Постанова № 29798062, 19.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року 11 год. 45 хв. Справа № 808/789/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників

позивача - Ралик О.О. ( довіреність від 04.02.13 б/н)

-Натхи О.В. (довіреність від 04.02.13 б/н)

відповідача 1- Прокофєва С.А. (довіреність від 27.12.12 №07-01-14-23/12041)

відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Метизи-94», м. Запоріжжя

до Запорізької митниці Держаної митної служби України, Головного управління

Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про скасування рішення та картки відмови, повернення наданих фінансових гарантій

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов позов від Приватного підприємства «Метизи-94» (далі - ПП «Метизи-94», позивач) до Запорізької митниці Держаної митної служби України (далі - Запорізька митниця, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2012/01409 від 26.12.2012;

- стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Метизи-94» (код ЄДРПОУ 24911663) надмірно сплачену суму 11826,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 26.12.2012 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012 із застосуванням резервного (6) методу та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2012/01409 від 26.12.2012, що призвело до підвищення заявленої позивачем митної вартості, та відповідно підвищення ПДВ на 11 826,89 грн. Позивач вважає Рішення із застосуванням резервного методу безпідставним та протиправним, оскільки ПП «Метизи-94» повністю виконало вимоги ч.2 ст. 53 Митного кодексу України щодо надання документів для обчислення митної вартості за обраним, першим, методом. Проте, Відповідач-1 посилаючись на вимоги ст. 53 Митного кодексу України вимагав додаткові документи. Позивач звертає увагу, що які саме дані мав на увазі відповідач-1 згідно ч. 3 або 4 ст. 53 Митного кодексу України, невідомо, оскільки він це не зазначив. ПП «Метизи-94» наголошує, що Запорізька митниця створила умови для неможливості позивача надати додатково витребувані відповідачем-1 документи, що містили б дані, яких, на думку відповідача-1, не вистачало. Позивач вказує, що відповідач-1 не обґрунтував, чому визначення митної вартості товарів, не може бути визнано за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). ПП «Метизи-94» зазначає, що у відповідача не було підстав застосовувати жоден з наступних методів визначення митної вартості. Позивач звертає увагу, що ПП «Метизи-94» має прямий контакт з постачальниками товару, та не користується ніякими посередницькими послугами, тому не має додаткових витрат, що відповідно відображується на ціні товару. Крім того, позивач вказує, що на товар, на який підвищена митна вартість не нараховується ніякі митні платежі, крім податку на додану вартість. Позивач не погодився з рішенням відповідача-1 про застосування 6 (резервного) методу. Для уникнення збитків від простою автомобіля та запобіганню штрафних санкцій за контейнерне обладнання, позивач надав митну декларацію від 27.12.2012 №112050000/2012/029885 та сплатив суму митних платежів, що нарахована згідно рішення відповідача-1. Різниця, яка сплачена надміру, складає 11 826,89 грн. На думку позивача, прийняте відповідачем рішення є протиправним, та відповідно, сплачено до бюджету кошти у більшому, ніж встановлено законодавством, розмірі. Позивач зазначає, що у відповідача-1 були в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (першим методом), але він протиправно відмовив в митному оформленні товарів, та надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2012/01409, та Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012, у зв'язку з чим позивачем надмірно перераховано до Державного бюджету 11 826,89 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено, що 27.12.2012 ПП «Метизи-94» було заявлено до митного оформлення товар - гарячеоцинкована армована (обжата) колюча стрічка (код УКТЗЕД - 7313000000). Під час проведення аналізу виявлення та оцінки ризиків з метою контролю правильності визначення митної вартості товарів, посадовою особою митного органу було виявлено, що документи подані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, зокрема, під час перевірки поданого до митного оформлення пакету документів було виявлено розбіжності. Відповідач-1 звертає увагу, що умовами контракту від 30.08.2012 №0830 п.2.2 передбачено, що витрати по навантаженню та укладанню товарів у трюми несе продавець. Тобто, навантажувальні роботи повинні бути включені в ціну товарів. В калькуляціях вартості по товарам або інших рахунках відомості, що підтверджували б оплату зазначених послуг відсутні. Відповідач-1 зазначає, що всі вищевказані розбіжності були викладені декларанту під час проведення консультації в усній формі. Запорізька митниця звертає увагу, що під час проведення аналізу поданих для митного оформлення документів, посадовою особою митного органу було винесено письмову вимогу, щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості (згідно ч.3 ст. 53 Митного кодексу України), від надання яких декларант відмовився, посилаючись на те, що митний орган не проінформував декларанта яких саме відомостей не містять документи подані до митного оформлення. Разом з тим, зазначає відповідач-1, декларант робить запис про те, що консультацію з ним було проведено, і відповідний запис на зворотному боці декларації митної вартості, завірений печаткою підприємства та підписом декларанта. Оскільки декларант відмовився від надання додаткових документів згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товару, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів на підставі наявної у нього інформації після консультації з декларантом. Митну вартість було визначено із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Крім того, Запорізька митниця з посиланням на ст. 55 Митного кодексу України, зазначає, що на 07.02.2013 митним органом не прийнято остаточно рішення про коригування, у зв'язку з чим, у позивача не має підстав для оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012.

Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув, 04.02.2013 надіслав до суду пояснення, в яких зазначив, що порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Оскільки відповідний висновок щодо повернення приватному підприємству «Метизи-94» помилково або надмірно сплачених митних платежів у сумі 11 826,89 грн. на адресу Головного управління від Запорізької митниці не надходив, тому підстави для перерахування коштів у Головного управління відсутні. Викладене просить врахувати при розгляді справи, та розглянути справу за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

Позивачем були також надані додаткові письмові пояснення, щодо заперечень наданих відповідачем-1, в яких зазначено, що позивач надав документи, які містили всі відомості для визначення митної вартості за першим методом, та підстав для витребування додаткових документів не було, оскільки вбачається з заперечень відповідача-1, ознак, які зазначені в ч. 3 та ч.4 ст. 53 МК України не було. На думку позивача, вимога відповідача-1 щодо надання додаткових документів за таких обставин є протиправною. Також ПП «Метизи-94» зазначає, що його права були порушені в момент, коли позивачу було відмовлено в митному оформленні товарів за формою МД-2 від 26.12.2012 та в цей же день надано картку відмови та рішення про коригування митної вартості, і тому ПП «Метизи-94» звернулось в місячний строк від моменту, коли йому стало відомо про порушення його прав. До того ж, позивач стосовно стягнення наданих фінансових гарантій з державного бюджету зазначає, що митне оформлення за декларацією від 27.12.2012 №112050000/2012/029885, де відображено надані фінансові гарантії, було завершено, отже з урахуванням ст. 27 МК України повернення фінансових гарантій повинен робити відповідач-2.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Відповідно до Довідки АА №709430 від 10.12.2012 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Приватне підприємство «Метизи-94» (ідентифікаційний код 24911663) зареєстроване як юридична особа 22.07.1997 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради.

30.08.2012 між позивачем (покупець) та HEBEI WANLIDA METAL WIRE & WIRE MESH CO., LTD (продавець) було укладено контракт №0830, за умовами якого продавець продає, а покупець купує дротяну сітку, оцинкований високо вуглецевий дріт, металеві вироби, скловолоконну сітку, оцинковану армовану (обжату) колючу стрічку.

Для проведення митного оформлення поставленого за зазначеним контрактом товару згідно зі специфікацією № 2 від 30.08.2012 позивачем до митного органу 26.12.2012 подана вантажна митна декларація № 112050000/2012/029737 (а.с. 9).

Відповідно до даної ВМД платежі з ввізного мита повинні становити - 47 304,17 грн., що відображено в гр. 47 «Нарахування мита та митних платежів декларації».

Також разом з ВМД позивачем була подана декларація митної вартості товару форми ДМВ-1, в якій митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтею 57 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару «Гарячеоцинкована армована (обжата) колюча стрічка (код товару - 7313000000): зовнішній діаметр 450мм., кількість витків 86 (3 скоби), тип ВТО-22, перехресний тип 1020 котушок (21 упаковка); зовнішній діаметр 600мм., кількість витків 86 (3 скоби), з підвищеним захистом від корозії тип ВТО-22, перехресний тип 700 котушок (21 упаковка); зовнішній діаметр 600мм., кількість витків 86 (5 скоб), тип ВТО-22, перехресний тип 350 котушок (12 упаковок). З чорних металів, матеріал: вуглецевий сталевий дріт. Хімічний склад: С: 0,68-0,74%, Mn: 0,50-0,80%», заявленого до митного оформлення за ВМД від 26.12.2012 №12050000/2012/029737, митним органом перевірено подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, та у відповідності до статті 53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару та/або сировини,

про що письмово зазначено у декларації митної вартості.

Як зазначено митним органом при витребуванні додаткових документів, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно статті 53 Митного кодексу України, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Запис про ознайомлення представником декларанта ПП «Метизи-94» Шапликовою С.В. зроблено 26.12.2012.

ПП «Метизи-94» відмовлось від надання додаткових документів, зазначивши, що «…оскільки митний орган не інформував нас, яких саме даних не містять документи, надані згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, то підстав для надання додаткових документів немає, тому їх представлення не буде. Консультацію проведено…».

У зв'язку з не наданням декларантом витребуваних документів відповідно до вимог статей 54, 55, 57, 64 Митного кодексу України митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 26.12.2012 №112050000/2012/000889/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом - 1,4400 USD за одиницю (а.с.8).

Зазначене рішення обґрунтоване тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст. 54 МК України. Декларант відмовився від надання додаткових документів, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, що підтверджують митну вартість: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У митного органу наявна інформація щодо митної вартості подібних товарів на рівні товар №1 - 1,44$/кг, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Метод визначення митної вартості за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст. 54 МК України. Декларант відмовився від надання додаткових документів, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів. Згідно вимог ч.4 ст. 57 МК України проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів за результатами якої прийнято рішення щодо неможливості застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, відповідно до вимог статей 59, 60 Митного кодексу України. Митну вартість товарів, що імпортується, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Враховуючи вимоги ч.2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за методом 1-6. Митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом згідно вимог ст. 64 Митного кодексу України. Джерело: МД №112050000/2012/023861 від 25.10.2012.

26.12.2012 митним органом видано картку відмови у митному оформленні товару №112050000/2012/01409 за поданою ВМД № 112050000/2012/029737 (а.с.7).

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, декларант з результатами ознайомлений, але не подав письмове звернення на внесення змін до МД, відповідно через відсутність письмового звернення декларанта внесення змін до МД неможливо.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про корегування заявленої митної вартості.

27.12.2012 позивач подав митному органу нову митну декларацію №112050000/2012/029885, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Платежі за ВМД №112050000/2012/029885 з ввізного мита становлять 59 131,06 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з їх оскарженням та за стягненням надміру сплаченої суми митних платежів.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо заявленого митного режиму, даних про товар, відомості про митну та фактурну вартість, відомості про документи, що надаються для митного контролю разом з митною декларацією відповідно до статті 335 цього Кодексу.

Статтею 335 Митного кодексу України передбачено подання документів та відомостей необхідних для митного контролю. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених кодексом, декларація митної вартості. У встановленому Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються окрім іншого відомості: у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Відповідно до статті 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, тощо. У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Як встановлено судом, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, і у митного органу, у зв'язку з чим, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, від декларанта письмово вимагалось подати додаткові документи, про що 26.12.2012 на декларації митної вартості здійснено відповідний запис, з яким представник декларанта ознайомлений.

Документи, які витребувані митним органом декларантом надані не були, у зв'язку з чим митну вартість товарів визначено на підставі наявної у митного органу інформації про вартість товару з тієї ж країни (час експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів і становить - товар №1 - 1,44$/кг) - МД №112050000/2012/023861 від 25.10.2012.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, при визначені митної вартості товару митним орган проводилась консультація з декларантом.

Крім того, Рішення про коригування митної вартості товарів містить висновки митного органу про неможливість визначення митної вартості шляхом послідовного застосування першого методу, у зв'язку з відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а також про неможливість використання за наслідками проведеної консультації з декларантом методів №2в, №2г через: відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними, подібними (аналогічними) товарами; відсутність даних щодо одиниці товару, по якій найбільша партія оцінюваних, ідентичних або подібних (аналогічних) імпортних товарів продається на території України покупцеві, а також немає відомостей по відповідних витратах; відсутність інформації щодо вартості матеріалів і витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; відсутність інформації про загальні витрати при продажу в Україну з країни ввезення товарів того ж класу або виду - та застосовано метод № 2г (резервний).

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України, яка передбачає умови для застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі ( GAТТ).

При цьому, згідно з частиною 2 вказаної статті, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом дотримано процедуру визначення митної вартості імпортованого товару та його митного оформлення відповідно до вимог митного законодавства, у зв'язку з чим рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом від 26.12.2012 №112050000/2012/000889/2 та відповідно картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.12.2012 №112050000/2012/01409 прийняті правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а відтак позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченої суми 11 826,89 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

За правилами ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч.9 ст. 55 Митного кодексу України).

Згідно із ч.10 ст. 55 Митного кодексу України якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Наказом Державної митної служби України № 618 від 20 липня 2007 року затверджений «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (далі - Порядок №618). Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Згідно частини 6 статті 264 МК України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарі в визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття такого рішення, в порядку передбаченому законодавством. Тобто, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, останній повинен з дня прийняття такого рішення звернутися до митного органу із заявою про повернення надмірно сплачених коштів відповідно до положень Порядку № 618.

Відповідно до пункту 16 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.03.2008 № 230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.03.2008 за N 259/14950, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.07.2007 N 618, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за N 1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Таким чином, у разі прийняття митним органом або митним органом вищого рівня рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, суб'єкти господарювання або вповноважені ними митні брокери можуть подавати заяву про повернення надмірно сплачених до бюджету митних та інших платежів у строки, передбачені в пункті 1 розділу III Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.07.2007 № 618, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1097/14364.

Порядок повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007р. №611/147, передбачає, що повернення митних платежів з бюджету здійснюється органами Державної казначейської служби України на підставі висновку митного органу. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ні позивач ні відповідач не надали доказів прийняття митним органом письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості або обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, станом на день подання адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки станом на день подання адміністративного позову та станом на нас розгляду адміністративної справи у суді період дії гарантійних зобов'язань ще не сплив та Запорізька митниця не приймала рішення про застосування митної вартості, відтак відсутній обов'язок щодо прийняття висновку про повернення митних платежів з бюджету та відповідно стягнення їх з бюджету на користь позивача, отже позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченої суми 11 826,89 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, вважає, що у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Метизи-94» слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Метизи-94» - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара