Постанова № 29807219, 14.02.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року Справа № 2а/2370/4965/2012

11 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Бондар Т.П.,

за участю:

представника позивача: Іваннікова І.М. - за довіреністю,

представника відповідача: Івченко Я.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альтс» до державної податкової інспекції в місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтс» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування винесених ДПІ в м. Черкасах податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2012 року за №00003972301 та №00003982301.

Згідно позову ДПІ у м. Черкасах проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, результати якої зафіксовані в акті від 09.08.2012 року №167/23-12/37308063 та на підставі акту прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Альтс» з податку на додану вартість та збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток.

В результаті їх оскарження в адміністративному порядку скарги позивача залишені без задоволення, а спірні рішення без змін, проте вважаючи податкові рішення неправомірними, позивач оскаржив їх до суду.

Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримала у повному обсязі, в обґрунтування вимог зазначила, що податковий орган дійшов висновку про порушення платником податків законодавства про оподаткування, виходячи з обставин, які є припущеннями, висновки податкового органу не відповідають дійсності відносно нікчемності господарських операцій між ТОВ «Альтс» та його контрагентом.

Позивач вважає неправомірним висновок податкової інспекції про незаконність врахування витрат за надані послуги згідно домовленості сторін, зважаючи на те, що при проведенні перевірки ДПІ у м. Черкасах представлено розрахункові, платіжні документи, які підтверджують факт несення товариством витрат за виконані роботи (надані послуги) згідно укладеного договору з ТОВ «Деюре Групп».

Податкові накладні належно оформлені та виписані особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, а тому являються законною підставою для внесення позивачем відповідних даних до податкових декларацій.

Отже, висновки акту перевірки є необґрунтованими, а оскаржувані податкові рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки порушення дійсно мали місце і договірні взаємовідносини позивача та його контрагента ТОВ «Деюре Групп» спрямовані на ухилення від сплати податку до бюджету та отримання податкової вигоди. В ході проведеної перевірки контрагента позивача виявлено відображення в обліку господарських операцій, які фактично не відбувалися, отже якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків.

За таких умов наявність у позивача податкових накладних не дає останньому право на зарахування ПДВ в межах заявлених сум до податкового кредиту та віднесення коштів до валових витрат. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно на підставі виявлених перевіркою порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтс» як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 37308063, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 29.09.2010 року, перебуває на обліку у державній податковій інспекції в м. Черкасах, в т.ч. як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва №100304351, виданого 06.10.2010 року.

Позивач за родом своєї господарської діяльності є постачальником телекомунікаційних послуг на ринку України, а також надає послуги зі встановлення відповідного обладнання та займається залученням нових абонентів/клієнтів.

Державною податковою інспекцією в місті Черкасах згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Альтс» з питань господарських взаєморозрахунків з ТОВ «Деюре Групп» за період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року, по факту якої складено акт перевірки від 09.08.2012 року №167/23-12/37308063.

За висновками вище вказаного акту ТОВ «Альтс» встановлено порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 87002 грн. і неправомірно сформовано податковий кредит в деклараціях з ПДВ на загальну суму 69601 грн., в тому числі - за січень 2011 року на 7851 грн. та за лютий 2011 року на 61750 грн. по операціях з ТОВ «Деюре Групп».

22 серпня 2012 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за №00003972301 та №00003982301, якими збільшено суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Альтс» з податку на додану вартість в сумі 69602 грн. та з податку на прибуток на суму 87003 грн.

Також ТОВ «Альтс» накладено штраф по вказаних податках відповідно до розділу XX підрозділу 10 пункту 7 Податкового кодексу України, який передбачає застосування штрафних санкцій у розмірі не більше 1 грн.

По факту ведення позивачем господарської діяльності судом встановлено, що ним укладений договір з ТОВ «Деюре Групп» від 24.12.2010 року №1104, предметом якого є надання послуг зі встановлення обладнання, залучення потенційних клієнтів до укладення договорів про надання послуг кабельного телебачення та доступу до мережі Інтернет, а також інших послуг.

Згідно актів приймання - передачі робіт виконавець здійснив для замовника вказані вище послуги, а той, у свою чергу, оплатив їхню вартість, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також на підтвердження виконання укладеного договору позивачем надані податкові накладні, виписані ТОВ «Деюре Групп».

Вартість придбаних послуг в сумі 348007 грн. ТОВ «Альтс» включено до складу валових витрат підприємства за перший квартал 2011 року та на підставі виписаних ТОВ «Деюре Групп» податкових накладних включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту у звітності за січень 2011 року в сумі 7851 грн. та за лютий 2011 року - в сумі 61750 грн.

Однак суд звертає увагу на те, що без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичну силу, що випливає з аналізу положення статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З викладеного випливає, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем на підтвердження своєї позиції не надано документального засвідчення того, що ТОВ «Деюре Групп» дійсно виконало покладені на нього договірні зобов'язання.

Суд наголошує на важливості відображення у документах даних, за якими можливо встановити місце проведення робіт (послуг) та яких фактично абонентів залучено до укладення попередньої заявки чи договору та платіжних документів, за якими здійснювались розрахунки клієнтів з товариством для можливості відслідкувати послідовність вчинюваних суб'єктами господарювання дій під час виконання договірних зобов'язань для підтвердження дійсності операції.

Відсутність мети досягнення конкретних результатів у своїй подальшій господарській діяльності завдяки виконанню таких замовлень підтверджується тим фактом, що проведені сервісні роботи по наданню телекомунікаційних послуг не мають змістовного наповнення по своїй суті, оскільки представлені TOB «Деюре Групп» позивачу звіти за виконану по договору роботу складаються лише зі списку адрес без зазначення конкретних осіб, які залучені в якості абонентів та без надання договору сервісного обслуговування, що з ними укладався.

Таким чином, у наведених звітах та інших документах ТОВ «Альтс» відсутня фактична інформація, яка може бути взята за основу при визначенні виду і змісту тих робіт, які проведенні контрагентом позивача на виконання умов укладеного договору, що, у свою чергу, вказує на відсутність належного підтвердження реального здійснення заявлених господарських операцій.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених належними документами.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надані належні докази на засвідчення своїх доводів. У послідовному ланцюгу здійснення замовлених робіт наявні прогалини, що унеможливлює підтвердження факту їх проведення як окремого етапу виконання замовлення зокрема, що ставить під сумнів вчинення господарської операції в цілому і вказує на укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Крім того, в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Деюре Групп» від 25.05.2011 року №572/23-5/37317392 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В зв'язку з цим не встановлено і наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників.

Отже, з матеріалів справи не вбачається безперечних доказів отримання позивачем визначених договором послуг від ТОВ «Деюре Групп», так само як і їх подальше використання в роботі самим позивачем, тому суд вважає фактичне вчинення заявленої господарської операції по виконанню послуг сумнівним і не підтвердженим.

У разі відсутності належно підтвердженого факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток чи податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд в силу ч. 1 ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, позивачем порушене податкове законодавство України з метою безпідставно набути право на податкову вигоду.

Отже, враховуючи викладені обставини справи та наведені положення нормативно - правових актів суд приходить до висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Деюре Групп» правочин не направлений на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача стосовно того, що відносини між ТОВ «Альтс» і ТОВ «Деюре Групп» не створюють юридичних наслідків. Відповідно, операції за виданими ТОВ «Деюре Груп» податковими накладними позбавлені правового значення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, зокрема, вичерпний перелік таких податків і зборів та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Кодекс).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 ст. 198 Кодексу визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів - вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку, та є розрахунковим податковим документом, а тому повинна бути складена відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ 01.11.2011 року №1379 та зареєстрованого в Мін'юсті України 22.11.2011 року за №1333/20071 та підтверджувати факт придбання товарів (послуг).

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Обставиною, що виключає обґрунтованість заявленої позивачем податкового відшкодування, є безтоварний фіктивний характер здійснених операцій.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

З огляду на викладені вище обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження та керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв відповідно та у спосіб, передбачений законодавством України, отже підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 159, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 березня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко