Постанова № 29813699, 04.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року № 2а-9933/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Ячмінської Я.О.,

за участю представників позивача Роюк Л.І., Дулина І.С., представників відповідача Задорожного І.В., Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська меблева марка» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0003592320/15803,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська меблева марка» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Державної податкової служби (далі-ДПІ), просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0003592320/15803. Позов обґрунтовує тим, що висновки ДПІ щодо не представлення Товариством до перевірки первинних документів по факту придбання смоли, панелі та виробів з дерева не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, та підтверджуються первинними документами (договорами, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками та товарно-транспортними накладними), які вказують на її придбання та наступну реалізацію контрагентам Товариства. Безпідставним є і посилання на протиправне включення до податкового кредиту січня 2012 року сум податку на додану вартість (далі-ПДВ) по податковим накладним попередніх періодів (жовтня-грудня 2011 року). Вважає, що всі дослідженні господарські операції були реальні та виконані учасниками договірних відносин без застережень, в наслідок чого одержано прибуток, податок з якого сплачено до бюджету.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях та зазначили, що до складу податкового кредиту січня 2012 року включено суми ПДВ по ПП «Фіма «Галич кабель», ФОП ОСОБА_6, ПАТ «Поліменагро», проте до перевірки не представлено товарно-транспортних накладних по факту поставки придбаного товару та у видаткових накладних зазначено лише підпис без прізвища особи, що прийняла придбаний товар. Окрім того, у штатному розкладі Товариства посада бухгалтера не передбачена, а факт отримання товару засвідчено бухгалтером. Також Товариством відображено у податковому кредиті січня 2012 року податкові накладні попередніх періодів на суму 15 844,22грн., а до перевірки не представлено підтверджуючих документів щодо затримки в отримані податкових накладних від контрагентів. Вважають, що оскільки первинні документи, які б містили відомості про господарські операції не представлені, а відтак відсутнє підтвердження фактичного придбання товару та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання у господарській діяльності Товариства. Просили відмовити у позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані ними документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська меблева марка» зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 13.07.1994р., взято на податковій облік, станом на 09.12.2009р. перебуває на обліку в ДПІ. У періоді, що перевірявся, Товариство було платником податку на додану вартість (далі-ПДВ).

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період січня 2012 року, за результатами якої складено Акт від 24.09.2012р. №270/22-10/20826819 у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.210.10 ст.210 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України): завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 432,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у січні 2012 року у сумі 45 213,00грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012р. №0003592320/15803, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 45 213,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 11 303,25грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларації з ПДВ показників за січень 2012 року у сумі 46 562,00грн. встановлено, що на їх формування мали вплив операції з придбання, на підтвердження яких подано Договори, податкові та видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунках 15, 20, 28, 631, 64. Оскільки перевірка Товариства проводилась з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період січня 2012 року, а Товариством до перевірки не надано первинних документів, щодо формування товарного балансу на підприємстві в вартісних та кількісних показниках, що унеможливило зробити висновок щодо реалізації товару (робіт, послуг) та його придбання у повній мірі, а відтак на думку податкового органу відсутнє підтвердження фактичного придбання товару та їх зв'язок з веденням господарської діяльності. Окрім того, перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту січня 2012 року включені суми ПДВ по податкових накладних попередніх періодів: жовтня-грудня 2011 року, що є протиправним.

На підставі вищезазначених обставин податковий орган прийшов до переконання, що Товариством порушено вимоги ПК України чим завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 432,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у січні 2012 року у сумі 45 213,00грн.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Факт здійснення операцій та використання таких в господарській діяльності Товариства підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Як вбачається з Договору купівлі-продажу №-54/К від 01.12.08р. та Додатків до нього, ПП «Фірма «Галич кабель» (Продавець) та Товариство (Покупець) уклали договір, згідно якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю смолу ПВХ та інші товари. Згідно п.3.5 Договору, момент передачі товару вважається момент складання товарно-транспортної накладної (у випадку отримання товару перевізником для перевезення його Покупцю).

На підтвердження виконання договору ПП «Фірма «Галич кабель» виписано видаткову накладну від 26.01.2012р. №РН - 0000096 та податкову накладну, згідно номенклатури яких зазначено смола ПВХ (NERALIT 652). До складу податкового кредиту січня 2012 року включено суму ПДВ 23 467,03грн. у відповідності до податкової накладної №123 від 26.01.2012р. на суму 140 802,20грн ( в т.ч. ПДВ 23 467,03 грн).

Дана операція відображена в бухгалтерському обліку наступними проведеннями Дт20, Дт 64 Кт 631, що підтверджено ДПІ в акті перевірки. Товариство провело розрахунок за поставлений товар, про що представило суду банківські виписки.

Судом не приймається до уваги посилання ДПІ на ту обставину, що у штатному розкладі Товариства посада бухгалтера не передбачена, а факт отримання товару засвідчив бухгалтер ОСОБА_7, оскільки у видатковій накладній зазначено посаду та підпис бухгалтера ОСОБА_7 як особи, яка приймала участь у операції та підтвердила її реальність, проте не вбачається, що бухгалтер ОСОБА_7 як уповноважена особа Товариства прийняла товар від ПП «Фірма «Галич кабель».

До матеріалів справи долучено товарно-транспортну накладну до дорожнього листа, згідно якої смола ПВХ (NERALIT 652) по вищезгаданій господарській операції була поставлена на вул. Бескидську,33 у м.Львові транспортним засобом номерний знак НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 водієм вантажовідправника ПП «Фірма «Галич кабель» ОСОБА_8, що уповноважені особи засвідчили своїми підписами.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, придбана у ПП «Фірма «Галич кабель» смола ПВХ (NERALIT 652) згідно угоди з ПП «ОСОБА_9» передана на виготовлення вагонки ПВХ та комплектуючих до неї, про що подали акт надання послуг, та згодом реалізована покупцям Товариства.

Згідно Договору від 10.01.2012р. №021 ФОП ОСОБА_6 (Продавець) та Товариство (Покупець) уклали договір про купівлю-продажу хвойного пагонажу. На підтвердження відвантаження Продавцем на ТзОВ «Українська меблева марка» лиштви зрощ. в асортименті, стійок ДК в асортименті, порогу в асортименті, плінтусу євро, плінтусу стандарт, коробки дверної, вагонки дерев'яної виписано накладну від 27.01.2012р. №004 на суму 18 000,00грн в т.ч ПДВ 3 000,00грн. та податкову накладну №003 від 27.01.2012р. на суму 18 000,00грн в т.ч. ПДВ 3 000,00грн., яка включена до складу податкового кредиту січня 2012 року.

Дана операція відображена в бухгалтерському обліку наступними проведеннями Дт28, Дт 64, Кт 631. На розрахунковий рахунок ОСОБА_6 перераховано в січні 2012 року суму 18 000,00грн.

Судом не приймається до уваги посилання ДПІ на ту обставину, що у штатному розкладі Товариства посада бухгалтера не передбачена, а факт отримання товару засвідчив бухгалтер, оскільки у накладній зазначено посаду та підпис бухгалтера як особи, яка приймала участь у операції та підтвердила її реальність, проте не вбачається, що бухгалтер, підпис якого є на накладній від 27.01.2012р. №004 є уповноваженою особою Товариства на прийняття товару від ФОП ОСОБА_6

В рамках договору від 17.03.2011р. №17 ПАТ «Полімерагро» (Продавець) на підставі видаткової накладної від 30.01.2012 р. №68 відвантажило згідно п.4.3. Договору на ТзОВ «Українська меблева марка» (Покупець) панель білу 650 кв.м., панель світлий дуб 36 кв.м. панель темний дуб 22,5 кв.м всього на суму 20 000,00грн ( в т.ч ПДВ 3 333,33грн).

Дана операція відображена в бухгалтерському обліку наступними проведеннями Дт28, Дт 64, Кт 631. На розрахунковий рахунок ПАТ «Полімерагро» перераховано в січні 2012 року 20 000,00грн.

До складу податкового кредиту січня 2012 року включено суму ПДВ 3 333,33 грн. у відповідності до податкової накладної №56 від 30.01.2012 року. Товар поставлено ПАТ «Полімерагро» на склад Товариства на адресу м. Львів, вул. Бескідська, 33.

Оскільки Товариство витрат по транспортуванню товару придбаного у ПАТ «Полімерагро» не понесло, а відтак у Товариства не має обов'язку зберігати товарно-транспортні накладні щодо транспортування останнього, що в свою чергу не може слугувати доказом того, що господарська операція не відбулася.

Як пояснили представники позивача придбаний ТзОВ «Українська меблева марка» у ПАТ «Поліменагро», ФОП ОСОБА_6 товар та придбаний у ПП «Фіма «Галич кабель» і перероблений товар було відвантажино на ПАТ «Нова лінія». Дана операція була предметом дослідження перевірки.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за січень 2012 року надано податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити суму ПДВ 29 800,36грн. до складу податкового кредиту січня 2012 року, чим останній скористався.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 1994 року, купівля-продаж товарів узгоджуються з предметом діяльності Товариства: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами.

Реальність господарської діяльності, окрім того, підтверджується Договором оренди №1 від 03.01.2012р., укладеного Товариством з ВАТ «Свемон-Захід» на предмет оренди відкритого складу площею 50 мкв. для зберігання будматеріалів, яке знаходиться по вул.Бескидська,33 у м.Львові, актом прийому-передачі приміщень.

В судовому засіданні встановлено, що в порядку ст.164-2 КУпАП України (Порушення законодавства з фінансових питань) посадова особа Товариства не притягалась.

Окрім того, ДПІ не надано суду доказів, що в ході перевірки зверталась до Товариства з письмовою вимогою про надання відповідних первинних документів, та акт який би фіксував факт ненадання таких.

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «Фіма «Галич кабель», ФОП ОСОБА_6, ПАТ «Поліменагро» вищевказаних товарів мали реальний характер.

Положеннями статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац другий пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Єдиний реєстр) здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (абзац сьомий пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за звітний період (абзац дев'ятий пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Частина 11 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідних положень» передбачає, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

На виконання вимог ст.52 ПК України ДПС України Наказом № 127 від 16.02.2012р. затверджено Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, згідно якої ДПС зазначає, що згідно з пунктом 198.6 (абзац третій) статті 198 розділу V Кодексу у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Отже, платник ПДВ має право включити до складу податкового кредиту звітного періоду отримані податкові накладні, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів незалежно від дати їх отримання від постачальника товарів/послуг.

Оскільки вказані в акті перевірки податкові накладні на загальну суму ПДВ 15844,22грн. виписані контрагентами Товариства в період жовтня - грудня 2011 року : ТзОВ «Ера трейд» №38 від 20.10.11р. на суму ПДВ 8 025,00грн.; ТзОВ «Фірма«Ніка-М» №97 від 20.12.11р. на суму ПДВ 598,00грн.; ПП «Фірма «Галич кабель» №188 від 26.12.11р. на суму ПДВ 7 026,67грн.; ПАТ «Нова лінія» №7526075 від 26.12.11р. на суму ПДВ 0,04грн.; Тов. «АВР сервіс» №814 від 30.12.11р. на суму ПДВ 53,33грн.; ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» №59938/3 від 31.12.11р. на суму ПДВ 141,18грн., та як встановлено в судовому засіданні в інші періоди окрім січня 2012 року не включались, а відтак правомірно відображені Товариством в межах 365 днів з дати їх виписки.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 ПК України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені у судовому засіданні та такі, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська меблева марка» 570,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Личаківському районі м.Львова від 29.10.2012р. №0003592320/15803.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська меблева марка» 570,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.03.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.