Ухвала суду № 29804967, 06.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року справа №2а/1270/9851/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Куліш А.М.

за участі представників позивача Фролової Н.В., Степаненко Т.О.

представника відповідача Некрасенко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. в справі № 2а/1270/9851/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби (далі - СДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - ГУ ДКС) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, в обґрунтування якого зазначило, що за наслідками господарської діяльності у грудні 2007 р. позивачем отримано право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1841754 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2007 р. та відповідними додатками до неї. За наслідками виїзної документальної перевірки, висновки якої викладені в акті перевірки № 128/08-3/05763797 від 07.03.2008 р., відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 00010008013/0 від 24.03.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 39606 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2012 р. скасована постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. в справі № 2а-7543/08/1270 та залишена без змін постанова Луганського окружного адміністративного суду в цій справі від 20.11.2008 р., якою вказане податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування скасоване.

Позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 39606 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 39606 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. позов задоволений частково, стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2007 р., в розмірі 39606 грн., в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за грудень 2007 р. в розмірі 39606 грн. відмовлено.

Відповідачем СДПІ подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Порушення норм процесуального права, на думку апелянта, полягають у незастосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, встановлених ст. ст. 99, 100 КАС України. Апелянт вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду, який дорівнює шести місяцям, зазначає, що позивач повинен був звернутися до суду з позовом до 30.11.2012 р., оскільки судове рішення про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування набрало законної сили 30.05.2012 р. Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовані положення Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки судом не прийнято до уваги, що позивачем податковий кредит був сформований неправомірно у зв'язку з відсутністю підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету за результатами зустрічних перевірок.

В судовому засіданні представник відповідача СДПІ підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача ГУ ДКС до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (раніше Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз») зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003 р., включено до Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій України за № 05763797, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100337613.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами господарської діяльності за грудень 2007 р. позивачем задеклароване від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2007 р., поданої відповідачу 21.01.2008 р., задекларована сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 1841754 грн.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за грудень 2007 р., висновки якої викладені в акті перевірки № 128/08-3/05763797 від 07.03.2008 р. Перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету по декларації за грудень 2007 р., в сумі 39606 грн. На підставі цього акту СДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 00010008013/0 від 24.03.2008 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 39606 грн. по податковій декларації за грудень 2007 р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 р. в справі № 2а-7543/08 вказане податкове повідомлення-рішення визнане недійсним. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р. в справі № 2а-7543/08/1270 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 р. скасована, в задоволенні позову ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до СДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00010008013/0 відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2012 р. скасована постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р., а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 р. залишена в силі.

Відтак, судове рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00010008013/0 від 24.03.2008 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2007 р. на 39606 грн., у відповідності до ст. 254 КАС України набрало законної сили.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як визначалось 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 цього Закону у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки правомірність формування позивачем податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили і мають преюдиціальне значення для вирішення спору, колегія суддів вважає, що у органу державної податкової служби відсутні підстави з дня прийняття Вищим адміністративним судом України ухвали по залишення без змін судового рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2007 р. в розмірі 39606 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта в частині пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

Частиною 3 статті 99 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування, встановлений пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який регулював спірні правовідносини в час їх виникнення, дорівнює 1095 днів та обчислюється з моменту набрання законної сили судовим рішенням та встановленого п'ятиденного строк після цього для надання відповідного висновку органу державного казначейства.

Згідно з п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини з 01.01.2011 р., заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відтак, строк звернення платника податку до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість дорівнює 1095 дням, наступним за днем отримання права на таке відшкодування.

Оскільки право на бюджетне відшкодування виникло у позивача після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (22.05.2012 р.), позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що в ході розгляду справи не підтверджений факт надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету усіма особами по ланцюгу постачання.

Згідно з п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Факт правомірності формування від'ємного значення податку на додану вартість, а відтак, й сплати позивачем постачальникам товарів (послуг) вартості товару з урахуванням податку на додану вартість, встановлений зазначеною вище постановою Луганського окружного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду України, які набрали законної сили.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами відповідача про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за коном. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції Украї ни).

Законодавство України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлювало обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий пода ток не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку особисто, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З вказаних обставин колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на теперішній час відсутні передбачені законодавством України в сфері оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. в справі № 2а/1270/9851/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 р. в справі № 2а/1270/9851/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 07.03.2013 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.