Постанова № 29797567, 07.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2013 р. Справа №2а-13491/12/0170/13

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Тарасової О.М., представників позивача- Гірін К.С. довіреність №б/н від 06.11.12, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012 №0007782204 та №0007792204,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012 №0007782204 та №0007792204.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є: органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість, акцизного податку та екологічного податку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №18821050001001679 від 15.09.2003.

Згідно із свідоцтвом № 100224411 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" з 02.05.2009 зареєстроване платником податку на додану вартість.

З 24.09.2012 по 28.09.2012 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, повідомлення від 19.09.2012 №716/10/22-1 та наказу ДПІ у м. Сімферополі від 19.09.2012 №2189 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ПРІМ-СЕРВІС", наданого ДПІ у м. Сімферополі, Механічевою О.І. головним державним податковим ревізором-інспектором, радником податкової служби 3 рангу відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у м. Сімферополі, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ПРІМ-СЕРВІС", з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Сіті буд", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Базис торг" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 (з 01.04.2010 по 3.12.2011).

За результатами перевірки складено акт від 15.10.2012 №7531/22-1/32673070, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 227058,00 грн., у тому числі за травень 2010 року у сумі 9195,00 грн., за червень 2010 року у сумі 36532,00 грн., за липень 2010 року у сумі 52196,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 44741,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 25465,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 19730,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 11569,00 грн., за грудень 20110 року у сумі 7378,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 7287,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 1760,00 грн., за травень 2011 року у сумі 11080,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 125,00 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування підприємств", підпункту 14.1.191 статті 14, пункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток у сумі 282526,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 57159,00 грн. за З квартал 2010 року у сумі 153002,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 48347,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 9108,00 грн. за 2 квартал 2011 року - 14766,00 грн., за 4 квартал 2011 року- 144,00 грн.

На підставі даних акту перевірки позивачем 29.10.2012 прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0007782204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 278823,00 грн., у тому числі 227058,00 грн. за основним платежем та 51765,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення №0007792204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 347154,00 грн., у тому числі 282526,00 грн. за основним платежем та 64628,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

Метою перевірки було підтвердження правових взаємовідносин із ПП "Сіті буд", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Базис торг" за 2 квартал 2010 року, 3 квартал 2010 року, за 4 квартал 2010 року, за 1 квартал 2011 року , за 2 квартал 2011 року, за 4 квартал 2011.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, буд. 13/6.

Предметом діяльності товариства є (види діяльності за КВЕД-2010):

81.21 загальне прибирання будинків;

46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту;

79.11 діяльність туристичних агенств;

79.90 надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність;

46.90 неспеціалізована оптова торгівля;

62.01 комп'ютерне програмування.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168).

Згідно з підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом №168 передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до пункту 1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені статтею 7 Закону №168.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону №168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту -Порядок № 165).

Пунктом 18 Наказу № 165 передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з підпунктом 7.2.4. пунктом 7.2 статті 7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168)

Згідно з пунктом. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість, у випадку підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств визначений розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

З період з 01.04.2010 по 31.12.2011 ТОВ "ПРІМ-СЕРВІС" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 325956,00 грн.

Судом було перевірено наявність у позивача відповідних документів для формування складу податкового кредиту за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий, квітень, травень, грудень 2011 року з ПП "Комманд", ПП "Сіті Буд", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Базис торг".

30.08.2010 укладений договір поставки №173 між позивачем та з ПП «Кримспецтехнолоджі».

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно витратної накладної від 01.09.2010 №1158 та податкової накладної від 01.09.2010 №1158 придбані засоби «Полідез» у кількості 745,0 л. та «Сані-Пак» у кількості 60 шт. на загальну суму 152791,92 грн., у тому числі ПДВ - 25465,32 грн.

Згідно витратної накладної від 01.10.2010 № 1416 та податкової накладної від 15.10.2010 №1416 придбані засоби «Полідез» у кількості 210,00 л. та «Сані-Пак» у кількості 50,0 шт. на загальну суму 44491,80 грн., у тому числі ПДВ 7415,30 грн.

Згідно витратної накладної від 11.10.2010 №1500 та податкової накладної від 25.10.2010 №1500 придбаний засіб «Полідез» у кількості 150,00 л на загальну суму 31455,00 грн., у тому числі ПДВ 5242,50 грн.

Згідно витратної накладної від 21.10.2010 № 1521 та податкової накладної від 29.10.2010 №1521 придбані засоби «Полідез» у кількості 200,00 л та «Сані-Пак» у кількості 50,00 шт. на загальну суму 42432,00 грн., у тому числі ПДВ 7072,00 грн.

Згідно витратної накладної від 01.11.2010 та податкової накладної від 12.11.2010 № 1670 придбаний засіб «Полідез» у кількості 100 л на загальну суму 20958,00 грн., у тому числі ПДВ 3493,00 грн.

Згідно витратної накладної від 11.11.2010 № 1696 та податкової накладної від 24.11.2010 №1696 придбаний засіб «Полідез» у кількості 100,00 л та засід «Сані-Пак» у кількості 50 шт. на загальну суму 21487,20 грн., у тому числі ПДВ 3581,20 грн.

Згідно витратної накладної від 22.11.2010 №1711 та податкової накладної від 30.11.2010 придбаний засід «Полідез» у кількості 100 л на загальну суму 20995,20 грн., у тому числі ПДВ 3499,20 грн.

Згідно витратної накладної від 01.12.2010 № 1838 та податкової накладної від 01.12.2010 придбаний засід «Полідез» у кількості 200 л та «Сані-Пак» у кількості 100 шт. на загальну суму 41970,24 грн., у тому числі ПДВ 6995,04 грн.

Згідно витратної накладної від 13.12.2010 №1863 та податкової накладної від 13.12.2010 №1863 придбаний засіб «Полідез» у кількості 5 л та «Сані-Пак» у кількості 10 шт. на загальну суму 1120,52 грн.. у тому числі 186,75 грн.

Згідно витратної накладної від 21.12.2010 №1886 та податкової накладної від 21.12.2010 №1886 придбаний засід «Полідез» у кількості 5 л на загальну суму 1025,27 грн., у тому числі ПДВ 170,88 грн.

Згідно витратної накладної від 04.01.2011 №20 та податкової накладної від 04.01.2011 №20 придбаний засіб «Полідез» у кількості 220 л та засіб «Сані-Пак» у кількості 80 шт. на загальну суму 46068,98 грн., у тому числі ПДВ 7678,16 грн.

Згідно витратної накладної від 01.02.2011 №205 та податкової накладної від 01.02.2011 №205 придбані засоби «Полідез» у кількості 210 л та «Сані-Пак» у кількості 50 шт на загальну суму 43718,92 грн., у тому числі ПДВ 7286,49 грн.

Вивезення товарів проводилось власним автотранспортом ТОВ «Прим-Сервіс» -автомобілем ГАЗ 32213 СПГ універсал, що зареєстрований 18.05.2010 згідно свідоцтва про реєстрацію САА 641222.

На підтвердження перевезення позивачем надані подорожні листи вказаного автомобіля за відповідні дати.

У подальшому засоби «Полідез» та «Сані-Пак» були реалізовані підприємству «Авіс» згідно витратних та податкових накладних від 02.09.2010, 01.10.2010, 11.10.2010, 21.10.2010,01.11.2010,01.11.2010, 11.10.2010,22.11.2010,01.12.2010, 13.12.2010, 21.12.2010, 01.04.2011,01.02.2011, копії яких долучені до матеріалів справи. Вид та кількість проданих товарів відповідає кількості товарів придбаних у ПП «Кримспецтехнолоджі».

30.04.2010 між позивачем та ТОВ «Базис Торг» був укладений договір поставки №116/43.

Згідно витратної накладної від 13.05.2010 №366 та податкової накладної від 13.05.2010 №366 був придбаний засіб «Полідез» у кількості 270 л на загальну суму 55170,72 грн. у тому числі ПДВ 9195,12 грн.

Згідно витратної накладної від 01.06.2010 №607 та податкової накладної від 01.06.2010 №607 був придбаний засіб «Полідез» у кількості 900,00 л на загальну суму 183902,40 грн., у тому числі ПДВ 30650,40 грн.

Згідно витратної накладної від 09.06.2010 №644 та податкової накладної від 09.06.2010 №644 був придбаний засіб 12 САМ 28 у кількості 3 шт. на загальну суму 24570,00 грн., у тому числі ПДВ 4095,00 грн.

Згідно витратної накладної від 16.06.2010 №651 та податкової накладної від 16.06.2010 №651 був придбаний Геліоколектор ВСБ-368 (нерж.) у кількості 10 шт. на загальну суму 10725,00 грн., у тому числі ПДВ 1787,50 грн.

Згідно витратної накладної від 01.06.2010 №938 та податкової накладної від 01.07.2010 №938 були придбані засоби «Полідез» у кількості 1400,00 л та «Сані-Пак» у кількості 300 шт. на загальну суму 288878,40 грн., у тому числі ПДВ 48146,40 грн.

Згідно витратної накладної від 01.08.2010 №1192 та податкової накладної від 01.08.2010 №1192 були придбані засоби «Полідез» у кількості 1300,00 л та «Сані-Пак» у кількості 300 шт. на загальну суму 268444,80 грн., у тому числі ПДВ 44740,80 грн.

Геліоколектор ВСБ-368 (нерж.) у кількості 10 шт. на загальну суму 11000,04 грн., у тому числі ПДВ 1833,34 грн. був проданий позивачем ТОВ «Центр спелеотуризму «Онікс тур», що підтверджується витратною накладною від 17.06.2010 та податковою накладною від 17.06.2010 №128, а також довіреністю на отриманню матеріальних цінностей від 17.06.2010 №110.

Згідно податкової накладної від 26.07.2010 №1056 та акту виконаних робіт від 26.07.2010 для позивача були виконані роботи з виготовлення макету, друку постеру, розміщення рекламних матеріалів, податку на рекламу на загальну суму 24401,31 грн., у тому числі ПДВ 4050,01 грн.

Згідно витратної накладної від 21.04.2011 та податкової накладної від 21.04.2011 №169 позивачем був придбаний у ПП «Команд» засіб «Полідез» у кількості 50 л на загальну суму 10561,20 грн., у тому числі ПДВ 1760,20 грн., згідно витратної накладної від 10.05.2011 №1090 та податкової накладної від 10.05.2011 №38 був придбаний засід «Полідез» у кількості 90 л та засід «Сані-Пак» у кількості 100 шт. на загальну суму 20012,16 грн. у тому числі ПДВ 3335,36 грн.

Згідно витратної накладної від 13.05.2011 №1100 та податкової накладної від 13.05.2011 №63 був придбаний засіб «Полідез» у кількості 220,00 л на загальну суму 46469,28 грн.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності до набрання чинності Податковим кодексом України було встановлено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 333/94 (далі по тексту -Закон), підпункту 11.1 якого передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Згідно з підпунктом 16.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону (підпункту 16.4 зазначеного Закону).

Згідно з підпунктом 20.1. статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Вивчивши надані позивачем документальні підтвердження судом не встановлено протиправність отримання податкової вигоди з боку ТОВ "ПРІМ-СЕРВІС".

У якості доказу протиправності дій контрагентів позивача - ПП "Сіті Буд", ПП "Базис торг", ПП "Комманд", ПП "Кримспецтехнолоджи" відповідач посилається на акти від 06.04.2012 №27/22/37081640, №10/22/36165986, №32/22/37081766, №17/22/36693441 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Крім того, слід зазначити, що з характеру та змісту актів про неможливість проведення зустрічної звірки, вбачається, що орган державної податкової служби фактично робить висновки про обставини господарської діяльності ПП "Сіті Буд", ПП "Базис торг", ПП "Комманд", ПП "Кримспецтехнолоджи", хоча суттю звірки є співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єктів господарювання з метою підтвердження господарських відносин.

Суд зазначає, що висновок про фіктивність діяльності контрагентів позивача може бути зроблений тільки при з'ясуванні всіх обставин діяльності ТОВ "ПРІМ-СЕРВІС", які мають досліджуватися з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених статті 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових виїзних перевірок, з вивченням та оцінкою всіх первинних документів підприємства, а сама перевірка повинна проводитись у тому числі на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

На підставі наведеного суд вважає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок від 06.04.2012 не є належним доказом на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з ПП "Сіті Буд", ПП "Базис торг", ПП "Комманд", ПП "Кримспецтехнолоджи", а за відсутністю інших доказів з боку відповідача, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як зазначено в акті перевірки від 18.09.2012 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно акту виконаних робіт від 30.11.2010 та податкової накладної від 30.11.2010 №1714 ПП "Кримспецтехлоджі" надані послуги з проведення рекламної компанії в Інтернеті на загальну суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 995,85 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 20.12.2010 та податкової накладної від 30.12.2010 №2112 ПП "Кримспецтехлодожі" надані послуги з реклами на загальну суму 150,00 грн., у тому числі ПДВ 24,90 грн.

За актом виконаних робіт від 26.06.2010 ПП "Базіс-Торг" надані послуги з виготовлення макету, друку постеру та розміщенню рекламних матеріалів на загальну суму 24401,31 грн., у тому числі ПДВ 4050,01 грн.

В порушення вимог статтей 69, 70 КАС України позивачем не доведено, яким чином рекламні послуги пов'язані з продажем і придбанням продукції позивача та стосуються продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦКУ). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів впливу наданих рекламних послуг на результати господарської діяльності ТОВ "Прим-Сервіс".

Підтвердженням того, що на період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали, на думку суду є збільшення оборотів та надходження коштів від зазначених контрагентів за період перевірки. Проте позивачем відповідні документи не надані.

На підставі наведеного суд погоджується з висновками акту перевірки про недоведеність правомірності включення вказаних сум до складу валових витрат та податкового кредиту позивача.

На замовлення позивача, згідно акту виконаних робіт від 05.12.2011 ПП "Сіті Буд" виконані роботи з прокладення кабелю UTP 65 мм по вул.Воровського, 17 у м.Сімферополі. Суд вважає, що належним доказом надання вказаних послуг буде саме докази, по-перше, про наявність вказаного кабелю UTP 65 мм. Проте позивачем не надано а ні документів на придбання, а ні документів на списання вказаного товару. На підставі вказаного суд робить висновок про безпідставність включення 625,00 грн. до складу валових витрат та 125,00 грн. до складу податкового кредиту грудня 2011 року.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню часткове, податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0007782204 в частині визначення ТОВ "ПРІМ-СЕРВІС" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 271060,00 грн., у тому числі 221862,00 грн. основного платежу та 49198,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 29.10.2012 №0007792204 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 335341,00 грн., у тому числі 274572,00 грн. основного платежу та 60769,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, є такими, що прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України пропорційно розміру задоволений позовних вимог у сумі 73,24 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.02.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 12.02.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.10.2012 №0007782204 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 271060,00 грн., у тому числі 221862,00 грн. основного платежу та 49198,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.10.2012 №0007792204 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 335341,00 грн., у тому числі 274572,00 грн. основного платежу та 60769,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" судовий збір у розмірі 2078,89 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

5.В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська