Ухвала суду № 29811989, 06.03.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"06" березня 2013 р. Справа № 2а/1770/1861/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" січня 2013 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» 11.05.2012 року звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000061544 року від 03 травня 2012 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби 03.05.2012 року за №0000061544.

Присуджено на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146, 00 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі зазначає, що Державна податкова інспекція у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби правомірно зменшила бюджетне відшкодування позивачу за січень 2012 року на суму 504 358,00 грн. з господарських операцій з ТОВ "Денір" та ТОВ "Донована Плюс". При цьому вказує, що висновки акту перевірки від 17.04.2012 року, № 65/15-400/05607824 та оспорюване податкове повідомлення - рішення є правомірними та обґрунтованими. Вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Рівному проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Рівнеазот» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, за січень 2012 року. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 17.04.2012 року № 65/15-400/05607824.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061544 року від 03 травня 2012 року, яким зменшено ПАТ «РІВНЕАЗОТ» суму бюджетного відшкодування за січень 2012 року в розмірі 504 358,00 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 252 179,00 грн. в зв'язку з допущеними порушеннями п.198.1, п.198.3, п.198.6 п.200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком з огляду на наступне.

Пунктом 14.1.181 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суб'єкти господарювання зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавства. Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Пунктом 2.1 цього ж Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4. Положення визначає, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що між ПАТ «Рівнеазот» (покупець) та ТОВ «Денір» (постачальник) 24.11.2011 року укладений договір поставки товару № 308. Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю метаванадат амонію (в подальшому - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного договору.

На виконання умов договору ТОВ «Денір» здійснило поставку Товару, що підтверджується видатковою накладною № 8 від 09.12.2011 року на загальну суму 144000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24000,00 грн. Крім, цього, Постачальником надана податкова накладна № 8 від 09.12.2011 року на загальну суму 144 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 24000,00 грн. Вказана сума ПДВ включена ПАТ «Рівнеазот» до податкового кредиту грудня 2011 року, що підтверджується розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до декларації з ПДВ за грудень 2011 року).

Встановлено, податкова накладна № 8 від 09.12.2011 року містить код УКТ ЗЕТ метаванадату амонію 2841903000, що відповідає розділу VІ Закону України «Про митний тариф України» - цинкати та ванадати. Отже, висновки Відповідача про відсутність коду УКТ ЗЕТ в податковій накладній, виписаній ТОВ «Денір» 09.12.2011 року є безпідставними.

З копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних вбачається, що податкова накладна, отримана від ТОВ «Денір» зареєстрована під № 2, а не № 8 від 09.12.2011 року. Вказані розбіжності виникли внаслідок помилкового зазначення в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних № 2 замість № 8 податкової накладної отриманої від ТОВ «Денір» від 09.12.2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана помилка (неправильне зазначення номеру податкової накладної) не впливає на порядок формування податкового кредиту, оскільки Позивачем дотримані норми пп. 198.2 та пп. 198.6 статті 198 ПК України при формуванні податкового кредиту.

Судом встановлена реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Денір". Придбаний товар у подальшому був використаний позивачем у його господарській діяльності.

Таким чином, ПАТ «Рівнеазот» з дотриманням норм чинного законодавства віднесло до складу податкового кредиту грудня 2011 року ПДВ в розмірі 24 000,00 грн. на підставі податкової накладної № 8 від 09.12.2011 року.

Встановлено також, що між ПАТ «РІВНЕАЗОТ» та ТОВ «Донована Плюс» укладений договір поставки № 393 (0112/1) від 01.12.2011 року, за умовами якого ТОВ «Донована Плюс» зобов'язувалось поставити підприємству бензол нафтовий. Згідно п.1.1. Договору продавець зобов'язується поставити Покупцю бензол нафтовий для синтезу ГОСТ 9572-93, а покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного Договору.

На виконання вказаного договору, Постачальник здійснив поставку товару ПАТ «Рівнеазот» обумовленого угодою, що підтверджується видатковими накладними: № 11221 від 02.12.2011 року на суму 504680,24 грн. в т.ч. ПДВ - 84113,37 грн.; № 11222 від 02.12.2011 року на суму 505093,37 грн. в т.ч. ПДВ - 84182,23 грн.; № 11223 від 02.12.2011 року на суму 486928,79 грн. в т.ч. ПДВ - 81154,80 грн.; № 11224 від 02.12.2011 року на суму 398997,13 грн. в т.ч. ПДВ - 66499,52 грн.; № 11225 від 02.12.2011 року на суму 494978,28 грн. в т.ч. ПДВ - 82496,28 грн.; № 11226 від 02.12.2011 року на суму 491473,12 грн. в т.ч. ПДВ - 81912,19 грн. та надав податкові накладні: №1 від 02.12.2011 року на суму 504680,24 грн. в т.ч. ПДВ - 84113,37 грн.;№2 від 02.12.2011 року на суму 505093,37 грн. в т.ч. ПДВ - 84182,23 грн.;№3 від 02.12.2011 року на суму 486928,79 грн. в т.ч. ПДВ - 81154,80 грн.;№4 від 02.12.2011 року на суму 398997,13 грн. в т.ч. ПДВ - 66499,52 грн.;№5 від 02.12.2011 року на суму 494978,28 грн. в т.ч. ПДВ - 82496,28 грн.;№6 від 02.12.2011 року на суму 491473,12 грн. в т.ч. ПДВ - 81912,19 грн. на загальну суму ПДВ - 480358,49 грн., яку ПАТ «Рівнеазот» включило до податкового кредиту січня 2012 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставки № 393 (0112/1) від 01.12.2011 року, транспортування Товару здійснюється залізничним транспортом в цистернах вантажовідправника. Згідно п. 4.3. товар буде відвантажений за наступними транспортними реквізитами: вантажоотримувач - ПАТ «РІВНЕАЗОТ», код 1144, адреса вантажоотримувача: 33017, м. Рівне, станція призначення: Обарів, Львівської залізниці, код станції 369401.

На підтвердження здійснення поставки товару, Позивачем надана копія накладної № 43687987 від 02.12.2011 року з відомістю вагонів, що підтверджує перевезення бензолу нафтового залізничним транспортом. У відомості вагонів вказаний перелік вагонів їх номера, які відповідають номерам вагонів зазначених у видаткових накладних на поставку товару.

Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Реальність господарських операцій підтверджено долученими до справи письмовими доказами.

Придбані товари у подальшому були використані у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач без достатніх правових підстав встановив завищення податкового кредиту позивачем в січні 2012 року на суму ПДВ 480358,49 грн. сформованого за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Донована Плюс».

Щодо нікчемності правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статей 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку статті 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Посилання відповідача на висновки акту перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 15/22-01/37033932 від 13.03.2012 року є безпідставним, оскільки Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця, а тим більше бути підставою для однозначного висновку про нікчемність його правочинів та фіктивне підприємництво.

Посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок. Позивач також не є учасником кримінального процесу.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання податкової вигоди, зокрема, права на формування податкового кредиту, є безпідставним.

Щодо визначення та декларування суми бюджетного відшкодування за січень 2012 року.

Відповідно до ст.200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За грудень 2011 року підприємством задеклароване від'ємне значення різниці податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту - 16 014 722,00 грн. В січні 2012 року ПАТ «РІВНЕАЗОТ» задекларовано позитивне значення - 12 025 569,00 грн. Від'ємне значення ПДВ грудня 2012 року враховане при погашенні податкового зобов'язання січня 2012 року, а залишок - 3 989 203 грн. правомірно віднесений до рядка 23 декларації з ПДВ за січень 2012 року (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню) та рядка 23.2 (у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів).

Відповідач, на якого відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України покладено обов"язок довести правомірність прийнятого ним рішення, не довів правомірності свого рішення та не надав відповідних доказів.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення №0000061544 від 03.05.2012 року, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" січня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Повний текст cудового рішення виготовлено "11" березня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" м.Рівне-17,33017

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023