Постанова № 29785761, 04.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.03.2013 р. справа № 5009/4272/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Татенко В.М., Ушенко Л.В. При секретарі: Здоренко О.Ю.за участю представників сторін:

від боржника:не з'явивсявід кредитора: від скаржника:Тишкевич В.В. - довір. б/н від 20.10.2012р. Фесенко Ю.О. - довір. № 6133/9/10-123 від 01.06.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової службина постанову господарського судуЗапорізької областівід21.11.2012р.у справі№ 5009/4272/12 (суддя Юлдашев О.О.)за заявою кредиторатовариства з обмеженою відповідальністю «Взлет-Ера» м. Дніпропетровськдо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Хімагросервіс" м. Запоріжжяпробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 15.11.2012р. господарський суд Запорізької області порушив за заявою кредитора ТОВ «Взлет-Ера» справу про банкрутство ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон).

Постановою від 21.11.2012р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором ініціюючого кредитора.

Постанова суду мотивована тим, що заборгованість перед кредитором у сумі 16 200грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: простим векселем серія АА 1847751 від 01.10.2012р. на суму 16 200грн., протестом про неоплату векселя № 1018 від 16.10.2012р., виконавчим написом нотаріуса № 1019 від 16.10.2012р. Виконавчий напис нотаріуса було пред'явлено кредитором до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ для примусового виконання. 07.11.2012р. Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.11.2012р. боржник знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ДПІ у м. Полтаві звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду до господарського суду.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на безпідставність порушення справи про банкрутство, оскільки вважає, що боржник здійснював підприємницьку діяльність, бо подавав до ДПІ у м. Полтаві декларацію на прибуток за І півріччя 2012р. 08.08.2012р., а декларацію з ПДВ за жовтень 2012р. - 20.11.2012р., в якій задекларовано обсяг постави в сумі 6,7тис.грн. Також апелянт посилається про відсутність в ЄДР запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Крім того, скаржник вказує про направлення на адресу боржника листів з вимогою надати документи для проведення перевірки.

Ухвалою від 10.01.2013р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження. Цією ж ухвалою апеляційний суд зобов'язував ДПІ у м.Полтава надати докази перебування боржника на податковому обліку, докази про здійснення заходів щодо проведення перевірки боржника, а також надати копії декларацій з податку на прибуток за І півріччя 2012р. та за жовтень 2012р.

На виконання вимог ухвали від 10.01.2013р. ДПІ надало пояснення та копії відповідних документів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова впливає на права та інтереси ДПІ з урахуванням наступного.

Оскільки ця справа про банкрутство порушена з особливостями, визначеними ст. 52 Закону, за якими першим судовим актом, прийнятим в судовому засіданні, є постанова про визнання боржника банкрутом, а тому в ході прийняття такої постанови суд повинен дати оцінку доказам обґрунтованості порушення провадження у справі. А учасники провадження у справі про банкрутство вправі оскаржити постанову суду про визнання боржника банкрутом, прийняту з урахуванням положень зазначених статей Закону, якщо вважають необґрунтованим порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки здійснення необґрунтовано порушеного провадження у справі про банкрутство унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 03.04.2012р. у справі № 26/5009/5705/11.

Від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишити без задоволення, а постанову господарського суду від 21.11.2012р. залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила:

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до абзацу 8 ст. 1 Закону, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" передбачено, що вексель -це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить:

(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно ч. 1 ст. 76 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Отож, за відсутності на простому векселі, емітентом якого є юридична особа, підпису двох осіб - директора та головного бухгалтера, або уповноваженої особи, вексель вважається виданим з дефектом форми і не має вексельної сили. Тому такий документ не є цінним папером та може мати силу простої боргової розписки. Зазначена правова позиція роз'яснена п.п. 2 - 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007р. "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів в Україні".

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ініціюючий кредитор 15.11.2012р. звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, зазначивши підставою для його порушення безспірну заборгованість боржника в сумі 16 200грн., що виникла за простим векселем серії АА №1847751, складеним 01.10.2012р. ТОВ "Компанія "Хімагросервіс", виданий протест про неоплату векселя від 16.10.2012р. № 1018 та вчинений виконавчий напис нотаріуса від 16.10.2012р. № 1019. Цей виконавчий напис був пред'явлений 06.11.2012р. до виконання до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ, постановою від 07.11.2012р. повернено виконавчий документ стягувачеві (а.с.35).

Матеріалами справи підтверджується, що вексель підписано однією особою -директором ТОВ "Компанія "Хімагросервіс" Поповіченко А.М. Підпис головного бухгалтера (бухгалтера) на векселі відсутній (а.с.37).

Крім того, ухвалою від 13.02.2013р. Донецький апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги ДПІ у м. Полтава на 04.03.2013р. та зобов'язав ліквідатора та колишнього директора банкрута Поповіченка А.М. надати належні докази наявності або відсутності в штатному розписі боржника посади головного бухгалтера станом на 01.10.2012р. (дата видачі векселя).

Однак 04.03.2013р. витребувані документи не були надані ані ліквідатором, ані колишнім директора банкрута.

Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не досліджено оригіналу простого векселя, що міститься в матеріалах справи, на предмет відповідності його вимогам ст. 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі та ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні", зокрема, на предмет підписання його уповноваженими особами від імені юридичної особи-векселедавця та набуття таким документом вексельної сили, незалежно від здійсненого нотаріусом протесту векселя та порушення виконавчого провадження. А також не з'ясовано наявність (відсутність) у штаті боржника посади бухгалтера (головного бухгалтера), підпис якого на векселі, що видається від імені юридичної особи, є обов'язковим. Крім того, господарським судом не перевірено уповноваження інших осіб на підписання векселів згідно відповідних рішень керівника боржника.

Вказана позиція Донецького апеляційного господарського суду збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України у постанові від 25.12.2012р. у справі №5006/5/13б/2012.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що доказом відсутності боржника згідно ст. 52 Закону ініціюючий кредитор та господарський суд вважають внесення запису до ЄДР про припинення підприємницької діяльності боржника за рішенням власника.

Але у п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» роз'яснено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

У матеріалах даної справи відсутній Витяг або Довідка з ЄДР із записом про відсутність боржника за місцезнаходженням. Внесення запису про припинення підприємницької діяльності за рішення власника, на думку апеляційного суду, не є допустимим доказом наявності ознак відсутнього боржника згідно ст. 52 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2012р. у справі № 23/5009/7857/11.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про можливість винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За таких обставин, постанова господарського суду Запорізької області від 21.11.2012р. у справі № 5009/4272/12 про визнання відсутнього боржника банкрутом підлягає скасуванню, провадження у справі № 5009/4272/12 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову господарського суду Запорізької області від 21.11.2012р. у справі № 5009/4272/12 - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 21.11.2012р. у справі №5009/4272/12 скасувати.

Провадження у справі № 5009/4272/12 про банкрутство ТОВ «Компанія «Хімагросервіс» м. Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальності «Компанія «Хімагросервіс» м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про судове рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.М. Татенко

Л.В. Ушенко

Надруковано: 7 прим.

1.боржнику

1.кредитору

1.скаржнику

1. у справу

1.ДАГС

1.ГСЗО

1. дер.реєстратору