Постанова № 29811931, 25.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року 2а-5558/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Будз Б. Б.,

за участю:

представника позивача - Строгуш О.І.

представника відповідача - Горбатенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство обслуговування повітряного руху України з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016582220 від 03.08.2012 року про завищення податку на прибуток на загальну суму 2952,48 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1476,24 грн. Крім цього, просили суд стягнути з відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітім» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вікадо» та про наявність порушень п. 198.6 ст. 198 ПК України, в зв'язку з чим завищено податок на додану вартість в сумі 2952,48 грн. та крім цього нараховано штрафні санкції в розмірі 1476,24 грн.

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не погоджується з висновками перевірки Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, вважає, оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, свої вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби в судових засіданнях проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 18.07.2012 р. по 20.07.2012 р. Бориспільською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за результатами якої був складений акт від 20.07.2012 р. №282/22-2/19477064 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Юнітім» за листопад 2011 року та ТОВ «Вікадо» за червень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим завищено податок на додану вартість в сумі 2952,48 грн.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 р. №0016582220 про збільшення позивачу суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 2952,48 грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1476,24 грн.

Згідно з Актом перевірки зміст порушень законодавства позивачем полягає у тому, що правочини між позивачем і вказаними вище контрагентами з придбання товарів, робіт, послуг не направленні на реальне настання правових наслідків, є нікчемними, оскільки, як підкреслено в акті, вони спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, у зв'язку з чим такі правочини не створюють правових наслідків, а тому всі бухгалтерські та податкові документи щодо придбання товарів, робіт, послуг є недійсними, відповідно, віднесення позивачем витрат по вказаним операціям на валові витрати та формування позивачем податкового кредиту по вказаним операціям не є правомірним.

Такий висновок було зроблено на підставі акту перевірки № 524/23-611/34296911 від 26.11.2011 року державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість ТОВ «Юнітім» за січень - листопад 2011 року. Крім того, в акті було зазначено, що листом до ДПІ було надіслано пояснення засновника та директора ТОВ «Юнітім» ОСОБА_3, який пояснив що зареєстрував вищевказане підприємство за грошову винагороду, без мети зайняття господарською діяльністю. Щодо ТОВ «Вікадо», то в ході проведення перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва встановлено, що постачальником авіаційного обладнання для повітряних суден позивача було ТОВ «ГМФ», проте відповідно до інформації державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва до єдиного реєстру внесено запис про незнаходження ТОВ «ГМФ» за юридичною адресою.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходив з наступного.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Так, судом встановлено, що 18 жовтня 2010 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України розмістило у Віснику Державних закупівель оголошення про проведення процедури закупівлі, а саме: послуги з технічного обслуговування, ремонту і модернізації літальних апаратів та авіаційних двигунів (виконання ремонту двох авіаційних двигунів АІ-24ВТ для літаків Ан-26). 29 березня 2011 року була проведена оцінка пропозицій конкурсних торгів, після чого переможцем цієї процедури закупівлі було визнано ТОВ "Вікадо".

28 квітня 2011 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України уклало договір № 09/11 з ТОВ "Вікадо". Згідно з умовами договору ТОВ "Вікадо" зобов'язувався надати послуги з капітального ремонту двох авіаційних двигунів АІ-24ВТ для літака цивільної авіації Ан-26. Крім того, до договору було складено додаток № 1 - специфікацію на ремонт авіаційних двигунів та додаток № 2 - протокол погодження договірної ціни.

На виконання умов цього договору позивачем було здійснено передплату у розмірі 50% ціни, що підтверджується рахунком - фактурою № СФ-000044 від 23.05.2011р., платіжним дорученням № 3925 від 17.06.2011 року та податковою накладною № 4 від 17.06.2011 року, а 20.10.2011 року було здійснено остаточний розрахунок ТОВ "Вікадо" за послуги з капітального ремонту двигунів, про що свідчить платіжне доручення № 7244 від 08.12.2011 року та податкова накладна № 1. Також 08 грудня 2011 року було складено акт прийому - передачі виконаних робіт.

06 грудня 2010 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України розмістило у Віснику Державних закупівель оголошення про проведення процедури закупівлі, а саме: роботи по розробці проектно- кошторисної документації робочого проекту на встановлення радіомаяків. 11 лютого 2011 року була проведена оцінка пропозицій конкурсних торгів, після чого переможцем цієї процедури закупівлі було визнано ТОВ "ЮніТім".

12 березня 2011 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України уклало договір № 7.1-162/2011 з ТОВ "ЮніТім". Згідно з умовами договору ТОВ "ЮніТім" зобов'язувався виконати роботи по розробці проектно - кошторисної документації робочого проекту на встановлення радіомаяків. До договору було складено додаток № 1 - завдання на проектування та додаток № 2 - зведений кошторис на проектні роботи.

На виконання умов цього договору позивачем було здійснено авансовий платіж у розмірі 279 208,08 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № 00000018 від 18.03.2011р., платіжним дорученням № 2150 від 06.04.2011 року. 02 листопада 2011 року було складено акт здачі - приймання проектних робіт, та 15.12.2011 року було здійснено остаточний розрахунок з ТОВ "ЮніТім" за послуги з розробки проектно - кошторисної документації, про що свідчить платіжне доручення № 8341 від 15.12.2011 року, податкова накладна № 1 від 21.12.2011 року та видаткова накладна № РН-00021.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача ТОВ "Вікадо" та ТОВ «ЮніТім» перебували на податковому обліку в ДПІ та мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Крім цього, ТОВ «ЮніТім» має Ліцензію на господарську діяльність, що пов'язана із створенням об'єктів архітектури, а ТОВ "Вікадо" - Сертифікат № ВР 0049 для обслуговування літаків.

При розгляді цієї справи суд, за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність укладених між позивачем та ТОВ "Вікадо" і ТОВ «ЮніТім» договорів.

Судом було досліджено механізм постачання товару на виробництво позивача, який цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.

Посилання відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагентів щодо реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків не приймається судом до уваги, з таких підстав.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В Акті перевірки Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області державної податкової служби немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Вікадо" і ТОВ «ЮніТім» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентами - ТОВ "Вікадо" і ТОВ «ЮніТім» у судовому порядку нікчемними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні і докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Вікадо" і ТОВ «ЮніТім».

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 серпня 2012 року № 0016582220, видане Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України сплачений судовий збір у сумі 107 (сто сім) грн., 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 березня 2013 р.