Постанова № 29808961, 06.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року 810/962/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Федорова С.Ф.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової службидоВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області Міністерства юстиції Українипроскасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі або позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області Міністерства юстиції України (далі - ВДВС або відповідач) про скасування постанови про накладання штрафу від 10.09.2012 ВП №32311459.

Позовні вимоги мотивовано неправомірністю висновків відповідача щодо повторного невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду у справі № 2а-2528/11/1070, позаяк постанова ВДВС про накладання штрафу від 25.06.2012 скасована рішенням суду, а відтак елемент повторності у діях позивача відсутній.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, позовні вимоги задоволено частково, скасовано постанову ВДВС від 10.09.2012 ВП №32311459 у частині накладання штрафу у розмірі 680 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судове засідання відповідач не з'явився, хоча про дачу, час та місце розгляду справи, з урахуванням скорочених строків розгляду, був повідомлений своєчасно та належним чином. Жодних заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та враховуючи положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі №2а-2528/11/1070 було задоволено позов Фермерського господарства «Кедрівка», ОСОБА_2 до ДПІ у Києво-Святошинському районі, за участю третьої особи, Державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, визнано протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі та зобов'язано ДПІ у Києво-Святошинському районі на підставі повідомлення державного реєстратора Києво-Святошинського району Київської області про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у результаті приєднання до Фермерського господарства «Кедрівка» зняти з обліку ТОВ «Кедрівка».

На примусове виконання даного рішення суду 03.04.2012 Київським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС від 08.05.2012 ВП № 32311459 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню судового рішення №2а-2528/11/1070 та зобов'язано боржника ДПІ у Києво-Святошинському районі добровільно виконати рішення суду у семиденний термін з дня винесення постанови.

Отримавши постанову ВДВС про відкриття виконавчого провадження, позивач листом від 24.05.2012 № 933/9/10-016 повідомив виконавчу службу про неможливість виконання рішення суду у справі №2а-2528/11/1070 станом на 24.05.2012, оскільки у постанові ВДВС про відкриття виконавчого провадження зазначено, що документ вступив у закону силу (набрав чинності) 24.12.2012.

Як вбачається з даної постанови, заява про примусове виконання подана стягувачем 19.04.2012, а документ вступив у закону силу (набрав чинності) 24.12.2012.

Тобто, державний виконавець зобов'язував боржника виконати рішення суду яке на набрало законної сили.

Жодних доказів про те, що у вказану постанову ВДВС вносились зміни чи виправлення, так само як і про прийняття іншої постанови про відкриття виконавчого провадження суду не надано.

25 червня 2012 року за невиконання без поважних причин рішення суду до позивача застосовано штраф у розмірі 680,00 грн., про що прийнято постанову ВДВС від 25.06.2012 ВП № 32311459.

Не погоджуючись із вказаною постановою ВДВС від 25.06.2012 ВП № 32311459 про накладання штрафу, ДПІ у Києво-Святошинському районі оскаржило її до суду.

05 вересня 2012 року відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду по справі № 2а-3588/12/1070, яка не була оскаржена сторонами, позов ДПІ у Києво-Святошинському районі задоволено, постанову старшого державного виконавця ВДВС про накладання штрафу від 25.06.2012 ВП № 32311459, скасовано.

Однак, 10.09.2012 за повторне невиконання рішення суду до позивача застосований штрафу у розмірі 1360,00 грн., про що прийнято постанову ВДВС від 10.09.2012 ВП № 32311459,

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі по тексту Закон України №606-XIV) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Також згідно з частиною 2 статті 11 Закону України №606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи, частина 5 статті 12 Закону України №606-XIV.

За невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець, на підставі частини першої статті 89 Закону України №606-XIV виносить постанову про накладення штрафу на боржника - на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. А у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (частина друга статті 89).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що державний виконавець має право накласти на боржника штраф у подвійному розмірі лише за умови притягнення боржника до відповідальності вперше.

За змістом положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дії чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень протиправними.

Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема принципу законності, що закріплений у статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами того, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що поставу відповідача про застосування до позивача штрафу за невиконання рішення суду 05.09.2012 скасовано, тобто у діях позивача відсутній елемент повторності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області Міністерства юстиції України від 10.09.2012 про накладання штрафу ВП № 32311459.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 березня 2013 р.