Ухвала суду № 29802279, 04.03.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1055/13 Головуючий 1 інст. - Дідовець В.А.

Справа № 2035/3582/2012 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Макарова Г.О.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

13 квітня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом і просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 280000 грн. - суму позики, 6996,16 грн. у якості 3% річних, 18052,33 грн. у якості відсотків за користування позикою, а всього - 305048,49 грн. у зв'язку з порушенням умов договору позики, а також стягнути 3051 грн. у якості компенсації понесених ним судових витрат, вказуючи, що 29.04.2011 року надав ОСОБА_2 позику в сумі 35000 доларів США, що становило 280000 грн., строком до 01.06.2011 року. На підтвердження взятих зобов'язань ОСОБА_2 видала йому відповідну розписку, однак свої зобов'язання виконувати відмовляється.

Відповідач і її представник проти позову заперечували, вказуючи, що гроші фактично ОСОБА_2 від ОСОБА_3 не отримала, хоча і не заперечувала видачу нею відповідної розписки, стверджували, що фактично ОСОБА_2 виступила у якості поручителя за договором позики між ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2012 року позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму позики у розмірі 280 000 грн., 3% річних у сумі 6996 грн. 16 коп. та судові витрати у сумі 2869 грн. 96 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення, як незаконне, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_2 вказує, що вона з 1985 по 2012 рік працювала менеджером відділу реалізації нафтопродуктів підприємства «УкрНєфтьГаз», була провідним спеціалістом в області цих відносин. На прохання своїх знайомих посприяти ОСОБА_4 у вирішенні питання щодо придбання АЗС вони разом з останнім 28.04.2011 року поїхали в м. Сімферополь АР Крим до їх знайомого ОСОБА_5, який опівночі відвіз їх на квартиру до ОСОБА_3 Там вона на пропозицію ОСОБА_3 написала розписку про отримання від ОСОБА_3 в борг 35000 доларів США, а ОСОБА_4 видав їй розписку про отримання у неї в борг 35000 доларів США. Фактично грошей від ОСОБА_3 вона не отримувала, гроші в сумі 15000 доларів у ОСОБА_3 взяв ОСОБА_5, передав їх ОСОБА_4 і вони поїхали. В жовтні-листопаді 2011 року ОСОБА_3 почав вимагати гроші, погрожуючи їй, а ОСОБА_4 повертати борги відмовляється. Усвідомивши, що її обманули, ОСОБА_2 звернулася до Червонозаводського районного відділу внутрішніх справ м. Харкова з заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які обманули її, зговорившись між собою.

Апелянт ОСОБА_2 вказує, що вона не повинна нести матеріальну відповідальність перед ОСОБА_3, так як грошей від нього не отримувала. Вважає, що це відомо всім, але суд безпідставно відмовився допитати вказаного нею свідка ОСОБА_6, яка добре знає ОСОБА_5 і ОСОБА_4, і якій вона про всі ці події розповідала особисто.

У судові засідання апеляційного суду 13.02.2013 р. і 27.02.2013 р. сторони та їх представники не з'явилися, знехтувавши можливістю реалізувати право безпосередньо в судовому засіданні переконувати у доведеності саме тих обставин, на які вони посилаються.

Від позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю і залишення рішення суду першої інстанції без змін. (а.с. 87)

Від імені ОСОБА_2, яка належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи, в канцелярію апеляційного суду 12.02.2013 року і 26.02.2013 року (тобто безпосередньо перед розглядом справи) були подані заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з її хворобою, проте жодного разу до заяви не долучалася довідка медичного закладу, яка б підтверджувала хворобу. Крім того, заяви не містили даних про медичний заклад, а також в них відсутнє обґрунтування неявки представника та про перешкоди розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Зважуючи на те, що ОСОБА_2 і її адвокат приймали участь у суді першої інстанції, про всі суттєві обставини ОСОБА_2 мала можливість повідомити в апеляційній скарзі і реалізувала своє право на апеляційне оскарження та подання нових доказів, а також враховуючи відсутність обставин, які б перешкоджали перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, справа розглядається за відсутністю сторін.

Обговоривши надані суду першої інстанції доводи сторін та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування чи зміни оскарженого ОСОБА_2 рішення.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам можливість здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, до яких, зокрема, згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, відноситься обов'язок доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позов в частині стягнення з ОСОБА_2 280000 грн. у якості заборгованої суми позики та 6996,16 грн. у якості санкції за порушення строків виконання зобов'язання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_3 доведено факт отримання ОСОБА_2 від нього 29.04.2011 року позики у сумі 35000 доларів США на строк до 01.06.2011 року та порушення нею взятого на себе зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду, оскільки воно ухвалене на основі обставин, які суд встановив, оцінивши досліджені у судовому засіданні надані сторонами докази у їх сукупності, та у відповідності з вимогами закону, яким регулюються спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується апелянтом, ОСОБА_2 видала ОСОБА_3 власноручно виготовлену розписку від 29.04.2011 року про отримання нею в борг від ОСОБА_3 35000 доларів США еквівалентних 280000 грн. строком до 01.06.2011 року (а.с. 7).

Таким чином, мало місце передбачене ст. 1046 ЦК України укладення договору позики з настанням наслідків, передбачених ст. 1050 ЦК України.

Факт отримання ОСОБА_2 позики за обставин, вказаних позивачем і зафіксованих у розписці ОСОБА_2, підтвердили в судовому засіданні допитані у якості свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Вказані обставини відповідачем ОСОБА_2 і її представником, адвокатом ОСОБА_7, не спростовані шляхом надання належних і допустимих доказів, хоча суд, дотримуючись засад змагальності, забезпечив їм можливість доводити безпідставність позовних вимог.

Оцінюючи покази ОСОБА_8, допитаної за клопотанням відповідачки у якості свідка, суд обґрунтовано і у відповідності з вимогами ст.ст. 58, 59, 212 ЦПК України, відхилив їх, оскільки ОСОБА_8 не була присутня при передачі грошей та виготовленні і передачі боргової розписи, про обставини укладення договору позики їй відомо зі слів ОСОБА_2

Крім того, згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач ОСОБА_2, згідно ст. 1051 ЦК України, має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були нею одержані від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.

Однак частиною 2 ст. 1051 ЦК України передбачено, що у тому разі, коли договір позики було укладено у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позивальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Таких даних матеріали справи не містять.

Посилання ОСОБА_2 на те, що розписку вона написала внаслідок обману з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які діяли за попередньою змовою, та що відносно них за її заявою Червонозаводським РО розглядається кримінальна справа, не свідчить про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду, оскільки сам по собі факт звернення ОСОБА_2 до Червонозаводського РО ХМУ ГУМВС України в Харківській області 29.12.2012 року, тобто після проголошення оскарженого нею рішення суду, з заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не свідчить про наявність підстав для скасування рішення суду.

Вказані обставини свідчать лише про те, що ОСОБА_2 не позбавлена права звертатися з заявою про перегляд оскарженого нею рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова в порядку, передбаченому ст.ст. 361-364 ЦПК України у разі отримання відповідного вироку суду відносно вказаних осіб.

Зазначені апелянтом інші доводи не є суттєвими і не свідчать про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: