Рішення № 29798869, 05.03.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2013 р.Справа № 912/63/13-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", м. Кіровоград

про стягнення 3541,08 грн.

Представники сторін:

від позивача - Данилевський О.М., довіреність№14-460 від 02.10.2012 року;

від відповідача - Волошина О.О., довіреність №07/01-107 від 19.12.2012 року.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" заборгованості за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2041/11 від 30.09.2011 року в сумі 3541,08 грн., з яких 2805,00 пеня, 110,26 грн. інфляційні втрати, 625,82 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 16.01.2013 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Від сторін витребувано необхідні для вирішення спору докази.

У судових засіданнях 14.02.2013 року та 01.03.2013 року оголошувались перерви відповідно до 12:30 год. 01.03.2013 року та 17: 30 год. 05.03.2013 року.

Представником позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на позов визнав суму боргу в частині 3% річних, надав власний розрахунок інфляційних втрат та пені, просив суд в частині стягнення пені застосувати позовну давність та на підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити належну до стягнення суму пені до 1000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 року між сторонами укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2041/11. За умовами цього договору продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 190,000 тис. куб. м., а покупець (відповідач) зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору. Ціна газу погоджена сторонами розділом 5 договору. Договір діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості. Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

В додаткових угодах №1 від 30.09.2011 року та №3 від 31.01.2012 року сторони змінювали ціну природного газу, а в додатковій угоді №2 від 11.10.2011 року сторони змінили предмет договору, а також порядок та умови передачі газу. Додаткові угоди підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору позивач передав у власність покупцю протягом жовтня-грудня 2011 року та січня вересня 2012 року імпортований природний газ у обсязі 138,697 тис. куб. м на загальну суму 162781,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2011 року на суму 3174,92 грн.; від 30.11.2011 року на суму 22599,25 грн.; від 31.12.2011 року на суму 23497,45 грн.; від 31.01.2012 року на суму 30940,85 грн.; від 29.02.2012 року на суму 47485,62 грн.; від 31.03.2012 року на суму 24518,70 грн.; від 30.04.2012 року на суму 6161,14 грн.; від 31.05.2012 року на суму 1676,40 грн.; від 30.06.2012 року на суму 2478,64 грн.; від 31.07.2012 року на суму 91,84 грн.; від 31.08.2012 року на суму 70,32 грн.; від 30.09.2012 року на суму 86,05 грн. (а.с.17-28).

Пунктами 6.1. та 6.2. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач сплатив суму основного боргу з порушенням встановлених договором строків оплати, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню в розмірі 2805,00 грн., 3% річних в розмірі 625,82 грн. та 110,26 грн. інфляційних втрат.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

В силу вимог ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові н

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до норм ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом 6-ти місяців що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 2805,00 грн., яка розрахована за період з 10.12.2011 року по 07.11.2012 року (а.с.29-30).

Відповідач надав власний розрахунок пені, який здійснений ним з урахуванням позовної давності. За даним розрахунком сума пені за період з 10.02.2012 по 08.11.2012 року складає 2735,00 грн. Поряд з цим, відповідач просить зменшити суму пені до 1000,00 грн. (відзив від 05.03.2013 року №07/28 (а.с.123-125)).

Господарський суд враховує, що у відповідності до п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд також враховує положення підпункту 3.17.4. пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача, господарський суд враховує: ступінь виконання боржником зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2041/11, те, що причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем є, зокрема, несвоєчасність розрахунків споживачів за спожиті обсяги природного газу (станом на 01.02.2013 року заборгованість споживачів природного газу перед ВАТ "Кіровоградгаз" складає 76426775,37 грн.) Враховується також строк прострочення виконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача).

Отже, господарський суд вважає, що даний випадок є винятковим та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1000,00 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення відповідача суми 3% річних, господарський суд враховує положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума заявлених до стягнення 3 % річних за період 10.11.2011 року по 08.11.2012 року складає 625,82 грн. Зазначена сума підтверджена також розрахунком відповідача. З огляду на викладене, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних втрат, господарський суд враховує положення, викладені в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (Із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), відповідно до яких сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р]. Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду від 18.02.2013 року по справі №5013/1365/12.

Згідно розрахунку відповідача, проведеного з врахуванням вказаного Інформаційного листа, інфляційні втрати за весь період заборгованості відсутні, дефляція склала 208,16 грн. (а.с.126).

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 1000,00 грн. пені та 625,82 грн. 3% річних. В іншій частині в задоволені позову слід відмовити.

На підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір в повному обсязі стягується з відповідача на користь позивача, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

В судовому засіданні 05.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 67; ідентифікаційний код 03365222) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 1000,00 грн. пені, 625,82 грн. 3% річних, а також 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.03.2013 року.

Суддя М.С. Глушков