Постанова № 29803011, 22.01.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року Справа № 1170/2а-3101/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Валявській О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області (надалі - Держспоживінспекція у Кіровоградській області) про визнання протиправною та скасування постанови №121 від 31.08.12 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Позов ФОП ОСОБА_1 мотивовано тим, що оскаржувана постанова, якою до неї застосовано штраф у розмірі 8823, 50 грн., прийнята відповідачем за наслідками планової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, оформленої актом №150 від 13.07.12, згідно з яким встановлено порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Стверджує, що перевірка проведена з порушенням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.12 №310. Зокрема, перевірка проведена за відсутності ФОП ОСОБА_1 або уповноваженої нею особи, які б мали надати усі необхідні документи; в акті не вказано детальний опис виявлених порушень та який саме нормативний документ був порушений суб'єктом господарювання; винесений припис вручено не уповноваженій особі; питання про застосування штрафу також розглядалося без участі суб'єкта господарювання чи його уповноваженої особи; розрахунок розміру штрафу не ґрунтується на законі. Посилаючись на ці порушення, допущені відповідачем при проведенні перевірки, оформленні її матеріалів та прийнятті рішень за результатами перевірки, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №121 від 31.08.12 про накладення на неї стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

У судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи, а також заперечуючи факти порушень вимог законодавства про захист прав споживачів, описані в акті перевірки.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Доводив, що підставою для накладення на позивача штрафів стали порушення нею вимог Закону України "Про захист прав споживачів", а саме реалізація продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів щодо маркування, та за відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, зокрема про дату її виготовлення. Доводячи правомірність та обґрунтованість оскаржуваної позивачем постанови, просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с. 9), займається підприємницькою діяльністю у сфері торгівлі, здійснює торгівлю продуктами харчування у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому в АДРЕСА_1.

Головними спеціалістами Держспоживінспекції у Кіровоградській області ОСОБА_3, ОСОБА_4 та провідним спеціалістом ОСОБА_5 на підставі наказу №107-од від 21.06.12 (а.с. 164-167), направлення на проведення перевірки №176 від 13.07.12 (а.с.163), 13 липня 2012 року проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у господарській одиниці ФОП ОСОБА_1 - магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1".

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №150 від 13.07.12. (а.с. 10-13).

Відповідно до розділу І вказаного акту під час перевірки виявлено такі порушення:

- реалізація товарів що не відповідають вимогам нормативних документів (зазначені у додатку 7 до акту), чим порушено ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів";

- реалізація продукції без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, чим порушено п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 №833.

Також складено додаток 7 до акту - зведені дані про результати перевірки продукції, яка не відповідає вимогам нормативно-правових актів (нормативних документів) або/та реалізовувалася із порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів, згідно зі змістом якого на момент перевірки в ході контрольно-вибіркового інспектування встановлено реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів - товари, вказані у позиціях №№3, 15-17, 20-23, 26-41, 42-43, 46-53 додатка 7, не відповідають вимогам ДСТУ 4436:2005 та ТУ 21667547.015-2000, ТУ.У. 21667547. 009-99, ТУ.У. 21667547.003-97, ТУ.У. 30978685-005-2001, ТУ.У.30978685-018-2004, в частині маркування, чим порушено вимоги ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів". Також допущено до реалізації продукцію, зазначену у позиціях №№ 1,2, 4-14, 18-19, 24-25, 54-68 додатку 7, без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, чим порушено п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 №833, та ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів". (а.с. 158 - 162).

Приписом акту перевірки №150 від 13.07.12. з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів припинено відвантаження і реалізацію товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів, додержання яких відповідно до законодавства є обов'язковим, до усунення виявлених недоліків (рядки №№3, 15-17, 20-23, 26-41, 42-43, 46-53 додатка 7 до акта), та зобов'язано усунути недоліки, зазначені у розділі І акта та додатку 7, а саме №№1-2, 4-14, 18-19, 24-25, 44-45, 54-68. Про виконання припису керівника господарюючого суб'єкта зобов'язано письмово повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів до розгляду матеріалів справи, а саме до 17.07.12. (а.с. 13.).

З актом перевірки та приписом ознайомлена продавець магазину ОСОБА_6, яка отримала примірник акту, зауважень та заперечень до нього не надала (а.с.12, 13).

На виконання вказаного припису позивач листом №1 від 16.07.12 повідомила Держспоживінспекцію у Кіровоградській області про те, що товар, який реалізується у торгівельному павільйоні, відповідає всім нормативним документам ТУ, ДСТУ, має всі необхідні дозвільні документи, сертифікати про якість та містить достовірну та своєчасну інформацію про нього (а.с. 17).

З метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів за результатами здійснення заходу державного контролю та на підставі частин 7,8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в.о. начальника Держспоживінспекції у Кіровоградській області винесено припис №38 від 17.07.12, яким ФОП ОСОБА_1 приписано надати документи, що підтверджують походження товару, зазначеного у додатку 7 до акту перевірки №150 від 13.07.12 (прибуткові накладні, товарно-транспортні накладні), та не допускати в реалізацію товари продовольчої групи, на які відсутні супровідні документи та документи, що засвідчують їх якість та безпеку, та товари, які не відповідають вимогам нормативних документів в частині маркування та наявності необхідної, доступної та достовірної інформації про товар. Також вказаним приписом припинено відвантаження та реалізацію товарів з порушеннями, що зазначені в рядках №3, 15-17, 20-23, 26-43, 46-53, 1-2, 4-14, 18-19, 24-25, 44-45, 54-68 додатку 7 до акту перевірки №150 від 13.07.12. Керівника господарюючого суб'єкта попереджено про необхідність повідомити Держспоживінспекцію у Кіровоградській області про виконання припису протягом 3-х днів з моменту його отримання. (а.с. 15-16).

Листом б/н від 23.07.12 ФОП ОСОБА_1 повідомила відповідача зокрема про те, що копії прибуткових накладних будуть надані при розгляді питання про застосування адміністративно-господарських санкцій, а товар, що реалізується у магазині, має необхідне маркування (там, де його можливо нанести машинним способом) або (та) листок-вкладиш з зазначеною необхідною, доступною, достовірною та своєчасною інформацією про товар (а.с. 18).

Листом Держспоживінспекції у Кіровоградській області №1082/22 від 17.07.12 позивача повідомлено про те, що розгляд питання про застосування до неї адміністративно-господарських санкцій та складання протоколу за порушення ст.155-1 КУпАП України відбудеться 26.07.12 (а.с. 19). У зв'язку з надходженням клопотання позивача про відкладення розгляду зазначених питань (а.с. 20) іншим листом Держспоживінспекції у Кіровоградській області №1149/22 від 26.07.12 ФОП ОСОБА_1 повторно повідомлено про те, що розгляд матеріалів перевірки та вирішення питання про притягнення її до адміністративної відповідальності та застосування адміністративно-господарських санкції відбудеться 09.08.12 (а.с. 21).

Представники позивача 09.08.12 прибули до Держспоживінспекції у Кіровоградській області та надали пояснення щодо описаних в акті перевірки №150 від 13.07.12 порушень, виклавши їх у листі б/н від 09.08.12. (а.с. 22-23).

На підставі акту №150 від 13.07.12 та матеріалів перевірки, за порушення ч. 1-3 ст.6, п.7 ч.1 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" в.о. начальника Держспоживінспекції у Кіровоградській області на підставі п. 2, 7 ч. 1 ст. 23, п.13 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №121 від 31.08.12, якою до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 8 823,50 грн. (а.с. 28).

Не погодившись з цією постановою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача при проведенні перевірки, складанні акту перевірки, суд дійшов до таких висновків.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України "Про захист прав споживачів".

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 26 вказаного Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.12 №310, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.05.12 за №743/21056, затверджено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затверджений (надалі - Порядок №310), який визначає механізм здійснення державного контролю посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - Держспоживінспекція України) та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства (далі - суб'єкти господарювання), крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку №310 (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі квартального плану роботи Держспоживінспекції України, її територіальних органів з питань захисту прав споживачів в областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи з питань захисту прав споживачів) та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 1.6 Порядку №310 суб'єкт господарювання під час проведення посадовими особами перевірки має право: вимагати від посадових осіб додержання вимог законодавства України під час здійснення ними державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів; перевіряти наявність у посадових осіб службового посвідчення та одержувати копії направлення на проведення перевірки; бути присутнім під час проведення перевірки; ознайомлювати посадових осіб з переліком відомостей, що становлять комерційну таємницю суб'єкта господарювання, та вимагати їх нерозголошення; одержувати та ознайомлюватися з матеріалами перевірки в порядку, визначеному чинним законодавством; давати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення, що додаються до акта перевірки; оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії органів з питань захисту прав споживачів та їх посадових осіб при проведенні перевірок та видані приписи щодо припинення порушень прав споживачів; не допускати посадових осіб до проведення перевірки, якщо: вона проводиться з порушенням вимог щодо періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом; посадова особа не надала копій документів, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; посадові особи не пред'явили до початку перевірки службового посвідчення та направлення на проведення перевірки; суб'єкт господарювання не отримав повідомлення про проведення планової перевірки.

Пунктами 2.6, 2.7 Порядку №310 визначено, що перевірки проводяться посадовими особами на підставі наказу відповідного органу з питань захисту прав споживачів, який повинен містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого здійснюватиметься захід, та предмет перевірки. Перед проведенням планової перевірки відповідний орган з питань захисту прав споживачів надсилає суб'єкту господарювання письмове повідомлення про проведення планової перевірки не пізніше ніж за десять днів до дня її проведення.

Порядок оформлення матеріалів перевірки регламентовано розділом ІІІ Порядку №310.

Так відповідно до пунктів 3.1-3.4 Порядку №310 за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт, який повинен містити такі відомості: дату складання акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу з питань захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка провела перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводилася перевірка.

Під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер. Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається. Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи.

Пунктом 3.3 Порядку №310 визначено, що акт складається у двох примірниках: перший залишається в органі, який провів перевірку; другий передається під підпис суб'єкту господарювання, діяльність якого перевірялася. У разі необхідності до акта перевірки додаються вкладені аркуші із зазначенням номера аркуша, номера акта перевірки та дати перевірки, які є його невід'ємною частиною.

У разі коли перевіркою встановлено реалізацію продукції, якість якої не відповідає вимогам нормативно-правових актів чи документів або/та яка реалізовувалася з порушенням вимог законодавства про захист прав споживачів, в обов'язковому порядку заповнюється відповідний додаток до акта перевірки, у якому проставляються номер і дата складання акта (пункт 3.4 Порядку №310).

Пунктами 3.7- 3.10 Порядку №310 передбачено, що до акта перевірки можуть додаватися документи, копії документів, акти про відбір зразків, пояснення тощо, які є його невід'ємною частиною.

Два примірники акта в останній день перевірки підписують посадові особи, які проводили перевірку, та суб'єкт господарювання або уповноважена ним особа. Поряд з підписом осіб зазначаються їх прізвища та ініціали.

Представник суб'єкта господарювання (керівник, особа, яка його заміщає, а в разі їх відсутності - особа, яка реалізує продукцію) має право під час підписання акта письмово надати свої пояснення, зауваження або заперечення до акта, які є його невід'ємною частиною. У разі відмови підписати акт посадова особа територіального органу, яка проводила перевірку, робить запис в акті про те, що зазначена особа ознайомлена із змістом акта і від його підпису відмовилася.

У разі відмови представника суб'єкта господарювання від підпису, що підтверджує отримання акта для вручення керівникові суб'єкта господарювання, його копія протягом трьох робочих днів після реєстрації надсилається поштою з повідомленням про вручення за місцезнаходженням суб'єкта, діяльність якого перевірялася.

Встановлено, що повідомлення про проведення перевірки №10 від 02.07.12 було вручено уповноваженій особі ФОП ОСОБА_1 - продавцю магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_7 02.07.12 (а.с. 63).

Як вбачається з матеріалів справи, примірник направлення на проведення перевірки №176 від 13.07.12 отримано продавцем магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_6, яка допустила працівників контролюючого органу до проведення перевірки та надала журнал реєстрації перевірок магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (а.с. 64, 157).

У ході судового розгляду справи представник позивача наполягала на відсутності у ОСОБА_6 повноважень на вчинення будь-яких дій від імені ФОП ОСОБА_1, зокрема допуску до перевірки та отримання будь-яких матеріалів перевірки, оскільки вона не перебувала з позивачем у трудових відносинах та фактично не має будь-якого відношення до діяльності господарської одиниці позивачки - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Допитати в якості свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні не вдалося у зв'язку з невиконанням позивачем покладеного на нього судом обов'язку щодо забезпечення її явки в судове засідання.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 дала суду показання, що вона є продавцем магазину ФОП ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого в АДРЕСА_1.13.07.12 вона, будучи змушеною залишити своє робоче місце з сімейних обставин, попрохала свою знайому ОСОБА_6 приглянути за магазином. Залишивши на останню магазин, близько 11 години вона поїхала по своїх справах, а повернувшись до магазину близько 19 години, зі слів ОСОБА_6 дізналася, що за її відсутності до магазину зайшли працівники Держспоживінспекції у Кіровоградській області, які, не перевіривши її повноважень на вчинення будь-яких дій від імені ФОП ОСОБА_1, розпочали перевірку у магазині. При цьому зазначила, що реалізація наявного в магазині товару ОСОБА_6 не здійснювалась. Будь-який зв'язок з ОСОБА_6 наразі втрачено.

Воднораз, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила суду, що вона - головний спеціаліст Держспоживінспекції у Кіровоградській області, разом з іншими посадовими особами Держспоживінспекції у Кіровоградській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 13.07.12 приймала участь у проведенні перевірки господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1". На час перевірки обов'язки продавця у магазині фактично виконувала ОСОБА_6, яка реалізувала продукцію споживачам. ОСОБА_6, зателефонувавши у присутності перевіряючих до ФОП ОСОБА_1, допустила їх до проведення перевірки, надала журнал реєстрації перевірок, приймала участь у перевірці та підписала складені за її результатами документи. Саме з пояснень ОСОБА_6 в матеріалах перевірки були описані найменування продукції, яка реалізовувалася з порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, та нею здійснено переважування цієї продукції. За результатами перевірки ОСОБА_6 заперечень та зауважень щодо виявлених порушень не виклала.

Представник позивача заперечила факт перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах з позивачем, на підтвердження чого надала лист Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості №06-28/5137/07 від 10.12.12 про те, що Кіровоградським МРЦЗ не проводилася реєстрація трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та найманим працівником ОСОБА_6 (а.с. 146).

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника було фактично допущено до роботи.

Наведене свідчить, що трудові відносини між працівником та роботодавцем не повинні обов'язково оформлюватись у письмовій формі, а наявні і тоді, коли працівник фактично виконує роботу, а роботодавець не заперечує проти здійснення такої роботи.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 на час перевірки фактично виконувала обов'язки продавця в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", що підтверджується показаннями головного спеціаліста Держспоживінспекції у Кіровоградській області ОСОБА_3, допитаної у судовому засіданні в якості свідка, та випливає зі змісту матеріалів перевірки, тому саме ця особа, фактично здійснюючи реалізацію продукції споживачам та проводячи розрахунки за реалізовані товари, була уповноважена на отримання направлень на проведення перевірки та підписання актів перевірки. При цьому ОСОБА_6 не скористалася правом недопущення працівників контролюючого органу до проведення перевірки, а навпаки допустила до її проведення.

Дослідженням у ході судового розгляду справи акту перевірки №150 від 13.07.12 встановлено, що він відповідає вимогам щодо його оформлення, встановленим розділом ІІІ Порядку №310, та складений за формою, затвердженою наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.01.12 №24, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.12 за №173/20486.

З урахуванням викладених обставин, суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що перевірка додержання законодавства про захист прав споживачів 13.07.12 проведена з дотриманням вимог законодавства щодо підстав та порядку проведення таких перевірок, з відома та за участю уповноваженої особи, порушень прав позивача під час проведення перевірки не допущено.

При цьому, суд зазначає, що недотримання контролюючим органом під час здійснення перевірки порядку її проведення тягне за собою застосування до посадових осіб цього суб'єкта владних повноважень відповідних заходів відповідальності (адміністративної, кримінальної, дисциплінарної тощо). Однак, вказані обставини не звільняють господарюючого суб'єкта від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог законодавства, виявлені під час проведення перевірки.

Так само, окремі недоліки акту перевірки, який є службовим документом, що стверджує факт проведення перевірки господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, не можуть бути безспірною підставою для оскарження винесених на підставі цього акту постанов.

Отже, факти порушення процедури проведення перевірки (у разі їх наявності) не зумовлюють недійсність постанови про накладення стягнень, прийнятої за результатами цієї перевірки, за доведеності порушень вимог законодавства про захист прав споживачів з боку суб'єкта господарювання.

Що стосується фактичних порушень позивача, відображених в акті перевірки, суд дійшов до таких висновків.

Встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стали виявлені відповідачем порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме: реалізація продукції, яка не відповідає вимогам нормативних документів (34 партії не маркованого товару, відображені у позиціях №№ 3, 15-17, 20-23, 26-41, 42-43, 46-53 додатку 7 до акту), чим порушено ч.1-3 ст.6 Закону України "Про захист прав споживачів" та стало підставою для накладення штрафу у розмірі 6018, 50 грн., а також реалізація продукції без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації (33 партії товару, відображені у позиціях №№ 1-2, 4-10, 12-14, 18-19, 24-25, 54-68 додатку 7 до акту, без зазначення дати його виготовлення), чим порушено п. 7 ч.1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів", та стало підставою для накладення штрафу у розмірі 2 805 грн., всього - 8 823, 50 грн.

Згідно з частинами 1-3 статті 6 Закону України "Про захист прав споживачів". продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами. Щодо окремих груп продукції зазначені вимоги встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 №833, забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №185 від 11.07.03, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.03 за №628/7949, затверджено Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

Ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.

Відповідно до пункту 11 розділу І Правил усі харчові продукти і продовольча сировина в суб'єкта господарської діяльності повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів і нормативних документів щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання.

Вбачається, що позивач ФОП ОСОБА_1, займаючись роздрібною торгівлею харчовими продуктами, зокрема, м'ясними та ковбасними виробами, повинна була забезпечити належне маркування цієї продукції.

Загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, які вводяться в обіг в Україні, визначає Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 2№487 8.10.10, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України11.02.11 за №183/18921 (надалі - Технічний регламент).

Вимоги цього Технічного регламенту поширюються на маркування (етикетування) (далі - маркування) розфасованих продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладам ресторанного господарства (ресторанам, їдальням, лікарням та іншим аналогічним закладам).

Для окремих видів розфасованих харчових продуктів відповідними актами законодавства, а в разі їх відсутності - нормативними документами можуть установлюватися додаткові вимоги до їх маркування, крім тих, що передбачені цим Технічним регламентом (пункт 2 Технічного регламенту).

Пунктом 3 Технічного регламенту визначено, що маркування - усі слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва марки, зображення чи символи, що стосуються харчових продуктів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до цього виду харчових продуктів.

Згідно з пунктом 6 Технічного регламенту вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов'язкову інформацію: 1) назву харчового продукту; 2) склад харчового продукту із зазначенням кількості інгредієнтів (складників); 3) кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру; 4) часові характеристики придатності харчового продукту; 5) умови зберігання харчового продукту; 6) умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання; 7) найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера; 8) найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник; 9) номер партії виробництва; 10) інформацію про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів (визначається чинним законодавством); 11) інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні; 12) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності), вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту; 13) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні; 14) позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).

Крім того, маркування може містити рекомендації до застосування, якщо за їх відсутності споживач не зможе відповідним чином використовувати продукт харчування.

Згідно з пунктом 31 Технічних умов обов'язкову інформацію в маркуванні, передбачену пунктом 6 цього Технічного регламенту, треба розташовувати в помітному місці так, щоб вона була видимою і незмивною. У жодному разі ця інформація не повинна розміщуватись у прихованому, недоступному місці або затінюватись чи перекриватись іншими написами або графічними зображеннями.

Пунктом 32 Технічних умов передбачено, що якщо на пакованні харчових продуктів невеликих розмірів (площа одного боку не перевищує 10 кв. см) неможливо нанести повністю необхідний текст інформації щодо продукту, тоді на пакованні продукту обов'язково зазначають назву, кількість та часові характеристики придатності цього харчового продукту, а всю іншу інформацію, передбачену пунктом 6 цього Технічного регламенту, необхідно розташовувати на аркуші-вкладці, який додають до кожної індивідуальної або групової одиниці паковання.

Відповідно до пункту 33 Технічних умов нормативно-правовими актами визначаються детальні правила щодо способу, у який зазначається вся або окрема обов'язкова інформація в маркуванні, перерахована в пункті 6 цього Технічного регламенту, за умови інформування споживача у місцях реалізації харчових продуктів, які: реалізуються кінцевому споживачу або в закладах ресторанного господарства без розфасовки; розфасовуються в торговельних приміщеннях на вимогу споживача на місці їх реалізації; розфасовуються безпосередньо перед їх реалізацією.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті Закону України "Про стандартизацію", нормативний документ - це документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови"; стандарт - документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги.

Загальні правила та поняття необхідної інформації про харчові продукти, яка повинна наноситись на споживчу тару, встановлені ДСТУ 4518:2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів", який поширюється на харчові продукти вітчизняного та закордонного виробництва, що розфасовані у споживчу тару, які реалізують на території України через оптову або роздрібну торгівельну мережу, а також закладами ресторанного господарства, що безпосередньо пов'язані з обслуговуванням споживачів. Вимоги цього стандарту треба враховувати підприємствам торгівлі під час розфасовування продуктів із метою їх подальшого продажу споживачам. Інформацію передбачену вимогами цього стандарту, для харчових продуктів, які потребують подальшого фасування або пакування їх для безпосереднього продажу через роздрібну торгівельну мережу, надає продавець. (а.с. 170 - 209).

Згідно з пунктами 3.9, 3.19 ДСТУ 4518:2008 маркування харчового продукту - це опис, призначений для того, щоб проінформувати споживача щодо харчових якостей харчового продукту; споживче маркування - маркування, що містить інформацію щодо виробника, кількості, якості та ціни продукції, способів провадження з нею під час споживання, а також рекламує продукцію (ДСТУ 2887).

За положеннями розділу 4 ДСТУ 4518:2008 маркування продукту має бути чітким та зручним для сприйняття. Виробник (продавець) зобов'язаний своєчасно подавати споживачу інформацію про харчові продукти. Інформація для споживача повинна бути чіткою, конкретною, однозначною, забезпечувати споживачу можливість правильного виьору продукту та носити правдиві відомості щодо продукту. Інформацію для споживача необхідно подавати безпосередньо на споживчій тарі, етикетці, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші разом з харчовим продуктом у вигляді тексту, умовних позначень в т.ч. штрихованого кодування та рисунків з урахуванням способу нанесення інформації, прийнятого для певного виду продуктів.

У підпункті 5.6.2.1 розділу 5.6 ДСТУ 4518:2008 викладені загальні вимоги до змісту інформації на споживчій тарі для м'яса і м'ясних продуктів: назва продукту; категорія вгодованості, сорт; назва і місцезнаходження (юридична адреса, країна) виробник, пакувальника, експортера, імпортера; товарний знак виробника; номінальна маса нетто (г або кг), допустиме відхилення від маси нетто (%); склад продукту; харчові добавки, ароматизатори, біологічно активні добавки до їжі, інгредієнти продуктів нетрадиційного складу, джерела ГМО (в разі їх застосування); енергетична цінність (в кДЖ та Ккал) на 100 г продукту; харчова (поживна) цінність на 100 г продукту; умови зберігання (температурний режим, відносна вологість); строк придатності (число, місяць, рік); номер партії виробництва; позначення нормативного документа, згідно з яким виготовлений і може бути ідентифікований продукт; штрихований код; інформація щодо сертифікації. Додаткові вимоги до змісту інформації для ковбасних виробів і продуктів з м'яса передбачені у підпункті 5.6.2.2 розділу 5.6 ДСТУ 4518:2008: вид продукції, запаковано під вакуумом (за наявності вакууму в упаковці), дата виготовлення (число, місяць, рік). На ковбасні вироби у штучній оболонці інформацію частково або повністю дозволяється наносити безпосередньо на оболонку.

Вимоги до маркування ковбас варених, сосисок, сардельок, хлібів м'ясних викладені у ДСТУ 4436:2005. (а.с. 210- 234).

Відповідно до змісту складеного під час перевірки додатку 7 до акту №150 від 13.07.12 перевіряючими було виявлено 34 партії товару, виробником якої є ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", що не відповідають ДСТУ 4436:2005 та ТУ 21667547.015-2000, ТУ У 21667547. 009-99, ТУ У 21667547.003-97, ТУ У 30978685-005-2001, ТУ У 30978685-018-2004, в частині маркування, чим порушено ст.6 Закону України "Про захист прав споживачів" (а.с. 162, зв.)

Як пояснив представник відповідача, виявлені у ході проведення перевірки 34 партії товару взагалі не були марковані.

У ході розгляду справи представник позивача зазначаючи, що ФОП ОСОБА_1 здійснює реалізацію ковбасних та м'ясних виробів, що виробляються ТОВ "Соколівський м'ясокомбінат "Українські ковбаси" згідно з Технічними умовами, розробленими ЗАТ "Могунція-Україна"/Прат "Могунція-Україна" (а.с. 94-116), які надані останнім у строкове користування ТОВ "Соколівський м'ясокомбінат "Українські ковбаси" на підставі договору №538-ТУ від 20.01.11 (а.с. 128-131), державна реєстрація котрих проведена Держспоживстандартом України, стверджувала, що весь товар, що реалізується ФОП ОСОБА_1, має необхідне маркування, яке міститься на відповідних листках-вкладишах, що додаються виробником - ТОВ "Соколівський м'ясокомбінат "Українські ковбаси" до кожного найменування продукції, як товаросупровідні документи. Копії цих листків-вкладишів надала до матеріалів справи (а.с. 132-140, 156).

Допитана в якості свідка у судовому засіданні продавець магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_7 пояснила, що такі листки-вкладиші вона завжди розташовувала на зворотному боці цінників, які містяться на вітрині біля кожного найменування товару.

Воднораз, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 заперечила наявність вказаних листків - вкладишів на виявлених 34 партіях немаркованого товару, що перелічені у додатку 7 до акту перевірки.

Порушення в частині реалізації немаркованих товарів описані в акті перевірки №150 від 13.07.12 та додатку 7 до нього, які підписані продавцем магазину ОСОБА_6 без зауважень та заперечень.

У зв'язку з цим суд зауважує, що ФОП ОСОБА_1, будучи неодноразово повідомленою відповідачем про розгляд матеріалів перевірки та подаючи до Держспоживінспекції у Кіровоградській області відповіді на приписи та пояснення до акту перевірки, не скористалася можливістю подати докази того, що продукція, яка знаходилась у магазині на момент проведення перевірки, мала відповідне маркування, чи докази виконання вимог приписів, зокрема щодо приведення такої продукції у відповідність до вимог нормативних документів.

Дослідженням наданих представником позивача у ході судового розгляду справи копій листків-вкладишів до відповідних найменувань реалізуємої ФОП ОСОБА_1 продукції встановлено, що жоден з них не посвідчений виробником товару ТОВ "Соколівський м'ясокомбінат "Українські ковбаси", а також не містить дати виготовлення і номеру партії товару, у зв'язку з чим ці листки-вкладиші не можна ідентифікувати як такі, що супроводжували товар, який перебував у реалізації на момент перевірки. З огляду на це, суд не приймає їх в якості належних доказів на підтвердження фактичного маркування реалізованого товару на момент проведення перевірки.

Таким чином, у судовому засіданні є не спростованим факт вчинення позивачем порушення вимог, передбачених ч. 1-3 ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме - реалізація продукції, яка не відповідає вимогам нормативних документів в частині маркування харчових продуктів, яке б забезпечувало надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Як пояснив представник відповідача, штрафні санкції за реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам нормативних документів, були накладені на позивача за кожну партію товару, щодо якого було зафіксовано невідповідність нормативним документам, що також вбачається з розрахунку адміністративно-господарських санкцій (а.с. 84-86).

Суд констатує порушення, допущені відповідачем при визначенні позивачеві розміру адміністративно-господарських санкцій на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" по 4 позиціях товару, зокрема №№33,37,42,43, які зазначені в додатку 7 до акту перевірки, оскільки, як пояснили у судовому засіданні представник відповідача та свідок ОСОБА_3, розмір штрафу по ним розрахований виходячи із ціни за 1 кг продукції, зазначеної на цінниках, та з урахування кількості товару, який був у реалізації, що склало по позиції №33 "Буженина "Українська" 175,50 грн. (58, 50 грн./кг х 6 кг) х 50%), №37 "Грудинка Делікатесна" - 210 грн. (52, 50 грн./кг х 8 кг) х 50%), № 42 "Сосиски телячі" - 265 грн. (26, 50 грн/кг х 20 кг) 50%), №43 "Сосиски краківські" - 268 грн. (33, 50 грн/кг х 16 кг) х 50%).

Воднораз, суд зауважує, що розмір штрафу на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" підлягає обчисленню не від ціни товару, за якою він реалізується, а від вартості товару, за якою він був одержаний для реалізації. Відтак, відповідачем при визначені розміру штрафу, з огляду на відсутність інформації про вартість товарів, отриманих позивачем від постачальника, по вказаним 4-х позиціях товару як і по інших 30 позиціях мала бути застосована нижня межа, визначена законом, що склало 5 780 грн. (34 х (10 х 17 грн.)).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що накладення на позивача штрафу на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 238,50 грн. (6018, 50 грн. - 5 780 грн.) є неправомірним, а спірна постанова №121 від 31.08.12 в цій частині підлягає скасуванню.

Стосовно виявленого відповідачами порушення п.7 ч.1 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 61) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Відповідно до пункту 15 Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №185 від 11.07.03, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.03 за №628/7949, працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати споживачу необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу споживача - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.

Аналогічні вимоги до інформації про продукцію містяться у пункті 16 розділу І Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.07 №104, яким передбачено, що здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Пунктом 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06 №833, передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари.

Зі змісту наведених правових норм суд прийшов до висновку, що вся необхідна інформація про продукцію може доводитьсь до відома споживачів у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування; при цьому визначальним є те, що інформація про продукцію повинна містити всі реквізити, визначені у частині 1 статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" у доступній наочній формі.

Як встановлено в судовому засіданні та випливає зі змісту додатку 7 до акту перевірки №150 від 13.07.12, у ході проведення перевірки перевіряючими виявлено 33 партії товару, що знаходилась в реалізації у магазині позивача без наявної інформації про дату їх виготовлення.

Представник позивача у ході судового розгляду справи стверджувала, що інформація про дату виготовлення вказаного товару містилась у відповідних деклараціях виробника, які були розміщені у куточку споживача.

Воднораз вказані пояснення спростовані показаннями допитаних у судовому засіданні свідка ОСОБА_8, яка стверджувала, що інформація про дату виготовлення продукції містилася на листках - вкладишах, що були розташовані на зворотному боці цінників, а також свідка ОСОБА_3, яка взагалі заперечила наявність такої інформації щодо цих партій товарів.

Між тим, порушення в частині реалізації товарів без інформації про дату їх виготовлення описані в акті перевірки №150 від 13.07.12 та додатку 7 до нього, які підписані продавцем магазину ОСОБА_6 без зауважень та заперечень.

Надані у ході судового розгляду справи представником позивача декларації на товар №153 від 11.07.12 та №163 від 09.07.12 (а.с. 24, 25, 150) та видаткові накладні №СК-0013585 від 11.07.12, №СК-00013589 від 09.07.12, №СК-00013591 від 09.07.12 (а.с. 151-152) не спростовують факту реалізації товарів, щодо яких на момент проведення перевірки у господарській одиниці позивача була відсутня інформації про дату виготовлення продукції у доступній наочній формі для споживачів.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 23 Закону "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 2 805 грн. (33 х (5 х 17 грн.)) та обґрунтованість постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" №121 від 31.08.12 в цій частині.

Суд визнає неспроможними посилання представника позивача як на підставу для скасування спірної постанови, на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда, якою задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 та визнано протиправними дії інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області в особі виконуючого обов'язки начальника ОСОБА_9 щодо винесення постанови №139 від 20.08.12 по справі про адміністративне правопорушення та накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (за порушення ч. 1 ст. 155 КУпАП), скасовано постанову №139 від 20.08.12 по справі про адміністративне правопорушення та закрито провадження по адміністративній справі (а.с. 51-53).

Як вбачається зі змісту вказаної постанови, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з того, що справа про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 вирішена у невідповідності із законом та з порушенням вимог процесуального законодавства.

За змістом частини 4 статті 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено цю постанову, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, вказана постанова Ленінського районного суду м. Кіровограда не має преюдиційного значення для вирішення даного спору, предметом якого є законність постанови Держспоживінспекції у Кіровоградській області про накладення на ФОП ОСОБА_1 стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", і не спростовує факту вчинення останньою, як суб'єктом господарювання, господарських правопорушень у сфері захисту прав споживачів, допущених на її господарській одиниці.

Частиною 2 статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що порядок стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 №1177 затверджено Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом установлено, що позивач була запрошена до Держспоживінспекції у Кіровоградській області для вирішення питання про накладення на неї штрафу за порушення Закону України "Про захист прав споживачів" та забезпечила участь своїх представників у розгляді цього питання, надавши відповідні пояснення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що постанова Держспоживінспекції у Кіровоградській області №121 від 31.08.12 є протиправною та підлягає скасуванню в частині застосування штрафу у розмірі 238, 50 грн. У решті позовних вимог, а саме щодо визнання протиправною та скасування постанови в частині накладення штрафу у сумі 8 538 грн. позивачеві слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з частинами 1, 3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2,9 грн. (238,50 грн. х 107, 30 грн.) : 8823, 50 грн.)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 93, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", №121 від 31.08.12 в частині застосування штрафу у розмірі 238, 50 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2, 9 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш