Постанова № 29787928, 08.11.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2012 р. Справа №2а-2642/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня № 1"

до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополь АР Крим

про визнання рішення та вимоги незаконними,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня № 1" до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання рішення від 13.10.2011 року № 688 та вимогу від 07.02.2012 року № 124 незаконними.

При з'ясуванні обставин відповідності поданого адміністративного позову положенням статей 99, 104-106 КАС України, судом встановлено, що позовна заява не відповідає ч. 3 ст. 106 КАС України, не надано документ про сплату судового збору щодо вимог майнового характеру, через що ухвалою суду від 12.03.12 залишено позовну заяву без руху, надано заявнику строк до 16.04.12 для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

Відповідно до ухвали суду від 12.03.12 представником позивача подано до канцелярії суду платіжне доручення від 27.03.2012 № 392 на підтвердження сплати судового збору щодо вимог майнового характеру.

З огляду на усунення позивачем недоліків, що перешкоджали відкриттю провадження в адміністративній справі за поданим ним позовом, судом відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав викладені в позові позовні вимоги, просить їх задовольнити у повному обсязі. На обґрунтування заявлених вимог представником наголошено на примусовому стягненні з рахунку установи виконавчою службою загальної суми 82 306,19 грн. із спеціального рахунку, кошти на якому були призначені для виплати заробітної плати. Тим самим незаконні дії УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя призвели до обмеження передбаченого статтею 94 Кодексу Законів про працю права співробітників установи на заробітну плату. Про необґрунтованість та протиправність стягнення коштів свідчить також той факт, що актом № 135-ю від 28.10.11, після проведеної УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя перевірки, не підтверджено наявність заборгованості установи по страхових внесках. Несвоєчасністю проведення призначеної територіальним органом Пенсійного фонду перевірки, відповідно до направлення від 10.08.2011 № 379, відповідачем вчинено затягування вирішення питання щодо підстав та часу виникнення заборгованості, стягнутої в примусовому порядку, чим заподіяно шкоду правам і законним інтересам позивача.

Додатковими пояснення по справі позивач зазначив про непідтвердження бухгалтерськими документами наявності боргу в розмірі 50 768,73 грн., при цьому Управлінням не надано акти звірок, що є єдиними документами які могли б спростовувати або підтвердити вимоги сторін. В частині твердження відповідача про неоскарження розміру боргу позивач зазначив про направлення до Управління пенсійного фонду Залізничного району м. Сімферополь 14.02.2011 письмового оскарження з проханням провести перевірку діяльності установи та підтвердити наявність заборгованості.

Представник відповідача в судовому засідання проти заявлених вимог заперечив, зазначивши про їх необґрунтованість, надавши суду письмові заперечення. Заперечуючи проти позову представником зазначено, що позивачем 09.02.11 отримано вимогу про сплату недоїмки від 07.02.11 № 124, яку протягом десяти днів з дня отримання не оскаржено, а тому був зобов'язаний сплатити вказану у рішенні суму. За несвоєчасність сплати страхових внесків рішенням від 13.10.2011 № 688 до позивача застосовано фінансові санкції сумою 5 076,87 грн. та нарахована пеня розміром 10 712,20 грн. У зв'язку із несплатою страхувальником добровільно вказаних сум, пенсійним фондом 21.03.2011 направлено вимогу про сплату недоїмки до виконавчої служби для примусового стягнення. Заборгованість за вказаною вимогою стягнута 19.08.2011.

Позапланова перевірка, щодо якої наголошено позивачем, проведена відповідачем відповідно до передбаченого статтею 6 Закону України від 05.04.07 № 877-VI "Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за заявою платника внесків. Заява від КРУ "Клінічна психіатрична лікарня № 1" про перевірку надійшла до Управління 01.08.2011 року. Перевірка проведена 28.10.2011 за результатами якої факт боргу по страхових внесках підтвердився.

Відповідно до особової картки страхувальника станом на 20.01.2011 борг по страхових внесках на розрахункових рахунках Державного Ощадбанку складав 50 768,73 грн.

За вказаних підстав Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим вважає, що позовні вимоги Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня № 1" є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача, у зв'язку із чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що вимогою про сплату боргу від 07.02.2011 № Ю-124 Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим повідомлено Клінічну психіатричну лікарню № 1, ідентифікаційний код юридичної особи 01995396, про наявність боргу, розмір якого складає 50 768,73 грн., заявлено вимогу про сплату недоїмки по страхових внесках, фінансовим санкціям на загальнообов'язкове пенсійне страхування в зазначеній сумі, що підлягає зарахуванню на р/р 2560770445512.

Названа вимога направлена на адресу Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня № 1" та отримана останньою 09 лютого 2011 року.

Листом Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня № 1" від 14.02.2011 № 449 повідомлено начальника Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим повідомлено, що вимогою про сплату боргу від 07.02.2011 вказано про наявність заборгованості, проте за даними бухгалтерського обліку станом на 01.02.11 борг відсутній, а тому просив провести звірку.

Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим вказану вимогу, внаслідок несплати страхувальником добровільно узгодженої суми боргу, направлено до виконавчої служби для примусового стягнення.

Окрім цього, рішенням УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим від 13.10.2011 № 688 про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України застосовано до КРУ "КПП № 1" стягнення суми штрафи розміром 5 076,87 грн. і нарахована пеня розміром 10 712,20 грн.

Як убачається з матеріалів справи заборгованість розміром 50 768,73 виникла у зв'язку із невиконанням Кримською республіканською установою "Клінічна психіатрична лікарня № 1" обов'язку із своєчасності та повноти сплати страхових внесків, узгоджених страхувальником поданою звітністю.

Суд, надаючи оцінку доводам і запереченням представників позивача та відповідача щодо правомірності прийнятих рішень виходить з того, що завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень та дій органу державної влади з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, виключно яким визначаються права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, є Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Страхові внески, з положень статті 1 названого Закону, є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

У статті 18 вказаного Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного часі рахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Частиною шостою статті 20 названого Закону передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

На вимогу частини другої статті 106 зазначеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 цього Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0.1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу:

Зокрема, за правилами частини п'ятнадцятої статті 106 цього Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується, строк прийняття контролюючим органом рішення про їх стягнення законодавець також не обмежує.

Як убачається з матеріалів справи недоїмка позивачем у визначені Законом строки не сплачено та дії позивача відповідно до порядку передбаченого Законом позивач не оскаржував. Розмір недоїмки, що рахувався за страхувальником, стягнуто державною виконавчою службою у примусовому порядку, за зверненням територіального органу Пенсійного фонду України, за рішеннями, які, відповідно до положень статті 106 вказаного Закону, є виконавчими документом.

Згідно положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Поясненнями представників сторін, та наданими ними доказів, визнано обставини стягнення розміру заборгованості за рішенням про застосування фінансових санкцій та вимогою про сплату боргу, щодо яких позивачем заявлено вимоги про їх незаконність. Спору між сторонами стосовно цих обставин не існує. В судовому процесі представником відповідача підтверджено факт стягнення з позивача узгоджених ним з територіальним органом Пенсійного фонду України страхових внесків та фінансових санкцій.

Вказаний факт визнається сторонами, у зв'язку із чим відповідно до частини третьої статті 72 КАС України не потребує доказування.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З положень частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування, згідно з частиною першою статті 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Водночас до предмета доказування не включають обставини, визнані сторонами, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а також інші обставини, які не належить доказувати.

Суд зазначає, що досліджені матеріали справи, надані сторонами на обґрунтування своїх доводів та заперечень, не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені позивачем в позові обставини, свідчили про безумовне дотримання вимог пенсійного законодавства.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін у їх сукупності, зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що докази, надані відповідачем у якості заперечень проти позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість позовних вимог.

Підстав для розподілу судових витрат судом не виявлено.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя підпис О.В. Папуша