Постанова № 298130, 28.11.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2006 р. Справа № 208/4-06

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу

за позовом

Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, м.Боярка

до

Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, м.Вишневе

про

скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2006р. № 0000872300/0, від 31.05.2006р. № 0000882300/0, від 31.05.2006р. № 0000892300/0

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивача

Скрипачов В.В., дов. від 5.06.2006р. № 106, Стаднік Т.В. дов. від 18.07.2006р. № 171

від відповідача

Василенко Л.Г. дов. від 11.09.2006р. № 16860\9\251-01

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.11.2006р. о 12 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 5.12.2006р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства (далі –Позивач) звернулось в Господарський суд Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення рішення від 31.05.2006р. № 0000872300/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» в розмірі 10 664, 00 грн., з яких 7 109, 00 грн. за основним платежем та 3 555, 00 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення рішення від 31.05.2006р. № 0000882300/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» в розмірі 39 795, 00 грн., з яких 26 530, 00 грн. за основним платежем та 13 265, 00 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення рішення від 31.05.2006р. № 0000892300/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» в розмірі 20 488, 00 грн., з яких 13 659, 00 грн. за основним платежем та 6 829, 00 грн. штрафних санкцій.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі, а також від інших осіб документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов’язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним:

- на території Боярської міської ради Позивач користується земельною ділянкою площею не 3,7 га, як стверджує Відповідач в акті перевірки, а ділянкою площею 1,87 га під розширення підприємства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 18.05.1995р. серії КВ № ІМ 000114;

- на території Бузівської сільської ради Позивач користується земельною ділянкою площею 4,6436 га для обслуговування дитячого табору відпочинку «Корчагінець», що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 25.11.2002р. серії І-КВ № 002929, від сплати земельного податку Позивач звільнений, цільове призначення земельної ділянки не змінювалось, ділянка використовується за цільовим призначенням;

- на території Тарасівської сільської ради Позивач користується земельною ділянкою площею 14,9985 га для існуючого полігону твердих побутових відходів, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 18.10.2000р. серії І-КВ № 003649, а тому земельна ділянка не належить до земель сільськогосподарського призначення, від сплати земельного податку Позивач звільнений.

Відповідач у письмових запереченнях та поясненнях заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову.

Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються на виявлених в ході перевірки порушеннях Позивачем правильності нарахування земельного податку, а саме:

- згідно довідки 6-ЗЕМ, виданої Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів, Позивач на території Боярської міської ради користується земельною ділянкою площею 3,7 га під розміщення виробничої бази, тоді як сплачував земельний податок в сумі 3632 грн. лише за площу 1,87 га, в зв’язку з чим за перевіряємий період Позивачем не сплачено земельний податок в сумі 7 109, 00 грн. за ділянку площею 1,83 га, чим порушено вимоги статті 7 Закону України «Про плату за землю»;

- згідно державного акту на право постійного користування землею від 25.11.2002р. № 549 Позивач користується на території Бузівської сільської Ради земельною ділянкою площею 4,6436 га для обслуговування дитячого табору відпочинку «Корчагінець», тоді як в період з 01.04.2004р. по 31.03.2006р. земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням, оскільки в період перевірки Позивачем не було надано документів, що підтверджують діяльність дитячого табору відпочинку «Корчагінець»а тому в порушення статті 2 Закону України «Про плату за землю»Позивач не нараховував та не сплачував плату за землю;

- згідно державного акту на право постійного користування землею від 18.10.2000р. №394 Позивач користується на території Тарасівської сільської ради земельною ділянкою площею 14,9985 га під розміщення полігону твердих побутових відходів за межами населеного пункту, але в порушення статті 2 Закону України «Про плату за землю»земельний податок не нараховував та не сплачував, тоді як ставка земельного податку складає 5% від грошової оцінки ріллі по Київській області - 464,37 грн., оскільки зі змісту статті 12 Закону України «Про плату за землю» вбачається, що Позивач не підпадає ні під один з пунктів переліку суб’єктів господарювання, які звільняються від сплати земельного податку.

Зважаючи на викладене, Відповідач стверджує що Позивачем було порушено вимоги статті 2 Закону України «Про плату за землю»та занижено земельний податок в сумі 47 298, 00 грн., а саме ІІ-ІV квартал 2004р. в сумі 17 838 грн., 2005р. в сумі 23 514 грн., І квартал 2006р. в сумі 5 946 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

За результатами виїзної позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2006р., яка проводилась Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області з 26.04.2006р. по 12.05.2006р., складено акт № 474/23-00/03346584 від 18.05.2006р.

Згідно з п.2.8 акту в ході перевірки встановлено наступне.

1. Підприємство на території Боярської міської ради користується земельною ділянкою площею 3,7 га під розміщення виробничої бази, згідно довідки 6-ЗЕМ, виданої відділом земельних ресурсів, Позивач сплачував земельний податок в сумі 3 632, 00 грн. за площу 1,87 га, на яку є Державний акт на право постійного користування землею від 18.05.1995р. серії КВ № ІМ 000114 під розширення виробничої бази. Підприємством за перевіряємий період по виробничій базі не сплачено земельний податок в сумі 7 109, 00 грн. за 1,83 га землі, чим порушено ст.7 Закону України «Про плату за землю»;

2. Підприємство користується земельною ділянкою площею 4,6436 га згідно державного акту на право постійного користування землею від 25.11.2002р. № 549 на території Бузівської сільської Ради під обслуговування дитячого табору відпочинку «Корчагінець», в період з 01.04.2004р. по 31.03.2006р. земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням, в порушення статті 2 Закону України «Про плату за землю»підприємство плату за землю не нараховувало та не сплачувало;

3. Підприємство користується земельною ділянкою площею 14,9985 га під розміщення полігону твердих побутових відходів за межами населеного пункту, згідно державного акту на право постійного користування землею від 18.10.2000р. №394 на території Тарасівської сільської ради, в порушення статті 2 Закону України «Про плату за землю»підприємство земельний податок не нараховувало та не сплачувало (ставка земельного податку складає 5% від грошової оцінки ріллі по Київській області - 464,37 грн.)

Згідно з висновком акта встановлено, що в порушення вимог статті 2 Закону України «Про плату за землю»підприємством занижено земельний податок в сумі 47 298, 00 грн., а саме ІІ-ІV квартал 2004р. в сумі 17 838, 00 грн., 2005р. в сумі 23 514, 00 грн., І квартал 2006р. в сумі 5 946, 00 грн.

На підставі даного акту, відповідно до пп.4.2.2 «б»п.4.2 ст.4 та пп. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ відповідачем винесено:

- податкове повідомлення рішення від 31.05.2006р. № 0000872300/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» в розмірі 10 664, 00 грн., з яких 7 109, 00 грн. за основним платежем та 3 555, 00 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення рішення від 31.05.2006р. № 0000882300/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» в розмірі 39 795, 00 грн., з яких 26 530, 00 грн. за основним платежем та 13 265, 00 грн. штрафних санкцій;

- податкове повідомлення рішення від 31.05.2006р. № 0000892300/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» в розмірі 20 488, 00 грн., з яких 13 659, 00 грн. за основним платежем та 6 829, 00 грн. штрафних санкцій.

Дослідивши повно і всебічно обставини справи, вивчивши наявні в справі матеріали, заслухавши доводи і заперечення сторін, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

У відповідності до статті 5 Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно вимогами статі 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до статті 13 Закону «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 року N 15, передбачено, що державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Податкова служба визначила Позивачеві податкове зобов’язання з земельного податку в розмірі 7 109, 00 грн. за основним платежем та 3 555, 00 грн. штрафних санкцій за користування земельною ділянкою на території Боярської міської ради площею 3,7 га, керуючись при цьому даними довідки 6-ЗЕМ, виданою Києво-Святошинським відділом земельних ресурсів.

Разом з тим, суд вважає, що такі дані не відповідають дійсній площі земельної ділянки, що перебуває в користуванні Позивача.

Відповідно до вимоги сатті.23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З 01.01.2002 року набув чинності Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року, згідно зі ст.116 якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що земельний податок сплачується тільки власниками або землекористувачами земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідним державним актом та при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, які є підставою для обчислення плати за землю.

Як встановлено в ході судового розгляду, Боярською міською радою народних депутатів відповідно до рішення 2 сесії 22 скликання від 26.01.1995р. надано Позивачеві у постійне користування для розширення підприємства 1,8783 га землі, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії КВ № ІМ 000114 від 18.05.1995р., зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №17.

Крім того, на запит суду Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів своїм листом від 01.11.2006р. № 21314 повідомив, що згідно державної садистичної звітності (форма 6-зем) за Позивачем в межах Боярської сільської ради рахується земельна ділянка площею 1,8783 га.

Враховуючи, що у користуванні Позивача на території Боярської міської ради перебуває земельна ділянка площею 1,8783 га, а не 3,7 га як стверджує Відповідач, то і донарахування податкового зобов’язання в сумі 7 109, 00 грн. та 3 555, 00 грн. штрафних санкцій за ділянку площею 1,83 га є необґрунтованим, а тому податкове повідомлення рішення від 31.05.2006р. № 0000872300/0 підлягає скасуванню.

2. Визначаючи Позивачеві податкове зобов’язання з земельного податку в розмірі 26 530, 00 грн. за основним платежем та 13 265, 00 грн. штрафних санкцій, Відповідач виходив з того, що земельна ділянка площею 4,6436 га, надана Позивачеві під обслуговування дитячого табору відпочинку «Корчагінець»та звільнена від сплати земельного податку, але в період з 01.04.2004р. по 31.03.2006р. використовувалась Відповідачем не за цільовим призначенням. При цьому Відповідач робить висновок про використання землі не за цільовим призначенням лише з тих мотивів, що Позивач не надав документів, які підтверджують діяльність саме дитячого табору відпочинку «Корчагінець».

Відповідно до приписів п.4 статті 12 Закону України «Про плату за землю»вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням (у тому числі студентські бази, табори відпочинку та структурні підрозділи вищого навчального закладу, які забезпечують діяльність цього закладу) звільняються від земельного податку.

Бузівською сільською радою депутатів Києво-Святошинського району Київської області відповідно до рішення IV сесії 24 скликання від 08.11.2002р. Позивачеві надано у постійне користування 4,6436 га землі саме для обслуговування дитячого табору відпочинку «Корчагінець», на підтвердження чого видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ № 002929 від 25.11.2002р., зареєстрований в книзі за № 549.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеній нормі КАС України Відповідач не надав доказів нецільового використання земельної ділянки.

Разом з тим, з наданих на запит суду листів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 17.10.2006р. № 07-21-3980 та від 03.11.2006р. № 07-21-4252 вбачається, що розпорядження про зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований дитячий табір відпочинку «Корчагінець», не приймалось, перевірка щодо цільового використання дитячого табору не проводилась.

Викладене доводить необґрунтованість висновків Відповідача про необхідність нараховувати та сплачувати земельний податок за користування земельною ділянкою площею 4,6436 га на загальних підставах, безпідставність визначення суми податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 26 530, 00 грн. за основним платежем та 13 265, 00 грн. штрафних санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006р. № 0000882300/0 підлягає скасуванню.

3. Обґрунтовуючи правомірність визначення податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 13 659, 00 грн. за основним платежем та 6 829, 00 грн. штрафних санкцій, Відповідач стверджує, що Позивач не підпадає під дію ст.12 Закону України «Про плату за землю», якою передбачені випадки звільнення від сплати земельного податку, а тому за користування земельною ділянкою площею 14,9985 га на території Тарасівської сільської ради Позивач повинен нараховувати та сплачувати земельний податок за ставкою 5% від грошової оцінки ріллі по Київській області - 464,37 грн.

З зазначеним твердженням Відповідача суд не погоджується з огляду на наступне:

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ № 003649 від 18.10.2000р., зареєстрованого в книзі за № 394, Тарасівською сільською радою депутатів Києво-Святошинського району Київської області згідно рішення 11 сесії ХХІІІ скликання від 14.10.2000р. Позивачеві надано у постійне користування 14,9985 га землі для існуючого полігону твердих побутових відходів.

Згідно з наявним в матеріалах справи листом від 18.05.2006р. № 98 Тарасівська сільська рада повідомила Відповідача, що Позивач не сплачує земельний податок на підставі статті 12 Закону України «Про плату за землю»та Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», оскільки здійснює роботи з життєзабезпечення території полігону твердих побутових відходів.

Згідно приписами статті 12 Закону України «Про плату за землю»та Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік»Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю підприємствам, які виконують роботи із життєзабезпечення відповідної території, а відтак твердження Відповідача про непоширення на Позивача статті 12 Закону України «Про плату за землю»не відповідає дійсності, визначення Позивачеві податкового зобов’язання з земельного податку в розмірі 13 659, 00 грн. за основним платежем та 6 829, 00 грн. штрафних санкцій є незаконним, в зв’язку з чим податкове повідомлення рішення від 31.05.2006р. № 0000892300/0 підлягає скасуванню.

Оскільки в ході судового розгляду не підтверджено виявлених Відповідачем порушень з боку Позивача податкового законодавства з питань сплати земельного податку, відсутні також і підстави для застосування до позивача санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31.05.2006р. № 0000872300/0, яким Києво-Святошинському виробничому управлінню житлово-комунального господарства визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб»в розмірі 10 664, 00 грн., з яких 7 109, 00 грн. за основним платежем та 3 555, 00 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31.05.2006р. № 0000882300/0, яким Києво-Святошинському виробничому управлінню житлово-комунального господарства визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб»в розмірі 39 795, 00 грн., з яких 26 530, 00 грн. за основним платежем та 13 265, 00 грн. штрафних санкцій.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 31.05.2006р. № 0000892300/0, яким Києво-Святошинському виробничому управлінню житлово-комунального господарства визначено суму податкового зобов’язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб»в розмірі 20 488, 00 грн., з яких 13 659, 00 грн. за основним платежем та 6 829, 00 грн. штрафних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м Боярка, вул. Матросова, 11 код ЄДРПОУ 03346584) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Попікова О. В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 5 грудня 2006