Ухвала суду № 29799248, 04.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус А

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року м. Київ№ 826/2579/13-а17 год. 41 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від заявника - Гучок В.В.,

від відповідача - Ребицької О.В., Назарець Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за поданням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової службидоТовариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Сервіс»пропідтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків, -В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2013 року о 15 год. 50 хв. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло подання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Сервіс» (отримано суддею 28.02.2013 року о 16 год. 14 хв.).

В обґрунтування подання податкова інспекція зазначила, що посадовими особами ДПІ під час здійснення виходу на юридичну та фактичну адресу ТОВ «Інком-Сервіс» з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства відповідач відмовився від отримання наказу та направлення на перевірку, не допустив перевіряючих до проведення перевірки, що стало підставою для винесення рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, обґрунтованість якого має бути підтверджена в судовому порядку.

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги, викладенні у поданні та просив їх задовольнити з підстав, наведених у поданні податкового органу.

Представники відповідача заперечили проти задоволення подання посилаючись на відсутність у податкового органу підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника і, як наслідок, законних підстав для накладення арешту на майно платника у податкового органу також немає. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні надано копію скарги відповідача від 28 лютого 2013 року на рішення податкового органу оформлене наказом на проведення перевірки від 26 лютого 2013 року за №446/22-80.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд з огляду на встановлені у справі обставини вважає за доцільне зазначити наступне.

Провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, поданим на підставі статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

Пунктом 94.10 ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Порядок розгляду питання щодо обґрунтованості адміністративного арешту майна платників податків визначається статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає розгляду подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Наведене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, закріпленою в листі Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011р. за №149/11/13-11 «Про особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби».

Відповідно до приписів п.п.94.2.3 п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна платника податків може бути застосовано, у разі якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Отже, право податкового органу на застосування адміністративного арешту виникає за умови дотримання процедури передбаченої законодавством.

Представник заявника в судовому засіданні наголошував на тому, що підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача були положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а саме: відмова платника податків від надання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Водночас, в своїх запереченнях представник відповідача наголошував на наявності у платника податків закріпленого абзацом 5 пункту 73.3 статті 73 ПК України права бути звільненим від обов'язку надавати відповідь на запит податкового органу у разі коли він складений з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту. Посилаючись на правомірність відмови платника податків від надання пояснень та документів на лист податкового органу, відповідач стверджує про відсутність у контролюючого органу законних підстав для проведення перевірки, і як наслідок, для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту і підтвердження його обґрунтованості в судовому порядку.

Наведені вище обставини були викладені відповідачем у скарзі №28/02 від 28.02.2013 року, що була направлена на адресу ДПС міста Києва.

Таким чином, зібрані у справі свідчать про наявність спору про право, предметом якого є правомірність призначення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту.

Враховуючи викладене з огляду на норми законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі за поданням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків - ТОВ «Інком-Сервіс».

На підставі викладеного та керуючись ч.6 ст.128, п.1 ч.1 ст.157, ст.183-3, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у адміністративній справі №826/2579/13-а за поданням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інком-Сервіс».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її отримання.

Суддя Н.А. Добрівська