Ухвала суду № 29808270, 05.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"05" березня 2013 р. Справа № 43/5005/6330/2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. (головуючий суддя Лотоцька Л.О., судді Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.)на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2012р. (суддя Мартинюк С.В.)у справі43/5005/6330/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Табіт"до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2. Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради 3. Дніпропетровської міської ради, 4. Виконавчого комітету Дніпропетровської міської радипро визнання недійсним договору, визнання незаконним та скасування рішення сесії Дніпропетровської міської ради, визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2012 р. у справі № 43/5005/6330/2012, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р., позов задоволено. Визнано недійсним договір № 204 АП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", укладений 14.03.2012 року між комунальним підприємством «Міськавтопарк»Дніпропетровської міської ради (надалі КП «Міськавтопарк») та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (надалі ФОП ОСОБА_4) стосовно майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2. Також визнано незаконним та скасовано рішення сесії Дніпропетровської міської ради ІV скликання від 28.12.2011 року № 9/19 "Про внесення змін до Положення про порядок справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на території міста" в частині затвердження в Додатку № 3 в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та проведення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які не розташовано у центральній частині міста та не облаштовано технічними пристроями обмеження в'їзду для окремих місць паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.05.2012 року № 452 "Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську" в частині затвердження в Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у м. Дніпропетровську, майданчика для паркування, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2300,0 м2.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначенні ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, у разі подання позовної заяви немайнового характеру.

При цьому за приписами статті 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" мінімальна заробітна плата установлюється у місячному розмірі і з 1 січня 2013 року становить 1.147,00 грн.

Як встановлено пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Як встановлено колегією суддів, скаржник звернувся з касаційною скаргою через Дніпропетровський апеляційний господарський суд 18.01.2013 р., що підтверджується штемпелем апеляційного суду на першому аркуші поданої скарги.

Таким чином, заявник за подання касаційної скарги у даній справі мав сплатити 802,90 грн.

Скаржником згідно платіжного доручення № 1682 від 26.12.2012 р. сплачено лише 751,10 грн. судового збору.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана постанова прийнята та набрала законної сили 20.12.2012 р.

Як встановлено судовою колегією, скаржник звернувся з касаційною скаргою 18.01.2013 р., тобто майже через місяць з дня набрання вищевказаною постановою законної сили.

Заявлене скаржником клопотання про відновлення процесуального строку мотивоване отримання повного тексту оскаржуваної постанови поштою лише 08.01.2013 р. згідно вхідного реєстраційного номеру скаржника та знаходженням уповноваженого представника Дніпропетровської міської ради у щорічній відпустці. На підтвердження викладених у клопотанні обставин скаржником додано засвідчену копію наказу від 17.12.2012 р. № 550-К про надання щорічної відпустки Юрченко Я.О.

Водночас, як встановлено колегією суддів, представник скаржника (відповідача-3) Бороненкова О.О. була присутнім в судовому засіданні 20.12.2012 р., в якому оголошено вступну та резолютивну частини постанови, про що зазначено у вступній частині постанови суду апеляційної інстанції від 20.12.2012 р. (а. с. 60, том. 3).

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Згідно з відміткою суду на звороті останнього аркуша постанови остання надіслана сторонам 24.12.2012 р.

Згідно з частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Скаржником не надано жодних належних доказів того, що у заявника не було можливості здійснити відповідні процесуальні дії у визначений законом строк.

Стосовно посилань скаржника на пропуск строку на касаційне оскарження через знаходження у відпустці представника, то колегія суддів зазначає, що чинним ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє подати касаційну скаргу іншою уповноваженою особою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником не надано переконливих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку встановленого для подання касаційної скарги, а тому згідно з приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

1. Відхилити клопотання Дніпропетровської міської ради про відновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. у справі №43/5005/6330/2012.

2. Повернути касаційну скаргу та додані до неї документи без розгляду.

3. Повернути з бюджету (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, вул. К. Маркса, 75; код 26510514) 751,10 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 10 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1682 від 25.12.2012 р.

4. Матеріали справи № 43/5005/6330/2012 повернути Господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич СуддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков