Рішення № 29798942, 06.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 16/5026/1859/2012

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Ахмістов О.М., Хлівненко П.В. - за довіреностями;

від відповідача: Кириченко М.О. - за довіреністю;

третя особа ТОВ "Буд-Плюс" - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"

до Публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод"

про стягнення 8 000 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача залишку несплаченої фінансової допомоги в розмірі 8 000 000,00 грн. на підставі укладеного між сторонами договору № П-1702-АБЗ про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 17.02.2012 року. В судовому засіданні представники позивача свої вимоги підтримали частково, оскільки в ході розгляду справи відповідач сплатив 700 000,00 грн. боргу та просять позов задовольнити в сумі 7 300 000,00 грн., а в частині сплаченої суми провадження у справі просять припинити.

Представник відповідача проти наявності перед позивачем боргу не заперечив. Відповідачем суду подано заяву від 15.02.2013 року (а.с. 130) про розстрочення виконання судового рішення на 36 місяців частинами, яку представник просив розглянути і задовольнити в порядку ст. 83 ГПК України. В останнє засідання представник відповідача подав клопотання про залишення без розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення через необхідність її доопрацювання.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

17 лютого 2012 року між сторонами по справі було укладено договір № П-1702-АБЗ (а.с. 7) про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу грошовими коштами в сумі 8 446 500,00 грн. строком до 30 квітня 2012 року.

Згідно п. 6.2. договору відповідач має право на свій розсуд розпоряджатися коштами фінансової допомоги згідно своїх статутних цілей.

Суму позики відповідач має право повернути достроково або частинами (розділ 4 договору).

Доказів визнання даного договору недійсним сторонами справу не надано.

Матеріалами справи підтверджується, що позику в сумі 8 446 500,00 грн. позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням № 674 від 21.02.2012 року (а.с. 8) із посиланням на договір між сторонами від 17.02.2012 року у рядку призначення платежу.

Заперечень проти неотримання коштів позики відповідач суду не надав. Позичені кошти були частково повернуті відповідачем позивачу в загальній сумі 446 500,00 грн. 02 серпня 2012 року. На решту суми боргу у розмірі 8 000 000,00 грн. позивачем пред'явлено позов у даній справі.

За доводами відповідача, що підтверджено також і представниками позивача, на повернення безвідсоткової фінансової допомоги відповідач в ході розгляду справи сплатив ще 700 000,00 грн.

Залишок боргу за отриманою позикою у відповідача таким чином складає 7 300 000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача примусово, оскільки строк виконання зобов'язання є таким, що настав.

За своїм юридичним змістом кладений між сторонами договір є договором позики та відповідає змісту ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договір від 17.02.2012 року № П-1702-АБЗ (а.с. 7) про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги сторонами виконувався, однак відповідач свої зобов'язання повністю не виконав, не повернувши позивачу кошти за отриманою позикою у повній сумі.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання для відповідача по проведенню повного розрахунку за отриманою фінансовою допомогою є таким, що настало з 30.04.2012 року, доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідачем суду не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 7 300 000,00 грн. залишку заборгованості за отриманою фінансовою допомогою.

В частині сплаченого відповідачем в ході розгляду справи боргу в сумі 700 000,00 грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю між сторонами предмету спору з приводу стягнення цієї суми коштів на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідач подав суду заяву від 15.02.2013 року (а.с. 130) про розстрочку виконання рішення суду на 36 місяців. Окремо поданою заявою від 21.02.2013 року (а.с 10 том 2) відповідач також не заперечував проти розгляду судом питання про відстрочку виконання судового рішення за тими ж доказами, які подано для вирішення питання про розстрочення виконання рішення.

У відповідності до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В останнє засідання представник відповідача подав заяву про залишення без розгляду своєї заяви про розстрочку виконання рішення, яку суд задовольнив, оскільки це є правом сторони в порядку ст. 22 ГПК України подати певне клопотання суду та відкликати його.

Суд вважає, що він не вправі відмовити відповідачу у залишенні без розгляду його заяви про відстрочку виконання судового рішення для необхідності її доопрацювання, оскільки і при задоволенні цього клопотання відповідач не втрачатиме права повторно звернутися із нею в порядку ст. 121 ГПК України вже після набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 7 300 000,00 грн. залишку заборгованості за отриманою безвідсотковою поворотною фінансовою допомогою за договором № П-1702-АБЗ від 17.02.2012 року.

Позивачем було подано суду клопотання про забезпечення позову (а.с. 15 із доповненнями в ході розгляду справи) у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми боргу, що стягується та судових витрат. Необхідність вжиття заходів до забезпечення позову позивач обґрунтував значним розміром заборгованості відповідача, тривалим невиконанням свого зобов'язання за договором № П-1702-АБЗ від 17.02.2012 року, невиконанням зобов'язань за іншими договорами позики між цими ж сторонами, в чому позивач вбачає небажання відповідача розраховуватися, незабезпеченням позивачу права оглянути заставне майно, що знаходиться на його території та ін.

Дане клопотання суд відхиляє, оскільки з усіх поданих суду доказів та обґрунтувань беззаперечно не вбачається, що нерозрахунок відповідача за своїми грошовими зобов'язаннями є умислом відповідача на неповернення боргу, а не фінансовою неспроможністю. Доказів про те, що відповідач має кошти для розрахунку, але не спрямовує їх позивачу та розпродує власне майно для ухилення від виконання зобов'язань у справі немає. Відповідач намагався запропонувати графік розстрочення виконання судового рішення, який не було погоджено позивачем. Неналежна поведінка відповідача при розгляді інших справ за участі тих же сторін, на думку суду, не може бути вирішальною підставою для висновків суду у даній справі про підстави вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі близько 8 млн. грн. повністю паралізує роботу відповідача і не дасть йому змоги вести господарську діяльність для повернення боргів позивачу та виконання своїх договірних зобов'язань, в т.ч. і в інтересах громади міста. Відповідач не є заставодавцем перед позивачем, а тому вина у неотриманні позивачем доступу до заставного майна не може цілком покладатися на відповідача, який також заперечив і проти вчасного отримання від позивача повідомлення про дату перевірку заставного майна.

За таких обставин дії суду по накладенню арешту на грошові кошти відповідача не відповідатиме принципам вжиття заходів забезпечення позову, закріпленим у ст. 66 ГПК України.

На підставі ст. 49 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача належить 64 380,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80 ГПК України, ст. 82, 83, 84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкаський асфальтобетонний завод", ідентифікаційний код 03327552 м.Черкаси, вул. Чигиринська, 86 на користь Публічного акціонерного товариства "Азот" , ідентифікаційний код 00203826 м. Черкаси вул. Першотравнева, 72 -- 7 300 000,00 грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договором № П-1702-АБЗ від 17.02.2012 року та 64 380,00 грн. судового збору.

2. Провадження у справі в частині стягнення 700 000,00 грн. - припинити за відсутністю предмету спору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 07 березня 2013 року

Суддя Спаських Н.М.