Рішення № 29790607, 06.03.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2013 року Справа № 913/38/13-г

Провадження №14/913/38/13-г

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхаус», м. Луганськ

про стягнення 22 255 грн. 00 коп.

Суддя Голенко І.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Шуба Я.С., довіреність № 33 від 01.01.2013;

від відповідача: Решетов Б.П., довіреність б/н від 15.01.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі

22 255 грн. 00 коп. за невірно зазначену в залізничній накладній № 53616132 масу вантажу у вагоні № 67880088.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 53616132 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 67880088, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 22 255 грн. 00 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву б/н від 01.02.2013 заперечив проти позову, посилаючись на те, що в порушення п. 9 Правил складання актів у комерційному акті серії АА № 042209/157 від 20.06.2012 взагалі не зазначено відомості про маркування, про спосіб нанесення маркування, про вологість вантажу. Крім того, зважування вантажу здійснювалось різними способами, що є порушенням п. 22 Правил видачі вантажів, а також комерційний акт підписаний «заст. ДС», з якого неможливо визначити - чи є особа, яка підписала комерційний акт, заступником начальника станції, що також є порушенням п. 10 Правил складання актів.

Водночас, відповідач у відзиві просить зменшити розмір штрафу у зв'язку з відсутністю збитків позивача, скрутного майнового стану підприємства та неспіврозмірності заявленого до стягнення штрафу. В обґрунтування зменшення розміру штрафу відповідач посилається на звіт про фінансові результати за 2012 рік та баланс на 31.12.2012.

Позивач у судовому засіданні заперечив проти зменшення суми штрафу та надав пояснення № 89/337 від 04.03.2013, у яких чітко визначив правову природу суми, заявленої до стягнення - штраф.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У червні 2012 року зі станції відправлення Красний Луч Донецької залізниці на станцію призначення Никополь Придніпровської залізниці за накладною № 53616132 Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхаус» (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагонах №№ 66381039, 67880088, 67167205, одержувачем за накладною був зазначений ПАТ «Нікопольський ЗФ»; вантаж маркований вапном.

На станції призначення на підставі письмової заявки вантажоодержувача від 19.06.2012 було проведено контрольне переваження вагону № 67880088 на 100-тонних тензометричних вагах. За результатами такого переваження встановлено, що у вагоні № 67880088 в накладній № 53616132 вказана маса вантажу 54800 кг, фактично ж встановлено - 51900 кг, тобто на 2900 кг менше, ніж вказано у накладній.

Викладене підтверджується випискою з книги зважування вантажів на вагонних вагах на станції призначення (а. с. 14-15).

По даному факту складено комерційний акт серії АА № 042209/157 від 20.06.2012 (а. с. 11).

В комерційному акті містяться відомості про те, що завантаження нижче бортів на 20 см., вантаж прибув у технічно справному вагоні, вагон без дверей, люка зачинені, ознак течі вантажу та крадіжки немає, вантаж розміщений рівномірно, маркований, маркування не порушено.

Належність відповідачеві вантажу у спірному вагоні на момент відправлення вагону відповідачем не оспорюється.

За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму 22 255 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за № 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом - Правила № 861/5082), визначається відправником.

У накладній № 53616132 (вагон № 67880088 ) вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 54800 кг, спосіб визначення маси - на 150-тонних вагонних вагах, у графі «Відправник» вказано найменування відправника - ТОВ «Верхаус», тобто відповідача у справі, та вказано спосіб маркування вантажу - вапном.

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Згідно ч. 3 п. 3.19 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 (зі змінами) не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око".

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг вказується в накладній. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Згідно п. 3.18 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 (зі змінами та доповненнями) якщо у пункті відвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пункті одержання - за обміром або навпаки, то у вирішенні спорів, пов'язаних з недостачею вантажу, слід виходити з того, що зважування є більш точним способом визначення маси вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка маси вантажу на станції відправлення та на станції призначення здійснена одним способом - зважуванням, що відповідає п. 22 Правил видачі вантажів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 27.12.2010 у справі № 21/200, у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2011 у справі № 21/200).

Діюче законодавство України не передбачає імперативної норми про те, що перевірка залізницею маси вантажу на станції призначення, під час перевезення та на станції відправлення повинна здійснюватися виключно із застосуванням одних і тих же типів вагів.

Контрольне переваження маси вантажу проводилось на 100-тонних тензометричних вагах (повірка яких проведена 17.08.2011) згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження), тобто таким же самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Отже, доводи відповідача в цій частині судом відхиляються через їх безпідставність.

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 67880088, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 54800 кг, фактичній масі вантажу - 51900 кг.

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено комерційним актом серії АА № 042209/157 від 20.06.2012, який складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами (а. с. 11).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 53616132 за вагон № 67880088 становить 4451 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 22 255 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Доводи відповідача про те, що в порушення п. 9 Правил складання актів у комерційному акті серії АА № 042209/157 від 20.06.2012 взагалі не зазначено відомості про маркування, про спосіб нанесення маркування, про вологість вантажу спростовуються матеріалами справи.

Крім того, п. 10 Правил складання актів передбачає, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

У даному випаду комерційний акт серії АА № 042209/157 від 20.06.2012 складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами (позначка «ДС» - скорочене телеграфне найменування, що означає начальник станції, відповідно «Заст. ДС» - заступник начальника станції).

Отже, доводи відповідача в цій частині судом відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 01.02.2013 просить зменшити розмір штрафу, посилаючись на складне фінансове становище та відсутність збитків, в обґрунтування даної заяви відповідач надав до матеріалів справи звіт про фінансові результати за 2012 рік та баланс станом на 31.12.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), господарський суд повинен об'єктивно оцінювати, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на таку увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання, невідповідності розміру неустойки наслідкам, що сталися тощо.

Але в даному випадку відповідачем не доведений суду факт наявності будь-яких обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру відповідних штрафних санкцій. Крім цього, збитковість підприємства відповідача не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. В той же час, слід визначити, що зменшення розміру штрафних санкцій є саме правом, а не обов'язком суду.

Виходячи з наведеного, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим клопотання відповідача, викладене у відзиві, слід відхилити.

Таким чином, господарський суд визнає позов обґрунтованим повністю, у зв'язку з чим позов слід задовольнити у розмірі 22 255 грн. 00 коп.

Судові витрати у розмірі 1609 грн. 50 коп. покладаються на відповідача у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхаус», 91033, м. Луганськ, вулиця Цимлянська, будинок 5, код 37851537, на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108, код 01073828, штраф у розмірі 22 255 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 07.03.2013

Суддя І.П. Голенко

Надр. 3 прим.:

1-до справи

2-позивачу - ДП «Придніпровська залізниця» (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108)

3-відповідачу - ТОВ «Верхаус» (м. Луганськ, вул. Цимлянська, 5)

Вих. №

2

07.03.2013