Постанова № 29807754, 13.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року , о 16-50 годині, Справа № 2а-0870/299/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ТОВ «Базовий Азовський рибопереробний комплекс»

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, державної податкової служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що Бердянською ОДПІ (далі - ОДПІ) були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001052310/0 від 22.07.2010 про стягнення 328 687 гривень, № 0001052310/1 від 08.10.2010 про стягнення 328 687 гривень, № 0001512310/1 від 08.10.2010 про стягнення 88 гривень, № 0001052310/2 від 30.12.2010 про стягнення 328 687 гривень, № 0001512310/2 від 30.12.2010 про стягнення 88 гривень.

Під час адміністративного оскарження ДПА в Запорізькій області було винесено рішення № 5624/10/25-020 від 09.12.2010 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «БАРК» та рішення Бердянської ОДПІ № 1927/10/25-017 від 29.09.2010 про результати розгляду первинної скарги ТОВ «БАРК».

Зазначені рішення TOB «БАРК» вважає незаконними і такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Згідно з планом-графіком проведення перевірок, ОДПІ було направлено 03.06.2010 на адресу TOB «БАРК» повідомлення №0078 про проведення з 14 по 25 червня 2010 року виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, яке було отримане директором товариства 07.06.2010.

До складу перевіряючих увійшли робітники ОДПІ ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

14.06.2010 ОСОБА_1 й ОСОБА_2 вручили директору TOB «БАРК» направлення №220400 від 11.06.2010, згідно якого до складу перевіряючих увійшли ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7

З 14 по 25 червня ОСОБА_4, ОСОБА_7 й ОСОБА_6 зовсім не з'являлись на підприємство, а ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 перебували безпосередньо на підприємстві незначний час.

Наказом № 534 було продовжено термін перевірки на 5 робочих днів - з 29 червня по 5 липня 2010 року. Між тим, вищеперелічені перевіряючі з 29.06.2010 по 05.07.2010 участі в перевірці не приймали.

Позивач зазначає, що перевірка була дезорганізованою, безсистемною та проводилась непослідовно, оскільки перевіряючими не прийняті до уваги надані позивачем документи, які підтверджують витрати підприємства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010. В ході перевірки увага відповідача була приділена і прикута тільки до прибуткової частини, проте безпідставно не було досліджено розхідної частини діяльності рибопереробного підприємства.

За результатами перевірки було складено акт № 107/23-108/33086027 від 08.07.2010, яким встановлені порушення, що насправді не мають місця. Так, було встановлено заниження суми податку на прибуток на 236137 гривень. Інспектори ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовились досліджувати оригінали первинних, бухгалтерських та інших документів за перевіряємий період, які є розхідною частиною діяльності підприємства, що об'єктивно підтверджується актом від 22.06.2010 членів громадської організації «Запорізька регіональна асоціація рибопромисловців, орендарів та власників землі «ПРИАЗОВ'Я» та заявою головного бухгалтера ТОВ «БАРК» Пругло Л.K. від 25.06.2010 на адресу директора ТОВ «БАРК».

Позивач звертає увагу, що перевіряючими не виконані вимоги пп.пп. 3.1.1-3.1.4, п.п. 3.2, 3.8, 3.9, 3.10 плану виїзної планової перевірки, оскільки ними безпідставно не були досліджені документи, перелічені у довідці головного бухгалтера ТОВ «БАРК» від 05.07.2010 і надані товариством під час перевірки: за IV квартал 2008 року, 2009 рік, І квартал 2010 року - оборотно-сальдові відомості ; журнали-ордери та відомості по рахунку № 153 (придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів), по рахунку № 631 (розрахунки з підзвітними особами в національній валюті, розрахунки з вітчизняними постачальниками), по рахунку № 10 (основні засоби), по рахунку № 13 (знос необоротних активів), а також договори найму (оренди) автомобіля від 13.02.2007 та 21.05.2007; договір № 26/10 від 01.10.2007 на роботи по ремонту і техобслуговуванню автомобіля(ів) та на здійснення постачання запасних частин; технічні паспорти на вантажний автомобіль марки «MERCEDES-BENS» та вантажний фургон марки «DAIMLER».

Зазначені документи підтверджують розхідну частину TOB «БАРК», що дорівнює прибутковій частині. Оскільки вони не були досліджені під час перевірки, висновок п. 1 акту перевірки є необ'єктивним, не відповідає дійсності та зроблений на припущеннях та доказах, зібраних незаконним шляхом.

Факт надання перевіряючим перелічених вище документів для дослідження об'єктивно підтверджується як відповіддю замначальника ОДПІ, вих. № 9572/10/23-112 від 19.07.2010, помічнику Бердянського міжрайонного прокурора Ємельяненко В.Н., згідно якої акт щодо недопуску до перевірки по TOB «БАРК» не складався, так і відсутністю факту складання з 14.06.2010 по 25.06.2010 та з 29.06.2010 по 05.07.2010 протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 163-3 КУпАП, відносно директора ТОВ «БАРК» ОСОБА_9, згідно з п. 1.16. «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків», затверджених Наказом ДПА України № 355 від 27.05.2008.

Неправомірним діям перевіряючих надана належна юридична оцінка як з боку ОДПІ, так і з боку Бердянської міжрайонної прокуратури: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було позбавлено премії на 30% за червень 2010 року за недоліки під час перевірки, а прокуратурою у відношенні зазначених осіб 29.07.2010 винесено постанову №11/724вих.10 про порушення дисциплінарного провадження, крім того, за недоліки при застосуванні вимог податкового законодавства при проведенні перевірки ТОВ "БАРК", згідно з наказом начальника ОДПІ №776 від 10.09.2010, ОСОБА_1 затримано на один рік присвоєння звання, а ОСОБА_2 суворо попереджено.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документи прокурорського реагування та накази ОДПІ не оскаржені в установленому законом порядку, що свідчить про визнання ними своєї вини, у тому числі з приводу однобічного проведення перевірки з обвинувачувальним нахилом.

Крім цього, у відповіді Бердянського міжрайонного прокурора за № 937,978-10 від 29.07.2010 на адресу позивача вказано, що встановлені порушення ставлять під сумнів обєктивність складених податковими інспекторами актів під час проведення перевірки підприємства.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить позов задовольнити та визнати незаконними й скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення, а також рішення ДПА в Запорізькій області № 5624/10/25-020 від 09.12.2010 про результати розгляду повторної скарги ТОВ «БАРК» й рішення ОДПІ №1927/25-017 від 29.09.2010 про результати розгляду первинної скарги.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали й просили його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Бердянська ОДПІ позов не визнала, зазначивши в запереченнях, що вважає вимоги позивача безпідставними та неправомірними. Твердження про допущення посадовими особами ОДПІ порушення порядку проведення перевірки та неврахування документів, які підприємство надавало перевіряючим, є необгрунтованими.

За результатами планової виїзної перевірки TOB «БАРК» встановлено порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 236 137 гривень, а також Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168), в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22 225 гривень.

Перевіркою встановлено, що протягом IV кварталу 2008 року, 2009 року та І кварталу 2010 року TOB «БАРК» включено до складу валових витрат вартість послуг, запчастин, олив, тощо, придбаних у АТП «Атлант» на загальну суму 111 185,73 гривень (без ПДВ) для утримання автотранспорту. В ході проведення перевірки встановлено, що на балансі та на забалансових рахунках TOB «БАРК» у перевіряємому періоді, відповідно до наданих для перевірки документів, товариство не мало автотранспорту. TОB «БАРК» не підтвердило необхідними первинними документами бухгалтерського обліку (товарно-транспортними накладними, подорожнми листами, тимчасовими технічними паспортами на орендовані автомобілі, договорами оренди тощо) використання автотранспорту для ведення фінансово-господарської діяльності.

Згідно інформації, отриманої від Бердянського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, за ТОВ «БАРК» транспортні засоби не зареєстровані, у перевіряємому періоді операції не проводились.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог Закону №334, TOB «БАРК» завищено задекларовані валові витрати на загальну суму 111 186 гривень, що призвело до завищення задекларованого податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 22225 гривень.

Окрім того, позивачем завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 833 635 гривень. Зазначене порушення виникло з причин ненадання підприємством визначених законодавством первинних документів, документів синтетичного та аналітичного обліку, які підтверджують правомірність нарахування амортизаційних відрахувань за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, тому в ході перевірки не було можливості підтвердити правильність та повноту визначення амортизаційних відрахувань.

На підставі акта перевірки ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001052310/0 від 22.07.2010, яким підприємству визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 236137 гривень і 92 550 гривень штрафних санкцій, відповідно до вимог п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 за № 567/5758.

Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки ним були надані запити TOB «БАРК» щодо надання документів бухгалтерського та податкового обліків за перевіряємий період для можливості проведення виїзної перевірки. Зазначені листи були отримані директором ОСОБА_9 та представником Цибрій Т. По кожному факту ненадання запрошених документів бухгалтерського та податкового обліків перевіряючими складено акти.

Відповідач звертався до посадових осіб позивача з вимогами надати для перевірки документи бухгалтерського обліку, в тому числі й щодо розхідної частини діяльності ТОВ «БАРК», проте вони так і не були надані.

У судовому засіданні представник ОДПІ просить відмовити у позові з підстав, зазначених у запереченнях.

Ухвалою суду від 24.01.2013 за клопотанням позивача залучено другого відповідача - ДПС в Запорізькій області, оскільки позивач оскаржує рішення ДПА України в Запорізькій області №5624/10/25-020 від 09.12.2010.

ДПС в Запорізькій області також позов не визнано, просить відмовити у позові з тих самих підстав, що й відповідач 1. В запереченнях зазначено, що при розгляді скарги встановлено, що TOB «БАРК» безпідставно завищено показники валових витрат, задекларовані у декларації з податку на прибуток підприємств на загальну суму 111 186 гривень та завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 833 635 гривень. Таким чином, загальна сума завищення складає 944 821 гривню. Сума податку на прибуток складає 236 205 гривень. Внаслідок порушення TOB «БАРК» вимог Закону №334 за результатами розгляду первинної скарги донараховано податок на прибуток в розмірі 68 гривень.

Оскаржувані позивачем рішення ОДПІ та ДПА в Запорізькій області про результати розгляду скарг TOB «БАРК» не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав та обов'язків платника податків, не містять обов'язкового для нього припису, а, відтак, невиконання таких рішень з боку позивача не тягне за собою жодних видів відповідальності. Оскаржувані рішення є обов'язковими лише для Бердянської ОДПІ, оскільки є підставою для винесення інспекцією податкових повідомлень-рішень з дріббю 1 або 2, які й підлягають оскарженню, відповідно до чинного законодавства.

У судовому засідання представник ДПС у Запорізькій області просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вимоги позивача є необгрунтованими та безпідставними.

14.03.2011 позивачем подано клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування рішення ДПА в Запорізькій області №5624/10/25-020 від 09.12.2010 та рішення Бердянської ОДПІ №1927/10/25-017 від 29.09.2010. Зазначене клопотання суд не приймає до уваги, оскільки воно подано під час зупинення провадження у справі, а після поновлення провадження позивач не заявляв таке клопотання у судовому засіданні. Більш того, всупереч цьому клопотанню, позивачем заявлено клопотання про залучення другого відповідача по справі - ДПС у Запорізькій області - у звязку із оскарженням рішення ДПА України в Запорізькій області.

Ухвалою суду від 13.02.2012 відмовлено у задоволенні клопотання представника ДПС у Запорізькій області про закриття провадження, оскільки воно заявлено безпідставно та невірно обгрунтовано.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що з 14.06.2010 по 05.07.2010 ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства ТОВ «БАРК» за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, про що складено акт № 107/23-108/33086027 від 08.07.2010.

За результатами перевірки встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.8.2.1 п.8.2, пп.8.3.1 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону №334, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 236 137 гривень, в тому числі: за IV квартал 2008 року - на 37 209 гривень, за І квартал 2009 року - на 44 365 гривень, за І півріччя (ІІ квартал) 2009 року - на 34 509 гривень, за ІІІ квартал 2009 року - на 32 615 гривень, за ІV квартал 2009 рік - на 54 163 гривні, за І квартал 2010 року - на 37 843 гривні.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334, «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.», а відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, "до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.» Згідно з абз. 4 пп.5.3.9 п. 5.3. цієї ж статті, «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.»

Відповідно до пп.пп.8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону №334, під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

«Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.»

Згідно з пп.8.2.1 п.8.2 цієї ж статті, «під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Відповідно до пп.8.3.1 цієї ж статті, «сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).» Відповідно до пп.8.6.1 п.8.6 цієї статті, «норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення: приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.»

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 цього ж Закону, «прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.»

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.»

Судом встановлено, що протягом IV кварталу 2008 року, 2009 року та І кварталу 2010 року TOB «БАРК» включено до складу валових витрат вартість послуг, запчастин, олив тощо, придбаних у АТП «Атлант», на загальну суму 111 185,73 гривень (без ПДВ) для утримання автотранспорту. В ході проведення перевірки було встановлено, що на балансі та на забалансових рахунках TOB «БАРК» у перевіряємому періоді, відповідно до наданих для перевірки документів, підприємство не мало автотранспорту.

TОB «БАРК» під час перевірки не підтвердило необхідними первинними документами бухгалтерського обліку (товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, тимчасовими технічними паспортами на орендовані автомобілі, договорами оренди тощо) використання автотранспорту для ведення фінансово-господарської діяльності.

Судом встановлено, що за інформацією Бердянського ВРЕР УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, у перевіряємому періоді за ТОВ «БАРК» транспортні засоби не зареєстровані, операції не проводились.

У звязку із цим суд вважає, що в порушення вимог Закону №334, TOB «БАРК» завищено задекларовані валові витрати на загальну суму 111 186 гривень, у тому числі у IV кварталі 2008 року на 6504 гривні, І кварталі 2009 року - на 60 154 гривні, у II кварталі 2009 року - на 37 гривень, у IV кварталі 2009 року - на 41 281 гривню, у І кварталі 2010 року - на 3210 гривень.

Крім того, вищевказане призвело до порушення пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону №168, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 22 225 гривень, в тому числі за жовтень 2008 року - на 870 гривень, за листопад 2008 року - на 419 гривень, за січень 2009 року - на 2154 гривні, за лютий 2009 ро-ку - на 9817 гривень, за березень 2009 року - на 60 гривень, за квітень 2009 року - на 7 гривень, за жовтень 2009 року - на 2116 гривень, за листопад 2009 року - на 6140 гривень, за березень 2010 року - на 642 гривні.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону №168, «податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).»

Згідно з пп.7.4.4. цього ж пункту, «якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.»

Відповідно до пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. цієї ж статті, «сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.»

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні N 996-XIV від 16.07.1999, «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.»

Пунктом 2 ст. 3 цього ж Закону визначено, що «бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.»

Згідно з пп.пп.1.1, 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, «положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.»

Відповідно до пп. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990, «органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу.»

Згідно з п.3.1 ст.3 Закону №334, «об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.»

В матеріалах перевірки зазначено, що в порушення вимог Закону №334 TOB «БАРК» завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 833 635 гривень, у тому числі: у IV кварталі 2008 року - на 124 064 гривні, у І кварталі 2009 року - на 117 307 гривень, у II кварталі 2009 року - на 137 998 гривень, у III кварталі 2009 року - на 130 457 гривень, у IV кварталі 2009 року - на 175 645 гривень, у І кварталі 2010 року - на 148 164 гривні.

Зазначене порушення виникло з причин ненадання підприємством визначених законодавством первинних документів, документів синтетичного та аналітичного обліку, які підтверджують правомірність нарахування амортизаційних відрахувань за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, тому в ході перевірки не було можливості підтвердити правильність та повноту визначення амортизаційних відрахувань.

Судом встановлено, що ОДПІ під час проведення перевірки були надані запити позивачу щодо надання документів бухгалтерського та податкового обліків за перевіряємий період для можливості проведення виїзної перевірки (листи № 8572/10/23-112 від 21.06.2010, № 8747/10/23-112 від 23.06.2010, № 8976/10/23-112 від 30.06.2010, № 9036/10/23-112 від 01.07.2010, №№ 9074/10/23-112, 9082/10/23-112 від 02.07.2010). Зазначені листи були отримані директором TOB «БАРК» ОСОБА_9 та представником TOB «БАРК» Цибрій Т. По кожному факту ненадання запрошених документів бухгалтерського та податкового обліків перевіряючими складено акти від 15.06.2010, 21.06.2010 - 24.06.2010, 29.06.2010 - 01.07.2010.

Оскільки на письмові вимоги ОДПІ позивачем не надано витребуваних документів, твердження позивача у судовому засіданні про неврахування перевіряючими наявних у TOB «БАРК» докутентів є неправомірним та спростовуються вищезазначеними актами ОДПІ.

Судом встановлено, що 22.07.2010 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001052310/0 за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 328 687 гривень, у тому числі: 236 137 гривень - за основним платежем та 92 550 гривень штрафних санкцій.

Відповідно до пп.пп. 4.2.2, 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000, «контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.»

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 цього ж Закону, «у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.»

В результаті адміністративного оскарження скарга позивача №81 від 02.08.2010 рішенням ОДПІ №1927/10/24-017 від 29.09.2010 залишена без задоволення, а рішення № 0001052310/0 - без змін, окрім того, 08.10.2010 ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення №0001052310/1 за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 328 687 гривень, у тому числі: 236 137 гривень - за основним платежем та 92 550 гривень штрафних санкцій, та № 0001512310/1 за платежем платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 88 гривень, у тому числі 68 гривень за основним платежем та 20 гривень штрафних санкцій.

Повторна скарга позивача рішенням ДПА в Запорізькій області № 5624/10/25-020 від 09.12.2010 залишена без задоволення, а рішення № 0001052310/0 та №1927/10/24-017 - без змін, окрім того, 30.12.2010 ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001052310/2 за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 328 687 гривень, у тому числі: 236 137 гривень - за основним платежем та 92 550 гривень штрафних санкцій, та № 0001512310/2 за платежем платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання в розмірі 88 гривень, у тому числі: 68 гривень за основним платежем та 20 гривень штрафних санкцій.

Постановою суду від 29.03.2012 у справі №2а-6959/10/0870 за позовом ТОВ «БАРК» до інспектора податкової служби І рангу, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Бердянської ОДПІ, інспектора ІІ рангу ОСОБА_1, старшого податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Бердянської ОДПІ ОСОБА_2, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб, радника податкової служби ОСОБА_5, головного податкового ревізора-інспектора першого рангу сектору контролю за фінансовими установами та операціями в сфері ЗЕД ОСОБА_3, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових платежів ОСОБА_4, третя особа: Бердянська ОДП,І про визнання дій під час вищезазначеної перевірки неправомірними було відмовлено в позові.

Таким чином, в ході розгляду зазначеного позову судом досліджувались факти та обставини порядку проведення перевірки - листування податкового органу з позивачем, й було встановлено відповідність дій посадових осіб законодавству, безпідставність тверджень позивача як про надання ним документів, так і про навмисне неврахування цих документів ревізорами податкового органу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 апеляційну скаргу ТОВ «БАРК» задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2010 в зазначеній справі скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій неправомірними щодо несвоєчасного прибуття на перевірку вищезазначених інспекторів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, «юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.»

Названа норма визначає два види рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі:

- нормативно-правовий акт;

- правовий акт індивідуальної дії.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового акту, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто, обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта, дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Крім того, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод, (ст. 2, ст. 17 КАС України).

Отже, рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно- правових відносин.

Оскаржувані позивачем рішення ОДПІ та ДПА в Запорізькій області про результати розгляду скарг TOB «БАРК» не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав та обов'язків платника податків, не містять обов'язкового для нього припису, а, відтак, невиконання таких рішень з боку позивача не тягне за собою жодних видів відповідальності.

Оскаржувані рішення щодо розгляду скарг є обов'язковими лише для Бердянської ОДПІ, оскільки є підставою для винесення інспекцією податкових повідомлень-рішень з дріббю 1 та 2, які й підлягають оскарженню, відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем нормативно необґрунтовані позовні вимоги.

Підставою визнання неправомірними зазначених податкових повідомлень-рішень та рішень за результатами розгляду скарг й їх скасування зазначено в позові тільки неправомірність дій інспекторів при проведенні перевірки, що було предметом розгляду та дослідження судом у справі №2а-6959/10/0870. Таким чином, правомірність дій інспекторів ОДПІ встановлена судовим рішенням, а тому, згідно із вимогами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, "обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини."

Оскільки вищезгаданим рішенням встановлено ненадання позивачем під час перевірки визначених законодавством первинних документів, документів синтетичного та аналітичного обліку, які підтверджують правомірність нарахування амортизаційних відрахувань, віднесення до валових витрат витрат на автотранспорт та використання автотранспорту для ведення фінансово-господарської діяльності, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що надані суду позивачем під час розгляду даної справи докази не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ці докази не були надані інспекторам ОДПІ під час перевірки.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш