Ухвала суду № 29787486, 06.03.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"06" березня 2013 р. Справа № 5004/612/11 За скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку, м. Луцьк

на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю.

по справі № 5004/612/11

за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку, м. Луцьк

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр",

с. Зміїнець Луцького району

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", с. Зміїнець Луцького району

Відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод", смт. Демидівка Рівненської області

про стягнення 677 072, 84 доларів США та 349 936 грн. 75 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від скаржника: Гарщаль Г.В. - довіреність від 24.07.2012 року №010-01/6116

від боржників: Супрунюк С.М. - довіреність від 03.07.2012 року, директор ТОВ "Фудцентр" та ТОВ "Арго"

від ВДВС: Іщук Н.В. - довіреність від 02.01.2013 року

в судовому засіданні взяв участь: Остапчук С.О. - прокурор відділу представництва прокуратури Волинської області.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. ст. 22, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ: ПАТ "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку звернулося в господарський суд зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області та просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів та складання акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року, скасувати акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року.

Скарга обгрунтована тим, що складаючи акт переоцінки майна, державний виконавець керувався ст.49 Закону України "Про іпотеку" із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, у прикінцевих положеннях якого зазначено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Оскільки генеральна угода, кредитний договір між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Фудцентр" та іпотечний договір між АТ "Укрексімбанк" та ВАТ "Демидівський консервний завод" укладені у 2008 році, то до спірних правовідносин ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в новій редакції не може застосовуватись, а тому дії державного виконавця щодо проведення повторної уцінки іпотечного майна, нереалізованого з прилюдних торгів, є незаконними.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2013 року відкладено розгляд скарги на 06.03.2013 року. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Рівненській області та боржників подати суду пояснення по суті скарги.

Представник скаржника та прокурор у судовому засіданні скаргу підтримали.

Представник боржників у відзиві на скаргу від 05.03.2013 року №1/13 та в судовому засіданні скаргу заперечив. Зазначив, що відповідно до наказу від 19.07.2011 року, який виданий на виконання рішення суду від 13.04.2011 року з боржників солідарно стягнуто грошові кошти. У виконавчому документі нічого не сказано про те, що борг підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №86908Z6 від 19.08.2008 року, а тому при проведенні повторної переоцінки описаного (арештованого) майна 04.01.2013 року державний виконавець керувався лише Законом України "Про виконавче провадження", яким передбачено право державного виконавця на здійснення переоцінки нереалізованого на прилюдних торгах майна на 50%.

Представник ДВС у запереченнях від 04.03.2013 року №8/13 та в судовому засіданні просив у задоволенні скарги відмовити, оскільки при складанні акту уцінки майна від 04.01.2013 року державним виконавцем дотримано вимоги чинного законодавства, а саме Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04. 2012 року №512/5, а також враховано положення Закону України "Про іпотеку". Крім того, зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває наказ господарського суду Волинської області про стягнення суми заборгованості, виконання якого здійснюється у спосіб та порядок, визначений Законом України "Про виконавче провадження" та самим виконавчим документом, а тому твердження скаржника про неправомірність застосування норм Закону України "Про іпотеку" в новій редакції є необгрунтованим. Також зазначає, що жодною нормою Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку" не передбачено оскарження акту уцінки майна.

Заслухавши пояснення представників скаржника, боржників та державного виконавця, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Волинської області від 13.04.2011 року у справі №5004/612/11 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр", товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку 540 000 доларів США по сплаті кредиту, 2 062,50 доларів США по сплаті строкових відсотків, 135 010, 34 доларів США прострочених відсотків, 714 грн. 16 коп. строкової комісії за управління, 4 480 грн. 04 коп. простроченої комісії за управління, 36 898 грн. 22 коп. пені за несплату основного боргу, 37 518 грн. 58 коп. пені за несплату відсотків, 168 грн. 48 коп. пені за несплату комісії за управління, а всього: 677 072, 84 доларів США та 79 779 грн. 48 коп., 3 153,81 доларів США та 372 грн. 30 коп. державного мита в доход Державного бюджету України, 224 грн. 88 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові на суму 270 157 грн. 27 коп. пені відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року рішення господарського суду Волинської області від 13.04.2011 року у справі №5004/612/11 залишено без змін.

На виконання рішення від 13.04.2011 року та постанови від 22.06.2011 року видано наказ №5004/612/11-1 від 19.07.2011 року.

01.08.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, накладено арешт на все майно в межах суми боргу, а також заборонено відчужувати будь-яке майно, яке належить боржникам ТОВ "Фудцентр", ТОВ "Арго" та ВАТ "Демидівський консервний завод".

26.01.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Волинській області Самчуком О.П. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Наказ господарського суду Волинської області № 5004/612/11-1 від 19.07.2011 року направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2012 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.02.2012 року та про арешт коштів боржника від 14.03.2012 року.

Згідно акту від 10.05.2012 року державним виконавцем Мухомеджановим Д.Ю. проведено опис та арешт майна боржника ВАТ "Демидівський консервний завод", що перебуває в іпотеці АТ "Укрексімбанк" згідно іпотечного договору №86908Z6, посвідченого 19.08.2008 року приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Мельник А.Б. за реєстровим №1893.

Згідно листа ТОВ "УкрСпецТоргГрупп" від 29.11.2012 року №694 прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, належного боржнику ВАТ "Демидівський консервний завод", що були призначені на 29.11.2012 року, не відбулись у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників.

Листом ТОВ "УкрСпецТоргГрупп" від 07.12.2012 року №713 повідомлено, що повторні прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, належного боржнику ВАТ "Демидівський консервний завод", відбудуться 26.12.2012 року.

07.02.2013 року АТ "Укрексімбанк" факсимільним зв'язком отримано акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна, яке не реалізувалось через торгівельну організацію від 04.01.2013 року, в якому зазначено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю. при виконанні наказу господарського суду Волинської області №5004/612/11-1 від 19.07.2011 року, керуючись ст.62 Закону України "Про виконавче провадження", повторно проведено переоцінку майна, яке описане та арештоване згідно акту опису та арешту майна від 10.05.2012 року. Уцінка майна була проведена державним виконавцем на 50% від початкової ціни.

Скаржник вважає, що дії державного виконавця щодо проведення повторної уцінки іпотечного майна, нереалізованого з прилюдних торгів, та складання Акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року є незаконними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, а саме Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до п.9.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини).

Пунктом 9.10. даної постанови встановлено, що визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 1212 ГПК. У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч.1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Статтею 7 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про іпотеку".

Із контекстуального аналізу вищевказаних правових норм витікає, що положення Закону України "Про іпотеку" щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки застосовуються лише у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.

Тобто ці правові норми застосовуються якщо судом прийнято рішення саме про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду від 13.04.2011 по справі №5004/612/11 не зверталося стягнення на предмет іпотеки, вказаним рішенням з боржників солідарно на користь Банку стягнуто грошові кошти в сумі 677 072, 84 доларів США та 79 779 грн. 48 коп. (заборгованість по сплаті кредиту, заборгованість по сплаті строкових та прострочених відсотків, строкова комісія за управління, прострочена комісії за управління, пеня за несплату основного боргу, за несплату відсотків та за несплату комісії за управління).

Таким чином, враховуючи, що рішенням суду не було звернено стягнення на предмет іпотеки, положення Закону України "Про іпотеку" щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.06.2011 року у справі №18/274н.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець, діючи на виконання наказу, виданого господарським судом на підставі судового рішення, здійснив виконавчі дії, передбачені ст. ст. 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.02.2012 року, складання актів опису та арешту майна боржника ВАТ "Демидівський консервний завод" від 10.05.2012 року, передачі майна на реалізацію. Жодна з зацікавлених осіб - сторін забезпечувального зобов'язання, учасників виконавчого провадження відповідні виконавчі дії у встановлений строк за приписами Господарського процесуального кодексу України не оскаржила.

У даному випадку старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю. при проведені повторної переоцінки описаного та арештованого майна правомірно застосовувалися положення ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" в частині загального порядку звернення стягнення на арештоване майно боржника.

Згідно ч. 3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

За таких обставин, доводи скаржника про порушення державним виконавцем положень ст. 49 Закону України "Про іпотеку" щодо проведення повторної переоцінки іпотечного майна на 50% не приймаються судом до уваги в звязку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Про зобов'язання державного виконавеця діяти на підставі Закону України "Про виконавче провадження", а також Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на момент здійснення відповідних виконавчих дій, дійшов висновку Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 03.12.2012 року у справі №9/178-50.

Відповідно до вимог ст. ст. 1, 2 та 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" органи державної виконавчої служби є органами державної виконавчої влади, а державні виконавці -посадовими особами цих органів. Вказаний статус виконавчої служби та державних виконавців зумовлює обов'язок останніх дотримуватися приписів ч.2 ст. 19 Конституції України стосовно дій виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно відмітки на Акті уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013р., складеним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджановим Д.Ю., філією АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку отримано даний документ факсимільним зв'язком лише 07.02.2013 року, а тому строк на подання скарги не пропущений, у суду відсутні підстави для його поновлення.

У п.9.13. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Матеріалами справи не підтверджено неправомірність дій державного виконавця щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів та складання Акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року, а тому суд прийшов до висновку про те, що скаргу ПАТ "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. по справі № 5004/612/11, слід відхилити.

Керуючись ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. відхилити.

Суддя А. М. Кравчук