Ухвала суду № 29812898, 05.03.2013, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/223/13-ц

Провадження № 4-с/685/1/13

У Х В А Л А

05 березня 2013 року. Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Самойловича А.П.,

при секретарі Дондель Т.В.,

за участю скаржника ОСОБА_1 та

державного виконавця Федікової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції Хмельницької області при здійсненні виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою, в якій зазначив, що 9 лютого 2013 р. ним по пошті були отримані постанови держвиконавця Федікової Н.П. від 18 грудня 2012 р. про повернення йому виконавчих листів, виданих Теофіпольським райсудом про стягнення з ОСОБА_3 на його користь заборгованості на загальну суму 40 тис. грн.

Підставою для їх повернення стала відсутність у боржниці майна, на яке можна звернути стягнення. Виявлене у неї раніше майно, зокрема, залізобетонні блоки, які були запропоновані скаржнику в рахунок погашення боргу, являються конструктивним елементом домогосподарства боржниці, яке перебуває в заставі ПАТ «ПриватБанк». На майно, яке перебуває в заставі, може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не являються заставодержателями, лише у випадках, передбачених ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржником заявлена вимога визнати дії держвиконавця неправомірними, скасувати вищезазначені постанови, а також зобов'язати держвиконавця передати йому спірні блоки та винести постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та скласти акт.

В ході розгляду справи скаржник свою скаргу підтримав, та пояснив, що спірні блоки були описані, але не реалізувалися, тому він виявив бажання залишити їх собі в рахунок погашення боргу, про що ним була подана відповідна заява. Однак, з отриманих постанов виявилося, що блоки є частиною конструкції іпотечного будинку, а тому йому не можуть бути передані. Вважає, що фундаментні блоки довжиною 2,5 м., шириною 0,3 м. та висотою 0,5 м. використовуються боржницею ОСОБА_3 як огорожа земельної ділянки, а тому не можуть бути конструктивним елементом житлового будинку.

Заступник начальника відділу ДВС Федікова Н.П. вимог скарги не визнала та пояснила, що спірні блоки були предметом продажу на прилюдних торгах для погашення заборгованості ОСОБА_3, однак, у зв'язку з відсутністю покупців були запропоновані стягувачам в рахунок погашення боргу. З усіх стягувачів лише один ОСОБА_1 звернувся з заявою про залишення їх у рахунок погашення боргу. Але, як виявилося пізніше, будинок, який огороджений спірними блоками, перебуває в іпотеці, тому виконавчі листи були повернені стягувачу, так як звернути стягнення на дані блоки вони не мають можливості, іншого майна у боржниці не виявлено.

Заслухавши пояснення скаржника, доводи заступника начальника відділу ДВС, дослідивши матеріали справи, судом вбачається можливість часткового задоволення скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Як було встановлено у судовому засіданні, в ході виконавчого провадження у боржниці ОСОБА_3 було виявлено майно у вигляді фундаментних блоків марки ФВС 24.2.6 в кількості 85 шт. та марки ФВС 24.3.6 в кількості 16 шт., якими огороджена земельна ділянка по АДРЕСА_1

Дані блоки скаржник виявив бажання, відповідно до ч. 9 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», залишити за собою у рахунок погашення боргу, звернувшись 10 вересня 2012 року до відділу ДВС з відповідною заявою.

6 грудня 2012 року, до фактичної передачі блоків скаржнику, до відділу ДВС із заявою звернулася боржниця ОСОБА_3, заявивши клопотання відмовити стягувачам у передачі їм блоків, так як вони входять до складу майна, переданого в іпотеку за договором № HMTWG10000004890 від 13 березня 2008 р.

На підставі цієї заяви та доданих до неї копій іпотечного договору, технічного паспорта, витягу про реєстрацію у Держреєстрі іпотек та свідоцтва про право власності на нерухоме майно державним виконавцем прийнято рішення про повернення скаржнику виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості, так як іншого майна, крім блоків не було виявлено.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» нерухомим майном, з точки зору даного закону, є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, причому нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Умовами передачі нерухомого майна в іпотеку, передбаченими ч. 4 ст. 6 цього ж закону, визначено, що разом із будівлею, яка передається в іпотеку, в іпотеку також передається право власності іпотекодавця на земельну ділянку, на якій розташована будівля, або до іпотекодержателя переходить право користування цією ділянкою після звернення стягнення на будинок на тих же умовах, які мав іпотекодавець.

Іпотечний договір, згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» повинен містити опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. Відповідно до редакції даного пункту станом на дату укладення іпотечного договору, тобто 13 березня 2008 року, при іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Таким чином, враховуючи також особливості іпотеки земельних ділянок, передбачену ст. 15 Закону України «Про іпотеку», вбачається, що законодавство України розрізняє іпотеку будинку та іпотеку земельних ділянок.

Предметом іпотеки іпотечного договору № HMTWG10000004890 від 13 березня 2008 р. є будинок зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 371,7 кв. м., який розташований в АДРЕСА_1.

Як вбачається із витягу про реєстрацію у Держреєстрі іпотек, об'єктом обтяження, крім будинку, також є «земельна ділянка, земельна ділянка, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва».

В ході судового засідання було виявлено, що спірними блоками було огороджено певну земельну ділянку.

Однак державним виконавцем, при винесенні рішення про повернення виконавчих листів, не перевірено, з яких частин складається та яке цільове призначення даної ділянки - лише для обслуговування житлового будинку чи також для інших потреб. Без з'ясування даної обставини неможливо встановити приналежністю чого являється огорожа - будинку чи ділянки, тому повернення виконавчих листів було передчасним, в зв'язку з чим постанови підлягають скасуванню.

Вимога скаржника передати йому фундаментні блоки в рахунок погашення боргу, винести постанову про передачу майна стягувачу та скласти акт задоволенню не підлягають, оскільки вказані дії є виконавчими діями і рішення про їх вчинення приймається державним виконавцем самостійно відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»,

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанови заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції у Хмельницькій області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18 грудня 2012 року наступних виконавчих листів, виданих Теофіпольським районним судом Хмельницької області:

21 грудня 2009 р. № 2-306/09;

01 лютого 2010 р. № 2-43/10;

28 квітня 2010 р. № 2-162/10;

25 травня 2010 р. № 2-201/10;

18 жовтня 2010 р. № 2-2071/10;

15 грудня 2010 р. № 2734/10;

05 серпня 2011 р. № 2-87/11;

09 листопада 2011 р. № 2-339;

19 березня 2012 р. № 2/2217/51;

08 серпня 2012 р. № 2/2217/221/12.

Відмовити в задоволенні решти вимог.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Хмельницької області протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Теофіпольський районний суд.

Суддя Самойлович А.П.