Рішення № 29810249, 06.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1794/13

06.03.13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Трейдинг Компані»

Про

стягнення 4 500,00 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

Від позивача

не з’явився

Від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика» (надалі –Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Трейдинг Компані» (надалі –Відповідач) про стягнення 4 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору-Заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №02/12 від 17.03.2012 р. позивач надав послуги з перевезення вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.02.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2013 р. у зв’язку із неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено до 06.03.2013 р.

25.02.2013 р. через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, за змістом якої останній зазначив, що у зв’язку із відрядженням його повноважного представника, останній був відсутній у судовому засіданні призначеному на 15.02.2013 р. та станом на 21.02.2013 р. відповідач не отримував від Господарського суду м. Києва ухвалу або рішення за наслідком розгляду справи у судовому засіданні 15.02.2013 р., у зв’язку із чим просить суд надіслати процесуальний документ на його адресу.

04.03.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що повноважному представнику відповідача необхідно брати участь в іншому судовому засіданні призначеному на 06.03.2013 р.

В судове засідання представник позивача, згідно заявленого клопотання, не з’явився.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2012 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір-Заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №02/12 (надалі –" Договір-Заявка"), відповідно до якої позивач зобов’язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом п. Теофілівка, Винницька обл. – м. Перечин, Закарпатська обл.

Відповідно до п. 1.5 Договору - Заявки сума фрахут становить 4 500,00 грн., оплата безготівкова при розвантаженні.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договору - Заявки від 14.03.2012 р. підтверджується товарно-транспортною накладною №415323 від 14.03.2012 р., відповідно до якої вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачу, про що свідчать підпис та відтиск печатки вантажоодержувача в графі «Вантаж одержав», а також податковою накладною №62 від 16.03.2012 р.

Крім того, між відповідачем та позивачем підписано акт виконаних робіт №62, згідно якого вартість наданих позивачем послуг відповідачу становить 4 500,00 грн., при цьому відповідно змісту зазначеного акту, претензій щодо якості перевезення відповідач не має.

Позивачем за наслідком здійсненого перевезення було виставлено до сплати відповідачу рахунок-фактуру №203/05/11/114 від 16.03.2012 р. на суму 4 500,00 грн.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 4 500,00 грн.

За своєю правовою природою Договір-Заявка є договором транспортного експедирування, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказана заявка є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявки по перевезенню вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною №415323 від 14.03.2012 р. (в т.ч. підписом та відтиском печатки вантажоодержувача), податковою накладною №62 від 16.03.2012 р. та актом виконаних робіт №62.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до п. 1.5 Договору - Заявки сума фрахту становить 4 500,00 грн., оплата безготівкова при розвантаженні.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи Договору-Заявки та фактичного розвантаження автомобілю позивача, строк виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 4 500,00 грн. на підставі Договору-Заявки за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4 500,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Трейдинг Компані» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 13/135; ідентифікаційний код 37269570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес транспорт і логістика» (89600, м. Мукачеве, вул. 16 липня, буд. 17; ідентифікаційний код 31326988) суму боргу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п’ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2013 р.