Ухвала суду № 29807951, 07.03.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2029/13-а Провадження № 2-а/591/164/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про відмову у відкритті провадження у справі

07 березня 2013 рокум. СумиСуддя Зарічного районного суду м. Суми Міліціанов Р.В.,

при секретарі - Бузовій Т.І.,

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до державного виконавця Ліфер О.М.; Начальника відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Пятниця С.М. про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності та відшкодування завданої шкоди -

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до державного виконавця Ліфер О.М.; Начальника відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Пятниця С.М., просить прийняти рішення, яким, в рамках виконавчого провадження з приводу примусового виконання Наказу №14/196-09 виданого 12.07.2011 року Господарським судом Сумської області, скасувати постанову про звернення стягнення на доходи боржника, визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність органу виконання в рамках даного виконавчого провадження, визнати такими, що не підлягають виконанню всі виконавчі документи, які перебувають в провадженні ДВС відносно ОСОБА_1

В призначене попереднє судове засідання з'явилися представник позивача ОСОБА_3, представник відповідача - Шульга Ю.В., належним чином повідомлений про дату, час та місце попереднього судового розгляду позивач не з'явився.

Згідно п.5 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-152/0/4-13 від 28.01.2013р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі», при вирішенні справ про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень за зведеним виконавчим провадженням слід керуватись статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», пунктами 3.8- 3.9.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 489/20802 від 02 лютого 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Вирішуючи питання щодо розмежування юрисдикції оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень за зведеним виконавчим провадженням, слід керуватися наступним.

У пункті 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року» та пункті 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» було роз'яснено, що за змістом частини першої статті 121-2 ГПК скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу. Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК.

Оскільки, прийняття органами ДВС, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів.

Таким чином, враховуючи, що оскаржувані дії, а також Постанова від 05.02.2013р., були вчинені в рамках виконання рішення господарського суду, то відповідні рішення, дії, бездіяльність також підлягають оскарженню до суду господарської юрисдикції, який видав виконавчий документ.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законодавством не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (стаття 181 КАС).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також постановою пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» розтлумачено, що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (пункт 6 постанови пленум Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

Однак, ОСОБА_1 не оскаржено постанову про нарахування виконавчого збору, дана постанова в окреме виконавче провадження не виділялась, тому розгляд скарги не віднесено до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Крім того, вирішення питання про визнання такими, що не підлягають виконанню всіх виконавчих документів, які перебувають в провадженні ДВС відносно ОСОБА_1 може бути здійснено виключно судами, якими вони були видані, в рамках реалізації функції контролю за виконанням судового рішення. Застосування судом положень ст.ст.166, 267 КАС України можливо лише у випадку винесення рішення судом адміністративної юрисдикції, а не на стадії виконання рішення господарського суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст.ст.17, 18, 109, 181 КАС України, -

УХВАЛИВ :

У відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Ліфер О.М.; Начальника відділу Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Пятниця С.М. про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності та відшкодування завданої шкоди - відмовити.

Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд його скарги віднесено до юрисдикції Господарського суду Сумської області за правилами ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі через Зарічний районний суд м. Суми апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя Р.В. Міліціанов