєстрований у РЕГ Луцького МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області 02.03.2007р., рік випуску автомобіля 2003, колір білий, шасі (кузов, рама) № 2РА223 00005220015, тип транспортного засобу - вантажний, реєстраційний номер АС6295АН становить 61 276,00 грн.

На підставі вищевказаного договору застави 07.11.2007 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано обтяження на вищевказаний транспортний засіб за ПАТ "Укрінбанк" (а.с. 17).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.06.2010 р. було стягнуто з гр. Бойчук Т. П. на користь банку заборгованість в сумі 19 125,04 дол. США та 9 105,17 грн. і витрати по сплаті державного мита в сумі 1 616,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. (а.с. 18-19).

На підставі вищевказаного рішення суду 20.12.2010р. було видано виконавчий лист, який було пред'явлено до виконання в Другий відділ ДВС Луцького МУЮ (а.с. 20).

28.01.2011р. старшим виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ було відкрито виконавче провадження № 24252402 (а.с. 21).

Судом встановлено, що згідно постанови Любомльського районного суду від 28.01.2010 р. по справі № 3-118/10 автомобіль конфісковано в дохід держави (а.с. 23).

В листі № 4/25-2364 від 09.11.2012 р. Ягодинською митницею було підтверджено факт конфіскації вищевказаного автомобіля і зазначено, що 01.06.2010 р. його було передано до відділу примусового з виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Волинській області (а.с. 24).

На письмовий запит банку управлінням державної виконавчої служби ГУЮ у Волинській області було надано відповідь від 21.12.2012р. за вих. № 13160-04-24/04 про те, що вищевказаний автомобіль було реалізовано, а кошти від його реалізації 03.11.2010 р. зараховано в дохід держави (а.с. 25).

Дослідивши матеріали виконавчого провадження суд встановив, що відповідно до протоколу № 09/163/10 Км-16 проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна вартість реалізації автомобіля становить 28 301,00 грн. (а.с. 67).

Кошти в сумі 28 089,64 грн. перераховані на рахунок держбюджету Любомльського району (а.с. 68-69). Решту суми (211,36 грн.) склали витрати на проведення виконавчих дій. (а.с. 69).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються ЗУ "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби згідно ст. 7 ЗУ "Про державну виконавчу службу" зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що реалізація заставленого майна проводиться в порядку, встановленому цим законом.

Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувана - заставодержателя.

Відповідно до положень вказаної статті для задоволення вимог стягувачів, які не е заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

В матеріалах справи відсутні відомості, що у ході виконавчого провадження державним виконавцем було повідомлено ПАТ "Укрінбанк" про накладення арешту на автомобіль, що перебуває в заставі позивача.

Оскільки, зареєстроване право застави у ПАТ "Укрінбанк" виникло набагато раніше винесення постанови Любомльським районним судом про конфіскацію автомобіля, а вартість предмета застави була нижча заборгованості Бойчук Т. П. перед банком, відповідно у державного виконавця не було правових підстав згідно ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звертати стягнення на заставний автомобіль, так як в даному випадку звернення стягнення на предмет застави є порушенням вимог чинного законодавства та прав ПАТ "Укрінбанк" як заставодержателя, оскільки, як зазначає позивач, на даний час зобов'язання по кредитній угоді № 497 від 05.11.2007 р. належним чином не виконуються.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 03.06.05 р. № 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" роз'яснив, що у разі, коли неможливо виконати постанову суду про конфіскацію товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил (у тому числі транспортного засобу), або предметів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), використаних для приховування товарів від митного контролю, або транспортного засобу, що використовувався для переміщення предметів порушення митних правил через митний кордон України, з правопорушників стягується вартість зазначених товарів, предметів і транспортних засобів шляхом зміни способу і порядку виконання рішення відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 57 Закону України "Про заставу" передбачено захист інтересів заставодержателя при припиненні його прав та прав заставодавця на заставлене майно на підставах передбачених законом. Зокрема, ч. 2 вказаної статті регламентовано, що у разі вжиття державою заходів до примусового вилучення заставленого майна або майнових прав (націоналізація, реквізиція, конфіскація, накладення секвестру, а також інших заходів, аналогічних за своїми наслідками), держава відшкодовує збитки, заподіяні заставодержателю внаслідок здійснення цих заходів.

Вищий арбітражний суд України в роз'ясненні від 24.12.1999 р. № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" зазначив, що заставодержатель, якому завдано збитків у зв'язку з діями держави (державних органів) стосовно примусового вилучення заставленого майна чи припинення права власності на заставлене майно, вправі звернутися з позовом до відповідного державного органу про відшкодування цих збитків у повному обсязі, хоча б згадані дії були правомірними. У таких випадках господарським судам слід застосовувати загальні норми цивільного законодавства стосовно відшкодування шкоди із врахуванням спеціальних норм, передбачених статтею 57 закону, які, зокрема, не ставлять обов'язок щодо відшкодування шкоди у залежність від наявності вини у діях відповідача.

Враховуючи вищевикладене, кошти в сумі 28 089,64 грн. які перераховані ГУЮ у Волинській області до державного бюджету підлягають стягненню на користь позивача як завдані останньому збитки.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача-1, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 57 ЗУ "Про заставу", ст. 7 ЗУ "Про Державну виконавчу службу", суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", в особі Луцького центрального відділення (адреса 43026, м. Луцьк, пр. Соборності, 32, рах. № 37399221 в ПАТ "Укрінбанк" м. Київ, МФО 300142, код ЄДРПОУ 05839888) 28 089 (двадцять вісім тисяч вісімдесят дев'ять грн.) 64 коп. завданих збитків.

Стягнути з Головного управління юстиції у Волинській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби (43001, м. Луцьк, вул. Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 34827061) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

11.03.13

Суддя І. О. Гарбар