Рішення № 29790639, 05.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.13 Справа№ 914/682/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОГБІЗНЕС», м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА», с. Підгайчики Львівська область

про: стягнення заборгованості в сумі 12 693,66 грн., з яких 9950,78 - сума основного боргу, 938,78 - 3% річних, 376,22 грн. - штрафні санкції, 1427,88 грн. - інфляційні втрати.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

Від позивача: Голубока Т.В. - представник (Довіреність б/н від 18.02.2013р.)

Від відповідача: не з"явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні 05.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОГБІЗНЕС», м. Рівне до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА», с. Підгайчики Львівська область про стягнення заборгованості в сумі 12 693,66 грн., з яких 9950,78 - сума основного боргу, 938,78 - 3% річних, 376,22 грн. - штрафні санкції, 1427,88 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 15.02.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.03.2013р.

У судовому засіданні 05.03.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

У судове засідання 05.03.2013р. відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали про порушення провадження від 15.02.2013р. не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.02.2013р. (вручено 20.02.2013р.).

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

22.10.2010р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №20101022/11ззр про поставку продукції для сільгоспвиробництва, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк відповідачу товар, а відповідач зобовязувався прийняти товар та оплатити за нього певну грошову суму.

Сторони узгодили в п. 2.2 Договору, що строки, порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікаціях.

Строк оплати зазначається в специфікаціях (п.п. 4.3 Договору).

22.10.2010р. позивач поставив відповідачу товар за специфікацією №1, відповідно до якої встановлено, що 25% - попередня авансова оплата, решта 75% до 25.12.2010р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000019 від 22.10.2010р. та довіреністю №178 від 10.10.2010р.

12.11.2010р. позивач поставив відповідачу товар за специфікацією №2, відповідно до якої встановлено, що 25% - попередня авансова оплата, решта 75% до 25.12.2010р., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000023 від 12.11.2010р. та довіреністю №197 від 01.11.2010р.

Відповідач частково сплатив позивачу за отриманий товар згідно з Договором №20101022/11ззр від 22.10.2010р. суму у розмірі 100000,00грн., що підтверджується банківською випискою від 01.11.2010р., долученою до матеріалів справи.

08.09.2011р. між сторонами підписаний Акт звірки розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 9950,78грн. Вказний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 9950,78грн. за Договором №20101022/11ззр від 22.10.2010р. не виконав, доказів зворотнього суду не надав.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу Вимогу №2011/10/31/01 від 31.10.2011р. та Вимогу б/н від 10.12.2012р. про сплату заборгованості у розмірі 9950,78грн. Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором №20101022/11ззр від 22.10.2010р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 9950,78грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.4.1. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 08.08.2012р. по 08.02.2013р. в розмірі 376,22грн.

Розглянувши вказану вимогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до специфікацій №1 від 22.10.2010р. та № 2 від 12.11.2010р., кінцевий строк оплати товару 25.12.2010р. Відтак, з 26.12.2010р. відповідачем порушено умови договору стосовно терміну оплати поставленого товару.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи із змісту вказаної статті, позивачем неправильно обраний період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Однак, враховуючи те, що сума пені в розмірі 376,22грн., яка нарахована позивачем за період з 08.08.2012р. по 08.02.2013р., не перевищує суму пені, яка перерахована самостійно судом за період з 26.12.2010р. по 26.06.2011р. та становить 386,65грн., суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача повністю.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 938,78грн. трьох процентів річних та 1427,88грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА» (80726, Львівська область, Золочівський район, с. Підгайчики, ідентифікаційний код 03761768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД АГРОГБІЗНЕС» (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 75, ідентифікаційний код 37022936) 12693,66грн. основного боргу, 938,78грн. трьох процентів річних, 1427,88грн. інфляційних втрат, 376,22грн. пені та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.03.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.