Ухвала суду № 29783197, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/51852/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Малюги Ю. В.

представників:

позивача: Колосовського Ю.О.

відповідача: Звичайної Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року

у справі № 2а-0870/6378/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі по тексту -позивач, ПАТ "Запорізький завод феросплавів") звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту -відповідач, СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000100808.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ "Запорізький завод феросплавів", посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Запорізький завод феросплавів" з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 38/08-08/00186542 від 25.02.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що в порушення абз.4 п. п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ позивачем завищено задеклароване від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року на 30009253 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000100808 від 16 березня 2011 року, яким ВАТ "Запорізький завод феросплавів" було зменшено суму податку на додану вартість у розмірі 30009253,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "Запорізький завод феросплавів" укладено договори поставки коксової продукції № 1007466 від 23.12.2010 року та № 1007467 від 23.12.2010 року з ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», договір поставки концентратів марганцеворудних №115 від 27.12.2010 року з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», договір поставки марганецьвмісткої продукції № Т1202/05 від 28.12.2010 року з ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат». Відповідно до умов договорів, протягом терміну дії договорів, постачальники будуть здійснювати на адресу покупця (ВАТ "Запорізький завод феросплавів") поставку визначеної продукції, а покупець буде приймати і оплачувати таку продукцію.

На виконання вищевказаних договорів, позивач у грудні 2010 року здійснив передплати за продукцію у сумі 145600000,00 грн. на адресу ВАТ "Нікопольський завод феросплавів», у сумі 30000000,00 грн. на адресу ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та у сумі 15400000,00 грн. на адресу ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат", що підтверджується копіями банківських виписок та відповідних платіжних доручень.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ "Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат" та ВАТ "Марганецький гірничо - збагачувальний комбінат" (постачальники) виписані податкові накладні № 101230033 від 30.12.2010 р. на суму 71000000,00 грн., № 101230034 від 30.12.2010 р. на суму 74600000,00 грн., № 617 від 30.12.2010 р. на суму 30000000,00 грн. та № 349 від 30.12.2010 року на суму 15400000,00 грн.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів»правомірно сформовано податковий кредит за грудень 2010 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов