Рішення № 29810291, 05.03.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 березня 2013 року Справа № 913/199/13-г

Провадження №3/913/199/13-г

За позовом Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,

про стягнення 16 577 грн. 00 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Магаляс В.Ю., головний спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №01-43/05 від 03.01.2013;

від відповідача - не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету (далі-позивач) заявлено вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) штрафу в розмірі 13700,00 грн. та пені - 2877,00 грн. за рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2012 №01-24/210.

В судовому засіданні позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 13700,00 грн. та пеню у розмірі 8836,50 грн.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Відповідач, відзив на позовну заяву не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Згідно з приписами пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2012 № 01-24/210 (далі - Рішення) дії суб'єкта господарювання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з повідомлення суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб за допомогою реклами неправдивих відомостей, що може вплинути на наміри споживачі щодо придбання (замовлення) товарів цього суб'єкта господарювання визнані порушенням, передбаченим статтею 151 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (а.с. 6-7).

Відповідно до абзацу другого статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» за вчинення вищезазначеного порушення на відповідача було накладено штраф у розмірі 13700,00 грн.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Так, згідно ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Зокрема, статтею 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що за вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В силу вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

На виконання вищенаведених норм позивач направив відповідачу копію рішення від 29.10.2012 № 01-24/210 про накладення штрафу поштою з супроводжувальним листом 29.10.2012 №06-07/2931 (а.с. 8).

Рішення було отримано відповідачем 07.11.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №9104201057224.

Отже, строк для виконання рішення позивача від 29.10.2012 № 01-24/210 закінчився 07.01.2013.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач накладений на нього штраф ані в встановлений строк, ані станом на час вирішення спору так і не сплатив, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідач у встановлений законом строк рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.10.2012 № 01-24/210 до господарського суду не оскаржив.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції в частині своєчасної сплати штрафу накладеного рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 13700 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Оскільки відповідач допустив прострочення сплати штрафу, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення пеню, яка складає 8836 грн. 50 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із врахуванням викладеного вище позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судового збору у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- 13700 грн. 00 коп. (тринадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок) штрафу та 8836 грн. 50 коп. (вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень 50 копійок) пені, зарахувавши стягнуті грошові суми до загального фонду Державного бюджету України за місцем знаходження відповідача на рахунок казначейства № 31117106700004, банк одержувача ГУДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код одержувача 37991477, МФО 804013, код класифікації 21081100, видати наказ після набрання рішенням законної сили;

- на користь Державного бюджету України на рахунок № 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, отримувач: УДК СУ у м. Луганську, МФО: 804013, ОКПО: 37991503, по коду класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" Державна судова адміністрація України - 050, символ звітності банку: 206, код суду: 02844564, судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок), видати наказ після набрання рішенням законної сили

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.03.2013.

Суддя А.В. Секірський