Постанова № 29787592, 05.03.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2013 року Справа № 19/5005/7421/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. - доповідач,

суддів: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.,

при секретарі судового засідання Погорєлова Ю.А.

За участю прокурора Кутузова В.О. посвідчення № 012329 від 01.11.2012 року.

Представники сторін:

від позивача: Кнір К.В.., довіреність №4/8-32 від 10.01.13, представник.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012р. у справі №19/5005/7421/2012

за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м.Дніпропетровськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000р. №1302

ВСТАНОВИВ:

В березні 2011 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000р. №1302 виклавши пункт 3.1 в наступній редакції: «Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за №216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України».

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012 року у справі № 5005/3042/2011 (суддя - Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено. Судові витрати покладено на відповідача.

Не погодившись з рішенням суду, відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Відповідачем було оскаржено рішення господарського суду Дніпропетровської області та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду по даній справі до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2012 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення господарського суду від 17.01.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року скасовано. Справу №5005/3042/2011 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2012 року суддею Петренко І.В. справу прийнято до свого провадження та присвоєно №19/5005/7421/2012.

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор 18.10.2012 року подав до господарського суду уточнення до позовної заяви в якій просив змінити п 3.1. договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року виклавши його в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 438 126 грн. 44 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом, і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту».

30.10.2012 року ухвалою господарського суду у зв'язку зі складністю справи призначено колегіальний розгляд справи.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 року (головуючий суддя Петренко І.В., судді Первушин Ю.Ю., Суховаров А.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Змінено п.3.1 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року, викладено його в наступній редакції: "п.3.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1 438 126 грн. 44 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативно грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом, і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту". Стягнуто з відповідача 1073грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в якій просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі посилався на те, що змінена редакція суперечить вимогам Закону України «Про оренду землі» та Цивільного кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Крутовських В.І. (доповідач), суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

25.01.2013р. секретарем судової палати Кузнецовою І.Л. прийнято розпорядження щодо передачі справи колегії суддів у складі: головуючий суддя Крутовських В.І. (доповідач), судді Дмитренко А.К, Прокопенко А.Є.

30.01.2013 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні.

Ухвалою від 31.01.2013 року розгляд справи було відкладено до 19.02.2013 року.

19.02.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 05.03.2013 року.

В судовому засіданні 05.03.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

По справі встановлено, що 08.11.2000 року між Дніпропетровською міською радою - орендодавцем та відповідачем - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого відбулась 08.11.2000 року за №501.

Договір був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Сусловою Н.Б. та зареєстрований в реєстрі за №1302.

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 6,6765 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Комінтерну, 2 і зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 63636001 згідно з планом земельної ділянки.

Підставою для надання земельної ділянки є рішення виконкому міської ради від 21.09.2000 року №2372 (пункт 1.2 договору).

Згідно умов договору, орендна плата виплачується у грошовій формі в розмірі 86 621,07грн/рік, що становить 7 218,42грн./міс. і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту.

Відповідно до п.3.3, 3.4 договору, умови договору оренди щодо розміру орендної плати можуть переглядатися. Індексація суми орендної плати, у разі збільшення розміру земельного податку, проводиться прямо пропорційно, відповідно до законів України.

Рішенням Дніпропетровської міської ради №39/35 від 05.08.2008 року "Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства" внесено зміни до рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, стосовно яких договори оренди знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію, встановивши річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі", незалежно від мети використання; продовжити строк укладання договорів оренди землі та звернення до відповідних установ для забезпечення державної реєстрації договорів відповідно до рішень міської ради (п. 1 цього рішення) на три місяці з моменту прийняття цього рішення.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. В зв'язку з введенням в дію цього кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року деякі закони України, зокрема, Закон України "Про плату за землю".

02.02.2011р. рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" встановлено розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до господарського суду з уточненнями до позовної заяви прокурор надав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що використовується відповідачем по договору оренди від 08.11.2000 року загальною площею 6,6765 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комінтерну,2, грошова оцінка станом на 27.08.2012р. складає 47 937 547,74 грн.

Також прокурором було надано розрахунок по орендній платі за землю на 2012 рік, який зроблено ДПІ в Амур-нижньодніпровському районі, м. Дніпропетровська по ПАТ "Дніпропетровський завод прокатних валків" (код ЄДРПОУ 00187375) за земельну ділянку загальною площею 6,6765 га, використовуючи копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 27.08.2012р., яка складає - 47 937 547,74 грн., враховуючи базову вартість одного квадратного метра землі - 297,68 грн. з урахуванням коефіцієнтів індексації 1,028; 1,152; 1,059; 1 та 1 з урахуванням мінімального розміру орендної плати згідно вимог чинного законодавства (3% від нормативної грошової оцінки) річна орендна плата без урахування ПДВ становить 1 438 126,44 грн.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом та не може перевищувати - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

Умовами договору передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку (пункт 8.2).

Також зміну розміру орендної плати за землю передбачено і пунктом 7.4.2., відповідно до якого згідно з п.3.4 цього договору, у разі законодавчої зміни розміру земельного податку або грошової оцінки наданої земельної ділянки, у місячний термін звернутися до орендодавця з метою оформлення додаткової угоди відносно орендної плати.

Згідно статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частинами 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Дніпропетровська міська рада, як орендодавець земельної ділянки звернулася з листом - вимогою від 20.05.2009 року №7/5-555/29 до відповідача про приведення договору оренди земельної ділянки до вимог діючого законодавства та пропонувалось укласти додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідь на зазначений лист відповідач не надав, додаткова угода укладена не була.

Нормами статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку (Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" №9 від 01.11.1996 року).

В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482 зазначено, що відповідно до частини другої статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник не заперечує що в зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України необхідно внести зміни до існуючого договору оренди земельної ділянки, але посилався на те, що нова редакція п.3.1 договору суперечить частині 1 статті 30 Закону України «Про оренду землі» та статті 203 Цивільного кодексу України.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Також, відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оренду землі» даний спір може бути вирішений у судовому порядку, та як зазначалося вище дана вимога передбачена і умовами укладеного між сторонами договору.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012р. у справі №19/5005/7421/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", м. Дніпропетровськ - без задоволення.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.03.2013 року.