Рішення № 29810003, 26.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.13 р. Справа № 5017/3645/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м.Київ

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні

позивача: ОСОБА_1, м.Київ,

відповідача: ОСОБА_2, м.Київ

про: стягнення 2344,33грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

треті особи: не з'явились.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

26.02.2013р. з 10-05год. до 10-10год.

СУТЬ СПОРУ:

25.01.2013р. до господарського суду Донецької області надійшла справа №5017/3645/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк про стягнення 2344,33грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Справу №5017/3645/2012 передано за підсудністю до господарського суду Донецької області ухвалою господарського суду Одеської області від 08.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.01.2013р. справу №5017/3645/2012 прийнято до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: договір добровільного страхування транспортного засобу №722901 серії УБ форми №83 від 20.04.2010р.; довідку ДАІ №1564 від 25.11.2010р.; постанову Деснянського районного суду м.Києва від 23.12.2010р. у справі №3-11646; заяву про страхову виплату №22076 від 23.11.2010р.; заяву на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу №09-06-02/14264 від 25.05.2011р.; Звіт про оцінку автомобіля №АА9064ВІ-06.12/2 від 06.12.2010р.; страховий акт №СТО-10-22076/1 від 17.01.2011р.; платіжне доручення №17436 від 23.03.2011р. тощо.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.01.2013р. (а.с.77) до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача - ОСОБА_1, м.Київ, відповідача - ОСОБА_2, м.Київ та зобов'язано їх надати письмові пояснення про обставини ДТП.

Третя особа ОСОБА_1 пояснень щодо обставин ДТП суду не надала.

Третя особа ОСОБА_2 надав пояснення від 12.02.1013р. про обставини ДТП (а.с.95); витребувану судом копію Полісу, яким було застраховано його цивільно-правову відповідальність, суду не надав, зазначивши лише номер Полісу - ВЕ2634918.

11.02.2013р. від Деснянського районного суду м.Києва 11.02.2013р. надійшла копія справи про адміністративне правопорушення №3-11646/10 відносно ОСОБА_2 за ст.124 КпАП України (а.с.84-91).

11.02.2013р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист №7/2-5/2813 від 04.02.2013р. з Інформацією про страхове покриття з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с.93-94).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання 26.02.2013р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.80).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010р. між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - позивач) та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу №722901 серії УБ форми №83 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивачем застрахований транспортний засіб марки DAEWOO LANOS 1.5 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску (надалі - застрахований автомобіль) з правом керування «всі на законних підставах» (п.1.1., п.1.7.2. Договору страхування). Підпунктами 1.2.1., 1.3. Договору одним зі страхових ризиків визначено ДТП; франшиза за цим ризиком - 2%. Вигодонабувачем за Договором визначено ПАТ КБ «Правекс-банк». Згідно з п.1.9 Договір діє з 21.04.2010р. до 20.04.2011р. (а.с.10).

20.11.2010р. на вул.Братиславській, 42 в м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «ВАЗ», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_1 (на підставі довіреності від 01.10.2008р.).

Наявність вини ОСОБА_2 у порушенні п.13.3 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, встановлена постановою Деснянського районного суду м.Києва від 23.12.2010р. у справі №3-11646 (а.с.91).

Позивачем на підставі Договору страхування та заяви ОСОБА_3 від 23.11.2011р. (а.с.14) був складений страховий акт №СТО-10-22076/1 від 17.01.2011р. (а.с.44); замовлено оцінку матеріальної шкоди (тобто вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу), яка згідно зі Звітом оцінювача склала 3928,83грн. (а.с.28); розраховано суму страхового відшкодування шляхом вирахування з розрахованої експертом вартості відновлювального ремонту в сумі 3944,33грн. франшизи у розмірі 1600грн., що склало 2344,33грн. (а.с.43) та платіжним дорученням №17436 від 23.03.2011р. (а.с.45) через ПАТ КБ «Правекс-банк» виплачено страхове відшкодування у сумі 2344,33грн. згідно з «Реєстром одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ВАТ «НАСК «ОРАНТА» №61 від 23.03.2011р.» на користь ОСОБА_3 (а.с.46) у зв'язку з погашенням останньою кредиту на придбання автомобіля (а.с.41-42).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ст.22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналіз Договору страхування, положень ст.ст.22, 1192 ЦК України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування" дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки обов'язок з її повного відшкодування покладається на винну особу - тобто у даному випадку на ОСОБА_2.

В свою чергу відповідно до Інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с.94) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - страхувальника автомобіля марки ВАЗ 2121, державний номер НОМЕР_2, на час скоєння ДТП (20.11.2010р.) була застрахована Приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія» на підставі Полісу серії ВЕ №2634918 з лімітом відшкодування за майнову шкоду 25500грн. та франшизою 2% (510грн.). Період дії полісу: 10.04.2010р. - 09.04.2011р.

Отже, позивач отримав право вимоги до ПрАТ «Міська страхова компанія» саме в межах умов Полісу ВЕ №2634918, який і є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 ЦК України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки є Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія».

Водночас за приписами ст.ст.22, 28, 29 Закону відповідальність страховика (відповідача) за завдані майну третьої особи збитки обмежується передбаченим Полісом ВЕ №2634918 лімітом відповідальності страховика та розміром оціненої шкоди. Зокрема, статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Зазначене повністю узгоджується з приписами ст.1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача у сумі, яка має бути розрахована шляхом вирахування франшизи позивача саме з вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу: 3928,83грн. - 1600грн. = 2328,83грн.

Зазначена сума не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «Міська страхова компанія». Крім того, з Протоколу огляду транспортного засобу від 25.11.2010р. вбачається, що представник відповідача, ЗАТ «Міська страхова компанія», ОСОБА_5 був присутній під час огляду застрахованого позивачем автомобіля та погодився з виявленими пошкодженнями, про що свідчить його підпис в Протоколі огляду (а.с.33-34).

В той же час відповідно до приписів п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цієї норми.

Враховуючи, що укладеним відповідачем з ОСОБА_2 Полісом безумовна франшиза встановлена у розмірі 2% (510грн.), суд приходить до висновку, що зазначена сума франшизи не підлягає стягненню з відповідача.

Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем позивачу сплаченого страхового відшкодування на час розгляду даної справи.

З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належним чином та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 1818,83грн.

Судові витрати розподіляються на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, згідно з п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України; ст.228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 18, 20, 25, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк про стягнення 2344,33грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, 111; код ЄДРПОУ 30244124) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м.Київ, вул.Жилянська, 75; р/р 26502000001043 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00034186) 1818,83грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 1248,65грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2013р.

Суддя Шилова О.М.