Рішення № 29798066, 05.03.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/368/13- ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді Нізік О.В.

при секретарі - Таран К.В.

за участю представника відповідача ДКСУ- Бєкіна Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину, -

в с т а н о в и в:

21 січня 2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 01.12.11р. Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська було прийняте рішення про відшкодування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у сумі 3 549 грн., завданої внаслідок злочину, за який ОСОБА_3 був засуджений до довічного ув'язнення (справа № 1-232/2011). Згідно цього рішення 06.01.12р. Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчий лист № 1-232, за яким Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було розпочато виконавче провадження з примусового виконання (реєстраційний №33145803), яке 17.07.12р. було закінчене у зв'язку з тим, що звернути стягнення неможливо, про що прийнята відповідна постанова. Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України «Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України». Серед основних засад судочинства в Україні, згідно п.9 ч.З ст.129 Конституції України, є «обов'язковість рішень суду». У цьому випадку наявні всі необхідні умови для застосування ст..1177 ЦК України, а саме « 1. Майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною». Дійсно, є тяжкий злочин за вироком, який набув законної сили, є постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неплатоспроможністю боржника. Враховуючи вищевказане, керуючись гл.47 ЦК України, ст. 1177 ЦК України, ст. 33 ЦПК України, Конституцією України, просив: залучити у якості співвідповідача Державне казначейство України; відшкодувати з держбюджету України на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 3 549,00 грн.; долучити до розгляду матеріали кримінальної справи № 1 -232/2011; звільнити заявника від надання копій позовної заяви та доданих до неї документів згідно ст.120 ч.2 ЦПК України.

У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності у зв'язку із погіршенням стану здоров'я (а. с. 11).

У судовому засіданні представник відповідача ДКСУ Бєкіна Т.О. позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, оскільки відбуває покарання у Криворізькому слідчому ізоляторі Дніпропетровської області (а. с. 12).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено у судовому засіданні, 18 грудня 2009 року відносно позивача вчинено злочин, в результаті якого ОСОБА_2 було нанесено тілесні ушкодження.

01 грудня 2011 року вироком колегії суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України та призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнено зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки спричинені злочином у сумі 3549 грн. 00 коп. (а. с. 43-49). Вирок набрав законної сили, та видано виконавчий документ для пред'явлення його на виконання.

Відповідно до Протоколу про відсутність майна, що підлягає опису від 27 березня 2011 року (а. с. 2) зафіксовано, що в квартирі ОСОБА_3 майна, що підлягає опису не знайдено.

Відповідно до Вироку Колегії суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2012 року, судом було видано 06.01.12р. виконавчий лист № 1-232, за яким Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було розпочато виконавче провадження з примусового виконання (реєстраційний №33145803), яке 17.07.12р. було закінчене у зв'язку з тим, що звернути стягнення неможливо, про що прийнята відповідна постанова (а. с. 2).

Оскільки у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_2 фактично не заявляє вимоги до ОСОБА_3, то суд вважає що останнього визначено у колі осіб позовної заяви формально. Таким чином, вирішуючи вимогу щодо відшкодування з держбюджету України на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 3 549,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч 8 ст. 8 ЦПК України, забороняється лише відмова у розгляді справи з відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини. Проте, зазначена норма є процесуальною нормою, якою з врахуванням положень ст. 124 Конституції України забороняється лише відмова в прийнятті заяви чи скарги та її розгляді по суті за відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, а тому дана процесуальна норма не може бути підставою для вирішення спору по суті.

Дійсно згідно ч 1 ст. 1177 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Проте, виходячи зі змісту ч 2 зазначеної статті відшкодування такої шкоди можливо лише на умовах та в порядку, встановлених Законом, який на час розгляду справи не прийнятий законодавчим органом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Таким чином, ч 2 ст. 1177 Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства, визначено можливість застосування положень ч 1 ст. 1177 ЦК України лише після прийняття закону, яким буде врегульовано порядок та умови відшкодування майнової, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину. До прийняття зазначеного закону правові підстави для відшкодування такої шкоди з зазначених підстав відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати у справі віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15 209, 212, 214-216, 218 ЦПК України, Конституції України, ст. 1177 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О. В. Нізік