Рішення № 29779817, 18.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/18440-2012 18.02.13

За позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, в особі концерну «Техвоєнсервіс»

До науково-дослідного підприємства Української академії наук «Інститут автоматизованих систем»

Про стягнення 340461,11 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від прокуратури не з'явились)

від Міністерства оборони України не з'явились

від концерну «Техвоєнсервіс» Іваницька О.П. (за довіреністю)

від відповідача Скочко О.О. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, в особі концерну «Техвоєнсервіс» до науково-дослідного підприємства Української академії наук «Інститут автоматизованих систем» про стягнення за договором поставки № 225/К/5/1-10-4р від 21.04.2010 р. 340461,11 грн., з яких: 328600,00 грн. основного боргу, 328,60 грн. інфляційних та 11532,51 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю підстав для знаходження у відповідача сплачених концерном «Техвоєнсервіс» 328600,00 грн. попередньої оплати, оскільки товар на вказану суму повернуто.

Ухвалою суд від 21.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-6/18440-2012.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що у концерну «Техвоєнсервіс» відсутні підстави для вимоги вказаних коштів.

Відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог концерну «Техвоєнсервіс» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду міста Києва № 41/468 від 02.04.2012 р. у справі зі спору між тими ж сторонами, з того ж предмета спору та з тих же підстав. Клопотання судом відхилено з підстав, наведених нижче.

Також під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки концерн «Техвоєнсервіс» не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, отже, цей орган не може вважатись органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах в розумінні статті 2 ГПК України, та позивачем за вимогами про захист інтересів держави у справі, що розглядається.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно зазначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до статуту концерну «Техвоєнсервіс» він заснований на державній власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Отже, позов подано в інтересах держави, які повністю збігаються з інтересами позивача.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання відповідача та залишення позову без розгляду відсутні.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

21.04.2010 р. між концерном «Техвоєнсервіс» (покупцем) та Науково-дослідним підприємством Української академії наук «Інститут автоматизованих систем» (постачальником) укладено договір поставки № 225/К/5/1-10-4р. (далі - Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує запасні частини. Найменування товару, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару визначена сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору.

Специфікацією № 1 до договору № 225/К/5/1-10-4р сторонами погоджений перелік продукції, яка постачається та її загальна вартість.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, товар, вказаний в п. 1.1 цього Договору, поставляється покупцю протягом 1-го місяця з моменту зарахування коштів, визначених п. 3.1 даного Договору, на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник зобов'язується передати покупцеві товар разом з усіма документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром протягом 1-го місяця, з моменту зарахування коштів визначених п. 3.1 даного Договору на розрахунковий рахунок постачальника.

Умовами пункту 2.2 договору встановлено, що покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти товар від постачальника.

Згідно з пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість товару за даним договором визначена у специфікації, яка сплачується на розрахунковий рахунок постачальника 100 % передоплата товару протягом одного місяця з виставлення постачальником рахунку-фактури.

Згідно з видатковими накладними № РН-0000001 від 22.02.2011 р., № РН-0000002 від 22.02.2011 р., № РН-0000004 від 22.02.2011 р., № РН-0000003 від 22.02.2011 р. відповідачем передано, а концерном «Техвоєнсервіс» прийнято товару на загальну суму 3722040,00 грн..

За платіжними дорученнями № 44 від 17.02.2011 р., № 585 від 22.03.2011 р., № 53 від 01.03.2011 р., № 678 від 27.04.2011 р. концерном «Техвоєнсервіс» перераховано відповідачу оплату за поставлений товар у розмірі 2950000,00 грн..

На підставі видаткової накладної (повернення) № К-00000001 від 11.07.2011 р. та акту приймання-передачі товару від 21.04.2010 р. концерном «Техвоєнсервіс» частина товару на загальну суму 1100 640,00 грн. була повернута відповідачу. Внаслідок чого утворилась переплата за товар на суму 328600,00 грн..

Строк дії Договору сторонами було встановлено до 30.12.2011 р.. До завершення даного строку сторонами жодних інших дій з поставки та оплати товару здійснено не було, рівно як і не було повернуто відповідачем 328600,00 грн..

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Наслідком закінчення строку договору є припинення зобов'язань за ним. Таким чином, оскільки концерном «Техвоєнсервіс» не отримувався товар в рахунок отриманих як попередня оплата 328600,00 грн. і строк Договору закінчився, відсутні підстави для знаходження даних коштів у відповідача.

Відповідності до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на вищевикладене, вимоги про повернення 328600,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню 328,60 грн. інфляційної складової боргу (328928,60 грн. - борг з урахуванням встановленого індексу інфляції) та 11532,51 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

В свою чергу, не є обґрунтованими доводи відповідача щодо однаковості підстав позову у даній справі та у справі № 41/468, за результатами розгляду якої господарським судом міста Києва 02.04.2012 р. прийнято рішення. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога. Обґрунтовуючи повернення 328000,00 грн. у справі № 41/468 концерн «Техвоєнсервіс» посилався на недійсність договору № 225/К/5/1-10-4р від 21.04.2010 р.. У той же час, повернення 328600,00 грн. у даній справі пов'язане з існуючою переплатою за товар, тобто підстави, з якими пов'язане повернення 328600,00 грн., є відмінними від тих, на яких ґрунтувався позов у справі № 41/468. З цих підстав відхилено клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов концерну «Техвоєнсервіс» до науково-дослідного підприємства Української академії наук «Інститут автоматизованих систем» задовольнити повністю.

Стягнути з науково-дослідного підприємства Української академії наук «Інститут автоматизованих систем» (03142, м. Київ, Святошинський район, вул. Семашка, 13, код 32919223) на користь концерну «Техвоєнсервіс» (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 33689867) 328928,60 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 11532,51 грн. трьох процентів річних.

Стягнути з науково-дослідного підприємства Української академії наук «Інститут автоматизованих систем» (03142, м. Київ, вул. Семашка, 13, код 32919223) до Державного бюджету України 6809,22 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення підписано 06.03.2013 р.

Суддя С.А. Ковтун