Рішення № 29807643, 01.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-1/19096-2012 01.03.13 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

Про стягнення 6 049,49 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Пушкарьова К.В., довіреність № 623 від 12.09.2012

від відповідача Дзюба І.М., довіреність № 13/99 від 15.01.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - відповідач) про стягнення 6 049,49 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № DN81AR03110017 від 10.09.2007р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 6 049,49 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 29.12.2012р. порушено провадження у справі № 5011-1/19096-2012 та призначено розгляд на 25.01.2013 р.

23.01.2013р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов та документи по справі.

25.01.2013р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

25.01.2013 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Суд відклав розгляд справи на 22.02.2013р.

26.02.2013р. позивач подав через канцелярію суду додаткові докази по справі.

01.03.2013р. позивач подав через канцелярію суду додаткові повідомлення.

22.02.2013р. представник позивача у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів у справі, а саме меморіальний ордер.

Представник відповідача щодо заявленого клопотання поклався на розсуд суду.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 01.03.2013р.

01.03.2013 представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову частково заперечив

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2007р. між ТдВ «СК «Кредо» (далі - позивач) та Корж Є.В. як страхувальником, було укладено договір страхування DN81AR03110017, який в подальшому було пролонговано, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «ГАЗ31105», державний номерний знак АІ 8028 АК.

31.03.2011 в м. Києві на вул. Волинська сталася ДТП за участю транспортного засобу «ГАЗ31105», державний номерний знак АІ 8028 АК, під керуванням Корж Є.В., та транспортного засобу «МЕН 19.343», державний номерний знак АХ 6498 АМ, що належить Предєїній Л.О., під керуванням Турлучова О.Б., який на момент ДТП був застрахований у ПрАТ «СК «Провідна».

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м.Києва № 3-3989/11 від 18.04.2011р., встановлено вину гр. Турлучова О.Б. у здійсненні правопорушення, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до звіту № 1390 від 14.04.2011р. про визначення матеріальної шкоди, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «ГАЗ31105», державний номерний знак АІ 8028 АК, внаслідок ДТП склав 6385,09 грн., проте позивачем було виплачено 6069,49 грн. згідно меморіального ордеру № 27 від 26.04.2011р.

Згідно полісу № ВВ/7398210, розмір ліміту відповідальності встановлено у розмірі 50 000,00 грн., а франшизу встановлено у розмірі 1000,00 грн.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідачів 6069,49 грн. та судові витрати.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Представник відповідача у судових засіданнях, проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на відсутність претензії, відсутність доказів пролонгації договору страхування позивачем, невірність нарахування позовних вимог позивача, в частині виплати страхувальнику з урахуванням ПДВ та не згідно звіту експертної організації.

Суд заслухавши заперечення та пояснення представників сторін, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Щодо відсутності попередньої претензії, згідно якої позивач мав повідомити про наявність регресної вимоги, то позивач надав докази того, що дана претензія була скерована на адресу відповідача, а також суд вважає, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов"язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, тобто може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 23/279 від 28.08.2012р.

Щодо пролонгації договору страхування, то позивачем надано суду докази того, що спірний договір було пролонговано, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами наданими позивачем для долучення до матеріалів справи.

Також відповідач заперечував в частині розміру позовних вимог, а саме 6069,49 грн. Судом було встановлено, що позивач здійснив дану суму виплати згідно меморіального ордеру № 27 від 26.04.2011р., проте відповідно до наявного в матеріалах справи звіту про встановлення розміру матеріальної шкоди № 1390 від 14.04.2011р., згідно якого власнику ТЗ «ГАЗ31105», державний номерний знак АІ 8028 АК завдано збитків на суму 6385, 09 грн., що без ПДВ становить 5320,91 грн., про що також вказано у зазначеному звіті. Згідно чинного законодавства України, страхувальник виплачує збитки на підставі оціненої шкоди.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив суму страхового відшкодування на рахунок безпосередньо страхувальника (в рахунок зарахування кредитної заборгованості - згідно платіжного доручення № 526 від 22.04.2011р.), який не є платником ПДВ (доказів цього позивач суду не надав), про що також свідчить наявний в матеріалах справи меморіальний ордер № 27 від 26.04.2011р., в якому зазначено, що одержувачем коштів є Корж Є.В. (страхувальник), тобто позивач здійснив перерахунок коштів особисто страхувальнику, а не на технічну станцію, яка є платником податку на додану вартість.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про відмову в частині стягнення 748,58 грн. податку на додану вартість, оскільки в даному випадку до виплати заявлена сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства України та правил, розроблених страховою компанією, має стягуватись судом, у разі надання позивачем доказів фактичного здійснення ремонту автомобіля та доказів того, що надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ. У даному випадку позивачем надано докази перерахування страхового відшкодування не станції технічного обслуговування а безпосередньо постраждалій особі, яка не є платником ПДВ, а доказів того, що ремонт автомобіля було здійснено, взагалі суду не було надано.

Крім того позивачем не було враховано розмір франшизи визначений у сумі 1000,00 грн. згідно полісу № ВВ/7398210, належна копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи. Внаслідок чого суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача частково у розмірі 4320,91 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (код ЄДРПОУ 23510137, адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський 25) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (код ЄДРПОУ 13622789, адреса: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників 34) 4320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 91 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1221 (одну тисячу двісті двадцять одну) грн. 55 коп. - судового збору.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 07.03.2013р.)

Суддя Мельник В.І.