Постанова № 29799767, 04.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року № 813/834/13-а

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Салади Т.М.

відповідача Пікулика О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Елекс» до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000532210 від 12 грудня 2012 року.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань відображення у податковому та бухгалтерському обліку достовірність декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "ВКФ "Західелектрогруп" за серпень-вересень 2011 року та ТОВ "Фірма Рісмус" за липень 2012 року, складено Акт перевірки №3168/22-10/31755120 від 06 грудня 2012 року, яким встановлено порушення платником податку п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 12 грудня 2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000532210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 12 314,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6 157,00 грн. Стверджує, що господарські операції з поставки товару між позивачем і ПП "ВКФ Західелектрогруп" є дійсними і факт їх проведення підтверджено відповідними первинними документами, які є такими, що відповідають усім вимогам закону і відповідно були подані відповідачеві в ході проведення перевірки. Тому просить позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому він просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань відображення у податковому та бухгалтерському обліку достовірність декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "ВКФ "Західелектрогруп" за серпень-вересень 2011 року та ТОВ "Фірма Рісмус" за липень 2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки №3168/22-10/31755120 від 06 грудня 2012 року. При проведенні перевірки встановлено, що позивач здійснював розрахунки з ПП "ВКФ "Західелектрогруп" за серпень 2011 року на суму 28 145,58 грн., за вересень 2011 року на суму 45 736,26 грн. та з ТОВ "Фірма Рісмус" за липень 2012 року на суму 426 000,00 грн. Зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність у ПП ВКФ "Західелектрогруп" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Всі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмовому заперечені проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 23.11.2012 року №000920/22-10, виданого ДПІ у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби, згідно з п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №475 від 23.11.2012 року працівниками податкової інспекції проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Елекс" з питань відображення у податковому та бухгалтерському обліку достовірність декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "ВКФ "Західелектрогруп" за серпень-вересень 2011 року та ТОВ "Фірма Рісмус" за липень 2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки №3168/22-10/31755120 від 06 грудня 2012 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-ІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 314,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на суму 4 691,00 грн., за вересень 2011 року на суму 7 623,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ПП ВКФ "Західелектрогруп" по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 12 грудня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000532210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 12 314,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6 157,00 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті посилається на те, що у період, що підлягав перевірці, виявлено факти оформлення позивачем операцій з придбання послуг у ПП ВКФ "Західелектрогруп", що не мали реального товарного характеру і фактично не відбувались. Господарські операції поставки послуг не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Під час перевірки також використано акт ДПІ у Личаківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 16.10.2012 року №29/22-40/35943620 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства ВКФ "Західелектрогруп" з питань взаємовідносин з ТОВ "Викуп" за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, з ТОВ "Лідерком" за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року".

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов"язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що ПП «Елекс» 10 травня 2011 року укладено договір поставки товару №114 з ПП «ВКФ «Західелектрогруп». 12 липня 2011 року укладено договір №11-ДП-014/Б з ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», відповідно до якого підприємство зобов'язувалось виконати роботи щодо приєднання до електричних мереж приміщення з виробництва сільськогосподарської продукції ФОП ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «ВКФ «Західелектрогруп» позивачем представлено договір поставки товару №114 від 10 травня 2011 року.

Також, позивачем з метою доведення його позиції про проведення господарських операцій згідно укладеного договору представлено суду податкові накладні №56 від 25.08.2011 року, №42 від 23.09.2011 року, №44 від 26.09.2011 року, №46 від 27.09.2011 року, №47 від 27.09.2011 року, №48 від 27.09.2011 року, №52 від 29.09.2011 року, №73 від 30.09.2011 року; видаткові накладні №409 від 26.08.2011 року, №424 від 01.09.2011 року, №425 від 01.09.2011 року. №461 від 27.09.2011 року, №462 від 27.09.2011 року, №463 від 27.09.2011 року, №469 від 29.09.2011 року, №493 від 30.09.2011 року; платіжні доручення №3142 від 25.08.2011 року, №3152 від 30.08.2011 року, №3188 від 23.09.2011 року, №3197 від 26.09.2011 року, №3203 від 30.09.2011 року, №3220 від 07.10.2011 року, №3229 від 13.10.2011 року; подорожні листи вантажного автомобіля №08/8 від 28.08.2011 року, №09/01 від 12.09.2011 року, №09/7 від 27-30.09.2011 року; акти приймання виконаних будівельних робіт №11-ДП-014/Б-01 та № 11-ДП-014/Б-02 за вересень 2011 року; акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.06.2011 року - 30.03.2012 року

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП ВКФ "Західелектрогруп" по придбанню товару для здійснення яких у позивача були всі можливості.

За приписами п.201.8. ст.208 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених п.п. 201.4, 201.7, 201.10 свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його оподатковуваних операціях, має юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 183 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що контрагент позивача ПП ВКФ "Західелектрогруп" мав право на виписку податкових накладних, оскільки на момент видачі таких був зареєстрований платником ПДВ.

У пункті 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платника податку визначено як будь-яку особу, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Щодо резолютивної частини постанови, суд вважає за доцільне використовувати формулювання наведене в п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області Державної податкової служби №0000532210 від 12 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Елекс» сплачену ним суму судового збору в розмірі 185 (сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2013 року