Рішення № 29798767, 04.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.13 Справа№ 914/58/13

За позовом: ТзОВ «Промислово-фінансова група «Нафтахім», м.Київ

До відповідача: ТзОВ «Агролайф корми», с.Давидів

Про стягнення 140 195,64 грн.

Суддя Березяк Н.Є

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Трохлюк Н.В. - представник за дорученням

від відповідача: Могилицький А.М.- представники за дорученням

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ «Промислово-фінансова група «Нафтахім» до ТзОВ «Агролайф корми» про стягнення 123 520,00 грн. основного боргу, 1103,00 грн. пені, 15352,00 грн. штрафу , 220,64 грн. три відсотки річних, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 2804,00 грн. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2013 року подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в зв'язку з погашенням відповідачем 50000,00 грн. після порушення провадження у справі, в якій просив стягнути з відповідача 73520,00 грн. основного боргу. Також позивачем було донараховано пеню , яку просить стягнути в сумі 2745,25 грн., три відсотки річних в сумі 549,17 грн. та штраф в сумі 15352,00 грн..

В судовому засіданні 21.01.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

На задоволення клопотання відповідача, ухвалою суду від 21.01.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2013 року.

В зв'язку із частковим погашенням відповідачем суми основного боргу, 13.02.2013 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, яка станом на 12.02.2013 року складала 48520,00 грн., а також зроблено перерахунок пені станом на 12.02.2013 року, яка складає 3268,32 грн., та три відсотки річних станом на 12.02.2013 року , що складає 653,83 грн., та штраф в розмірі 15352,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу визнає, проти нарахування штрафних санкцій, пені та трьох відсотків річних заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов.

13.02.2013 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.03.2013 року.

В судове засідання 04.03.2013 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача 48520,00 грн. основного боргу, 15352,00 грн. штрафу, 3499,39 грн. пені та 717,38 грн. трьох відсотків річних ( розрахованих станом на 28.02.2013 року), 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 2804,00 грн. судового збору. Також представником позивача подано письмове заперечення на відзив стосовно нарахування штрафних санкцій.

В продовженому судовому засіданні представник відповідача проти нарахування штрафу, пені та трьох відсотків заперечив, посилаючись на збільшення ціни поставленого товару в якості компенсації , в зв'язку із несплатою покупцем поставленої йому партії товару у визначений в специфікації термін, а тому вважає безпідставним нарахування штрафних санкцій.

В судовому завданні 04.03.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

02 березня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 02/03/12 згідно умов якого позивач зобов'язувався продати, а відповідач -прийняти та оплатити товар в кількості і за ціною, зазначеною в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання умов договору , відповідно до Специфікації № 3 від 18.10.2012 року позивач поставив відповідачу партію товару, що підтверджується видатковою накладною № РН-0002289 від 25.10.2012 року; довіреністю №412 від 24.10.2012 року, товарно-транспортною накладною №2289 від 25.10.2012 року та рахунком-фактурою № СФ-0001790 від 18.10.12 року.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що умови оплати погодженої партії товару обумовлюються в Специфікаціях.

Пунктом 5 Специфікації №3 сторони погодили, що оплата узгодженої партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах 100 % оплати протягом 14 календарних днів від дати поставки товару згідно п.4 даної Специфікації.

Відповідно до п.4 Специфікації, датою поставки товару вважається дата виписки видаткової накладної. Товар поставлений відповідачу 25.10.2012 року.

Оскільки отриманий відповідачем товар не був оплачений у строк, передбачений Специфікацією №3, між сторонами 13.11.2012 року було підписано протокол, яким вони продовжили відповідачу строк для оплати отриманого товару до 21.11.2012 року та в зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати товару, за погодженням сторін збільшили ціну на отриману продукцію за специфікацією №3 та видатковою накладною № РН-0002289 від 25.10.2012 р. , яка складає 153520,00 грн.

В термін до 21.11.2012 року відповідач оплати вартості отриманої партії товару не провів. Станом на 22.11.2012 року заборгованість ТзОВ «Агролайф корми» складала 153520,00 грн.

Згідно Положення п.11.1 Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором, Додатковими угодами до нього, Специфікаціями до договору та чинним законодавством України.

За порушення строків оплати вартості поставленої продукції, відповідно до п.11.3 Договору, позивачем нарахована пеня за період з 22.11.12 р. по 28.02.2013 року в сумі 3499,39 грн. яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до п.7 Специфікації №3 , яка є невід'ємною частиною Договору, за несплату повної вартості товару у встановлений строк , позивачем нарахований штраф, що складає 10% від вартості неоплаченої в строк вартості партії продукції, що складає 15352,00 грн., який просить стягнути з відповідача.

Крім того, у відповідності до ст..625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 22.11.2012 року по 28.02.2013 року позивачем нараховані три відсотки річних. В сумі 717,38 грн., які просить стягнути з відповідача, а також 2000,00 витрат на послуги адвоката.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір купівлі-продажу №02/03/12 від 02.03.2012 року, на виконання якого згідно виписаної відповідачем рахунок-фактури №СФ-0001790 від 18.10.12 р., видаткової накладної № РН-0002289 від 25.10.2012 року, довіреності №412 від 24.10.2012 року та товарно-транспортної накладної №2289 від 25.10.2012 року, позивач відвантажив відповідачу продукцію в асортименті та на умовах, передбачених Специфікацією № 3 від 18.10.12 р., яка є Додатком №3 до Договору.

Відповідно до п.6 зазначеної Специфікації, визначено, що оплата погодженої партії товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця на умовах: 100% оплати узгодженої партії товару протягом 14 календарних днів від дати поставки, що згідно видаткової накладної складала 25.10.2012 року. Таким чином, кінцевий термін оплати поставленої партії товару згідно специфікації №3 припадав на 08.11.2012 року .

Як стверджує позивач, оскільки отриманий відповідачем товар не був оплачений у визначений Договором та специфікацією термін, 13.11.2012 року між сторонами було підписано протокол погодження договірної ціни відповідно до якого, сторони продовжили строк оплати отриманої відповідачем згідно Специфікації №3 партії товару, збільшивши при цьому його вартість з врахуванням ціни цього товару станом на день підписання Протоколу. Відповідно до п.4 Протоколу, відповідач зобов'язувався здійснити оплату 100% вартості погодженої партії товару до 21.11.2012 року, однак свої договірні зобов'язання не виконав. Станом на 22.11.2012 року відповідач не сплатив жодної суми в погашення вартості отриманого за Специфікацією № 3 товару і його заборгованість перед ТзОВ «Промислово-фінансова група «Нафтахім» складала 153520,00 грн.

Відповідно до п.7 Специфікації №3 , яка є невід'ємною частиною Договору, за несплату повної вартості товару у встановлений строк , позивачем нарахований штраф, що складає 10% від вартості неоплаченої в строк вартості партії товару, що складає та підлягає до стягнення з відповідача в сумі 15352,00 грн.

Що стосується заперечень відповідача проти стягнення штрафу, то вони не обґрунтовані і спростовуються матеріалами справи.

Щодо стягнення штрафу, відповідач зазначає, що згідно укладеного між сторонами договору специфікацією до договору може бути передбачено лише найменування товару, кількість товару, ціну товару, умови оплати та спосіб відвантаження товару, а встановлення штрафних санкцій у специфікації договором не передбачено.

Проте, вказані доводи відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно Положення п.11.1 Договору , що сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором, Додатковими угодами до нього, Специфікаціями до договору та чинним законодавством України.

Даний спір стосується заборгованості відповідача за товар, отриманий ним згідно специфікації №3 від 18.10.2012 р., яка є додатком №3 та невід'ємною частиною договору №02/03/12.

Таким чином, у відповідності до п. 11.1 договору, сторони встановили оплату штрафу відповідачем у разі прострочення оплати за товар в порядку та на умовах, визначених специфікацією.

Положеннями п. 7 специфікації №3 сторони погодили, що в разі несплати в строк, зазначений в п. 6 даної специфікації, окрім пені, передбаченої в п.п. 11.3 договору покупець (відповідач) оплачує продавцеві (позивач) штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої партії товару.

Відповідно, п. 1.1 договору та п. 8, 11 специфікації до договору, закріплено, що специфікація є невід'ємною частиною договору №02/03/12.

Отже, сторони і в договорі, і в специфікації, яка оформлена у вигляді додатку до договору та є його невід'ємною частиною, погодили оплату штрафу, на стягненні якого наполягає позивач.

Така сума штрафу, та порядок його нарахування у вигляді 10% від неоплаченої у строк партії товару, який сторони погодили у специфікації - невід'ємній частині договору, відповідає та узгоджується із положеннями законодавства. Так, ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що штраф встановлюється договором і може визначатися у відсотковому відношенні до суми зобов' язання незалежно від ступеня його виконання.

Вказане узгоджується також із правовою природою штрафу як неустойки. Відповідно до ст..549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, на відміну від пені, яка обчислюється також у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, але вже за кожен день прострочення виконання.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача стосовно того, що з моменту підписання Протоколу (Додатку №5) від 13.11.2012 року, втратила чинність Специфікація №3, яка передбачала санкцію у вигляді штрафу, за порушення строків оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений Протокол, фактично є Протоколом узгодження ціни та строків оплати за товар, поставлений згідно Специфікації №3, відповідно до п.10 якого зазначено, що у всьому іншому діють умови Договору №02/03/12 від 02.03.2012 року ( додатки якого є невід'ємною частиною договору).

Таким чином, підписання протоколу не змінює умови Специфікації в частині нарахування штрафних санкцій.

Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких ч. 1 ст. 230 ГК України віднесено штраф та пеню, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пеню та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Отже, у випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Окрім цього, одночасне стягнення пені і штрафу є правомірним, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій. Таким чином, умови укладеного між сторонами договору передбачають господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України. Відповідно до п. 2 Інформаційного листа від 13.07.2012 р. №01-06/908/2012 про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду рішень судових рішень господарських судів» вказано про можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань та що це не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки в межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій ..»

Оплата пені в разі прострочення покупцем (відповідачем) платежу, передбаченого п. 3.4. договору а також специфікаціями до договору сторони погодили в п. 11.1. договору №02/03/12. Згідно даного пункту договору відповідач зобов'язаний оплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення.

За порушення строків оплати вартості поставленої продукції, відповідно до п.11.3 Договору, позивачем нарахована пеня за період з 22.11.12 р. по 28.02.2013 року, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ України, і в межах шестимісячного строк складає та підлягає до стягнення з відповідача в сумі 3499,39 грн.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем три відсотки річних за період з 22.11.2012 року по 28.02.2013 року в сумі 717,38 грн. підлягають до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги в зв'язку із розглядом справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи між ТзОВ «Промислово-фінансова група «Нафтахім» і ТзОВ «Юридичний синдикат «Машков та друзі» 16 січня 2012 року було укладено договір про надання юридичних послуг. Відповідно п.1.1 договору Виконавець зобов'язувався надати позивачу правову допомогу, пов'язану із підготовкою та подачею необхідних документів та представленням інтересів позивача в суді. За додатковою угодою від 10.12.2012 року юридична допомога надавалась директором ТзОВ «Юридичний синдикат «Машков та друзі» адвокатом Трохлюк Н.В., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 12.02.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість наданих послуг складає 2000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та платіжним дорученням №585 від 12.02.2013 року.(оригінал в матеріалах справи), які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Як вбачається з матеріалів справи, довіреність від 12.02.2013 року видана в тому числі Трохлюк Н.В., яка має свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 1040 від 14 грудня 2012 року.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача 2000,00 грн. вартості адвокатських послуг підлягають до задоволення в порядку ст..44 ГПК України.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів своєчасності оплати боргу не подав, а відтак суд вважає, що уточнені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ТзОВ «Агролайф корми» (81151, Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул..Львівська,2 «а», код ЄДРПОУ 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-фінансова група «Нафтахім» (04071, м. Київ, вул.Набережно-Лугова,8, код ЄДРПОУ 36472721) - 48520,00 грн. основного боргу, 15352,00 грн. штрафу, 3499,39 грн. пені та 717,38 грн. трьох відсотків річних, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1361,82 грн. судового збору.

3. Винести ухвалу щодо повернення позивачу зайво сплаченого судового збору.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.03.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.