Вирок № 29778740, 05.03.2013, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 1814/245/2012

Провадження № 1/584/1/13

В И Р О К

Іменем України

05.03.2013 року Путивльський районний суд Сумської області

в особі : головуючого - судді Толстого О.О.

при секретарі Соповій В.С.

з участю : прокурора Крачека Д.В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2

захисників - адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Путивль кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, освіта повна загальна середня, одруженого, приватного підприємця, не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ :

24.09.2011 року під час розмови з раніше знайомим начальником митного поста «Бачівськ» Сумської митниці ОСОБА_1 у підсудного ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння його грошовими коштами шляхом обману та зловживанням довірою.

З метою незаконного збагачення, використовуючи своє знайомство з ОСОБА_1 підсудний ОСОБА_5 умисно повідомив йому завідомо неправдиву інформацію про те, що у підлеглих ОСОБА_1 працівників митного поста «Бачівськ» Сумської митниці виникли проблеми через затримання співробітниками УБОЗ вантажного мікроавтобуса, який в'їхав на територію України з вантажем більш 50 кг без сплати митних платежів, що є порушенням митних правил, яке не було виявлено працівниками митного поста.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, при особистій зустрічі з ОСОБА_1 24.09.2011 року поблизу свого домоволодіння по АДРЕСА_1, ОСОБА_5 повідомив потерпілому завідомо неправдиву інформацію про те, що співробітниками УБОЗ УМВС України в Сумській області затримано вантажний мікроавтобус, що в'їхав на територію України з вантажем більше 50 кг без сплати митних платежів, через що стосовно підлеглих ОСОБА_1 працівників митного поста «Бачівськ» Сумської митниці може бути порушена кримінальна справа.

Довіряючи раніше знайомому ОСОБА_5, оскільки знав його дружні взаємовідносини із співробітниками УБОЗ УМВС України в Сумській області, ОСОБА_1 сприйняв повідомлені ним факти як реальні, та побоюючись того, що в разі порушення підлеглими працівниками порядку митного оформлення в'їзду згаданого мікроавтобусу на територію України вони можуть бути притягнутими до кримінальної чи адміністративної відповідальності, що в свою чергу може призвести до притягнення його, як керівника митного поста, до дисциплінарної відповідальності, попросив допомоги і погодився передати ОСОБА_5 через два тижні грошові кошти в сумі 1000 доларів США., а ОСОБА_5 пообіцяв вирішити згадану проблему за свої кошти, при цьому наміру і можливості виконати таке зобов'язання не мав.

Під час подальших особистих зустрічей із ОСОБА_1 03.10.2011 року та 07.10.2011 року біля домоволодіння підсудного по АДРЕСА_1, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1, ОСОБА_5 повідомляв про свою обізнаність з усіма порушеннями, які допускаються працівниками митного поста «Бачівськ» Сумської митниці у своїй роботі, та можливість вирішити питання не притягнення їх до відповідальності за ці правопорушення завдяки своїм зв'язкам у правоохоронних органах, а також запевнив, що вже вирішив із співробітниками УБОЗ УМВС України в Сумській області питання про не притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності підлеглих ОСОБА_1 працівників митного поста «Бачівськ» Сумської митниці.

Будучи введеним в оману, ОСОБА_1 17.10.2011 року під час зустрічі з підсудним ОСОБА_5 біля його домоволодіння по АДРЕСА_1 добровільно передав йому раніше обумовлену суму грошових коштів в сумі 1000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України становило 7975,70 грн., якими підсудний заволодіти не зміг, оскільки відразу був затриманий працівниками ВВБ в Сумській області, тобто не довів цей злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні цього злочину визнав повністю і суду підтвердив, що з начальником митного поста «Бачівськ» ОСОБА_1 знайомий більше року, мав з ним нормальні, дружні стосунки, давав йому консультації з митного законодавства. 24.09.2011 року після обіду зателефонував йому в особистих справах. ОСОБА_1 поскаржився, що не може відпочити у вихідний день, оскільки на посту працюють співробітники УБОЗ, бажав під'їхати, поговорити. Зрозумівши, що потерпілого це турбує, він погодився. Через півгодини ОСОБА_1 приїхав до його будинку по АДРЕСА_1. Розповів, що біля поста працюють працівники УБОЗ, які переслідували якийсь мікроавтобусом, попросив з'ясувати причини. ОСОБА_1 не був впевнений, що його підлеглі працівники оформили цей автомобіль без порушень митного законодавства. Він (ОСОБА_5) роз'яснив йому, які в зв'язку з цим можуть бути наслідки. ОСОБА_1 попросив з'ясувати чи є порушення, оскільки знав, що автомобіль переслідували. Він погодився йому допомогти і зателефонував оперуповноваженому Глухівського УБОЗ ОСОБА_6, своєму родичу, з розмови з яким зрозумів, що ніяких проблем на митному посту немає, про що ОСОБА_1 не здогадується. Вирішив скористатись цією ситуацією та довірою ОСОБА_1 і обманним шляхом заволодіти його коштами. Для цього повідомив йому неіснуючі факти про те, що працівники УБОЗ затримали мікроавтобус, який прослідував через митний поста «Бачівськ» з вантажем понад 50 кг, що є порушенням митних правил, проводиться перевірка і його підлеглих можуть притягти до відповідальності. ОСОБА_1 в свою чергу попросив закриту цю проблему та відпустити автобус за 500 доларів США. Він погодився допомогли за 1000 доларів США. Оскільки ОСОБА_1 сказав, що немає зразу такої суми грошей, домовились, що він привезе їх через два тижні. В свою чергу, він пообіцяв допомогли. Відійшовши у бік, зробив вигляд, що комусь телефонує. Потім повідомив ОСОБА_1, що про все домовився. Після цього вони з ОСОБА_1 зустрічалися з цього питання декілька разів біля домоволодіння ОСОБА_5 в м. Глухів. Оскільки ОСОБА_1 не поспішав віддавати гроші, він почав повідомляти йому різну неправдиву інформацію про свої зв'язки з правоохоронцями та іншу, зміст якої не пам'ятає, оскільки все вигадав. Він тільки вдавав, що допомагає ОСОБА_1, але мабуть згодом забрехався, оскільки ОСОБА_1 розкрив його обман. Коли 17.10.2011 року ОСОБА_1 приїхав та біля його будинку передав йому 1000 доларів США, його (ОСОБА_5) затримали працівниками ВВБ. У вчиненому щиро кається і попросив вибачення у потерпілого.

З матеріалів справи видно, на досудовому слідстві як підозрюваний він показав, що до нього приїхав раніше знайомий ОСОБА_1, який повідомив про те, що працівники УБОЗ, хто саме не знає, затримали автомобіль під керуванням громадянина РФ, який переміщував через кордон багаж вагою понад 50 кг. Пообіцяв заплатити 500 доларів США, щоб автомобіль відпустили, оскільки підозрюючи, що автомобіль заїхав з порушенням на територію України, боявся проблем по роботі. Коли зателефонував своєму родичу, співробітнику УБОЗ ОСОБА_6, зрозумів, що автомобіль за який просить ОСОБА_1, перевозив якийсь непотріб. Однак вирішив заробити грошей, для чого вигадав, що у ОСОБА_1 проблеми з цим автомобілем. ОСОБА_1 погодився передати йому 1000 доларів США, щоб автомобіль відпустили (т. 3 а.с. 167-169).

Під час очної ставки з потерпілим ОСОБА_1 такі показання не змінив, що вбачається з протоколу і відеозапису цієї слідчої дії (т. 3 а.с. 172-179), такі показання підтвердив і як обвинувачений (т. 3 а.с. 194).

Крім цього, його вина у вчиненні цього злочину підтверджена такими доказами.

У відповідності до копії наказу Державної митної служби № 1879-к від 05.09.2011 року (т. 3 а.с. 87) ОСОБА_1 був переведений на посаду начальника митного поста «Бачівськ».

Згідно посадової інструкції (т. 3 а.с. 88-92) начальник поста здійснює керівництво митним постом та контролює виконання посадовими особами поста службових обов'язків, забезпечує здійснення митних процедур щодо транспортних засобів і товарів, що переміщуються через митний кордон України, виконання інспекторським складом вимог технологічних схем митного контролю та митного оформлення товарів, предметів та транспортних засобів тощо.

У відповідності до технологічної схеми пропуску через митний кордон (т. 3 а.с. 117-145) митний пост «Бачівськ» є міжнародним пунктом пропуску для автомобільного сполучення, відкритим згідно розпорядження КМ України від 19.09.2002 р. № 544-р.

Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що раніше знайомий з підсудним, якого знає близько року. 24.09.2011 р. він був вихідний, а на посту старшим зміни був ОСОБА_7. Протягом дня той дзвонив та доповідав йому ситуацію на посту. Зокрема від нього він дізнався, що біля поста працюють два співробітника Глухівського УБОЗ, в т.ч. ОСОБА_6, якого він знав як родича ОСОБА_5. Вони зупиняли автомобілі. Близько 14.30 год. зателефонував ОСОБА_5, який повідомив, що на митному посту виникли проблеми. В свою чергу він зателефонував ОСОБА_7, який розповів, що дійсно працівники УБОЗ переслідували якийсь мікроавтобус, а через пост транзитом на Молдову прослідував мікроавтобус з вантажем, який перевіряв інспектор ОСОБА_10. Везли старі речі, теплицю, але яка була їх вага не знали. Після цього він зателефонував ОСОБА_5 на запропонував зустрітися. В цей же день, десь через півгодини, вони зустрілися біля будинку ОСОБА_5. Останній розповів, що співробітники УБОЗ затримали та доставили в Глухівський УБОЗ автомобіль під керуванням громадянина РФ, який переміщував через митний кордон багаж більше ніж 50 кг. Проводять перевірку і вирішують питання про притягнення працівників поста за порушення митних правил, можливо до кримінальної відповідальності. Побоюючись негативних наслідків, він попросив ОСОБА_5 вирішити питання, під чим розумів не притягнення своїх працівників до відповідальності, та спитав скільки це буде коштувати. ОСОБА_5 сказав, що 1000 доларів США, половина з яких для працівників Глухівського УБОЗ і слідчого, який буде приймати рішення по матеріалам перевірки, а інші 500 доларів для їхнього керівництва, але кому саме не уточнював. Оскільки він не мав зразу стільки грошей, домовились про те, що ОСОБА_5 «закриває питання» своїми грошима, а через два тижні він привозить йому обумовлену суму. Про те, що поступає незаконно знав. Після цього вони декілька разів зустрічався. ОСОБА_5 розповідав про свої зв'язки у правоохоронних органах. Натякав, що потрібно платити, щоб працювати спокійно. Через два тижні він запропонував ОСОБА_5 500 доларів США, але той відмовився та наполягав на всій сумі, завіряв, що вже передав гроші працівникам Глухівського УБОЗ, які не будуть притягувати його підлеглих до відповідальності. Після чого 17.10.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до ВВБ із заявою про вимагання грошей, і в той же день під контролем працівників ВВБ передав в м. Глухів ОСОБА_5 1000 доларів США, після чого той був затриманий.

Такі показання потерпілого в частині повідомлення підсудним про затримання працівниками УБОЗу мікроавтобусу, проведення ними перевірки порушень митного законодавства відносно працівників митного поста «Бачівськ», а також про фактичне вирішення ОСОБА_5 з працівниками УБОЗ питання про не притягнення до відповідальності підлеглих потерпілому працівників в цілому відповідають повідомленому ним на досудовому слідстві (т. 1 а.с. 15-17, т. 3 а.с. 4-6, 174-179) та об'єктивно підтверджуються іншими дослідженими судом доказами.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8, інспектор відділу прикордонної служби «Сопич» Сумського прикордонного загону, показав, що 24.09.2011 року чергував на лінії паспортного контролю міжнародного пункту пропуску «Бачівск». Хто саме чергував у зміні з працівників митної служби та інших конкретних обставин того дня не пригадав. Перевіряв багато автомобілів, мікроавтобус з водієм із Російської Федерації не запам'ятав, позаяк документи були в порядку і підозр він не викликав.

Свідок ОСОБА_9, інспектор цього ж відділу, повідомив, що 24.09.2011 року також чергував в міжнародному пункті пропуску «Бачівск», але чи перевіряв цей мікроавтобус вже не пам'ятає. Під час чергування від когось із зміни дізнався, що біля пункту пропуску працюють працівники УБОЗ, які зупиняли автомобілі.

Отже наведені вище документи та показання свідків свідчать про завідомо неправдивий характер повідомленої потерпілому інформації про затримання співробітниками УБОЗ мікроавтобусу та проведення ними перевірки відносно працівників митного посту «Бачівськ» щодо допущених ними порушень митного законодавства при оформлення в'їзду мікроавтобусу на територію України, а також фактичну неможливість виконання підсудним взятих на себе зобов'язань перед потерпілим по вирішенню питання не притягнення до відповідальності його підлеглих працівників, тобто умисний обман та зловживання його довірою.

З інформації, знятої з каналів телефонного зв'язку, а саме роздруківки вхідних і вихідних дзвінків з мобільних телефонів потерпілого ОСОБА_1 вбачається, що підсудний першим зателефонував потерпілому 24.09.2011 р. о 14.29 год., після чого потерпілий дзвонив йому: о 14.34 год. (81 с), 14.59 год. (108 с) і 15.18 год. (7 с). Також у той же період часу ОСОБА_1 розмовляв зі своїми підлеглими - ОСОБА_10 - о 14.33 год. (56 с), о 15.16 год. (86 с) і ОСОБА_7 - о 14.36 год. (69 с), о 14.42 год. (62 с), о 15.28 год. (28 с) і о 15.38 год. тривалістю 113 с (т. 2 а.с. 163, 171-172, т. 5 а.с. 38-39), що в цілому підтверджує його показання про те, що саме ОСОБА_5 був ініціатором розмови з ним, а повідомлену ОСОБА_5 інформацію він намагався перевірити через своїх працівників.

Не зазначення потерпілим про факти телефонних розмов зі свідком ОСОБА_10 не визнається судом як суттєві суперечності, які можуть вплинути на оцінку його показань як достовірних, позаяк в цілому знайшло свого підтвердження те, що потерпілий спілкувався з працівниками митного поста, які працювали в той день, і отримав часткове підтвердження повідомленої підсудним інформації, що і стало одним із чинників, який вплинув на її оцінку як правдивої.

Крім того, винність підсудного підтверджується даними:

- протоколу відбору зразків, спеціальної обробки, помітки та вручення грошей від 17.10.2011 р., про те, що у присутності понятих оглянуто грошові купюри в кількості 36 штук різним номіналом на загальну суму 1000 доларів США, на яких маркером зроблено помітку «ХХХ», яку видно при освітленні грошових коштів ультрафіолетовим випромінюванням. Гроші вручено потерпілому ОСОБА_1 для подальшої передачі ОСОБА_5 (т.1 а.с. 18-28).

- протоколом огляду місця події від 17.10.2011 р. із засуванням відеозапису - території АДРЕСА_1 та належний потерпілому ОСОБА_1 автомобіль «MITSUBIHI GALANT» держ. номер НОМЕР_3, де на час огляду на передньому пасажирському сидінні знаходився підсудний ОСОБА_5, у кишені куртки якого виявлено та вилучено 1000 доларів США, купюрами різного номіналу в кількості 36 штук, номера і серії яких співпадають з тими, що вручено потерпілому ОСОБА_1, і при освітлення яких ультрафіолетовим випромінюванням виявлено відблиск помітки «ХХХ», з приводу чого ОСОБА_5 пояснив, що ці гроші він позичив у ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 29-36);

При цього доводи захисту про незаконність такого вручення і помітки грошей, огляду місця події, які проводились до реєстрації заяви потерпілого в правоохоронних органах, судом не приймаються з огляду на наступне.

З копії журналу обліку заяв і повідомлень про злочини УБОЗ УМВС України в Сумській області вбачається, що заява ОСОБА_1 зареєстрована 17.10.2011 р. о 17 год. 20 хв. (т. 3 а.с. 59-61), а згідно протоколу огляду місця події, останній розпочатий цього ж дня о 16 год. 39 хв.

Свідок ОСОБА_11, оперуповноважений в ОВС ВВБ в Сумській області, суду повідомив, що 17.10.2011 року, час не пам'ятає, ОСОБА_1 звернувся до відділу із письмовою заявою про вимагання з нього хабара для працівників правоохоронних органів. Від нього відібрали пояснення, а надані ним грошові кошти помітили спеціальною речовиною, склавши відповідний протокол. Потім виїхали для перевірки цієї заяви до м. Глухів, де під час передачі грошей затримали підсудного. Перед виїздом заяву потерпілого він передав для резолюції своєму керівнику. Йому відомо, що реєстрував заяву в той же день інший працівник відділу, оскільки для цього потрібно було їхати до чергової частини УБОЗ.

Допитаний в судому засіданні як свідок оперуповноважений в ОВС цього ж відділу ОСОБА_12 показав, що близько 12-13 год. 17.10.2011 р. його викликав начальник відділу та дав вказівку зареєструвати заяву потерпілого ОСОБА_1 Для цього він поїхав до УБОЗ УМВС України в Сумській області, де в черговій частині зареєстрував цю заяву. В м. Глухів з іншими співробітниками ВВБ не виїжджав.

Свідок ОСОБА_13, начальник ЧЧ УБОЗ УМВС України в Сумській області, суду підтвердив, що зареєстрував цю заяву, проставивши дату і час прийняття заяви.

За змістом ст.ст. 94-95, 97, 190 КПК України (1960 р.) обов'язок вжиття заходів щодо запобігання злочину або його припинення, а також проведення перевірки заяви або повідомлення про злочин до порушення справи, в т.ч. і можливість у невідкладних випадках проведення огляду місця події, закон пов'язує із самим фактом прийняття такої заяви або повідомлення прокурором, слідчим або органом дізнання, а не з її реєстрацією у відповідних обліках.

Отже несвоєчасна реєстрація заяви потерпілого ОСОБА_1 в силу п. 5.2.3 наказу МВС України № 400 від 14.04.2004 р. «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються», може бути підставою для притягнення до відповідальності у встановленому порядку винних посадових осіб, але не свідчить про недопустимість отриманих в ході перевірки такої заяви доказів.

В той же час судом не приймається як допустимий доказ фрагмент звукозапису розмов, що зафіксовані до початку огляду місця події 17.10.2011 року та мається на СД-диску з відеозаписом цієї слідчої дії, оскільки він отриманий в порушення вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» без дозволу суду, отриманого в порядку, що передбачений постановою КМ України від 26.09.2007 р. N 1169.

До такого висновку суд приходить виходячи з того, що потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що зустріч з ОСОБА_5 17.10.2011 р. відбувалась під контролем працівників ВВБ, які вручили йому технічній пристрій до мобільного телефону для негласної фіксації розмови з підсудним, в той час як матеріали кримінальної справи не містять даних про те, що на підставі заяви потерпілого заводилась оперативно-розшукова справа та отриманий дозвіл суду на застосування негласного аудіоконтролю особи.

Досліджені в судовому засіданні протокол виїмки від 26.10.2011 року, у ході якої у потерпілого ОСОБА_1 вилучено звукозаписуючий пристрій - цифровий диктофон марки «OLYMPUS DIGITAL VOICE VN-8600 PC», за допомогою якого він фіксував розмови з підсудним (т. 1 а.с. 65); протокол огляду цього диктофону від 26.10.2011 року, яким у присутності понятих оглянуто цей звукозаписуючий пристрій та зроблено стенограму аудиозаписів з файлів, що містяться на його флеш-пам'яті (т.1 а.с. 66-85), суд також не може прийняти їх та накопичену на них інформацію як допустимі докази по справі, оскільки такими можуть бути лише ті фактичні дані, які були одержані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, а за змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Так з приводу згаданих вище доказів потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що маючи сумніви в правдивості слів підсудного ОСОБА_5 вирішив записувати їхні подальші розмови на диктофон, який придбав саме для таких цілей у магазині.

Факт придбання диктофону підтверджується долученим до справи фіскальним чеком від 03.10.2011 року (т. 1 а.с. 86).

Ці обставини свідчать про те, що такі дії потерпілого ОСОБА_1 мали ініціативний характер, а тому в контексті рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 року № 12-рп/2011 «У справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України», зроблені потерпілим за власною ініціативою на свій диктофон аудіозаписи розмов з підсудним ОСОБА_5 не можуть бути допустимими доказами в справі, позаяк одержані шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

В зв'язку з цим як допустимий доказ не може бути прийнятий судом і висновок судової експертизи відеозвукозапису від 23.11.2012 р. № 19/13-25 (т. 5 а.с. 55-99), предметом якого були зроблені потерпілим аудіозаписи, а також протокол додаткового допиту потерпілого від 23.11.2011 р. (т. 3 а.с. 8-29 ), зі змісту якого видно, що після прослуховування наданих слідчим аудіозаписів, ОСОБА_1 пояснив, що на звукозаписі зафіксований голос ОСОБА_5, тобто фактично дав свідчення з питань, які вимагають спеціальних знань, при цьому не будучи тією особою, що вправі проводити ідентифікацію голосу, а тому такі його показання отримані органом досудового слідства в порушенням вимог ч. 3 ст. 68, ч.ч. 1, 2 ст. 75 КПК України.

Даючи оцінку наведеним доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина підсудного у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин доведена у повному обсязі.

Оскільки зловживаючи довірою раніше знайомого потерпілого та вводячи його в оману шляхом повідомлення неіснуючих фактів про затримання співробітниками УБОЗ автомобіля та проведення ними перевірки порушень митного законодавства, а також про фактичне вирішення з ними питання не притягнення до відповідальності підлеглих працівників потерпілого, підсудний отримав від нього 1 тис. доларів США, тобто вчинив всі дії, які вважав необхідними для заволодіння його майном, але не довів цей злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, що кваліфікується судом за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).

При цьому кваліфікацію дану органом досудового слідства суд вважає помилковою, в силу того, що після отримання грошей від потерпілого підсудний був відразу затриманий, тобто умисел на заволодіння майном до кінця не довів, а отже кваліфікувати його дії як закінчений склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, підстав немає.

2. Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується також у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, а саме у тому, що вводячи в оману ОСОБА_1, він викликав у нього бажання і переконаність у необхідності передачі через нього працівникам УБОЗ УМВС України в Сумській області у якості хабара згаданих грошових коштів за вирішення питання про не притягнення підлеглих йому працівників до кримінальної чи адміністративної відповідальності за порушення порядку митного оформлення в'їзду транспорту на територію України, чим підбурив ОСОБА_1 до замаху на давання хабара працівнику і керівникам УБОЗ УМВС України в Сумській області, тобто службовим особам які займають відповідальне становище.

Однак таке обвинувачення суд вважає недоведеним з таких підстав.

Сам ОСОБА_5 на досудовому слідстві і в суді вину у цьому злочині повністю заперечував та стверджував, що лише бажав заволодіти грошима потерпілого, для чого ввів його в оману та скористався його довірою, але до дачі хабара працівникам правоохоронних органів його не підбурював.

Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про хабарництво» дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК як підбурювання до замаху на давання хабара.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 6.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство. Якщо при цьому винна особа схилила певну особу до замаху на давання хабара, її дії слід кваліфікувати також за відповідною частиною статті 15 та відповідною частиною статті 369 КК з посиланням на частину четверту статті 27 КК.

Враховуючи наведені роз'яснення, визначальним у справі є встановлення того, кому саме та з якою метою потерпілим ОСОБА_1 передавались грошові кошти.

Як вбачається зі справи, 17.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до ВВБ в Сумській області із заявою про вимагання грошових коштів в сумі 1000 доларів США ОСОБА_5 для передачі слідчому за не притягнення підлеглих працівників заявника до відповідальності за матеріалами Глухівського УБОЗу. Також вказав, що ОСОБА_5 є посередником у вимаганні хабара працівниками міліції (т. 1 а.с. 14).

Однак така його заява про вимагання хабара вбачається надуманою, оскільки дії підсудного не загрожували його законним інтересам, позаяк потерпілий намагався захистити їх у незаконний спосіб, що цілком усвідомлював виходячи з його показань в судовому засіданні.

У свої первісних поясненнях він зазначав, що наприкінці вересня 2011 року йому зателефонував ОСОБА_5, який повідомив про те, що на митному посту виникли проблеми, в зв'язку з чим запропонував зустрітися та обговорити питання не притягнення ОСОБА_1 і його підлеглих до відповідальності. В цей же день вони зустрілися біля будинку ОСОБА_5. Останній розповів, що співробітники УБОЗ затримали та доставили до Глухівського УБОЗ автомобіль під керуванням громадянина РФ, який переміщував через митний кордон багаж більше ніж 50 кг. Запропонував вирішити з працівниками Глухівського УБОЗ питання не притягнення підлеглих ОСОБА_1 працівників до кримінальної відповідальності за порушення митних правил. На запитання ОСОБА_1 повідомив, що це буде коштувати йому 1000 доларів США, половина з яких для працівників Глухівського УБОЗ і слідчого, який буде приймати рішення по матеріалам перевірки, а інші 500 доларів для їхнього керівництва, але кому саме не уточнював. Дав два тижні для збору грошей. Після цього вони декілька разів зустрічався. ОСОБА_5 розповідав про свої зв'язки у правоохоронних органах, натякав, що потрібно платити щоб працювати спокійно. Через два тижні він запропонував ОСОБА_5 500 доларів США, але той відмовився та наполягав на всій сумі, завіряв, що після цього працівники Глухівського УБОЗ не будуть притягувати його підлеглих до відповідальності. ОСОБА_5 наполягав на передачі грошей. Повідомив, що вже передав працівникам Глухівського УБОЗ і слідчому 1000 доларів США, а тому ОСОБА_1 повинен віддати їх йому (т. 1 а.с. 15-17).

При цьому в протоколі огляду та врученні грошей від 17.10.2011 р. зазначено, що вони надаються в зв'язку із вимагання грошей ОСОБА_5 для подальшої передачі працівникам Глухівського УБОЗу за не притягнення останніми підлеглих працівників ОСОБА_1 до відповідальності (т. 1 а.с. 18).

За показаннями потерпілого на досудовому слідстві, йому зателефонував ОСОБА_5, який повідомив про те, що на митному посту виникли проблеми, оскільки співробітники УБОЗ затримали вантажний мікроавтобус, який переміщував через митний кордон багаж більше ніж 50 кг, що є порушенням митного законодавства, в зв'язку з чим запропонував зустрітися. Під час зустрічі з ним в той же день біля його будинку в м. Глухів, ОСОБА_5 запропонував вирішити цю проблему за 1000 доларів США, пояснивши це тим, що половину суми слід віддати працівнику Глухівського УБОЗ ОСОБА_14, який буде приймати рішення по матеріалам перевірки, а інші 500 доларів його керівництву. Дав 2 тижні щоб зібрати гроші. Після цього декілька разів зустрічався з ОСОБА_5, який розповідав про свої зв'язки у правоохоронних органах. Через тиждень він запропонував ОСОБА_5 500 доларів США, але той відмовився та наполягав на всій сумі. Потім повідомив про те, що він (ОСОБА_5) вже передав представникам правоохоронних органів 1000 доларів США, а тому ОСОБА_1 повинен їх віддати йому. На питання слідчого відповів, що ОСОБА_5 вимагав у нього кошти в якості хабара за не притягнення підлеглих працівників митного посту і казав, що в разі несплати грошей буде порушено кримінальну справу (т. 3 а.с. 5-6).

Під час очної ставки потерпілий стверджував, що ОСОБА_5 повідомив йому, що у підлеглих виникли проблеми з правоохоронними органами, позаяк працівниками Глухівського УБОЗ затриманий і доставлений в Глухівський райвідділ автомобіль, який в'їхав в Україну з вантажем більше ніж 50 кг, який підлягав розмитненню. Подзвонивши на пост від старшого зміни дізнався, що біля посту знаходились працівники УБОЗ, в т.ч. ОСОБА_14, і бачили, як вони переслідували автомобіль. При особистій зустрічі повідомив, що може вирішити питання не порушення кримінальної справи відносно працівників поста. Назвав суму - 1000 доларів США,пояснивши, що 500 доларів ОСОБА_14 та його співробітникам, а 500 - в область, оскільки доповіли керівництву. ОСОБА_1 сказав, що таких грошей у нього немає і попросив відстрочку. ОСОБА_5 дав два тижні і погодився, що він «закриває питання» своїми грошима. Після цього ще двічі зустрічалися. ОСОБА_5 розповідав про свої зв'язки в правоохоронних органів, завдяки яким може притягнути працівників митниці до відповідальності. Він привозив ОСОБА_5 500 доларів, але той наполягав на всій сумі, тому 17.10.2011 року він написав заяву про вимагання хабара (т. 3 а.с. 172-179).

Уточнюючи на питання суду і сторін зміст домовленості з підсудним, при додатковому допиті в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що за змістом їхньої домовленості з ОСОБА_5, яка була досягнута ними на зустрічі 24.09.2011 року, останній повинен був вирішити «проблему» з правоохоронними органами своїми грошима, передавши працівникам УБОЗ УМВС України в Сумській області 1 тис. доларів США, тобто це питання було «закрите» в той же день, а він (ОСОБА_1) повинен був повернути цю суму підсудному через два тижні. Він погодився передати гроші, бо не був впевнений у тому, що його підлеглі не допустили порушень митних правил, що могло потягнути притягнення їх та його, як їхнього керівника, до відповідальності. Сприймав його як особу, яка здатна вирішити проблему завдяки своїм зв'язкам у правоохоронних органах, оскільки підсудний неодноразово попереджав його про майбутні перевірки правоохоронних органів та мав родинні стосунки з працівником УБОЗ ОСОБА_14, який того дня знаходився біля митного посту і зупиняв автомобілі.

Трактуючи всі сумніви на користь підсудного та аналізуючи наведені показання в сукупності та логічному зв'язку з точки зору вольової направленості дій потерпілого під впливом обману, суд вважає, що грошові кошти надавались ним не для передачі іншим особам в якості хабара, а призначались самому підсудному за вирішену «проблему» з правоохоронними органами.

Крім того, по справі не установлено фактичних даних, які б свідчили про затримання співробітниками УБОЗ мікроавтобусу під керуванням громадянина РФ та проведення ними дослідчої перевірки відносно працівників митного поста «Бачівськ» з приводу правильності митного оформлення цього автомобіля при в'їзді на територію України, а тому твердження органу досудового слідства про обізнаність підсудного ОСОБА_5 (від невстановленої особи) про таке затримання і перевірку УБОЗ, суд вважає таким, що не ґрунтується на належних і допустимих доказах.

Крім того, підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК), що полягає у збудженні бажання, викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 369 КК України - давання хабара, полягає в передачі службовій особі майна, права на майно або вчиненні на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була чи могла виконати з використанням службового становища або наданої їй владі.

При недоведеності факту затримання працівниками УБОЗ мікроавтобусу і здійснення ними дослідчої перевірки відносно працівників митного посту «Бачівськ», слід дійти висновку, що працівники УБОЗ УМВС України в Сумській області ніяким чином не могли виконати дії на користь потерпілого або ж вплинути на прийняття рішення в його інтересах.

Таким чином, даючи оцінку наведеним доказам у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують участі підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, за яким він підлягає виправданню.

При призначенні підсудному покарання, суд враховує його особу, ступінь тяжкості вчиненого злочину та причини, з яких цей злочин не було доведено до кінця, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений, утримує неповнолітню дитину, зареєстрований і постійно мешкає з сім'єю в м. Глухів, де характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря психіатра-нарколога не перебуває, має ряд захворювань, займається підприємницькою діяльністю.

Вчинення злочину вперше, суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, суд не вбачає.

Оскільки підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше ні в чому протиправному помічений не був, позитивно характеризуються, має незадовільний стан здоров'я, сім'ю і утримує неповнолітню дитину, суд вважає можливим його виправлення та попередження вчинення нових злочинів при призначенні покарання у виді громадських робіт.

Відповідно до ст. 81 КПК України речові докази по справі : грошові кошти в сумі 1000 доларів США, диктофон «OLYMPUS DIGITAL VOICE VN-8600 PC, інструкцію і USB-кабелем, автомобіль LEXSUS LX 470 держ. № НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_4, № шасі НОМЕР_5, ключі від а/м, електронасос «Челенжер», автомобіль HUNDAI Santa Fe 2.7 ЗНГ держ. № НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_6, № шасі НОМЕР_7; мисливську рушницю марки «Сайга-410», три магазини та 138 штук мисливських патронів до неї; грошові кошти в сумі 12254 грн. та 810 доларів США, USB-накопичувач «APACER», цифровий диктофон марки «SAMSUNG YP-VP1», радіо-модулятор «FM TRANSMITTER CAR MP-3 PLAYER», мобільні телефони в кількості 11 штук, обручку з жовтого металу; куртку чорного кольору, закордонний паспорт серії НОМЕР_8, дозвіл на зброю НОМЕР_9 від 16.03.2006 р. і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 - повернути власникам; чек на придбання диктофону від 03.10.2011 р., форму МД-1, контрольний талон АА № 0395510, квитанцію № 135 від 24.09.2011 р. і повідомлення МД-1, зразки СХР «Промінь-1», вати і змиви з рук, СD-диски з записами слідчих дій - зберігати при справі.

З огляду на призначене покарання та відсутність цивільного позову в справі накладений постановами ст. слідчого СВ прокуратури Сумської області Казімірова С.С. від 20.10.2011 р., 06.12.2011р., 07.12.2011р. і 09.12.2011 р. (т. 2 а.с. 267-270, 274-281) арешт з майна ОСОБА_5 необхідно зняти.

Відповідно до ст. 93 КПК України підлягають покладенню на підсудного судові витрати на проведення експертиз (т. 5 а.с. 53-54).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (1960 р.), п. 11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України, призначивши покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.

Його ж за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, - виправдати за недоведеністю його участі у цьому злочині.

Після набрання вироком суду законної сили речові докази:

- грошові кошти в сумі 1000 доларів США, диктофон «OLYMPUS DIGITAL VOICE VN-8600 PC, інструкцію і USB-кабелем до нього - повернути потерпілому ОСОБА_1.

- автомобіль LEXSUS LX 470 держ. № НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_4, № шасі НОМЕР_5, ключі від а/м, електронасос «Челенжер», автомобіль HUNDAI Santa Fe 2.7 ЗНГ держ. № НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_6, № шасі НОМЕР_7; мисливську рушницю марки «Сайга-410», три магазини та 138 штук мисливських патронів до неї; грошові кошти в сумі 12254 грн. та 810 доларів США, USB-накопичувач «APACER», цифровий диктофон марки «SAMSUNG YP-VP1», радіо-модулятор «FM TRANSMITTER CAR MP-3 PLAYER», мобільні телефони в кількості 11 штук, обручку з жовтого металу; куртку чорного кольору, закордонний паспорт серії НОМЕР_8, дозвіл на зброю НОМЕР_9 від 16.03.2006 р. і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 - повернути ОСОБА_5;

- чек на придбання диктофону від 03.10.2011 р., форму МД-1, контрольний талон АА № 0395510, квитанцію № 135 від 24.09.2011 р. і повідомлення МД-1, зразки СХР «Промінь-1», вати і змиви з рук (т.1 а.с. 62), СD-диски з записами слідчих дій - зберігати при справі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення експертизи звуко- та відеозвукозаписів та комп'ютерно-технічної експертизи в сумі 15182,40 грн.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_5, на підставі постанов ст. слідчого СВ прокуратури Сумської області Казімірова С.С. від 20.10.2011 р., 06.12.2011р., 07.12.2011р. і 09.12.2011 р. - зняти.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити попередній - заставу, питання про повернення якої заставодавцю вирішити після набрання вироком суду законної сили.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя: підпис

Копія вірна

Суддя

Путивльського районного суду О.О.Толстой